Політологія - Щедрова Г.П. - Посібник 2011

251

результатів украй суб'єктивні. Демократичному стилю відповідає інший підхід лідера до організації взаємодії усередині групи. Для успішного досягнення цілей заохочуються активність і ініціативність членів групи. Зусилля лідерів зосереджуються на координації рольової поведінки, а також міжгрупової взаємодії. В арсеналі методів домінують заохочення, винагороди, похвала, підтримка. Лідер з демократичним стилем частіше використовує методи маніпулювання, ніж методи прямого насильства й тиску. При прийнятті рішень він прагне зважити й урахувати всі точки зору, у тому числі й ті, які суперечать його власним установкам.

Якщо авторитарний стиль, випливаючи з макіавеллівської традиції, характерний скоріше для лідеру-«левові», то демократичний — для лідера- »лисиці».

Виділяється також відсторонений або нейтральний стиль лідерства. Особи, що дотримуються цього стилю, рідко виявляють прагнення до якоїнебудь діяльності. Їхня позиція — положення стороннього спостерігача, що уважно стежить за тим, що відбувається, але не виражає свого відношення до подій або думок. Нейтральні лідери намагаються всіляко уникати ролі арбітра, судді, посередника в урегулюванні конфліктів. При найменшій можливості вони охоче уступають або передають функції з вирішення конфліктів своїм заступникам.

Г. Лассуелл виділяє: компульсивний, драматизуючий й безсторонній.

Лідер компульсивного стилю діяльності характеризується твердою поведінкою, прагненням до чіткої й строгої організації своїх дій. Драматизуючий стиль відрізняється високим емоційним зв'язком з масами, орієнтацією на масові настрої. Для безстороннього лідера властиві низький ступінь емоційності, зовнішня відстороненість і холодність, орієнтація на раціональність і досягнення.

Сучасний американський політолог Дж. Барбер, досліджуючи політичні стилі президентів США, запропонував чотири стилі. Типологізацію стилів лідерства дослідник засновує на вимірі ступеня активності особистості , у виконанні президентської ролі і її ставлення до виконуваних обов'язків. Так, стиль, орієнтований на ефективну, результативну та творчу діяльність на загальне благо, Дж. Барбер назвав активно-позитивним — прикладом стає діяльність президентів США Ф. Рузвельта, Р. Рейгана. Перевага особистого самолюбства у здійсненні лідируючих функцій формує активно-негативний стиль (Г. Трумен). Залежність від яких-небудь групових, вузько партійних переваг, прихильність до стійких стандартів та цінностей обумовлюють пасивно-позитивний стиль (Дж. Картер). Мінімальне виконання своїх політичних функцій породжує пасивно-негативний стиль (Дж. Буш).

У реальній політичній практиці ідеальних стилів політичного лідерства, як і ідеальних, типів не існує, вони виступають як тенденції. Серед факторів, які впливають на формування політичних типів та стилів, є ментальність та культура суспільства, конкретні обставини, як у житті конкретного лідера, його оточення, так і у житті держави та світу.

252

13.4. Політичні еліти та політичне лідерство в сучасній Україні

ВУкраїні завжди існувала проблема національної політичної еліти, здатної розв'язувати складні державотворчі завдання у конкретній історичній ситуації. Такі визначні постаті української політичної думки, як В. Липинський, В. Кучабський, Д. Донцов, пояснювали причини поразок українських національно-визвольних рухів відсутністю національної політичної еліти. Короткочасний період боротьби за українську державність і ще менш тривале існування цієї держави в історичному сенсі були недостатніми, щоб визрівала повноцінна національна політична еліта. Комуністичний режим знищив не тільки національні прошарки, а й соціальний грунт для відтворення національної еліти. Роль еліти в тоталітарному суспільстві виконувала номенклатура, риси якої значною мірою не відповідали сучасній елітарній моделі, що існувала в західних демократіях. Номенклатура не приймала самостійно, а тільки виконувала стратегічні політичні рішення і не володіла відповідним кадровим потенціалом для здійснення державних функцій.

Ці процеси безпосередньо вплинули на становлення політичної еліти в сучасній Україні. Джерелами для її формування виступили:

1)як наслідок добору та розстановки кадрів правлячої до 1991 року КПРС;

2)як наслідок активного чи пасивного опору тоталітарно-колоніальному правлінню;

3)як результат входження до політики нових груп та громадських діячів, безпосередньо не пов'язаних ні з комуністичним режимом, ні з опором йому.

ВУкраїні досі не склалося єдиної загальнонаціональної еліти. Ті еліти, що склалися, характеризуються неоднорідністю, великою кількістю груп, протистоянням, не завжди компетентними діями і високим рівнем ідеологізації.

Політична еліта сучасної України є строкатим конгломератом правлячої і неправлячої груп, які розпадаються, на думку М. Михальченка, на такі специфічні еліти:

еліти класів, прошарків, професійних груп населення; еліти політичних партій, громадських організацій, рухів; еліти державних інституцій; еліти регіонів (автономія, область, місто, район);

еліти надпартійні (незалежні, які спираються на недержавні економічні структури та засоби масової інформації).

Багато вітчизняних політологів вважають, що сучасна політична еліта, яка виникла на теренах колишнього СРСР, формувалася за «номенклатурним принципом», а також має досить «клановий характер поведінки». Д. Табачник так оцінює українську політичну еліту: «Молода Україна — держава без політичної еліти. Здобувши державну незалежність і суверенітет 1991 року, Україна виявилася, напевне, найбільшою в світі країною, яка не мала політичної еліти. Владний конгломерат із колишніх партійних функціонерів і колишніх політичних дисидентів можна було б назвати переделітою. Рівень політичної кваліфікації, загальної і правової культури, характер професійного і

254

Література додаткова

1.Блондель Ж. Политическое лидерство: Путь к всеобъемлющему анализу [пер. с франц.] / Ж. Блондель. — М. : Российская академия управления,

1992. — 135 с.

2.Карол А. О’Конор. Основи ефективного лідерства / О’Конор А. Карол.

—К. : Британська Рада в Україні, 2000. — 96 с.

3.Лассуэлл Г. Д. Психопатология и политика. Гл. VІ. Политические агитаторы / Г. Д. Лассуэлл // Весник МГУ. — Сер. 18. — Социология и политология, 2001. — ғ 1, 2.

4.Моска Г. Правящий класс / Гаэтано Моска // Социологические исследования. — 1994. — ғ 10.

5.Приходько С. М. Політичні аспекти теорії еліти в українській суспільнополітичній думці ХХ ст. / Сергій Миколайович Приходько. — К. :

Стилос, 1999. — 47с.

6.Траверсе О. О. Політичне лідерство і політичне керівництво в Україні як проблема історичної політології / О. О. Траверсе // Наукові записки / Зб. —

Вип. 25. — К. : ІПіЕНД, 2004. — С. 80 – 91.

7.Харченко Л. В. Гендерні проблеми при формуванні політикоадміністративної еліти в Україні [Текст] / Л. В. Харченко // Стратегічні пріоритети. — 2009. — ғ 2. — С. 88–94.

8.Херманн М. Дж. Стили лидерства и формирование внешней политики / М. Дж. Херманн // Полис. — 1991. — ғ 1.

Контрольні запитання

1.Назвіть основні концепції науково-теоретичного феномена елітизму та лідерства.

2.У чому полягають функції політичної еліти?

3.Які існують шляхи поповнення політичної еліти?

4.Визначте типи, рівні та стилі політичного лідерства.

5.Чи відбувається, на вашу думку, процес відродження демократичних інститутів лідерства в Україні?

6.Що ви розумієте під елітарними рисами? Чи може без них існувати

еліта ?

7.Які існують критерії типологізацїї еліт?

8.Чим відрізняється моністична концепція еліт від плюралістичної?

9.Які фактори впливають на феномен політичного лідерства?

10.Які ви знаєте типи політичних лідерів?

11.Чому політична еліта в Україні виявилася не на висоті вимог свого

часу?

12.Чи могли б націонал-демократичні еліти здійснити реформи, якби прийшли до влади на початку державного відродження?

255

13.Які сторони політичного лідерства в Україні ви вважаєте позитивними, а які — негативними?

14.Які риси притаманні політичному лідерові за М. Херманн?

13.Розкрийте зміст поняття «квазіеліта».

14.Яка відмінність між поняттями «лідер» і «вождь»?

15.Назвіть основні ідеї В. Парето, що стосуються еліти, і стисло охарактеризуйте їх.

16.Назвіть представників плюралістичної теорії еліт.

17.Які типи лідерства виділяв М. Вебер?

18.Які ви знаєте стилі лідерства за Г. Лассуеллом?

19.Назвіть оптимальну команду сучасного політичного лідера.

20.Які фактори впливають на становлення лідерів?

Контрольні тести

1. В. Парето визначав еліту як:

а) сукупність осіб з найбільш високими показниками та досягненнями; б) правлячий клас; в) вузьку групу осіб, яка монополює владу та непідзвітна суспільству;

г) сукупність формальних та неформальних лідерів суспільства.

2. Відповідно до вчення Г. Моски, правлячий клас – це:

а) сукупність осіб з найбільш високими показниками та досягненнями; б) клас, який монополює владу; в) сукупність формальних та неформальних лідерів суспільства;

г) сукупність найбільш згуртованих олігархічних груп.

3. Яке з визначень поняття «правляча еліта» є політологічним:

а) соціальна група, яка складається з найкращих представників суспільства;

б) сукупність вищих привілейованих груп, прошарків які здійснюють владні функції;

в) сукупність осіб, які мають найвищій ІQ (коефіцієнтом інтелекту); г) керівництво політичною партією?

4.Хто з політологів сформулював «залізний закон олігархії»: а) Дж. Бернхейм; б) В. Парето; в) Г. Моска; г) Р.Міхельс.

5.Відповідно К. Маннгейму, еліта це «ієрархія, яка заснована на власних досягненнях». Якому із підходів відповідає це визначення:

а) мерітикратичному; б) технократичному;

256

в) організаційно-управлінському; г) функціональному.

6.Яка з названих функцій не виконується політичним лідером: а) комунікація влади та мас; б) мобілізація мас на досягнення політичних цілей; в) прийняття законів;

г) вироблення та прийняття політичних рішень.

7.Переконання у тому, що політичними лідерами становляться особи з певними рисами характеру, характерні для:

а) теорії особистих рис; б) теорії конституентів;

в) інвайроменталістській теорії; г) компаративній теорії політичного лідерства.

8.Переважне застосування лідером санкцій та погроз – характерна риса: а) авторитарно-демократичного стилю лідерства; б) демократичного стилю лідерства; в) стилю невтручання; г) авторитарного стилю лідерства.

9.Прагнення політичного лідера зайняти позицію стороннього спостерігача:

а) авторитарно-демократичного стилю лідерства; б) демократичного стилю лідерства; в) стилю невтручання; г) авторитарного стилю лідерства.

10.З точки зору концепції Г. Лассуелла, лідер, який дотримується жорсткої поведінки, прагне до чіткої організації власних дій, демонструє:

а) компульсивний стиль лідерства; б) імпульсивний стиль лідерства; в) драматизуючий стиль лідерства; г) безсторонній стиль лідерства.

11.Тип лідерства, який заснований на вірі у надзвичайні якості політичного лідера:

а) традиційний; б) харизматичний;

в) раціонально-легальний; г) раціонально-ірраціональний.

257

12. Відповідно до типологізації політичного лідерства, запропонованої М. Херманн, лідери, які мають здатність переконувати інших людей і вселяти їм власні ідеї, називаються:

а) «торгівцями»; б) «служителями»;

в) «пожежниками»; г) «прапороносцями».

Теми доповідей та рефератів

1.Ідеї елітизму в українській політичній думці ХХ ст.

2.Моделі циркуляції еліт і політичний процес в сучасній Україні.

3.Особливості політичної еліти сучасної України.

4.Феномен харизматичного лідерства.

5.Образ ідеального лідера в масовій свідомості українського суспільства.

6.Тенденції розвитку інституту політичного лідерства в Україні.

Логічні завдання та проблемні запитання

1. Заповніть таблицю відомими вам прізвищами та політичними угрупованнями.

Типи політичної еліти

2. Вкажіть, які з наведених понять та визначень відповідають одне одному:

1)вищий, привілейований прошарок чиновників-адміністраторів у державі.

2)коло посадових осіб, призначення та затвердження яких належить до компетенції вищих органів.

3)процес міжособистої взаємодії, в ході якого авторитетні особи, наділені реальною владою або можливостями політичного впливу на людей, які добровільно віддають їм частину своїх політико-владних повноважень і прав.

4)відносно невелика, внутрішньо диференційована, інтегративна група осіб, яка концентрує у своїх руках значний обсяг політичної влади.

5)загравання певних політиків і політичних сил із масами, гра на їхніх труднощах та обіцянки надзвичайних успіхів у вирішенні соціальноекономічних проблем у разі приходу до влади.

3.Як Ви думаєте, чи можна вважати, що в основі політичного керівництва сучасної України лежить принцип мерітократії? (Мерітократія — правління за допомогою осіб, які мають заслуги та достоїнства).

258

4. Роберт Такер виділяє в діяльності політичного лідера три взаємопов’язані фази-функції:

а) діагностична; б) приписуюча; в) мобілізуюча.

Охарактеризуйте названі функції.

5. Г. Моска виявив три способи існування «політичного класу»: 1) «увічнення» без оновлення; 2) «увічнення» з оновленням; 3) часте оновлення. Який з перелічених способів можна вважати найбільш оптимальним для поступового розвитку суспільства?

6.Порівняйте еліту радянського і сучасного українського суспільства. Які зміни відбулись в структурі, характері відносин всередині еліти, моделях циркуляції еліти за останні два десятиліття? Чи можна говорити про зміну еліт

вукраїнському суспільстві?

7.Оберіть на власний розсуд два-три українських політичних лідери. Охарактеризуйте фактори, які визначають їхні якості.

8.Наведіть відомі Вам приклади:

а) активно-негативного стилю політичного лідерства; б) активно-позитивного стилю політичного лідерства; в) пасивно-позитивного стилю політичного лідерства; г) пасивно-негативного стилю політичного лідерства.

9. Порівняйте політичне лідерство і лідерство в малій групі. Знайдіть загальні риси обох типів лідерства та специфічні відмінності.

Дискусія «Характер правлячої еліти»

В політичній науці продовжується дискусія стосовно характеру правлячої еліти. Нижче в таблиці наведені характерні позиції вчених відносно природи правлячої еліти. Розгляньте їх. Сформулюйте власну точку зору щодо характеру правлячої еліти.

Типологія концепцій політичної влади (кінець ХХ ст.)

(Джерело: Ашин Г. К. Дискуссии о структуре власти и структуре элит в США // Общественные науки и современность. — 2001. — ғ 1. — С. 101.)

260

ТЕМА 14. ТЕХНОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

«Не важливо, що саме відбулось в дійсності. Важливо, як це було висвітлено в засобах масової інформації».

Золоте правило політтехнологів

Мета: розкрити сутність, структуру, особливості, класифікацію політичних технологій, специфіку їхнього застосування в практичній політичній діяльності, вивчити способи створення технологій політичного іміджу, політичної реклами, визначити характерні риси застосування девіантних політичних технологій.

Ключові слова: політична діяльність, політичні технології, політичні антитехнології, імідж, виборчі технології, політична реклама.

ЗМІСТОВНИЙ БЛОК

Вузлові питання теми

1.Сутність і особливості політичних технологій.

2.Структура технологій політичної діяльності, способи їхнього створення.

3.Політичні технології та антитехнології.

14.1. сутність і особливості політичних технологій

Політичні технології існують дуже давно. Практично у всіх історичних суспільствах правителі використовували спеціальні засоби і прийоми для підвищення свого авторитету та поширення впливу. Але тільки у сучасному суспільстві політичні технології набувають масштабного характеру. Це пов'язане з деякими важливими процесами, що отримали бурхливий розвиток у ХІХ-ХХ століттях.

Перший з них – це зміна ролі мас в політичному житті суспільства. Як стверджував, зокрема, іспанський філософ Хосе Ортега-і-Гассет, на зміну суспільствам, де всі рішення приймалися аристократичною меншістю, а більшість мас була інертною, прийшли суспільства, де «маси перестали слухатися цих самих меншин; вони не підкоряються їм, не слідують за ними, не поважають їх, а навпаки, відсторонюються та витісняють їх».

Другий – лібералізація та демократизація масової свідомості, ствердження цінностей свободи особистості, громадянських та політичних прав, рівності всіх перед законом, політичного плюралізму та народовладдя. Управління вільною людиною потребує особливої майстерності, необхідно навчитися контролювати дії особистості, не підриваючи її віру в свободу власного вибору.