3. Механізм держави і його структура

Поняття й значення механізму держави

Механізм держави є тою реальною організаційною матеріальною силою, розраховуючи на яку держава здійснює владу. Механізм є структурним і предметним уособленням держави, являє собою матеріальну "речовину", з якої вона складається. Можна сказати, що механізм суть діяльне, постійно функціонуюче вираження держави.

Механізм держави – це цілісна ієрархічна система державних органів і установ, що практично здійснюють державну владу, задачі і функції держави.

Приведене визначення дозволяє виділити наступні характерні ознаки механізму держави.

1. Це цілісна ієрархічна система державних органів і установ. Цілісність її забезпечується єдиними принципами організації і діяльності державних органів і установ, єдиними задачами і цілями їх діяльності.

2. Первинними структурними частинами (елементами) механізму є державні органи й установи, в яких працюють державні службовці. Державні органи зв'язані між собою субординацією і координацією.

3. Для забезпечення державно владних велінь він має безпосередні засоби (установи) примусу, що відповідають технічному рівню кожної епохи, – збройні загони людей, в'язниці й ін. Без них не може обійтися жодна держава.

4. За допомогою механізму практично здійснюється влада і виконуються функції держави.

Між функціями держави і його механізмом зв'язок прямий і нерозривний. У силу того, що механізм саме і створюється для виконання функцій держави, останнім у цьому зв'язку належить визначальна роль. Органи держави й установи змушені підстроюватися до його функцій, що змінюються. Якщо, приміром, у суспільстві беруть верх функції, що випливають із класових або національних протиріч, то слідом за цим неминуче виходять на перший план такі елементи механізму держави, як органи й установи насильства, примусу.

Структура механізму держави

Єдиний і цілісний механізм держави диференціюється (розчленовується) на складові частини – органи, підсистеми. Між ними існує своя ієрархія: різні органи й підсистеми займають неоднакове місце в державному механізмі, знаходяться в складних відносинах субординації і координації.

Структура механізму держави мінлива й різноманітна, але при всіх умовах у нього входять органи управління й органи примусу. Це, зрозуміло, не слід розуміти так, що одна частина державного механізму займається тільки управлінням, а інша – тільки примусом. У реальному житті управління і примус переплітаються між собою.

Багато століть і тисячоріч державний механізм був нерозвинений, його органи не були диференційовані по складу й компетенції. У рабовласницькому, феодальному, та й на ранніх етапах розвитку капіталістичної держави основу механізму складали військове відомство, відомства внутрішніх справ, фінансів і іноземних справ.

Механізм сучасної держави відрізняється високим ступенем складності, різноманіттям органів і установ, підрозділяється на великі підсистеми. Так, одну його підсистему (частину) утворюють вищі органи держави: представницькі, глава держави, уряд. Вони звичайно знаходяться в полі зору громадськості, засобів масової інформації, навколо них формується суспільна думка. Інша підсистема – це органи правопорядку, суд, прокуратура, а також силові структури (армія, поліція, розвідка). Останні виконують рішення вищих органів держави, в тому числі методами державного примусу (військове придушення, поліцейські міри). Найбільш тверді способи примуса здійснюють збройні загони людей – військо, поліція.

До органів держави відносять державні установи, що владними повноваженнями не володіють, а виконують загальносоціальні функції в сфері економіки, освіти, охорони здоров'я, науки й ін.

Поняття й ознаки державного органа

Первинним і найважливішим структурним елементом механізму держави є орган держави.

Державний орган – це ланка (елемент) механізму держави, що беруть участь у здійсненні функцій держави й наділені для цього владними повноваженнями.

Його ознаки:

1. Хоча орган держави і має визначену самостійність, автономією, він служить частиною єдиного механізму держави, займає в державній машині своє місце й міцно пов'язаний з іншими її частинами.

2. Орган держави складається з державних службовців, що знаходяться в особливих правовідносинах між собою й органом. Положення, права й обов'язки державних службовців визначаються законом і забезпечують їх правовий статус. Обсяг і порядок використання ними владних повноважень установлюються теж законом і конкретизуються в посадових інструкціях, штатних розкладах і ін.

3. Органи держави мають внутрішню будівлю (структуру). Вони складаються з підрозділів, скріплених єдністю цілей, заради досягнення яких утворені, і дисципліною, що усі службовці зобов'язані дотримувати.

4. Найважливішою ознакою органа держави є наявність у нього компетенції – владних повноважень(сукупності прав і обов'язків) визначеного змісту й обсягу.

Компетенція обумовлена предметом ведення, тобто конкретними задачами і функціями, що вирішує і виконує державний орган. Компетенція звичайно юридично закріплена (у конституції або поточному законодавстві). Реалізація органом держави своєї компетенції – це не тільки його право, але й обов'язок.

5. Відповідно до своєї компетенції орган держави має владні повноваження, що виражаються: а) у можливості видавати обов'язкові до виконання правові акти. Ці акти можуть бути нормативними або індивідуально визначеними (акти застосування норм права); б) у забезпеченні виконання правових актів органів держави шляхом застосування різних методів, у тому числі методів примусу.

6. Для здійснення своєї компетенції орган держави наділяється необхідною матеріальною базою, має фінансові кошти, свій рахунок у банку, джерело фінансування (з бюджету).

7. Нарешті, орган держави активно бере участь у реалізації функцій держави, використовуючи для цього відповідні форми і методи.