Захворювання молочної залози (Мамологія)

Мамологія – це є розділ клінічної медицини, що вивчає захворювання молочної залози у жінок, їх діагностування та лікування.

Молочна залоза жінки є великою модифікованою сальною залозою, яка є розташованою на поверхневій частині грудної клітки. Маса такої залози становить в середньому 200—300 г. До структурних елементів молочної залози належать: жирова тканина, фіброзні перегородки, залозисті структури. Молочна залоза має значну кровоносну і лімфатичну системи. Тканина молочної залози є дуже чутливою до гормональних змін. Саме розвиток молочної залози під час статевого дозрівання пов'язаний з дією гормонів, а також ця залоза є дуже чутливою до рівня гормонів протягом менструального циклу.

Класифікація захворювань молочної залози:

- вади розвитку (амастія, ателія, аплазія, політелія, полімастія);

- порушення росту (гіпертрофія, мастоптоз);

- травми молочної залози;

- запальні захворювання (гострі мастити, хронічні мастити, сифіліс);

- дизгормональна гіперплазія (аденози, фіброаденози, гінекомастія);

- пухлини: доброякісні (аденоми, фіброаденоми, міоми, ангіоми) та злоякісні (рак, саркома, ретикульоз, лімфогранулематоз).

Рак молочної залози – це є найчастіше захворювання у жінок. Таке захворювання в Україні виявляють близько у 60 тисяч жінок на рік. Вже більш ніж 10 років таке захворювання молочної залози стоїть попереду решти інших онкологічних жіночих хворіб.

До групи ризику виникнення раку молочної залози, належать такi:

- спадковiсть - випадки раку молочної залози у кровних родичiв;

- наявнiсть кiлькох випадкiв раку молочної залози в сiм'ї – хоча б, в 3 близьких родичiв;

- порушення репродуктивної функцiї: безплiддя, вiк при народженнi першої дитини (пiсля 30 рокiв), вiдсутнiсть родiв, пiзня перша вагiтнiсть, що закiнчилася абортом (пiсля 30 рокiв), вiк початку менструацiй до 12 рокiв, вiк настання менопаузи (рання або пiзня менопауза), а також велика кiлькiсть менструальних циклiв;

- гiнекологiчна патологiя: мiома матки, ендометрiоз, запальнi захворювання, порушення менструальної функцiї, гiперпластичнi процеси ендометрiю, а також iншi захворювання;

- вiк - з вiком пiдвищується ризик захворювання на рак молочної залози. Найбiльший ризик спостерiгається у вiцi 45-75 рокiв;

- захворювання щитовидної залози;

- захворювання нервової системи: неврастенiя, психiчнi травми, та велика кiлькiсть стресiв;

- вплив шкiдливих промислових вiдходiв, радiацiї та пестицидiв;

- палiння та вживання алкоголю;

- порушення статевого життя: початок статевого життя пiсля 25 рокiв та його нерегулярнiсть;

- надлишкова маса тiла пiсля 40 рокiв;

- перенесенi ранiше запальнi захворювання молочної залози, iнвазивнi або неiнвазивнi форми раку молочної залози, наявнiсть бiопсiй з виявленням атипових гiперплазiй;

- iснування дисгормональних гiперплазiй, особливо фiброзно-кiстозних;

- неконтрольований прийом комбiнованих гормональних контрацептивiв.

Такі невтішні дані виявляються тільки, тому, що жінки недбайливо ставляться до свого власного здоров’я. Деякі жінки вважають, що їх це не стосується бо вони займаються спортом і не мають шкідливих звичок, інші ж відкладають похід до лікаря на роки через швидкий плин часу, роботу, дітей. Це стосується кожної жінки!

Лікарі усердно наголошують і рекомендують проходити регулярні обстеження, адже виявлення будь-якого виду недуги вчасно – це можливість допомогти пацієнтці на ранній порі і не доводити її стан до ускладнень. Тому лікарі радять проходити щороку обстеження у лікаря чи робити ультразвукову діагностику, а для жінок за 40 років – щорічно здійснювати мамографію. Також, окім візитів до лікарів жінкам потрібно навчитися обстежувати свої груди самостійно, кожного місяця, приблизно 1 тиждень після менструального циклу. І якщо Ви знайшли певне ущільнення, загрубілість Вам терміново потрібно звернутися до лікаря.

Види захворювання молочної залози:

Агалактія, Амастія, Ателія, Галактоцеле, Гінекомастія, Гіпертрофія молочної залози , Гіпогалактії, Гіпомастія, Жировий некроз, Лактуючих аденома, Лактостаз, Ліпома молочної залози, Макромастія,Масталгія, мастоідінія, Мастит, Мастопатія, Олеогранулема, Полігалактія, Сецернуючих молочна залоза, Тріщини сосків, Фіброаденома, Цістоаденопапіллома.

Запальні захворювання молочної залози

Гострий мастит - запалення молочної залози

Мастит — інфекційно-запальний процес у молочній залозі викликаний патогенами. Мастит виникає найчастіше у матерів, що годують дітей грудьми, в перші дні і місяці (до 4 місяців) лактаційного періоду. В акушерських клініках, як ускладнення післяродового періоду, трапляється у 2-4% породіль. В основ¬ному мастит виникає на 7-20-й день після пологів. Основними причинами його виникнення є: травматизація (тріщини, виразки) сосків; застій молока (лактостаз), який призводить до його згортання в молочних ходах і розвит¬ку запального процесу; пряме попадання інфекції через епідермальний по¬крив; недотримання гігієнічних правил. Слід зазначити, що мастит може виникати і у жінок без лактації, а також у чоловіків. Поширення інфекції в молочній залозі відбувається по молочних протоках, лімфатичних та крово¬носних судинах. Основним збудником захворювання є стафілокок (80%), стрептокок (15%) та мікробні асоціації.

Залежно від розповсюдження та локалізації запального процесу в мо-лочній залозі розрізняють дифузні - уражається вся молочна залоза (панма-стити) і відмежовані мастити. Останні, в свою чергу, за локалізацією поділя-ються на субареолярні — розташовані під ареолою соска; інтрамамарні - в тканині залози; галактофорити - в молочних протоках; ретромамарні - між задньою поверхнею залози і фасцією великого грудного м'яза. За патоморфологічними змінами в молочній залозі розрізняють: сероз¬ну (початкову), інфільтративну, абсцедивну, флегмонозну та гангре¬нозну форми маститу.

Серозна (початкова) форма маститу виникає, як правило, у породіль через застій молока. Молочна залоза просочується серозним ексудатом, розвивається лейкоцитарна інфільтрація навколо соска. Своєчасне зціджу-вання молока і призначення антибіотиків може зупинити запальний процес. При запізнілому або неправильному лікуванні запальний процес у молочній залозі прогресує і переходить в інфільтративну форму. В товщі молочної залози формується інфільтрат з нечіткими ме¬жами, без ознак розм'якшення.

При абсцедивному маститі утворюється гнійна порожнина. Гній може прорватись че¬рез шкірні покриви або в молочні протоки.

При дифузній гнійній інфільтрації молоч¬ної залози виникає флегмонозний мастит, який характеризується прогресуючим і тяж¬ким перебігом.

У деяких випадках внаслідок запального процесу в молочній залозі виникає тромбоз кровоносних судин і, як наслідок, розвивається гангренозна форма маститу, при якій відбу¬вається некроз значних ділянок або всієї тка-нини молочної залози.

У 12-15% хворих спостерігають двобічне ураження молочних залоз. Переважно ура¬жається верхньозовнішній квадрант молочної залози, хоча в цілому топографія маститів різнорідна.

Клініка та діагностика: починається захворювання з появи болю та нагрубання молочної залози, підвищення температури тіла. По мірі прогресування захворювання, біль посилюється, збільшується набряк молочної залози, з’являється гіперемія шкіри, болючі збільшені підпахвинні лімфатичні залози, температура тіла висока, озноб. В ЗАК відмічаються лейкоцитоз, прискорене ШОЕ. Перехід серозного маститув інфільтративний, надалі і в гнійний відбувається швидко (за 4-5 днів). В край тяжкий стан спостерігається при гангренозному маститі: температура тіла підвищена до 40-410С, ЧЕС становить 120-130 за хвилину, молочна залоза збільшується в об’ємі, шкіра її гіперемійована з ділянками ціанозу, некрозу та відслоюванням епідермісу. Виражений лейкоцитоз з зсувом лейкоцитарної формули білої крові вліво. У сечі виявляється білок – протеїнуріл. За тяжкого перебігу мастита можливий розвиток сепсису, епідерми плеври.

А взагалі потрібно зазначити, що клінічні ознаки залежать від фази запального процесу в молочній залозі.

Клінічні ознаки. Основні ознаки гостро¬го маститу залежать від фази запального про¬цесу в молочній залозі. Серозна форма мас¬титу характеризується раптовим підвищенням температури тіла до 38,5-39,0°С, болем у мо¬лочній залозі. Спостерігають її збільшення, при пальпації - болючість. Контури залози збере¬жені, шкіра над нею не змінена.

Інфільтративна форма. Стан хворого погіршується, підвищується температура тіла до 39-40°С, з'являєть¬ся лихоманка, головний біль, слабкість. Молочна залоза збільшується в об'ємі, шкіра над ділянкою інфільтрації гіперемована (червона).

При пальпації визначається ін¬фільтрат з нечіткими межами. Як пра-вило, збільшуються підпахвинні лімфа¬тичні вузли. У випадках, коли лікуван-ня, (яке проводять), не зупиняє процес у фазі інфільтрації, розвивається абсцедивна форма маститу, яка характе¬ризується наростанням клінічних оз-нак і погіршенням стану хворого. При пальпації в молочній залозі виявляють ділянки розм'якшення і флуктуації.

Флегмонозна форма характеризується різким погіршенням стану хво-рого: виникає лихоманка, шкірні покриви бліді, молочна залоза збільшена в об'ємі, пастозна (тістоподібна), шкіра над нею гіперемована, блискуча, з роз-ширеною венозною сіткою, сосок втягнутий, при пальпації визначають на-бряклість, болючість. Процес охоплює всю або більшу частину залози.

Гангренозна форма розвивається у хворих, які тривалий час не зверта¬лись за медичною допомогою, або внаслідок тромбозу судин молочної зало¬зи. Стан хворих тяжкий, температура тіла підвищується до 40-41 °С, молочна залоза різко збільшена, шкіра над нею набрякла, покрита міхурами, наповне¬ними геморагічним вмістом, місцями некротизована.

При всіх формах гострого маститу, особливо гнійних, у крові виявляють високий лейкоцитоз зі зсувом лейкоцитарної формули вліво, ознаки токсич¬ної зернистості лейкоцитів, у сечі з'являється білок.

При встановленні діагнозу гострого маститу необхідно проводити диференційну діагностику з так званою молочною лихоманкою, яка часто виникає у породіль на 4-5-у добу після пологів і пов'язана із застоєм молока, яке розкла¬дається, інфікується, повторно всмоктується і викликає інтоксикацію організму. При неадекватному лікуванні гострий процес в молочній залозі може перейти в хронічний мастит. Внаслідок розростання грануляційної ткани¬ни молочна залоза стає щільною, бугристою, болючою при пальпації. У хво¬рої спостерігається субфебрильна температура, загальна слабість, кволість.

Лікування. консервативне у початковій фазі гострого маститу у стадії арозного запалення (надання підвищеного положення молочній залозі, відсмоктування молока молоко відсмоктувачем, антибіотикотерапія з врахуванням чутливості мікрофлори. На уражену залозу накладають підтримувальну (не стискальну) пов'язку, при цьому сосок необхідно залишити відкри¬тим для систематичного відсмоктування молока спеціальними відсмоктувачами. Зціджувати руками молоко забороняють, оскільки це може спричинити прогресування запального процесу. Хворим обмежують вживання рідини, при¬значають антибіотики широкого спектра дії, сульфаніламіди. Місцево призна¬чають УВЧ, УФО (в еритемних дозах). Усі процедури необхідно проводити після спорожнення залози. Поряд із цим, проводять інфузійну і детоксикацій-ну терапію (реополіглюкін, гемодез, неокомпенсан). Крім цього вливають плаз¬му, білкові препарати, розчини електролітів. Своєчасно проведене лікування дає змогу зупинити запальний процес у молочній залозі у 90% хворих.

Обов’язково слід провести посів молока для вирішення питання про можливість продовжувати й далі годувати дитину. Як правило годування враженою молочною залозою припиняється через небезпеку розвитку в неї стоматиту, ентериту, коньюктивіту.

За тяжкого перебігу гострого маститу показано застосування препаратів, що пригнічують лактацію. Молочну залозу припіднімають і фіксують пов’язкою. Призначають антибіотики, фізіотерапевтичні процедури, загальнозміцнюючі засоби.

Добрі наслідки дає ретромамарна новокаїнова блокада (80 мл 0,25 % розчину новокаїну + 500 000 ОД мономіцину або канаміцину + 10 мг трип-сину або хімотрипсину). Паралельно з цим проводять інфузійну детокеикашйну терапію (реополіглюкін, плазма, біл¬кові препарати, розчини електролітів).

Якщо лікування розпочате в серозній або інфільтративній стадії, від нього.

При наявності ознак гнійника (поява гектичної температури, лихоманки, розм'якшення і флуктуації при пальпації та ін.) показане хірургічне ліку¬вання - розкриття і дренування гнійної порожнини. Операцію проводять під загальним знеболюванням. При інтрамамарних маститах розрізи на мо¬лочній залозі повинні виконуватися у радіарному напрямку (за Ангерером), з відступом від ареоли на 2-3 см. Гнійна порожнина повинна обстежуватись пальцем. При наявності кишень необхідно провести додатковий розріз. Ретромамарні гнійники розкривають дугоподібним розрізом по складці між мо¬лочною залозою і грудною стінкою (за Барденгейєром).

Після звільнення порожнин від гною їх промивають антисептичними розчинами і дренують спареними хлорвініловими трубками. В останні роки в практику лікування абсцедивних форм маститу запроваджено активний хірургічний метод лікування, який полягає у висіканні гнійника, проведенні постійного промивання порожнини рани та закритті її первинними швами (В.К. Гостіщев, 1993; М.П. Черенко, Н.М. Ваврик, 1999). При тотальному гангренозному, інколи флегмонозному маститі, ускладненому сепсисом, пока¬зана мастектомія. Після операції за допомогою пов'язок проводять фіксацію молочної залози до грудної стінки. В післяопераційний період хворим про¬водять антибіотикотерапію з урахуванням чутливості мікробної флори, при¬значають сульфаніламідні препарати, вітаміни, проводять фізіотерапевтичні процедури (ультразвук, ультрафіолетове опромінення, солюкс) та ін. У тяжких випадках необхідно переливати препарати крові, гемодез, призначати антистафілококову плазму, γ-глобулін.

Важливе значення у профілактиці маститів має підготовка сосків, попе¬редження патології пологів та інфікування молочних ходів у післяродовий період, дотримання правил особистої гігієни. В післяродовий період необхід¬но кожного дня міняти білизну, дотримуватись режиму годування дитини. Якщо немовля не повністю відсмоктує молоко, слід користуватись додатко¬во молоковідсмоктувачем. При наявності тріщин сосків їх необхідно своє¬часно лікувати з дотриманням усіх правил асептики.

Хронічний неспецифічний мастит може бути наслідком гострого мпаститу при неправильному лікуванні, або первинним самостійним захворюванням, викликаним маловірулентною інфекцією.

Клініка та діагностика. Температура тіла нормальна чи субфебрильна; молочна залоза збільшена у розмірах відповідно зоні запалення, інколи є втяжіння шкіри, її гіперемія, якщо хронічний мастит є наслідком гострого процесу. При пальпації в тканині молочної залози виявляється інфільтрат, незначно болючий при пальпації. Інколи виражений лімфаденіт.

В діагностиці допомагають дані анамнезу, наявність рубців після минулого абсцесу, травм, операцій, схильність рецидивного запалення. Остаточний діагноз ставлять лише на останній біопсії з метою виключення новоутворення.

Лікування: при наявності гнійного абсцесу, останній вскривають, зсікають змінені тканини, дренують спареним дренажем з ушиванням рани. При наявності запального інфільтрату – фізіотерапевтичне лікування (УВЧ).

Профілактику гострого маститу починають задовго до пологів у жіночих консультаціях . Після пологів профілак¬тика маститу полягає,. одного боку, в недопущенні проникнення інфекції в молочну залозу, з другого — у запобі¬ганні застою молока 3 цією метою тре¬ба систематично обмивши соски теплою водою з милом, обтирати їх 60—70 % спиртом етиловим, витирати м'яким рушником. Корисні повітряні ванни протягом 15—20 хв. Для профілакти¬ки тріщин сосків їх змащують нейтраль¬ним жиром, часто змінюють білизну, миють руки. Для запобігання застою молока фіксують молочні залоз» пов'яз¬ками у припіднятому положенні, году¬ють дитину груддю і ретельно зціджу¬ють молоко.

У профілактиці маститу важлива роль відводиться збереженню в стаціо¬нарі санітарно-епідеміологічного режи¬му (вологе прибирання палат, опромі¬нення повітря бактерицидними лампа¬ми, боротьба з бацилоносійством).

Іноді після затихання гострого про¬цесу може залишитися хронічне запа¬лення молочної залози (хронічний ма¬стит).

Після гострого періоду інфекція у осередку запалення залишається у ла¬тентному стані і може акчивізуватися під впливом будь-яких провокаційних чин¬ників. Захворювання пе буває рідко. Частіше причинами переходу гострого маститу в хронічний є мимовільне роз¬криття гнійного осередку, малі розрі¬зи, помилки в лікуванні та веденні післяопераційного періоду.

Хронічний мастит має дві форми перебігу. За першої форми на молочній залозі є одна або кілька нориць із незначним гнійним виділенням. Довкола них промацується трохи болючий інфільтрат. У разі другої форми нориць немає, але в тканині молочної залози за¬лишаються малоболючі ущільнення різної величини. Шкіра над ними не змінена. Загальні ознаки не виражені. Можуть бути збільшені, але не болючі, пахвові лімфатичні вузли.

Хронічний мастит погано лікується консервативними методами. У разі три¬валого його перебігу виконують секто¬ральну резекцію молочної залози з гісто¬логічним дослідженням видаленої тка¬нини.

Хворі з хронічним маститом по¬винні перебувати на диспансерному об¬ліку у зв'язку з можливістю злоякісного переродження ущільнення.

З метою профілактики тріщин сосків слід:

1) кварцувати соски з 2-4 тижня кінця вагітності;

2) обмивати соски холодною водою;

3) протирати молочні залози цупким рушником, а також пришивати в середину бюстгалтера цупкі клаптики тканини;

4) накладати мазеві пов’язки з шипшини та ін. лікарських рослин, дія яких подібна до дії шипшини.

Пошкодження молочної залози. Тріщини сосків виникають після пологів та в перші місяці лактації.

Етіологія: особливості будови сосків, легка ранимість шкіри соска, при годуванні дитини, недостатній гігієнічний догляд за сосками під час годування. Тріщини можуть бути однобічними та множеними, поверхневими та глибокими.

Лікування. Спрямоване на прискоренні загоєння тріщин –

1) до та після годування обробляти соски дезінфікуючимрозчином (40-50% спирт етиловий, розчин фурациліну 1:5000);

2) після годування прикладати мазеві пов’язки, мазь перед годуванням видаляти;

3) фізіотерапевтичні процедури.

Профілактика проводиться до пологів. Бюстгальтери та натільна білизна мають бути чистими, хлопчатопаперовими.

Порушення лактації.

Аголактія – повна відсутність молока у жінки, що годує груддю. Важливе значення надається нейроендокринній регуляції лактації. Аголактія може розвиватися внаслідок вродженої відсутності залозистої тканини, або порушення секреції пролактинсу гіпофізом.

Гіполактія зустрічається у 10-15% годувальниць. Розрізняють первинну та вторинну гіполактію. При первинній гіполактії з самого початку після пологів відмічається недостатня кількість молока. При вторинній гіполактії виділення молока в післяпологовому періоду постійно зменшується або зовсім припиняється. Причинами гіполактії можуть бути функціональна недостатність молочних залоз, захворювання матері пов’язані з вагітністю, неправельний догляд за молочними залозами, тріщини сосків, мастит. Має значення також перевтома, порушення сну, психічна травма.

Галакторея – самовільне виділення молока поза фізіологічною лактацією. Галакторея може бути помірною, надмірною, одно- та двосторонньою. Жінок, як правило, ніщо не турбує. Інколи відмічається набухання молочних залоз, тупий біль. При надмірному виділенні молока, чи молозива може розвинутися мощерація шкіри, екзема.

Лікування полягає у з’ясуванні причин та їх усуненні.

Галактоцелє. При значному виділенні молока та накопиченні його в молочних ходах відбувається розширення молочних проток. З’являються кістозні утворення різної величини. При надавлюванні на новоутворення із соска виділяється секрет; при закупоренні вивідного протоку надавлювання на новоутворення не супроводжується виділенням секрету із соска. Кісти мають округлу чи овальну форму, чіткі контури, щільноеластичну консистенцію.

Лікування: хірургічне.