Східноукраїнський національний університет імені володимира даля
КАФЕДРА ГОСПОДАРСЬКОГО ПРАВА
курс Правознавство
ЛЕКЦІЯ № 1
Поняття і сутність держави
Розробила:
доцент кафедри, к.ю.н. Кутова І.Е.
Луганськ
2009
ЛЕКЦІЯ № 1
Поняття і сутність держави
План
Поняття й ознаки держави
Основні функції держави
Механізм держави та його структура
Типи й форми держави
Поняття й ознаки соціальної правової держави
Мета лекції: сформувати уявлення про державу ті суспільство, визначити поняття й сутність держави, суспільства, передумови їх виникнення, проаналізувати взаємодію держави та суспільства, розкрити зміст механізму держави, його структуру, визначити поняття й види типів і форм держави, розкрити зміст і порівняти форми державного правління, форми державного устрою, форми державного (політичного) режиму, проаналізувати поняття й ознаки правової держави
Основні поняття: держава, суспільство, функції держави, механізм держави, державний орган, посадова особа, типологія держави, тип держави, форма держави, форма державного правління, форма державного устрою, форма державного (політичного) режиму, республіка, монархія, унітарна держава, федерація, конфедерація, демократичний режим, антидемократичний режим, правова держава
Література
Алексеев С. С. Государство и право: Начальный курс. М., 1993.
Венгеров А. Б. Теория государства и права. М., 1998.
Комаров С. А. Общая теория государства и права. М., 1995.
Общая теория права и государства /Под ред. В. В. Лазарева. М., 1994.
Правознавство: Підручник / В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко, С.І. Шимон та ін.; За заг. ред. В.Ф. Опришко, Ф.П. Шульженко. – К.: КНЕУ, 2003. – 767 с.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник: Пер. з рос. – Х.: Консум. 2001. – 656 с.
Теория права и государства (курс лекций). Уфа, 1994.
Хропанюк В. Н. Теория государства и права. М., 1995.
1. Поняття й ознаки держави
Держава – складне суспільно-політичне явище, що історично розвивається. Історія держави невіддільна від історії суспільства. Воно разом із суспільством проходить довгий історичний шлях від нерозвиненого до розвитого, здобуває на цьому шляху нові риси й властивості. Для нерозвиненої держави характерно те, що в неї не розгортається, не одержує належного розвитку весь комплекс інститутів держави і вона зводиться, по суті, до політичної (державної) влади, заснованої головним чином на апараті примуса.
Розвитою держава стає поступово, по мірі досягнення визначеного рівня цивілізації і демократії. Вона "забезпечує організованість у країні на основі економічних і духовних факторів і реалізує головне, що дає людям цивілізація, – народовладдя, економічну свободу, свободу автономної особистості". У такій державі розвиваються всі її інститути і структури, розкривається їх соціальний потенціал. Причому держава змінюється й удосконалюється не саме по собі. Її перетворюють, пристосовують до умов, що змінюються, люди різних епох і країн. Тому є всі підстави розглядати державу як одне із самих значних досягнень світової історії і цивілізації.
Плюралізм у розумінні і визначенні держави
З давніх часів мислителі намагалися відповісти на запитання, що таке держава. Ще давньоримський оратор, філософ і політичний діяч Марко Туллий Цицерон запитував і одночасно відповідав: "Та й що таке держава, як не загальний правопорядок?" У Цицерона було чимало послідовників у різний час і в різних країнах. Засновник нормативистской теорії права Г. Кельзен, російський економіст і філософ П. Струве і т.д. Трохи іншої позиції дотримував великий правознавець Н. М. Коркунов. Він затверджував, що "держава є суспільний союз вільних людей із примусово встановленим мирним порядком за допомогою надання виключного права примуса тільки органам держави".
Словом, багато вчених характеризували державу як організацію правопорядку (порядку), вбачали в тім її суть і головне призначення. Але це тільки одна з ознак даного феномена.
Розглянуте визначення, що вірно відображає деякі риси (ознаки) держави, послужило приводом для різних спрощень. Посилаючись на нього, одні автори ототожнювали державу з країною, інші – із суспільством, треті – з колом осіб, що здійснюють владу.
У сучасній навчальній літературі держава звичайно визначається як політико-територіальна суверенна організація публічної влади, що має спеціальний апарат, здатна робити свої веління обов'язковими для всієї країни. Дана дефініція синтезує найбільш істотні риси й ознаки держави й у цілому прийнятна, але в ній слабко відбитий зв'язок держави й суспільства. Тому ми вважаємо, що більш точним буде наступне формулювання: держава – це політична організація суспільства, що забезпечує його єдність і цілісність, що здійснює за допомогою державного механізму управління справами суспільства, суверенну публічну владу, що надає праву загальнообов'язкове значення, що гарантує права, свободи громадян, законність і правопорядок.
Ознаки держави
Поняття держави, її характеристики конкретизуються при розкритті ознак, що відрізняють її як від родового ладу, так і від недержавних організацій суспільства. Іншими словами, аналіз ознак держави поглиблює знання про неї, підкреслює її унікальність у якості нічим не замінної форми організації суспільства і найважливішого суспільно-політичного інституту. Які ж ці ознаки?
1. Територіальна організація населення і здійснення публічної влади в територіальних межах. У додержавному суспільстві приналежність індивіда до того або іншого роду обумовлювалася кровним або передбачуваним спорідненням. Причому рід часто не мав строго визначеної території, переміщався з одного місця на інше. У державно-організованному суспільстві кровно-родинний принцип організації населення утратив своє значення. На зміну йому прийшов принцип його територіальної організації.
Держава має строго локалізовану територію, на яку поширюється її суверенна влада, а населення, що на ній проживає, перетворюється в підданих або громадян держави. Виникають, таким чином, просторові межі держави, у яких з'являється новий правовий інститут – підданство або громадянство.
2. Публічна (державна) влада.Публічної вона називається тому, що, не збігаючись із суспільством, виступає від його імені, від імені всього народу.
Влада існувала й у додержавному суспільстві, але це була безпосередньо суспільна влада, що виходила від усього роду й використовувалася їм для самоврядування. Принципова особливість публічної (державної) влади полягає в тому, що вона втілюється саме в чиновниках, тобто в професійному стані (розряді) управителів, з яких комплектуються органи управління і примусу (державний апарат). Уособлена в державних органах і установах, публічна влада стає державною владою, тобто тією реальною силою, що забезпечує державний примус, насильство. Вирішальна роль у реалізації примусу належить загонам збройних людей і спеціальних установ (армії, поліції, в'язницям і т.п.).
3. Державний суверенітет.Поняття "державний суверенітет" з'явилося наприкінці середніх століть, коли треба було відокремити державну владу від церковної і додати їй виняткове, монопольне значення. Нині суверенітет – обов'язкова ознака держави. Країна, яка його не має, – це колонія або домініон.
Суверенітет як властивість (атрибут) державної влади полягає в її верховенстві, самостійності і незалежності.
Верховенство державної влади усередині країни позначає: а) універсальність її владної сили, що поширюється на все населення, усі партії і громадські організації даної країни; б) її прерогативи (державна влада може скасувати, визнати незначним усякий прояв будь–якої іншої суспільної влади, якщо остання порушує закон); в) наявність у неї таких засобів впливу, яких ніяка інша суспільна влада не має (армія, поліція або міліція, в'язниці й ін.).
4. Нерозривний зв'язок держави й права. Без права держава існувати не може. Право юридично оформляє державу й державну владу й тим самим робить їх легітимними, тобто законними. Держава здійснює свої функції в правових формах.
Право вводить функціонування держави і державної влади в рамки законності, підкоряє їх конкретному правовому режимові. При такій підпорядкованості держави праву і формується демократична правова держава.