- •1.Праця як предмет наукового економічного дослідження
- •2.Поняття праці та її характер в умовах ринкової економіки.
- •4.Характер та зміст праці.
- •5.Історичний розвиток трудового напрямку економічної думки.
- •6.Національні та міжнародні організації регулювання трудових відносин.
- •13.Класифікація та характер чинників впливу на ринок праці.
- •14.Формування ринку праці в Україні.
- •15. Соціально – економічна характеристика трудових ресурсів.
- •17.Взаємозв’язок ефективності виробництва та рівня життя.
- •18.Сутність та умови формування трудового потенціалу населення.
- •21. Заходи щодо регулювання зайнятості населення.
- •22. Основними напрямами державної політики зайнятості є:
- •25. Порівняльна характеристика розрахунку безробіття за українським законодавством та у визначенні моп (Міжнародної організації праці).
- •26.Особливості використання трудових ресурсів в Україні.
- •27.Характеристика меж трудових ресурсів в Україні.
- •28.Вартість робочої сили та її структура.
- •29.Доходи населення та джерела їх формування.
- •30.Поняття прожиткового мінімуму.
- •37.Сутність управління на підприємстві. Персонал організації як об’єкт управління.
- •38. Поняття персоналу. Кадрова політика організації.
- •39. Порівняльна характеристика відкритої та закритої кадрової політики.
- •40. Сутність, методи та прийоми професійної та соціальної адаптації кадрів.
- •41 Мета, завдання та функції управління персоналом.
- •42. Поняття, принципи та структура управління персоналом
- •43.Поняття персоналу. Планування персоналу в організації.
- •Умовами розвитку персоналу можуть бути:
- •46.Поняття персоналу. Оцінювання персоналу
- •47.Стратегія персонального менеджменту. Планування трудової кар’єри.
- •48. Сутність та оцінка ефективності управління персоналом
- •52. Традиційні показники продуктивності :
- •54. Сутність виробітку та його види.
- •55.Поняття та види трудомісткості продукції.
- •56.Взаємозв’язок виробітку та трудомісткості.
- •57.Поняття і сутність факторів продуктивності праці.
- •58.Фактори та умови зростання продуктивності праці.
- •59.Науково-технічний прогрес та його вплив на підвищення продуктивності праці.
- •60.Резерви підвищення продуктивності праці.
- •61. Взаємозв’язок факторів та резервів продуктивності праці.
- •62. Сутність і завдання організації праці.
- •63. Поділ і кооперування праці.
- •64. Охорона і безпека праці. Дисципліна праці.
- •65. Організація та обслуговування робочих місць.
- •66. Поняття робочого часу. Режим праці та відпочинку.
- •67. Соціально-економічна сутність заробітної плати.
- •68. Види та структура заробітної плати.
- •69. Принципи організації заробітної плати.
- •70. Державне регулювання заробітної плати.
- •71. Договірне регулювання заробітної плати.
- •72. Форми та системи організації оплати праці.
- •73. Тарифна система оплати праці та її призначення. Напрями удосконалення
- •74.Тарифні сітки, їх роль в організації заробітної плати.
- •75.Почасова форма оплати праці.
- •76.Відрядна форма оплати праці – сутність та види
- •77.Сутність та структура конвенції моп з питань заробітної плати.
- •79. Сутність і зміст процесу нормування затрат живої праці.
- •80. Сутність, предмет та об’єкти нормування праці.
- •82. Сутність та основні принципи нормування праці.
- •83. Сутність та основні методи нормування трудових процесів.
- •84. Сутність та правове регулювання нормування праці.
15. Соціально – економічна характеристика трудових ресурсів.
Трудові ресурси — це частина працездатного населення, яка володіє фізичними й розумовими здібностями і знаннями, необхідними для здійснення корисної діяльності. Працездатний вік – поняття узагальнене, що визначається системою законодавчих актів. Нині в Україні працездатним віком вважається: для жінок — від 16 до 54 років, чоловіків — від 16 до 59 років включно. Нижня межа працездатного віку передбачає, що до початку трудової діяльності людина повинна здобути певний рівень фізичного та розумового розвитку, для чого потрібен час (мінімум перші 16 років життя). Верхня межа працездатного віку показує думку суспільства про те, в якому віці людина може претендувати на соціальну допомогу у зв’язку із старістю. Для деяких видів трудової діяльності, що пов’язані з роботою в особливо шкідливих і особливо важких умовах праці, на підземних роботах, у шкідливих та важких умовах праці або вимагають від працівника якостей, що з віком помітно зменшуються (наприклад, спорт, балет) пенсійний вік настає раніше на 5 – 10 років, а інколи і більше. Такі люди належать до категорії пільгових пенсіонерів, але найчастіше вони продовжують працювати і залишаються в складі трудових ресурсів. Щоб зрозуміти сутність поняття “трудові ресурси”, треба знати, що все населення залежно від віку поділяється на: - осіб, молодших працездатного віку (від народження до 16 років включно); - осіб працездатного (робочого) віку (в Україні: жінки — від 16 до 54 років, чоловіки — від 16 до 59 років включно); - осіб, старших працездатного віку, після досягнення якого установлюється пенсія за віком (в Україні: жінки — з 55, чоловіки — з 60 років). Залежно від здатності працювати розрізняють осіб працездатних і. непрацездатних. Непрацездатні особи в працездатному віці — це інваліди 1-ї та 2-ї груп, а працездатні особи в непрацездатному віці — це підлітки і пенсіонери,які працюють за віком. До трудових ресурсів належать: - населення в працездатному віці, крім непрацюючих інвалідів 1-ї і 2-ї груп та непрацюючих осіб, які одержують пенсію на пільгових умовах (жінки, що народили п'ять і більше дітей і виховують їх до восьми років, а також особи, які вийшли на пенсію раніше у зв'язку з тяжкими й шкідливими умовами праці); - працюючі особи пенсійного віку; - працюючі особи віком до 16 років.
16.Сутність економічно активного та неактивного населення.
Економічно активне населення – це частина населення, яка пропонує свою працю для виробництва товарів і надання різноманітних послуг. Кількісно ця група населення складається із чисельності зайнятих економічною діяльністю і чисельності безробітних, які на цей момент не мають роботи, але бажають її одержати. Зайняті економічною діяльністю – це особи у віці 15-70 років, які виконують роботи за винагороду за наймом на умовах повного або неповного робочого дня, працюють індивідуально (самостійно) або в окремих громадян-роботодавців, на власному (сімейному підприємстві), безоплатно працюючі члени домашнього господарства, зайняті в особистому підсобному сільському господарстві, а також тимчасово відсутні на роботі. Зайнятими за цією методикою вважаються особи, які пропрацювали протягом тижня не менше 4 годин (в особистому підсобному господарстві – не менше 30 годин) незалежно від того, була це постійна, тимчасова, сезонна, випадкова чи інша робота. Безробітні у визначенні МОП – це особи у віці 15-70 років (як зареєстровані, так і незареєстровані в державній службі зайнятості), які одночасно відповідають трьом умовам: не мають роботи (прибуткового заняття), шукають роботу або намагаються організувати власну справу, готові приступити до роботи протягом наступних двох тижнів. До цієї категорії відносяться також особи, що навчаються за направленням служби зайнятості, знайшли роботу і чекають відповіді або готуються до неї приступити, але на даний момент ще не працюють. Економічно неактивне населення за методикою МОП — це особи у віці 15-70 років, які не можуть бути класифіковані як зайняті або безробітні, тобто – це та частина населення, яка не входить до складу ресурсів праці. До них належать: - учні, студенти, курсанти, які навчаються в денних навчальних закладах; - особи, які одержують пенсію за віком або на пільгових умовах; - особи, які одержують пенсію у зв'язку з інвалідністю; - особи, зайняті веденням домашнього господарства, доглядом за дітьми, хворими родичами; - особи, які не можуть знайти роботу, припинили її пошук, вичерпавши всі можливості, проте вони можуть і готові працювати; - інші особи, яким немає необхідності працювати незалежно від джерела доходу.