65

ВСТУП

Актуальність теми дослідження. Важливим завданням соціально-економічного розвитку України є забезпечення поступового переходу до нарощування темпів економічного зростання на засадах структурної перебудови промислового виробництва, забезпечення ефективності виробництва, впровадження досягнень науки і техніки.

Реалізація даного завдання ґрунтується на розробці і реалізації раціональної системи управління інвестиційною діяльністю. У зв’язку з цим питання управління інвестиційною діяльністю має велике наукове і практичне значення.

Європейський вибір України на сучасному етапі розвитку економіки вимагає формування дієвої системи керування інвестиційною діяльністю, яка буде сприяти підвищенню ефективності функціонування всього виробничо-господарського комплексу України.

Загально відомою є проблема активізації та підвищення ефективності інвестиційної діяльності вітчизняних підприємств. Організація ефективної інвестиційної діяльності підприємства відіграє важливу роль у його господарській діяльності, сприяє новому будівництву, розширенню, технічному переозброєнню, й реконструкції виробництва, а також рішенню проблем соціально-економічного характеру.

Визначальну роль у процесі активізації інвестиційної діяльності підприємств відіграє забезпечення достатнього обсягу інвестиційних вкладень. Цього можна досягнути розширенням можливих джерел фінансування інвестиційних потреб, збільшення обсягу коштів, залучених в інвестиційний процес, постійному пошуку нових форм і методів залучення різноманітних ресурсів у процес інвестування.

Питанням дослідження різних підходів щодо підвищення ефективності управління інвестиційною діяльністю присвячено ряд робіт зарубіжних і вітчизняних вчених: А.А.Пересади, Василенко М.Е., В.Мартиненка, В.Кирилова, Ілляшенко С. М., О.К.Малютіна, У.Шарпа, И.А.Бланка та ін.

Актуальність поставлених питань обумовили вибір теми, формування мети і завдань дослідження.

Мета та основні завдання дослідження. Головною метою цієї роботи є обґрунтування теоретичних положень, формування методичних підходів і прикладних рекомендацій, щодо розробки механізму управління інвестиційною діяльністю підприємства.

Мета дослідження зумовила постановку та вирішення наступних завдань:

- провести теоретичний аналіз змісту і сутності категорії “інвестиції”;

- проаналізувати сучасний стан, структуру та динаміку інвестиційної діяльності підприємств та оцінити перспективи інвестиційного розвитку підприємств;

- розкрити теоретичні основи формування механізму управління інвестиційною діяльністю;

- розкрити організаційно-економічний механізм формування інвестиційних ресурсів підприємств;

Об’єкт дослідження. процес формування механізму інвестиційної діяльності підприємств.

Предмет дослідження. Теоретичні, методичні та практичні засади розвитку організаційно-економічного механізму формування інвестиційних ресурсів підприємств, а також процеси та складові механізму управління інвестиційною діяльністю підприємств.

Теоретична і методологічна основа дослідження. Положення сучасної економічної теорії, Закони України, Укази Президента України, Постанови і рішення Кабінету Міністрів України, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених та фахівців, у яких висвітлені методологічні засади підприємництва, менеджменту, розвитку виробництва, інвестиційної діяльності.

У процесі наукового дослідження застосовувалися різні методи, а саме: теоретичного узагальнення та порівняння – для розкриття змісту і сутності основ понятійного апарату теорії управління інвестиційною діяльністю; статистичного і графічного аналізу – для вивчення, угрупування, порівняння і наочного відображення даних з метою дослідження тенденцій розвитку інвестиційної діяльності, виявлення факторів, які впливають на управління інвестиційною діяльністю; системного аналізу – для розробки основних напрямів функціонування механізму управління інвестиційною діяльністю; формалізації та економіко-математичного моделювання – для розробки моделей, що дозволяють оцінити результати інвестиційної діяльності, виявити причини недоліків та резерви для підвищення ефективності інвестування; комплексного аналізу – для розробки рекомендацій щодо побудови інвестиційної стратегії підприємства.

Практичне значення. Методичні підходи і обґрунтовані прикладні рекомендації пов’язані з управлінням інвестиційною діяльністю на підприємстві, можуть бути використані суб’єктами господарювання в України і дозволять: забезпечити вірогідність досягнення цілей інвестування в коротко- та довгостроковому періодах; формувати найбільш ефективні інвестиційні стратегії, що відповідають вимогам трансформаційної економіки; досліджувати зміну отриманих інвестиційних доходів та прибутків у розрізі складових; визначати вплив зміни власних і залучених інвестиційних ресурсів; оцінювати фактичний фінансовий результат від інвестиційної діяльності тощо.

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА

1.1. Сутність інвестицій та інвестиційної діяльності

Аналіз інвестиційної діяльності припускає дослідження загальних основ і механізму здійснення інвестиційної діяльності як найважливішої складової ринкового господарювання, виявлення специфіки інвестиційних процесів в умовах роз­витку ринкових відносин в Україні. Водночас, з'ясування основних зв'язків і залежностей вимагає попереднього уточнення ключових понять, пов'язаних з інвестиційною діяльністю, що є відносно новими у вігчизняній економічній теорії і практиці та має неоднозначне трактування в різних джерелах.

У найбільш загальному економічному змісті під інвестиціями розуміють вкладання капітальних засобів (матеріальних, технічних, фінансових, інтелектуальних цінностей) в об'єкти різних видів економічної діяльності з метою одержання доходу чи соціального ефекту в майбутньому. Існують різні визначення поняття "інвестиції", що показують множинність підходів до розуміння їхньої економічної сутності. Значною мірою це обумовлено економічною еволюцією, специфікою конкретних етапів історико-економічного розвитку, форм і методів господарювання.

У вітчизняній економічній літературі до 80-х рр. термін "інвестиції' для анализу процесів соціалістичного відтворения практично не використовувався, основною сферою його застосування були перекладні роботи закордонних авторов і дослідження в галузі капіталістичної економіки. Базисним поняттям інвестиційної діяльності було поняття капітальних вкладань.

У наступний період термін "інвестиції" одержав більше поширення в науковому обігу, став використовуватися в урядових і нормативних документах [17, с. 243]. Нижче (у таблиці 1.1.) розглянуті підходи різних авторів до визначення поняття "інвестиції".

Таблиця 1.1.

Систематизація визначення поняття "інвестиції"

Джерело	Поняття
Закон України «Про інвестиційну діяльність»	Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.
Терещенко О.О. (28, с.326)	Інвестиції — це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.
Н.В. Гаретовского (10, с.45)	Інвестиції (капітальні вкладання) – процес, що показує рух вартості у процесі відтворення основних фондів.
Хачатуров Т.С. (31, с.45)	Відповідно до витратного підходу інвестиції розумілися як "затрата на відтворення основних фондів, їхнє збільшення й удосконалення".
Гитман Л.Дж., Джонк М.Д. (11, с. 301)	Інвестиція - це будь-який інструмент, у який можна помістити гроші, розраховуючи зберегти чи примножити їхню вартість і забезпечити позитивну вели­чину доходу".
Долан Э.Дж., Линдсей Д.Е. (15, с. 32)	Визначення інвестицій як "вит­рат на будевництво нових заводів, на верстати и устаткування з тривалим терміном служби", або як "приросту будь-яких матеріальних цінностей - усіх витрат, що безпосередньо сприяють зростанню загальної величини капіталу в економічній системі".

На наш погляд, розглянувши всі ці визначення інвестицій найбіль коректним та всебічним є: інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності та в інші види діяльності, в результаті якої інвестор отримує соціальний ефект або прибуток.

Досить часто під інвестиціями розуміють лише довгострокові вкладення підприємств з метою отримання прибутку. Хоча залучений капітал може бути інвестований як у необоротні (довгострокові), так і в оборотні (короткострокові) активи.

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об’єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями:

1) цілі інвестування;

2) сума коштів, яку вони можуть інвестувати;

3) строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестиційні вкладення;

4) собівартість окремого об’єкта інвестицій;

5) сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об’єкт інвестицій;

6) можливі вигоди та доходи від альтернативного використання капіталу;

7) ризики, пов’язані з інвестуванням;

8) ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спроможність їх трансформації у грошові кошти.

Інвестиції здебільшого класифікуються за такими ознаками:

- за об’єктами вкладення (фінансові та реальні) (рис. 1.1.);

- за строками інвестування (короткострокові (строком менше 1 року), довгострокові (строком більше 1 року));

- за характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі). [ 28, с.327]

Об’єкти інвестиційних вкладень
Реальні інвестиції: придбання основних засобів; ремонт і модернізація основних засобів; вкладення в нематеріальні активи; приріст запасів товарно-матеріальних цінностей		Фінансові інвестиції: інвестиції в асоційовані та дочірні підприємства; інвестиції у спільну діяльність без створення юридичної особи; придбання корпоративних прав інших підприємств; придбання боргових фінансових інструментів

Рис. 1.1. Класифікація інвестицій за об’єктами вкладень

Більш докладно економічну природу інвестицій проясняє класифікація, в основу якої закладені різні ознаки. В якості таких надалі використовуються:

1) види інвестицій;

2) об'єкти вкладення засобів;

3) характер участі в інвестуванні;

4) регіональна ознака:

5) період інвестування;

6) форми власності;

7) форми участі інвестора;

8) ступінь ризику;

9) форми відтворення.

1. Види інвестицій прийнято підрозділяти на:

• кошти, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери;

• рухоме і нерухоме майно;

• майнові права, пов'язані з авторським правом, досвідом та іншими видами інтелектуальних цінностей;

• сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, оформлених у вигляді технічної документації, навичок і виробничого досвіду, необхідного для організації того чи іншого виду виробництва, але не запатентованого ("ноу -хау"):

• права користування спорудами, устаткуванням, ресурсами, землею, водою, будинками, а також інші майнові права;

• інші цінності.

2. У відношенні об'єктів вкладення засобів інвестиції розуміються як:

• реальні інвестиції, або вкладення засобів у матеріальні (будівлі, споруди, устаткування і т.п.) і нематеріальні (патенти, ліцензії, "ноу-хау", науково-технічні і проектно-конструкторські роботи у вигляді документації, програмного забезпечення і т.п.) активи;

• фінансові інвестиції, або вкладення засобів у різноманітні фінансові інструменти - цінні папери, депозити, цільові банківські вклади.

2. По характеру участі в інвестиційному процесі інвестиції розділяються на такі види:

• прямі, що припускають особисту участь інвестора у виборі об'єкта інвестування і вкладенні засобів.

• непрямі, що здійснюються через різного роду фінансових посередників (інвестиційні фонди і компанії), які акумулюють і розміщують за своїм розсудом найбільш ефективним способом фінансові засоби. Такі посередники беруть участь у керуванні об'єктами інвестування, а одержувані прибутки розподіляють серед клієнтів. Вкладення в цінні папери, керовані як єдине ціле, прийнято також називати портфельними.

4. У регіональному аспекті розглядаються інвестиції:

• внутрішні, або вкладення суб'єктів господарської діяльності даної держави;

• іноземні - вкладення іноземних юридичних, фізичних осіб, іноземних держав, міжнародних урядових та неурядових організацій;

• закордонні - вкладення засобів в об'єкти інвестування за межами території даної країни (придбання цінних паперів закордонних компаній, майна й ін.).

5. По періоду інвестування прийнято виділяти інвестиції:

• короткострокові, як правило, тривалістю не більше року (короткострокові депозитні внески, ощадні сертифікати);

• довгострокові, тривалістю понад один рік.

6. По формах власності інвестиції підрозділяються на:

• приватні засоби громадян, підприємств недержавної форми власності, неурядових організацій;

• державні, що фінансуються за рахунок бюджетних засобів різних рівнів, державними підприємствами і установами.

7. Форми участі інвестора припускають:

• часткова участь у створюваних підприємствах або придбання частини в діючих підприємствах (пайова участь у товаристві з обмеженою відповідальністю);

• створення підприємств, що цілком належать інвестору, або придбання у власність чинних підприємств повністю;

• придбання рухомого або нерухомого майна шляхом прямого одержання або у формі акцій, облігацій, інших цінних паперів;

• придбання концесій на використання природних ресурсів, прав користування землею, інших майнових прав.

8. По ступеню ризику інвестиції діляться на такі види:

• без ризикові;

• ризикові.

Критеріями оцінки ступеня ризику можуть бути: можливість втрати всієї суми розраховує мого прибутку. Допустимий ризик; можливість втрати не тільки прибутку, але і розраховує мого валового прибутку після реалізації проекту. В цьому випадку ризик є критичним; можливість втрати всіх активів і банкрутство інвестора, або катастрофічний ризик.

9. Відтворення може здійснюватися в одній з таких форм інвестицій:

• нове будівництво, або будівництво підприємств, будинків, споруд, здійснюваний на нових площах і по попередньо затвердженому проекту;

• розширення діючого підприємства - будівництво других і наступних черг діючого підприємства, додаткових виробничих комплексів і виробництв, будівництво нових або розширення існуючих цехів із метою збільшення виробничої потужності;

• реконструкція діючого підприємства - здійснення по єдиному проекті повного або часткового переустаткування і перебудови виробництв із заміною морально застарілого і фізично зношеного устаткування з метою зміни профілю випуску нової продукції;

• технічне переозброєння-комплекс заходів, спрямованих на підвищення техніко-економічного рівня виробництва окремих цехів, виробництв, ділянок.

Законом України «Про інвестиційну діяльність» визначено, що інвестиційною діяльністю є сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб і держави щодо реалізації інвестицій. Також своє визначення цьому поняттю дав Мельник Л.Ю.: інвестиційна діяльність - сукупність практичних дій підприємця, спрямованих на реалізацію інвестицій. [21,с.390] Це, на нашу думку два визначення, які найповніше розкривають сутність поняття інвестиційної діяльності.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про інвестиційну діяльність» об'єктами інвестиційної діяльності можуть бути будь-яке майно, в тому числі основні фонди і оборотні кошти в усіх галузях та сферах народного господарства, цінні папери, цільові грошові вклади, науково-технічна продукція, інтелектуальні цінності, інші об'єкти власності, а також майнові права.

Забороняється інвестування в об'єкти, створення і використання яких не відповідає вимогам санітарно-гігієнічних, радіаційних, екологічних, архітектурних та інших норм, встановлених законодавством України, а також порушує права та інтереси громадян, юридичних осіб і держави, що охороняються законом.

Об'єктами інвестиційної діяльності не можуть бути об'єкти житлового будівництва, фінансування спорудження яких здійснюється з використанням недержавних коштів, залучених від фізичних та юридичних осіб, у тому числі в управління. Інвестування та фінансування будівництва таких об'єктів може здійснюватися виключно через фонди фінансування будівництва, фонди операцій з нерухомістю, інститути спільного інвестування, недержавні пенсійні фонди, які створені та діють відповідно до законодавства, а також через випуск безпроцентних (цільових) облігацій, за якими базовим товаром виступає одиниця такої нерухомості.

Суб'єктами (інвесторами і учасниками) інвестиційної діяльності можуть бути громадяни і юридичні особи України та іноземних держав, а також держави.(рис. 1.2.)

суб’єкти інвестиційної діяльності		Інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.
		Учасниками інвестиційної діяльності можуть бути громадяни та юридичні особи України, інших держав, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Рис. 1.2. Суб’єкти інвестиційної діяльності

Інвестиційна діяльність суб'єктів України за її межами регулюється законодавством іноземної держави, на території якої ця діяльність здійснюється, відповідними договорами України, а також спеціальним законодавством України.

Особливості здійснення інвестиційної діяльності на території України суб'єктами інвестиційної діяльності, розташованими за межами України, а також цих суб'єктів і суб'єктів України в зонах вільного підприємництва на Україні визначаються спеціальним законодавством України.

Інвестиційна діяльність може здійснюватись за рахунок:

- власних фінансових ресурсів інвестора (прибуток, амортизаційні відрахування, відшкодування збитків від аварій, стихійного лиха, грошові нагромадження і заощадження громадян, юридичних осіб тощо);

- позичкових фінансових коштів інвестора (облігаційні позики, банківські та бюджетні кредити);

- залучених фінансових коштів інвестора (кошти, одержані від продажу акцій, пайові та інші внески громадян і юридичних осіб);

- бюджетних інвестиційних асигнувань;

- безоплатних та благодійних внесків, пожертвувань підприємств, організацій і громадян.[1]

Інвестиційна діяльність підприємства - це об'єктивний процес, що має свою логіку, і розвивається відповідно до властивих йому закономірностей і відіграє важливу роль в господарській діяльності підприємства, оскільки по своїй економічній природі інвестиції являють собою відмову від сьогочасного споживання заради одержання прибутків у майбутньому.

Тому інвестиційний процес починається з визначення інвестиційної стратегії підприємства, вибір якої залежить від:

- стадії життєвого циклу підприємства;

- стратегії розвитку в цілому;

- стану зовнішнього і внутрішнього ринків інвестиційних ресурсів;

- інвестиційної принадливості підприємства як об'єкта вкладення.

Під інвестиційною стратегією слід розуміти весь комплекс довгострокових цілей і вибір найбільш ефективних шляхів їх досягнення.

Інвестиційна стратегія підприємства повинна бути орієнтована на довгострокові цілі і реалізовуватися в процесі поточної господарської діяльності за допомогою вибору відповідних інвестиційних проектів і програм.

Формування інвестиційної стратегії підприємства являє собою складний творчий процес, що грунтується на прогнозуванні окремих умов здійснення інвестиційної діяльності і кон'юнктури інвестиційного ринку як у цілому, так і в розрізі окремих його сегментів. Ця стратегія завжди формується в рамках загальної стратегії економічного розвитку, погоджується з нею по цілям, етапам, строкам реалізації.

У якості довгострокових конкретизованих цілей підприємства на різних етапах можуть бути: досягнення визначених норми і маси прибутку, зростання масштабів шляхом збільшення торгового обороту і частки контрольованого ринку, виробництво нової продукції, зміна зношеного і застарілого обладнання для зниження витрат виробництва, захист навколишнього середовища й ін.

Основою інвестиційної політики організації і процедур вибору та реалізації пріоритетів повинна бути їх орієнтація на кінцеві соціально-економічні результати. У зв'язку з цим її несучою конструкцією повинна бути система цілей, критеріїв їх досягнення і правил прийняття рішень, яка пронизує всі рівні організаційної системи, етапи процедур і механізмів. [6, с.23]

Формування інвестиційної стратегії підприємства здійснюється в просторі перетинання взаємних інтересів, як самого підприємства, так і його потенційного стратегічного інвестора. А інвестиція являє собою особливий товар, що обертається на ринку. Тому можливість її одержання в тому або іншому вигляді часто залежить від розуміння й урахування взаємних інтересів партнерів, від уміння бачити об'єкт інвестування з позицій стратегічного інвестора й оцінювати його інвестиційну привабливість.