21.Вихідні документи. Розробка форм та вибір засобів виводу. Форми виводу результатної інформації в ІС визначаються експлуатаційними можливостями застосовуваних технічних засобів, загальною технологією обробки даних, призначенням і методами їх використання. Залежно від того, як використовуватимуться результати обробки, усі форми виводу поділяються на дві групи: форми виводу, призначені для візуального використання; форми виводу, призначені для машинного використання. До 1-ї групи належать паперові документи (машинограми, діаграми, графіки), табло, телеекран. До 2-ї - усі машинні носії. При визначенні змісту та форми кожного вихідного документа враховується Його цільове призначення, сфера та особливості використання, періодичність отримання тощо. В умовах обробки економічної інформації на ЕОМ усі вихідні документи формуються спочатку на машинних носіях, а потім відображаються у формі машино- або відеограм. У вихідних документах результатна інформація відбивається у двох режимах: регламентному і запитовому. При регламентному режимі машинограми видаються за планом ігідно з раніше встановленими термінами. ЗапитовиЙ режим забезпечує видачу результатної інформації в будь-який час, коли постає в ній потреба. Наприклад, розрахунково-платіжна відомість щодо заробітної плати складається щомісячно і видається користувачеві з додержанням чітко встановлених дат. 22.Поняття машинного інформаційного забезпечення. Передумови створення та основні переваги БД.Характеристика інфологічної та даталогічної моделі баз даних. Важливою складовою інформаційного забезпечення є інформаційна база, що складається з машинної та позамашинної інформаційної бази. Машинна інформаційна база - частина інформаційної бази ІС, що являє собою сукупність інформаційних файлів, які зберігаються в пам'яті ЕОМ та на магнітних носіях. Машинна інформаційна база складається з інформаційних файлів, які можуть бути організовані у вигляді окремих незалежних між собою, локальних інформаційних файлів чи у вигляді бази даних, тобто інтегрованої сукупності пов'язаних між собою файлів, якими керує система управління базами даних (СУБД). Файл - це ідентифікована сукупність логічно пов'язаних між собою даних, які містяться поза програмою у зовнішній пам'яті і доступні програмі за допомогою спеціальних операцій. У процесі еволюції розробки автоматизованих 1С машинна ІБ пройшла такі етапи розвитку: 1) підготовку інформаційних файлів (для кожної задачі окремо); 2) створення єдиної бази даних, яку можна використовувати і.ін розв'язування певної кількості задач. У сучасних ІС для організації інформаційного забезпечення використовується концепція баз даних (БД). Розподілена база даних — це сукупність логічно пов’язаних баз даних або частин однієї бази, які розпаралелені між кількома територіально розподіленими ПЕОМ і забезпечені відповідними можливостями для управління цими базами чи їхніми частинами. До основних переваг розподіленої бази даних можна віднести: - підвищення продуктивності системи за рахунок розпаралелення процесів збирання та обробки даних; - підвищення ефективності управління базами даних і поліпшення експлуатаційних характеристик системи управління даними; - досягнення збалансованості навантаження й синхронізації процесів збирання й обробки даних; - підвищення надійності й живучості системи; - вдосконалення гнучкості, нарощуваності та модифікованості бази даних; - скорочення вартості організації і затрат на експлуатацію бази даних; - збільшення обсягу збережених і доступних для обробки даних; - зменшення обсягів даних, що пересилаються. Мета інфологічного проектування - створити структуровану інформаційну модель ПО, для якої розроблятиметься БД. При проектуванні на інфологічному рівні створюється інформаційно-логічну модель, яка має відповідати таким вимогам: - коректність схеми БД, тобто адекватне відображення модельованої ПО - простота і зручність використання на наступних етапах проектування, - ІЛМ має бути описана мовою, зрозумілою проектувальникам БД, програмістам, адміністратору і майбутнім користувачам АБ. Даталогічний (логічний, концептуальний) рівень формується з урахуванням специфіки і особливостей конкретної СУБД. На цьому рівні будується концептуальна модель даних, тобто спеціальним способом структурована модель ПО, яка відповідає особливостям і обмеженням вибраної СУБД.

23.Методи створення омтимальної моделі баз даиих.Теорія нормалізації відношень. Під оптимальною логічною моделлю баз даних розуміють модель, яка не мас аномалій, пов'язаних з модифікацією БД, тобто проблем, що можуть виникнути у зв'язку із замінами, вставками і вилученнями даних із БД. Для створення такої моделі баз даних незалежно від того, яка СУБД використовується - ієрархічна, сіткова чи реляційна - застосовується теорія нормалізації реляційних баз даних. В основу реляційних моделей покладено поняття відношення, яке подають у вигляді двовимірної таблиці. Реляційна БД — це набір взаємопов’язаних відношень. Кожне відношення (таблиця) в ЕОМ подається як файл. Відношення мож­на поділити на два класи: об’єктні і зв’язкові. Об’єктні відношення зберігають дані про інформаційні об’єк­ти предметної області. Наприклад: КЛІЄНТ (код клієнта, назва клієнта, адреса, телефон) є об’єктним відношенням. В об’єктному відношенні один з атрибутів однозначно ідентифікує окремий об’єкт. Такий атрибут називається первинним ключем відношення. У наведеному відношенні роль ключа виконує атрибут «код клієнта». Зв’язкове відношення зберігає первинні ключі двох або більше об’єктних відношень. Ключі зв’язкового відношення мають на меті встановлення зв’язків між об’єктними відношеннями. Посилкова цілісність — це відповідність між об’єктними та зв’язковими відношеннями, яка полягає в тому, що кожному зовнішньому ключеві зв’язкового відношення має відповідати рядок якогось об’єктного відношення. Нормалізація відношень — це ітераційний зворотний процес декомпозиції початкового відношення на кілька простіших відношень меншої розмірності. Під зворотністю процесу розуміють те, що операція об’єднання відношень, здобутих у результаті декомпозиції, має дати початкове відношення. У результаті нормалізації склад атрибутів відношень БД має відповідати таким вимогам:

• між атрибутами мають виключатися небажані функціональні залежності;

• групування атрибутів не повинно мати збиткового дублювання даних;

• забезпечувати обробку і поновлення атрибутів без ускладнень. Схема етапів нормалізації відношень: - Побудова відношень згідно з вимогами - Вилучення неповних функціональних залежностей - Вилучення транзитивних залежностей - Вилучення багатозначних залежностей 24.Поняття і класифікація АБД. Склад АБД. БД - це система інформаційних, математичних, програмних, мовних, організаційних і технічних засобів, які необхідні для інтегрованого нагромадження, зберігання, ведення, актуалізації, пошуку і видачі даних.

АБД можна класифікувати за різними ознаками.

1. За призначенням АБД бувають:

• інформаційно-пошукові;

• спеціалізовані за окремими галузями науки та техніки;

• банки даних для автоматизації задач організаційно-еконо-мічного управління;

• банки даних для систем автоматизації наукових досліджень і виробничих випробувань;

• банки даних для систем автоматизованого проектування.

2. За архітектурою обчислювального середовища АБД бувають централізовані і розподілені.

3. За видом інформації, що зберігається, розрізняють банки даних, банки документів і банки знань.

4. За мовою спілкування користувача з БД розрізняють системи з базовою мовою (відкриті системи) та власною мовою (закриті системи).

Основними складовими компонентами АБД є БД і система управління БД (СУБД).

База даних — це пойменована, структурована сукупність вза­ємопов’язаних даних, які характеризують окрему предметну область і перебувають під управлінням СУБД. БД являє собою іннегроване сховище даних, яке призначене для використання багатьма споживачами і забезпечення незалежності даних від прикладних програм. Зв’язок кінцевих користувачів та прикладних програм з БД відбувається через СУБД, яка слугує інтерфейсом між користувачами і БД.

25.Технологічні процеси автоматизованої обробки економічної інформації. Технологічний процес обробки інформації — це сукупність взаємозв'язаних операцій, які

виконуються над інформацією у певній послідовності.

Технологічні операції у технологічному процесі можуть поєднуватися по-різному. Це визначає тип

технологічного процесу:

операційний, предметний, змішаний.

В операційному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюються одна або

кілька споріднених операцій (частіше одна) з обробки будь-яких видів інформації. У предметному технологічному процесі за окремими працівниками закріплюється одна або кілька

(частіше кілька) операцій з обробки інформації одного виду (або з одного документа). У разі змішаного типу побудови технологічного процесу частина операцій виконується за

операційним типом, а частина — за предметним. Кожний з цих типів організації технологічного процесу має свої недоліки і свої переваги.

Операційний тип дає змогу підвищити продуктивність праці, а предметний — достовірність даних.

Змішаний технологічний процес має недоліки і переваги обох типів. Операції можуть виконуватися послідовно та паралельно. При послідовному виконанні кожна

наступна операція на почнеться, поки не закінчиться попередня, при паралельному — кілька з них

можуть виконуватись одночасно.

Звичайно в технологічному процесі вирізняють три етапи: первинний, підготовчий та основний.

На первинному етапі виконується збір, реєстрація інформації та передача її на обробку. На

підготовчому етапі відбувається перенесення інформації на машинні носії та контроль такого

перенесення. На основному етапі з допомогою ЕОМ обробляється інформація і видаються результатні зведення. Традиційно розглядають два технологічні процеси: 1) збору, реєстрації та передачі даних на

обробку; 2) обробки даних.

26.Типові технологічні операції Виконання типових технологічних операцій в інформаційних системах обробки даних. Технологічний процес обробки інформації починається з її збору та реєстрації". Збір інформації

— це підрахування, зважування, вимірювання або інші варіанти визначення обсягів тієї або іншої

господарської операції. Реєстрація — це занесення зібраних відомостей на носій інформації.

Практично завжди збір та реєстрація пов'язані одне з одним. Немає сенсу збирати інформацію, не

реєструючи її. Реєстрація інформації може виконуватись у трьох варіантах: автоматичному,

автоматизовану та ручному. Операції передачі інформації на обробку

Якщо операція збирається і реєструється не в місці її обробки, то постає потреба її переданий.

Порядок передання інформації на обробку залежить від типу носія інформації та наявності технічних

пристроїв і якості носіїв інформації, які передаються. Операції підготовки машинних носіїв

Якщо інформація передавалась на обробку, то в місці обробки інформація приймається,

реєструється і контролюється. Якщо будуть виявлені неточності, відсутність підписів, нечіткі записи,

збої при читанні машинного носія, то інформація повертається туди, де вона формувалася. Якщо з

інформацією все гаразд, то починається підготовка машинних носіїв для обробки. Операції обробки інформації на ЕОМ

Коли підготовлено машинні носії інформації, починаються обчислення на ЕОМ. Такі розрахунки

виконуються автоматично за допомогою раніше створених програм. Під час обчислень можливі

переривання процесу обробки, які пов'язані з тим, що потрібно вибрати подальший режим роботи або

прийняти те чи інше управлінське рішення. Процес обробки інформації на ЕОМ закінчується

формуванням носіїв інформації або її відображенням — на екрані чи папері. Технологія створення і ведення інформаційних масивів

Усі масиви по стадіях їх створення можна поділити на первинні, робочі та результатні.

Результатні та робочі масиви створюються автоматично у процесі обробки інформації на ЕОМ. Пер-

винні масиви містять зібрану та зареєстровану інформацію. Такі масиви можна поділити на

оперативні (умовно-змінні) та нормативно-довідкові (умовно-постійні) — НДІ.

27.Загальна характеристика режимів ЕОМ. Організація пакетного режиму обробки інформації. Організація діалогового режиму обробки інформації. Режими роботи ЕОМ розрізняють залежно від можливостей користувача мати доступ до

машинних ресурсів, а також особливостей організації програмного й технічного забезпечення.

Державними стандартами України виділені такі режими роботи ЕОМ:

1) пакетний;

2) діалоговий;

3) інтерактивний;

4) реального часу;

5) розподілу часу. Пакетний режим — це режим, при якому користувач не має доступу до

машинних ресурсів, а обробка інформації виконується у спеціальному підрозділі. Такий режим

роботи ЕОМ використовується при централізованій обробці інформації. Інтерактивний режим роботи ЕОМ — це режим, в якому користувач має безпосередній доступ

до машинних ресурсів і має вплив на процес обробки інформації. Такий вплив спричинюється до

відповідної реакції системи. Діалоговий режим роботи ЕОМ — це режим, в якому людина і ЕОМ обмінюються інформацією

у темпі, який можна порівняти з темпом обробки інформації людиною. Режим реального часу — це режим, в якому обробка інформації ведеться зі швидкістю, близькою

до швидкості процесу в реальному житті, при якому інформація обробляється. Режим розподілу часу — це режим, в якому до машинних ресурсів одночасно можуть звертатися

кілька користувачів або програм, і в якому обробка інформації відбувається так, що в користувача

складається враження монопольного володіння машинними ресурсами. Пакетний режим роботи передбачає виконання технологічних операцій у заздалегідь визначеній

жорсткій послідовності. Іноді така послідовність може порушуватись, але ці порушення мають бути

попередньо обумовлені. Якщо інформація обробляється централізовано, то вона збирається і реєструється не в тому

підрозділі, де буде оброблятися. Тому в пакетному режимі здебільшого першою технологічною

операцією буде операція приймання та контролю інформації. Найчастіше приймаються первинні

документи, але можуть прийматися й машинні носії або інформація, яка передається каналами

зв'язку При застосуванні пакетного режиму окрім розв'язування конкретних задач як окрема технологія

розглядається технологія ведення масивів нормативної довідкової інформації. Для такої роботи

призначаються окремі спеціалісти, які мають вносити необхідні зміни в масиви НДІ. Оскільки зміни

до масивів можуть виникати в різних підрозділах і не всі зміни можуть реєструватися, у програмах

розрахунку конкретних показників можуть бути передбачені фрагменти, які формують

повідомлення про некоректність нормативно-довідкових масивів. Діалоговий режим обробки інформації здебільшого використовується тоді, коли ЕОМ або

термінальний пристрій встановлений на робочому місці користувача інформації.

Обробка інформації в діалоговому режимі характерна тим, що операції або групи операцій

виконуються в довільній послідовності. У технології обробки можна чітко вирізнити операції, які

пов'язані з роботою на ЕОМ, та операції, які виконуються без ЕОМ. Окрім операцій завантаження та доступу до системи в діалоговому режимі виконуються такі

операції:

1) вибір режиму роботи;

2) формування машинних носіїв;

3) коригування інформації;

4) розрахунки на ЕОМ;

5) копіювання інформації;

6) відображення інформації;

7) завершення роботи з ЕОМ

28.Стадії та етапи розробки інформаційних систем . Документація на розробку інформаційних систем.

Державний стандарт розрізняє вісім стадій створення інформаційних систем:

1) формування вимог до інформаційної (автоматизованої) системи (ІС);

2) розробка концепції ІС;

3) технічне завдання;

4) ескізний проект;

5) технічний проект;

6) робоча документація;

7) введення в експлуатацію;

8) супроводження ІС.

На першому етапі провадиться обстеження об'єкта та обґрунтовується необхідність створення ІС,

формулюються вимоги користувача до ІС, оформляються звіт про виконану роботу. На першому етапі разом із замовником погоджуються вимоги до ІС. Серед вимог можуть бути

суми максимальних витрат на розробку, термін виконання розробки, умови функціонування системи,

перелік функцій, які система має забезпечити, та ін. Під час розробки концепції ІС (другий етап) провадяться науково-дослідні роботи для пошуку

шляхів та оцінки можливостей реалізації вимог користувача. ТЗ є основним документом, що визначає вимоги та порядок створення (розвитку або модернізації) автоматизованої системи. На підставі технічного завдання провадиться розробка інформаційної системи, її прийом під час вводу в дію. На етапі розробки ескізного проекту виробляються попередні проектні рішення щодо всієї

системи або її частинах. Може бути визначений перелік задач, які будуть розв'язуватися в системі,

концепція інформаційної бази, яка створюється (інфологічна модель), функції та параметри

основних програмних засобів. Етап розробки технічного проекту передбачає розробку проектних рішень щодо системи та її

частин, розробку документації на АС, розробку документації на постачання виробів для комплектації

АС або технічних вимог для їх розробки, розробку завдань на проектування в суміжних частинах

проекту. На етапі розробки документації на АС створюються проектні документи, які визначаються

державними стандартами. Обов'язково розробляється постановка задачі, алгоритм її розв'язання,

описується інформаційне забезпечення, організаційне, технічне та програмне забезпечення. У На етапі вводу в експлуатацію необхідно виконати такий обсяг робіт: підготувати об'єкт до вводу

в експлуатацію, скомплектувати АС, встановивши технічні та програмні засоби, виконати

будівельно-монтажні роботи, провести попередні випробування системи, виконати дослідну

експлуатацію системи та провести приймальні іспити. Під час супроводження АС виконуються роботи згідно з гарантійними зобов'язаннями розробника

системи. Технічне завдання на автоматизовану систему є основним документом, який визначає вимоги та

порядок її створення або модернізації. Технічне завдання має містити такі розділи:

1. Загальні відомості.( ознайомлює з організацією-замовником,)

2. Призначення та мета створення системи.

3. Характеристика об'єктів автоматизації.( містить найважливіші відомості про об'єкт)

4. Вимоги до системи. (вимоги до структури інформаційної системи,

чисельності та кваліфікації персоналу, режиму його роботи.)

5. Склад та зміст робіт зі створення систем. (міститься перелік стадій та етапів її

створення, зазначається термін початку та закінчення кожного етапу)

6. Порядок контролю та приймання системи.

7. Вимоги до складу і змісту робіт з підготовки об'єкта автоматизації до вводу системи в дію.

8. Вимоги до документації.

9. Джерела розробки.( перелічуються документи й інформаційні матеріали, що

використовувались під час розробки технічного завдання.)

29.Організація робіт» спрямованих на створення та впровадження інформаційних систем. Роботи зі створення та впровадження інформаційних систем можуть виконуватися за таких умов.

1. Організація, яка у своїй роботі не застосовує обчислювальної техніки, приймає рішення про

створення інформаційної автоматизованої системи. Наприклад, організація купує обчислювальну

техніку і має виконати роботи з проектування інформаційної системи в бухгалтерському обліку.

2. За наявності вже діючих інформаційних систем різного призначення потрібно створити нову

інформаційну систему. Наприклад, існує інформаційна система в бухгалтерському обліку і

створюється інформаційна система в маркетингу.

3. До вже існуючої інформаційної системи необхідно внести зміни у зв'язку зі змінами в

законодавстві чи самому виробництві. Наприклад, до інформаційної системи в бухгалтерському

обліку, яка забезпечує облік заробітної плати, необхідно внести зміни, пов'язані із зміною методики

нарахувань за середнім заробітком.

4. Постає потреба поповнити функції, які реалізує діюча інформаційна система. Наприклад, до

інформаційної системи обліку готової продукції необхідно внести кілька оперативних зведень для

керівництва підприємства.

5. Постає потреба створити інформаційну систему на новій технічній або програмній основі.

Наприклад, треба перевести нарахування заробітної плати з програм, які працюють з локальними

базами даних, на програми, що працюють за технологією «клієнт—сервер». Зміни до існуючої інформаційної системи можуть вноситися під час її супроводження. У такому

разі в робочому порядку вносяться зміни до програми та системної документації, складається акт про

виконані роботи. Інформаційна система може створюватися на основі готових типових програмних засобів, що

орієнтовані на деяку предметну область.

ЗО. Управління підприємством: зміст і концепції Поняття і сутність управління. Управління (менеджмент) - важлива функція, без якої неможлива цілеспрямована діяльність жодного підприємства.

Сутністю процесу управління є цілеспрямований вплив на колективи людей для

досягнення поставленої мети. Необхідність управління випливає з того, що підприємство - це система з розподілом праці, в якій постановку мети та її реалізацію

здійснюють різні люди (групи людей). Сучасні концепції управління підприємствами: - Демократична корпорація. Ця концепція передбачає глибоку децентралізацію управління з поширенням демократичних форм і методів керівництва та функціонування підрозділів.

- Внутрішні ринки корпорацій. Згідно з цією концепцією підрозділи, котрі мають економічну свободу всередині підприємства, можуть скоріше провести зміни у виробництві товарів, наданні послуг у цілому в системі відносин із споживачами. - Домашні бюро, де знаходяться основні комп'ютерні робочі місця співробітників. - Теорія альянсів (асоціативних форм організації управління). Інтеграційні процеси в управлінні, орієнтовані на більш ефективне використання всіх видів ресурсів (передусім науково-технічних, інвестиційних і фінансових), приводять до появи різноманітних форм горизонтального об'єднання організацій. - Мережеві організації (являють собою сукупність фірм або спеціалізованих одиниць, які координуються ринковим механізмом замість командних методів.) - Тотальний контроль за якістю (орієнтований на організацію бездефектного виробництва при мінімумі витрат) - Реінжиніринг бізнес-процесів (широкий підхід, який має за мету проведення на підприємстві змін, призначених для підвищення ефективності виробництва і швидкості реакції підприємства на зміни ринку (вимоги споживачів, дії конкурентів тощо))

З1.Складові управління. Модель процесу управління. Функції управління.

Система управління (СУ) організації становить особливий інтерес для керівника, а її вивчення й удосконалювання — його постійне завдання. Управління повинно забезпечувати: збереження структури системи; підтримку режиму діяльності; реалізацію програм, цілей функціонування цих систем в умовах різних зовнішніх і внутрішніх впливів, що супроводжують їх. Потреба в управлінні, тобто в необхідності прийняття того чи іншого рішення, виникає тільки при виникненні проблеми. Проблема в загальному випадку визначається двома станами: що задається (бажаним); фактичним (прогнозованим). Неузгодженість між цими станами визначає необхідність вироблення управлінського рішення чи керуючого впливу з метою приведення фактичного стану до бажаного. Для забезпечення достатньої ефективності управління повинен бути контроль за його реалізацією. Стійкість управління як властивість системи зберігати свій первісний стан спокою чи руху в умовах зовнішніх впливів є одним з найважливіших чинників для будь-якої системи, у тому числі і для систем управління.

Модель процесу управління або етапів прийняття рішень описує процес прийняття управлінського рішення як свідомий вибір й обробку інформації. У реальній підприємницькій практиці така модель не завжди реалізується повністю. Наслідування цієї схеми також не завжди приводить до прийняття оптимального рішення. Виняткові рішення потребують детального аналізу ситуації, рутинні — завжди повторюються. Більшість рішень лежить між цими типами рішень. Для процесу прийняття рішень характерні два моменти.

1. Рішення приймаються не лише під час вибору альтернатив. На кожному етапі управлінського циклу приймаються часткові рішення, які суттєво впливають на результат усього процесу прийняття рішень (про можливі дії, про оцінку впливу, про методи контролю, про передачу інформації тощо).

2. У центрі всіх етапів лежить інформація. Саме тому процес прийняття рішень можна визначити як процес обробки й обміну інформацією, яку отримують, переробляють і передають далі.

Отже, перед тим, як прийняти рішення, потрібно визначити мету, отримати необхідну інформацію, оцінити можливі альтернативні варіанти рішень і, зрештою, вибрати оптимальний варіант.

Функції управління.

Кожна управлінська функція також є процесом, оскільки складається із серії взаємопов'язаних дій. Процес управління - це загальна сума всіх функцій.

У літературі з управління виробництвом можна натрапити на різні визначення сутності функцій управління. Наведемо деякі з них.

1. Функції менеджменту - види цілеспрямованої діяльності щодо керованого об'єкта, зумовлені кооперацією і поділом праці всередині управлінського персоналу.

2. Функція управління - спеціальні постійні обов'язки однієї або декількох осіб, коли виконання цих обов'язків приводить до досягнення певного ділового результату.

З організаційно-технічного погляду серед функцій менеджменту розрізняють загальні і специфічні.

Загальні функції поділяються за стадіями (етапами, фазами) менеджменту -за плануванням, організацією, регулюванням і координацією, мотивацією, обліком і контролем.

Специфічні функції поділяються насамперед за формою поділу процесу менеджменту на складові частини: лінійне керівництво; технологічна, технічна та економічна підготовка виробництва; бухгалтерський облік, матеріально-технічне забезпечення і реалізація продукції;добір,розстановка і підвищення кваліфікації кадрів.

Серед функцій менеджменту розрізняють також загально-організаційні, які

виконують керівники підприємств та їхніх виробничих підрозділів; спеціалізовані,

які здійснюють різні спеціалісти; обслуговуючі, пов'язані з обліком, звітуванням,

здійсненням операцій з діловодства;

Функції можуть об'єднуватися в певні групи і за наступними ознаками.

За об’єктом управління: управління об’єднанням, підприємством, цехом то-

що.

За характером діяльності: економічна або господарська (керування обігом

виробничих фондів, виробництвом, реалізацією продукції), соціальна (формування

трудового колективу, розвиток соціальної інфраструктури), організаційна (проек-

тування, організація та функціонування системи).

За впливом на окремі стадії процесу: управління технологією виробництва,

організація виробництва (основного, допоміжного, обслуговуючого), управління

технологічними процесами, оперативне управління виробництвом, організація ме-

трологічного забезпечення, техніко-технологічний контроль, збут продукції.

За ознакою впливу на окремі фактори виробництва: робота з кадрами,

управління організацією праці і заробітною платою, матеріально-технічне поста-

чання, капітальне будівництво, організація фінансової діяльності.