Пухлини молочної залози

Розрізняють доброякісні та злоякісні пухлини молочної залози.

Доброякісними пухлинами молочної залози можуть бути: папіломи - пухлини з епітеліальної тканини, лімфангіоми - з лімфатичної тканини; дермоїдні кісти, рідше ліпоми - з жирової тканини; невроми - з нервової тканини та ін. Особливістю цих пухлин є те, що вони нерідко ростуть тривалий час і не турбують хворих.

Найбільш частою формою доброякісних пухлин молочної залози є фібро¬аденома. Вона складається із залозистої тканини та сполучнотканинної строми. За своєю структурою фіброаденома близька до вузлової форми мастопатії і відрізняється від останньої чіткими межами і солітарним харак-тером ураження. В основному виникає в молодому віці, ріст пухлини по-вільний, безболісний.

Досить часто трапляються цистаденоми - внутрішньопротокові кісти, які за своєю морфологічною структурою дуже подібні до справжніх пух¬лин. Основною ознакою їх є кров'янисті виділення із соска. Пухлини мо¬жуть не пальпуватись При галактоцеле (молочна кіста) залоза збільшена в об'ємі. В товщі молочної залози визначають округлої форми з гладкою поверхнею пухлину, яка інколи флуктує.

Лікування доброякісних пухлин молочної залози полягає в економно-му або достатньо радикальному їх висіченні з наступним обов'язковим гісто-логічним дослідженням.

Рак молочної залози. Займає друге місце серед ракових захворю¬вань у жінок після раку матки. Переважно хворіють жінки у віці 40-50 років. У молодому віці захворювання перебігає більш злоякісно. Рак мо¬лочної залози, як правило, виникає на фоні хронічного маститу і доброякіс¬них пухлин (фіброаденома, цистаденома, мастопатія), які вважаються пере-драковими захворюваннями. В більшості випадків уражується одна, рідше дві залози.

Клінічні ознаки. Рак молочної залози розвивається з її паренхіми у вигляді щільної пухлини, яка відзначається швидким інфільтративним ростом. При подальшому розвитку процес переходить на шкіру і остання набуває вигляду лимонної кірки. При поширенні процесу на молочні протоки сосок втягується. Інколи з нього виділяється кров'яниста рідина. При подальшому рості пухлина розпадається і утворюються виразки з щільними краями (рис. 213). Поряд із цим, уражаються регіонарні лімфатичні вузли: спочатку по краю великого грудного м'яза, потім - підпахвинні, над- і підключичні на боці ураження. Вони збільшуються у розмірах, стають щільними, малорухомими.

За гістологічною будовою розрі¬зняють медулярну, скірозну і слизову форму раку. Медулярний рак харак¬теризується ураженням залозистої тканини, скір — сполучної, при слизо¬вому раку настає колоїдне переро-дження епітелію, що характеризуєть¬ся виділенням значної кількості сли¬зових мас через сосок.

Рак здебільшого локалізується у верхньозовнішньому квадранті молоч¬ної залози. За міжнародною системою TMN розрізняють чотири стадії раку: І стадія - невелика пухлина в товщі молочної залози (не більше 2см у діа¬метрі) без проростання в шкіру і ме¬тастазів; II стадія — пухлина до 5 см

у діаметрі, зрощена зі шкірою, є поодинокі метастази в підпахвинні лімфа¬тичні вузли; III стадія - пухлина великих розмірів (більше 5 см у діаметрі) з наявністю множинних метастазів у підпахвинні, над- і підключичні лімфа¬тичні вузли; IV стадія - поширене ураження молочної залози з множинни¬ми віддаленими метастазами в легенях, хребті, другій молочній залозі.

Для уточнення діагнозу проводять бокову рентгенографію молочної залози (мамографію), при якій пухлина проявляється у вигляді округлої тіні з нерівними і нечіткими контурами. Поряд із цим, можна проводити контра-стну рентгенографію, коли вводять контрастну речовину (кардіотраст, тріотраст, уротраст й ін.) у протоки молочної залози. Для підтвердження діагно¬зу обов'язково проводять цитологічне дослідження виділень із соска або пунктату з пухлини, де можна виявити ракові клітини.

Лікування. Основний метод лікування - хірургічний. Об'єм його зале-жить від стадії захворювання. При невеликих пухлинах без метастазів про-водять секторальну резекцію молочної залози з наступною променевою та хіміотерапією. При наявності поодиноких метастазів додатково признача¬ють перед- і післяопераційну променеву терапію. У більш запущених випад¬ках проводять передопераційну променеву терапію, радикальну мастектомію; у молодих жінок із збереженою менструацією виконують оваріоектомію (видалення яєчників). У післяопераційний період цим хворим проводять хіміотерапію (тіотеф, 5-фторурацил, вінбластин, Україн та ін.). Крім цього, хворим призначають гормонотерапію. У дітородному віці застосовують чо-ловічі статеві гормони (тестостерон, метилтестостерон й ін.). У жінок з менопаузою понад 10 років призначають жіночі статеві гормони. У запуще-них випадках (III-IV стадія) і при наявності віддалених метастазів проводять симптоматичну терапію.