Політологія-Т.1.Політика як суспільне явище

Тема 2. Політика як суспільне явище

Зміст

1.Місце політики у системі суспільних відносин.

2.Властивості політики.

3.Структура та функції політики.

Соціальне життя – процес постійної взаємодії людей, їх об’єднань, які переслідують свої цілі, тому ці інтереси і спонукають їх стикатися один з одним, у

результаті чого створюється конкурентне середовище. Політика – цивілізований засіб вирішення проблем.

На ранніх стадіях це вирішувалось за допомогою звичаїв, ритуалів, традицій.

Із зростанням та ускладненням життя, релігії, демографії, національною диференціацією ці форми стали нездатні регулювати спільне життя людей.

З’явились групові інтереси, які були різними, завдяки чому виникає соціальна напруженість та дезінтеграція. Так сформулювалась потреба в більш ефективних засобах регулювання людських взаємовідносин.

Причини виникнення політики:

1.Виникнення держави як специфічного державного інституту, який забезпечує загальнообов’язкові форми соціальної поведінки для всіх верств населення. Примусова сила публічної влади виводить суспільство на якісно новий рівень регулювання суспільних відносин та зв’язків. Мета держави – примирення протилежних сторін та забезпечення виживання всього суспільства.

2.Необхідність реалізації таких інтересів груп, які не могли бути задоволені без втручання інститутів публічної влади. Політика стала регулювати не всі групові інтереси, а лише ті, які стосувалися владно значущих інтересів.

У третьому виданні міжнародного словника американського лексикографа

Н. Уебстера (1758–1843 рр.) політика визначалась як:

1)розділ етики, пов’язаний з державним організмом (етичні відносини владних структур);

2)політичні дії, практика;

3)політичні відносини, змагання між групами інтересів;

4)політичне керівництво (впровадження політики) в приватних справах;

5)політичні принципи, симпатії, думки певної особистості (жіноча чи інша політика);

6)відносини між лідерами та керованими;

7)політична наука.

У сучасній політичній науці сформулювалися три підходи до визначення

терміну «політика».

1.Директивний – політика як відносини з приводу здобуття та реалізації влади. Політика як діяльність по керівництву та управлінню суспільними процесами

звикористанням механізмів влади (М. Вебер). З ускладненням суспільного життя не тільки держава, але й інші інститути стали претендувати на владу. Зміст влади не може зводитись до дежавної.

2.Функціональний підхід – політика як діяльність по управлінню суспільством. Сутність політики розглядається як розподіл обов’язків та повноважень. Учасники політичного життя виконують суворо зумовлені правилами ролі, а такий розподіл необхідний для забезпечення ефективності політики та збереження цілісності суспільства.

3.Комунікативний підхід – політика розуміється як сфера інтеграції або боротьби. Політика як універсальний засіб забезпечення цілісності та механізм регулювання конфліктів у суспільстві. В рамках цього підходу існує два напрями:

політика як сфера інтеграції на основі реалізації суспільного інтересу,

забезпечення загального блага інститутами державної влади (Аристотель). Політика як соціальна етика, мета якої – не благо однієї людини, а всього народу і держави.

Розуміння політики як сфери інтеграції всіх громадян у суспільстві стало домінуючим у західній науці;

природа політики як конфліктна сформувалась за нових часів. Політика як сфера панування одних груп над іншими (Н. Макіавеллі, К. Маркс, Р. Дарендорф).

Причина конфлікту – влада одних над іншими.

За основними складовими політика як суспільне явище поділяється на чотири

основні компоненти:

1.Діяльність певних політичних сил.

2.Участь громадян, соціальних груп, народу у суспільно-політичних процесах.

3.Діяльність політиків, партій, громадських організацій.

4.Сукупність певних питань, подій, пов’язаних з існуванням державної

влади.

Структура політики:

1.Політична влада.

2.Суб’єкти політики (індивіди, соціальні групи).

3.Політична організація (сукупність державних і недержавних інститутів, які виражають інтереси груп і особи).

4.Політична свідомість (політична психологія, політична ідеологія, мотиви політичної участі).

5.Політичні відносини – форми взаємозв’язку (згода, партнерство,

підкорення).

6. Політична культура.

Властивості політики:

конкурентність;

асиметричність;

раціональність;

венчурність (ризикованість);

інклюзивність (проникнення в різні сфери життя);

здатність змінювати межі свого впливу;

просторовість (топологічність) (діяльність суб’єкта локалізована певною територією);

темпоральність (здатність політики розкривати зміст процесів у часі);

процесуальність.

Функції політики:

1.Визначення мети розвитку суспільства.

2.Підтримка і зміцнення суспільства.

3.Виявлення і узгодження інтересів громадян.

4.Запобігання конфліктам.

5.Захист основних правил і свобод громадянина.

6.Політична соціалізація громадян.

Функція мобілізаційної ефективності суспільства (мотиваціонний механізм)

Список рекомендованої літератури

1.Аристотель. Політика / Аристотель ; [Пер. з давньогрец.]. ― К. : Основи, 2005. ― 239 с.

2.Алексеева Т. Современные политические теории / Татьяна Алексеева. —

М. : МГИМО, 2007. — 464 с.

3. Колбеч Г. К. Політика: основні концепції в суспільних науках /

Г. К. Колбеч ; [Пер. з англ.]. ― К. : КМ Академія, 2004. ― 127 с.

4. Короткий оксфордський політичний словник / [Пер. з англ.] ; [За ред.

І. Макліна, А. Макмілана]. ― К. : Вид-во Соломії Павличко «Основи», 2005. ―

789 с.

5.Кравченко А. Политология / А. Кравченко. ― М. : Велби Проспект, 2012.

―448 с.

6.Крауз-Мозер Б. Теория политики. Методологические принципы / Барбара Крауз-Мозер ; [Пер. Руденок В. В.]. ― М. : Гуманитарный центр, 2008. ― 452 с.

7.Мухаев Р. Теория политики / Рашид Мухаев. ― М. : Юнити-Дана, 2005.

―624 с.

8.Политическая наука в Западной Европе / [Под ред. Х.-Д. Клингеманна] ; [Перевод М. Гурвица, А. Демчука, Е. Лукашиной, Е. Филистович, Н. Ивановой]. ―

11.Політологічний енциклопедичний словник / [за ред. Шемшученка Ю. С.].

—К. : Генеза, 2004. — 736 с.

12.Політологічний словник : [Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл.] / [За ред.

М. Ф. Головатого та О. В. Антонюка]. ― К. : МАУП, 2005. ― 792 с.

13. Політологія : [Навчальний посібник] / Щедрова Г. П., Агафонова Г. С.,

Барановський Ф. В., Карчевська О. В., Мазур О. Г., Михайловська О. Г.,

Новакова О. В., Пашина Н. П., Пробийголова Н. В. ― Луганськ : Ноулідж, 2012. ― 372 с.

14.Рудич Ф. М. Політологія : [підручник] / Ф. М. Рудич. — К. : Либідь, 2006. — 480 с. — (Навчальне видання).

15.Теория политики : [учебное пособие] / [под ред. Б. А. Исаева]. — СПб. :

Питер, 2008. — 464 с.

16. Тургаев А. Политология / Тургаев А., Хренов А. — СПб. : Питер, 2006. —

561 с.