Політологія - Щедрова Г.П. - Посібник 2011

291

Час засвідчив, що такий підхід до розвитку зовнішньої політики нашої держави є найбільш виваженим і реалістичним, забезпечує стійкість і збалансованість міжнародного становища України, виключає небезпеку будьякої монозалежності і водночас дає змогу їй послідовно захищати власні національні інтереси.

Література основна

1.Арон Р. Мир и война между народами. – М.: Мысль, 2000. – с.247.

2.Бзежинский З. Великая шахматная доска. – М.: Мысль , 2000. – 340.

3.Гелей С. Д., Рутар С. М. Основи політології: Навчальний посібник. - 3-є вид., перероб. і доп. - К.: Товариство «Знання», КОО, 1999. - 427 с.

4.Декларація про державний суверенітет України: Ухвалена Верховною Радою Української РСР 16.07.90 // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1990. -

ғ31.-С. 429.

5.Конституція України. – Х.: ООО «Одиссей», 2007. – 64 с.

6.Мельник В.А. Современный словарь по политологии. – М.: Книжный дом, 2004. – 640 с.

7.Політологія. Навчально-методичний комплекс: Підручник / За ред. Ф.М. Кирилюка, - Київ: центр навчальної літератури, 2004. – 704 с.

8.Політологія: Посібник для студентів вищих навч. закладів / За ред. О. В. Бабкіної, В. П. Горбатенка. - К.: Вид. центр «Академія», 2002. - 528 с.

9.Політологія у схемах, таблицях, визначеннях: Навч. Посібник /І. С. Дзюбко, Д. Т. Дзюбко, І. Г. Оніщенко та ін.; За заг. Ред. І. С. Дзюбка, Д. Т. Дзюбко, К. М. Левківського, І. Г. Оніщенко, З. І. Тимошенко. – 3 –те вид., доопр. і доп. – К.: Видво Європ. Ун-ту, 2002. – 178 с.

10.Политология: Учебное пособие / Под ред. А. С. Тургаева, А. Е. Хренова. – СПб.: Питер, 2005. – 560 с.: ил. – (Серия «Учебное пособие»).

11.Політологічний енциклопедичний словник. Упорядник В. П. Горбатенко.– К:. Генеза, 2004. – с. 522.

12.Рудакевич О. М. Політологія. Лекції, семінари, самостійна робота: Навчальний посібник. Видання друге, перероблене, доповнене. – Тернопіль: Видавництво Астон, 2007. – 304 с.

13.Політика європейської інтеграції: навч. Посіб. / За ред. В.Г. Воронкової. – К.; ВД «Професіонал», 2007. – 405 с.

14.Рудич Ф. М. Політологія: підручник. – 3-тє вид., перероб., доп. – К.:

Либідь, 2009. – 480 с.

15.Україна в сучасному геополітичному просторі: теоретичний і прикладний аспекти / За ред. Ф.М. Рудича. – К.: МАУП, 2002. – С. 102 - 119.

16.Україна та Росія у системі міжнародних відносин: стратегічна перспектива / За заг. ред. С.І. Порошкова. – К.: Вид-во «НІПМБ», 2001. – 624с.

17.Хантингтон С. Столкновение цивилизаций. СПб., 2003. – 603с.

18.Шляхтун П. П. Політологія ( теорія та історія політичної науки ): Підручник. – К.: Либідь, 2002. – 576 с.

292

Література додаткова

1.Барановський Ф. 1. Барановський Ф. В.Європейська інтеграція та демократичний розвиток України: концептуальний аналіз взаємовпливу: Монографія. – Луганськ: «Елтон-2», 2007. -407 с.

2.Вооп Г. Расширение ЕС: єкономическое измерение и политические последствия // Европейские страні СНГ: место в «Большой Европе» /Под ред. В. Грабовски, А. В. Малігина, М. М. Наринского (отв. Ред ). – М.: Международние отношения, 2005, - с. 127.

3.Гаврилишин Б. Україні між Сходом і Заходом // Розбудова держави. –

2002. - ғ7.-12. – С.26-32.

4.Гаджиев К.С. К полицентрическому миропорядку // Полис. - 2007, ғ

4, с. 8-23.

5.Демеденко О. Українська геополітика ХХI ст.: євразійсьво чи євроінтеграція ! // Людина і політика. – 2004. - ғ1. – С.73-81.

6.Ковальова О. О. Стратегії євроінтеграції: як реалізувати європейський вибір України: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2003. – С. 236 – 237.

7.Лобань Т. Особливості розвитку сучасного суспільства в умовах глобалізації: політологічний аспект // Людина і політика. – 2004. - ғ2. – С.6873.

8.Хантингтон С. Запад уникален, но не универсален // МэиМО. - 1997 -

ғ8. – С.37-46.

9.Щербак Ю. Україна: виклик і вибір. Перспективи України в глобалізованому світі ХХІ століття. – К.: Ґенеза, 2005 – 120 с.

КОНТРОЛЬНИЙ БЛОК

Контрольні запитання

1.Що слід розуміти під міжнародними відносинами?

2.За якими критеріями можна класифікувати міжнародні відносини?

3.Дайте визначення сутності міжнародної політики.

4.Яким є зв'язок між внутрішньою та зовнішньою політикою?

5.Які принципи міжнародної діяльності ви знаєте?

6.Що таке геополітика?

7.Що ви розумієте під поняттям «національні інтереси»?

8.Які способи міждержавного політичного розвитку ви знаєте?

9.Розкрийте сутність міждержавних політичних взаємодій.

10.Які ви знаєте види міждержавних політичних акцій?

11.Що таке колективна безпека?

12.Які проблеми ми називаємо глобальними?

13.Яке геополітичне становище України в сучасному світі?

14.Як зв'язати інтеграційні процеси в сучасному світі та різноманітність потреб та інтересів окремих країн?

293

15. Чому на сучасному етапі розвитку міжнародних відносин військова сила не є істотним параметром виміру сили?

Контрольні тести

1. Зміст якого політологічного поняття розкритий у такій дефініції: «сукупна діяльність народів, держав та їх інститутів, соціальних спільнот та їх організацій, які переслідують певні політичні цілі в галузі міжнародного

3.Яка з міжнародних організацій є неурядовою? а) ЮНЕСКО; б) Всесвітня Рада Миру;

в) Європейський Союз; г) Рада Європи.

4.Як називається законодавчий орган Європейського Союзу? а) Парламентська асамблея ЄС; б) Європейський парламент; в) Європейський конгрес;

г) Генеральна Асамблея Європи.

5.Скільки країн об'єднує СНД?

АДАПТАЦІЙНИЙ БЛОК

Теми доповідей та рефератів

1. Основні тенденції в розвитку міжнародних відносин в сучасному

світі.

2.Проблеми глобалістики і криза цивілізації.

3.Головні напрями створення ефективної системи міжнародної безпеки.

4.Україна між Сходом і Заходом. Зовнішньополітичні орієнтири

295

цивілізаціями й, перш за все, на релігійному грунті. Чи є правомірним це твердження? Які аргументи «працюють» на користь цього висновку?

ПРОЄКТ

Україна XXI ст. в «європейському домі»

Мета: сформувати комплексне уявлення про роль і місце України в інтеграційних процесах Європи в XXI столітті.

Об'єкт дослідження: сучасний стан життя українського народу в соціальній, культурній та освітній, економічній та політичній сферах.

Цілі дослідницької роботи:

вивчити стан соціальної, культурної, економічної та політичної сфер життєдіяльності українського народу;

розробити пропозиції щодо реформування політичної та економічної сфер життя суспільства;

підготувати власну програму дій для прискорення ефективного шляху України до європейського співтовариства.

Вихідні джерела інформації: списки літератури до розділу «Міжнародна політика», інформація ЗМІ, статистичні дані соціологічних досліджень, законодавча джерельна база.

Основні методи дослідження: вивчення документів, літератури, матеріалів ЗМІ,соціологічне дослідження, анкетування, складання програм.

Етапи виконання проекту 1. Підготовчий:

а) створити чотири дослідницькі групи за напрямами:

стратегічне партнерство як пріоритетний напрям зовнішньої політики України;

шляхи реформування української економіки та інтеграція у світову економіку;

різноманітність шляхів і форм соціального розвитку України; процес глобалізації культури та її вплив на формування громадянина

світу;

б)спланувати роботу (визначити строки здійсненнядослідження, завданн

ягрупам, час і місце обговорення проміжних результатів у групах).

2.Дослідницький:

робота в групах: аналіз матеріалів сучасних ЗМІ; добір літератури з даної проблематики;

дослідження інтеграційних процесів в Україні шляхом соціологічного експерименту;

анкетування серед студентів з проблем майбутнього України; підготувати пакет матеріалів з даної проблематики; обробити результати соціологічного експерименту; обробити результати анкетування; підготувати пакет дидактичних матеріалів до теми.

296

3.Підсумковий:

проведення конференції «Україна XXI ст. в «європейському домі»;

проведення круглого столу «Європейські держави - рамки стратегічного партнерства з Україною»;

підготовка навчальної програми на основі матеріалів конференції та круглого столу «Етапи ефективного шляху України до європейського співтовариства».

297

ОСНОВНІ ПОНЯТТЯ ТА КАТЕГОРІЇ

Абсентеїзм – (від лат. abcens – відсутній) – неучасть громадян у громадському й політичному житті, у заходах, спрямованих на реалізацію їхніх прав і свобод, зокрема, ухиляння від участі у виборах.

Авторитаризм — політичний режим, що характеризується монополією на владу однієї особи, угрупування або партії при мінімальній участі народу.

Авторитарний — заснований на беззаперечному підпорядкуванні, диктаторський.

Агрегування інтересів – узгодження та впорядкування інтересів і потреб соціальних верств населення.

Активістська політична культура – тип політичної культури, який характеризується значним інтересом громадян до політичної системи та наслідків її функціонування, активною орієнтацією на особисту участь у

політичному процесі.

Англо-американська політична система – система з чітким розподілом функцій гілок влади, наявністю механізму стримувань і противаг, високою організованістю, стабільністю.

Антитехнології (девіантні технології) – політичні технології, що суперечать існуючим у суспільстві законам, нормам, традиціям та звичаям.

Артикуляція інтересів – висування вимог до осіб, що приймають політичні рішення.

Багатопартійність – одна з основоположних умов демократичного ладу, коли інтереси різних суспільних верств виражаються відповідними політичними партіями, що змагаються між собою за державну владу і здійснюють більш або менш визначальний вплив на події в суспільстві. Реальна багатопартійність не там, де багато партій, а там, де партії мають вагому соціальну базу, репрезентують суттєві інтереси, дійсно впливають на розв'язання нагальних суспільних проблем.

Бікамералізм – (від англ. bicameral – двопалатний) – двопалатне влаштування найвищого законодавчого і представницького органу в державі. Верхні палати парламенту держави, як правило, виконують контрольну функцію щодо дій та рішень нижньої палати й уряду, а подекуди мають також право законодавчого вето. У федеративних державах вони виконують функції репрезентації й захисту інтересів суб'єктів федерації. У двопалатних парламентах нижні палати обираються безпосередньо населенням, членами ж верхніх палат стають внаслідок загальних виборів (сенат США), делегування урядів суб'єктів федерації (бундесрат ФРН) або ж спадкоємного наслідування (палата лордів у Великій Британії).

Біхевіоризм – метод, напрям в політології. Біхевіоризм базується на вивченні політичної поведінки людей засобами емпіричних методів.

Бюрократія – (від франц. bureu – бюро, канцелярія та грец. kratos – сила, влада, панування) – система управління, що спирається на розгалужену та ієрархізовану (підпорядковану єдиному початку з гори до низу) структуру

298

чиновницького апарату. Бюрократія – це і сукупність службовців апарату державного управління.

Виконавча влада – одна з гілок державної влади, що відповідає за організацію та здійснення внутрішньої і зовнішньої політики, за здійснення рішень, ухвалених представницько-законодавчим органом держави.

Громадянське суспільство – суспільство громадян із високим рівнем економічних, соціальних, політичних, культурних і моральних якостей, яке, будучи не залежним від держави, спільно з нею формує розвинені правові відносини, взаємодіє заради спільного блага.

Громадянськість – світоглядно-психологічний стан людини, що характеризується відчуттям себе громадянином конкретної держави, лояльним ставленням до її інституцій та законів, почуттям власної гідності у стосунках з представниками держави, знанням і поважанням прав людини, чеснот громадянського суспільства, готовністю і вмінням домагатися дотримання власних прав, вимагати від держави виконання її функцій, відповідальним ставленням до своїх обов'язків перед державою, патріотизмом.

Демократизація – втілення демократичних принципів у організації суспільства.

Демократичний режим — спосіб функціонування політичної системи, заснований на визнанні народу головним джерелом влади, наділення громадян широкими правами і свободами.

Демократія – (від грец. demos – народ і kratos – влада) – така форма організації основоположної державної влади, яка передбачає народ в якості джерела державної влади, розумний її поділ, вільну виборність й оперативну змінюваність органів влади і посадових осіб, прийняття рішень за більшістю голосів.

Депутат – (від лат. deputatus – визначений, посланий) – особа, уповноважена групою людей на виконання якихось відповідальних завдань і доручень, на представництво і захист їхніх інтересів. Депутат – це виборний член представницького органу влади – парламенту чи зібрання нижчого рівня.

Держава – особлива форма людської спільноти, яка володіє суверенітетом і має певну структуру та організацію політичної влади і управління соціальними процесами на певній території.

Державний суверенітет – незалежність держави у зовнішніх і верховенство у внутрішніх справах.

Децентралізація влади – передача центром компетенції, ряду функцій і повноважень місцевим органам влади, які не підпорядковані центральній владі; правове відчуження повноважень держави як юридичної особи на користь іншої юридичної особи – місцевої влади.

Диктатура – політичний режим, що характеризується необмеженою владою однієї особи, невеликої групи або організації.

Електорат – (від франц. electeur – обираю) – корпус виборців, сукупність громадян, які користуються активним виборчим правом, тобто правом обирати когось до складу органу влади.

299

Еліта (фр. йlite кращій, обраний) – найбільш видні представники певної частини суспільства, вищі щаблі в системі соціальної ієрархії.

Еліта політична – відносно невелика, внутрішньо диференційована, інтегрована група осіб, яка концентрує в своїх руках значний політичний обсяг влади. Безпосередньо приймає участь у прийнятті і здійсненні рішень, які пов’язані із використанням державної влади або впливом на неї.

Етатизм – (від франц. etat – держава) – підпорядкування державі усіх сфер життя суспільства; політика активного втручання держави в економічну та інші сфери життя, цілковита їх підконтрольність державі. Наслідком етатизму є крайня централізація, дріб'язкова регламентація та бюрократизація суспільних процесів, відчуження народу від участі в громадських справах, у розв'язанні спільних проблем.

Загальне виборче право – один з основоположних принципів демократичного виборчого процесу, який означає, що до участі у виборах мають бути залучені всі громадяни країни, які досягли встановленого законом віку, без жодних обмежень, за винятком випадків, однозначно визначених законом.

Законодавча влада – орган державної влади, відповідальний за створення й дотримання певної системи законодавства у суспільстві, уповноважений ухвалювати нові і змінювати чинні закони. До функцій законодавчої влади в демократичних суспільствах належать також репрезентація інтересів громадян, призначення на посади й формування державних органів, контроль за діяльністю виконавчої влади та ін.

Змішаний політичний режим – політичний режим, який інтегрує ознаки усіх основних політичних режимів: демократичного, авторитарного, тоталітарного, анархічного та ін.

Зовнішня політика – політика держав у сфері міждержавних відносин.

Інтегративна функція політичної культури – досягнення на базі загальноприйнятих політико-культурних цінностей злагоди в межах існуючої політичної системи.

Компаративістика – порівняльна політологія; компаративістика вивчає політичний процес і політичні інститути в їх предметному порівнянні.

Компроміс – (від лат. compromissum – угода, згода) – згода, порозуміння з політичним опонентом, що досягнуті шляхом взаємних поступок. Компроміс у політичній взаємодії є однією із суттєвих ознак демократичного суспільства, його визначальним принципом.

Комунікативна функція політичної культури – функція, яка дозволяє встановити зв'язок між учасниками політичного процесу, а також передавати елементи політичної культури від покоління до покоління, накопичувати політичний досвід.

Конституціоналізм – (доктринальне поняття) – теорія і практика обмеження і всевладдя держави з допомогою права, основні норми якого відображено в конституції.

Контент-аналіз – метод прикладної політології, що передбачає цілеспрямоване вивчення певного типу документів.

300

Контреліта – особи, які мають характерні для еліти психологічні якості, але ж не мають доступу до керівних функцій в силу свого соціального статусу та різних бар’єрів.

Контрибуція – фінансові зобов'язання держави, яка програла війну. Конфедерація – союз самостійних, суверенних держав, який створюється

з метою проведення єдиної політики щодо вирішення певних проблем. Конфронтація політична – динамічний аспект міждержавних взаємодій,

який характеризується напруженістю відносин.

Легітимність – здатність політичного режиму досягати суспільного визнання й виправдання обраного політичного курсу, винесених ним політичних рішень, кадрових або функціональних змін у структурах влади.

Лібералізм – політична та ідеологічна течія, що об'єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод.

Лідер політичний – авторитетний член громадської організації або соціальної групи, особистісний вплив якого дозволяє йому відігравати істотну роль у соціально-політичних процесах і ситуаціях, регулюванні взаємин у колективах, групах, суспільствах, націях, державах, міжнародних відносинах.

Лідерство – постійне пріоритетний вплив з боку певної особи на усе суспільство, організацію або групу.

Лідерство політичне – процес взаємодії лідера і мас, в процесі якого лідер має значний вплив на суспільство.

Монархія – форма правління, яка характеризується спадковою передачею влади голові держави, і вона не є похідною від якоїсь іншої влади та виборців.

Народний суверенітет – незалежне від будь-яких сил, обставин та осіб верховенства влади (суверенітет держави, народу, нації, особи), який заснований на визнанні всього повноправного населення тієї чи іншої країни джерелом політичної влади.

Нацизм – різновид політичного режиму, для ідеології якого характерні расизм, шовінізм, антидемократизм, елітизм, зовнішньополітичний експансіонізм, марення про світове панування.

Національно-державний інтерес – стратегічна мета зовнішньої політики держави і засоби її досягнення. У загальному вигляді відображений в конституції держави.

Нейтралітет – спосіб міждержавного політичного розвитку; особливий правовий статус держави й зовнішньополітична мета.

Опозиція політична – політичні сили, що протиставляють свою політику політиці правлячої партії або уряду.

Партійна система – сукупність політичних партій, пов'язаних з іншими елементами політичної системи та між собою певними впорядкованими відносинами.

Патріархальна політична культура – політична культура, для якої властиві відсутність у людей інтересу до політики, політичної влади та політичних інститутів; невіддільність політичних орієнтацій від релігійних норм, орієнтація членів суспільства на вождів племені, шаманів.