Порівняльна характеристика авторитарного та демократичного стилів управління

Характеристика	Стиль управління
	авторитарний	демократичний
Кредо, принцип	Керівник-наказує, Підлеглий-виконує	Керівник-координатор, Підлеглий-партнер
Авторитет	За посадою (формальний)	Під час роботи (реальний)
Степінь організованості	Детальна організація виконання роботи	Гнучкі організаційні рамки виконання роботи
Вид рішення	Особисте рішення	Колективне рішення
Вид розпоряджень	Наказ	Прохання
Розподіл повноважень	Ставиться лише виконавчі завдання та відповідальність за них	Ставиться загальне завдання та несеться загальна відповідальність
Вид контролю	Контроль виконання	Контроль результату

таблиця

Керівник з ліберальним стилем управління майже не втручається в роботу колективу, а працівникам надана повна самостійність та можливість індивідуальної та колективної творчості. Лібералів вирізняє безініціативність. Менеджер-ліберал боїться конфліктів, загалом погоджується з думкою підлеглих.

Отже, керівник ліберального стилю не виявляє особливих організаторських навичок, погано контролює та регулює дії підлеглих, в наслідок чого, його діяльність в ролі менеджера не має результатів.

Слід зауважити, що кожний із вказаних стилів в «чистому вигляді» зустрічається досить рідко. Саме від вмінь та професійних навичок керівника й залежить, коли та при яких обставинах слід застосовувати переваги того чи іншого стилю управління.

• Влада. Особистий вплив та авторитет менеджера.

Бути при владі – значить вміти впливати на людей, змінювати поведінку та відношення людини чи групи людей. Влада пронизує все життя організації, зберігає її структуру. Без влади немає організації. Владу має одна людина по відношенню до іншої, одна група – по відношенню до іншої і т.д. У одних людей влади забагато, у других її зовсім немає. Таким чином, влада та маніпуляція нею є проблемами в управлінні, зважати на які мають як керівники, так і підлеглі. Функція влади проявляється через цілком визначені канали. Виділяють сім різновидів влади (табл..???)

Різновиди влади

Вид	Характеристика
Примус	Залучення людей до праці попри їх бажання. Виникає страх перед покаранням. В якості інструментів примусу виступають зауваження, догани, штрафні санкції, звільнення і т.д.
Вплив	Взаємодія менеджера з впливовими особами (директором, вищестоящим ешелоном керівництва) дає йому умовну силу влади. Підлеглі, спілкуючись зі своїм керівником, відчувають не лише владну функцію безпосереднього керівника, а й керівника, котрий знаходиться над ним.
Компетенція	Менеджер в зв’язку зі своєю професійною підготовкою має право виступати в ролі експерта та «судді» майже з усіх професійних питань. Підлеглі сприймають це як різновид влади.
Інформація	Люди постійно потребують самої різноманітної інформації. Менеджер регулює доступ своїх підлеглих до інформації. Цим самим він здійснює на них владний вплив: яка інформація, такий і характер діяльності людей.
Посадове положення	Чим вище посадове положення менеджера, тим вище степінь його владного впливу на людей. Підлеглі, стикаючись із керівником під час спілкування, перш за все мають справу із посадою.
Авторитет	Менеджер, який користується авторитетом у підлеглих, здійснює свій вплив на них без демонстрації своєї уповноваженої влади. Люди без протесту підкоряються авторитетному керівнику.
Винагорода (мотивація)	Люди легко підкоряються тому, хто має право та можливість винагороджувати. Всі бажають мати більшу зарплатню, кар’єрний ріст, визнання. Влада людини, яка має такі права, може значно підвищитися.

Таблиця??

Як бачимо, кожний менеджер має достатньо шляхів для використання своєї влади. Однак, щоб виступати в ролі лідера й вести за собою людей, потрібно користуватися цією владою обережно.

Влада може приймати різноманітні форми. Виділяють три основні форми влади: утилітарну, авторитарно-нормативну та об’єднану.

Утилітарна влада – це вплив під дією сильних мотивів. Виконавець завдання знає, що коли він виконає завдання, то отримає винагороду.

Авторитарно-нормативна влада – законна влада. Виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази, а його борг – суворо їх виконувати.

Об’єднана влада – влада групи. Ця влада велика та часто неосмислена. Норми встановлюються групами.

В усіх випадках вияву влади мається на увазі степінь впливу керівника на підлеглого, а це суть процесу управління.

Одним із проявів влади являється вплив на підлеглих. Вплив – така поведінка одної особистості, яка вносить зміни в поведінку іншої. Виділяють дві основні групи впливу – емоційний вплив та розсудливий. До групи емоційних засобів впливу належать зараження та копіювання..

До групи розсудливого впливу входять переконання, прохання, погрози, підкуп, наказ.

Кожному менеджеру необхідно знати, що, використовуючи будь-які засоби впливу на підлеглих, слід керуватися кодексом, так званої, ділової поведінки. В будь-якому випадку вплив не повинен викликати у підлеглого почуття роздратованості, ненависті та зневаги.

Як вже зазначалось, успіх в управлінні персоналом залежить не стільки від сили влади, скільки від впливу особистого авторитету менеджера. Є такі духовні цінності, без яких не може бути хорошого керівника. До таких цінностей і відноситься авторитет менеджера.

Авторитет – це довіра, якою користується керівник у підлеглих, свого керівництва та колег. Це визнання особистості, оцінка колективом відповідності суб’єктивних якостей менеджера об’єктивним вимогам. Авторитет слід розглядати як систему відносин, цінностей та результатів роботи.

Авторитет менеджера, пов’язаний з виконанням основних функцій згідно з посадою, яку він обіймає, повинен мати підкріплення особистим зразком та високими моральними якостями. В цьому сенсі слід розрізняти два різновиди авторитету:

• офіційний авторитет – визначається посадою;

• реальний авторитет – фактичний вплив, реальна довіра та повага.

Керівник, який користується авторитетом, привертає до себе увагу людей та позитивно впливає на них. До рішень авторитетного та неавторитетного менеджера відносяться по різному. В першому випадку накази сприймаються без внутрішніх протестів, з готовністю і виконуються, як правило, без додаткового адміністративного натиску. Розпорядження не авторитарного керівництва завжди викликають тяжкі внутрішні хвилювання, а недовіра до такого менеджера обертається недовірою до його рішень.

Отже, авторитет менеджера має важливе значення в його роботі з підлеглими, в їх ставленні до нього та прийнятих ним рішень. Проте, зміцнюючи авторитет, менеджеру необхідно слідкувати за тим, щоб він не затьмарював ним ініціативу підлеглих. Методи формування авторитету повинні відповідати діючим в суспільстві нормам етики та моралі.