Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курсовая 4 курс (2).doc
Скачиваний:
18
Добавлен:
20.03.2015
Размер:
179.71 Кб
Скачать

Заклинаю тебе, будь навіки мені незвичайним!

Глибоко і зворушливо розкривається в цих словах прекрасна правда про людину: вона безмежна у самовираженні, в даруванні ніжності й доброти, якщо поряд така ж щира і високодостойна людина, якщо вони - пара.

В інтимній ліриці Ліни Костенко чи не кожний рядок сприймається як окрема поезія.

У глибокоінтимній поезії «Моя любове! Я перед тобою» авторка звертається до найніжнішого свого почуття, але одночасно виголошує грізну пересторогу: Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, Не ошукай і крил не обітни! [Сайт з віршами Л.Костенко ]

Отак і постає перед нами на весь зріст образ гордої українки, що має ті ж ціннісні орієнтації, що і її пращури - герої національно-визвольних змагань.

І в них було кохання, як у мене,

і від любові тьмарився їм світ.

І їх жінки хапали за стремена,

та що поробиш, - тільки до воріт.

А там, а там... - Жорстокий клекіт бою...

"Моя любове! Я перед тобою..." [Сайт з віршами Л.Костенко ]

Як не згадати наші пісні - козацькі, стрілецькі, повстанські, де "дівчина чорнобривая" могла собі дозволити хіба що сльози за коханим та хустину в дарунок, але аж ніяк не сміла перечити його від'їзду "в чужу сторононьку" (в "жорстокий клекіт бою"), знаючи, що це святий обов'язок захисника вітчизни.

У вірші немає пафосних закликів, заяв чи клятв, є ствердження невіддільності власної долі від життя свого народу. Про це сказано з такою внутрішньою переконливістю, яка може залишити байдужим тільки манкурта. Сама думка про те, що можна зійти з рідного "тополиного шляху", над яким зависло древньою булавою важке українське сонце, лякає, видається неприпустимою. Цей мотив послідовно увиразнюється рефреном у майже молитовному стилі: "Не дай..." Звертання до любові водночас є ніби звертанням до самої долі, до вищих сил: за тим "Не дай" підсвідоме чується слово - "Боже!"

Усе це сприяє тому, що поезія "Моя любове! Я перед тобою..." сприймається як своєрідна, подана поетично самонастанова, життєва програма, яка до снаги лише аристократам духу.

З перших її рядків віє ніжністю, чаром солодкого передчуття. Нарешті всі муки вагань позад , і доля подарувала безтурботність блаженних слів. Але вже наступі рядки гостро дисонують такому настрою:

Лиш не зроби слухняною рабою,

не ошукай і крил не обітни!

Не дай мені заплутатися в дрібницях,

Не розміняй на спотички доріг,

Бо кості перевернутися в гробницях

Гірких і гордих прадідів моїх. [Сайт з віршами Л.Костенко ]

Не в її правилах зрікатися своїх поглядів, бо вона має й самоповагу. Або ж так зухвало: “ Слухай, милий, ти захищайся!”.

Хочеш – не хочеш, а згадаєш грецький міф про войовничих амазонок. Любов діяльна для неї – це любов-ненависть до всього, що гальмує розвиток духовності. Мені здається, що в поняття любов поетеса вкладає новий зміст.

Людина часто буває слiпою, пiдносячи дрiб'язкове i скороминуче до рiвня iдеалу. Найсучаснiша мода i найгучнiша слава - то лише захоплення швидкоплинне:

  Шукайте посмiшку

 Джоконди, Вона нiколи не мине, - [Сайт з віршами Л.Костенко ]

закликає Лiна Костенко. Бо тiльки справжня краса неминуча, лише вона в усi вiки робить людину людиною.

Щира й цікава інтимна лірика Ліни Костенко. Це своєрідні роздуми – монологи й діалоги, враження від пережитого. Зрештою, й ніби глибоко індивідуальне —

Нема кому сказать: -

Кохаю.

Нема кому сказать: -

Прийди.

Сама усіх я обминаю

або заплутую сліди;

чи й таке:

Моє серце, мабуть, болітиме,

як не стрінемось ми в житті.

Я привітами-самоцвітами

зупинила б тебе в путі... [ Дніпрова хвиля 1993 : 153 ]

Такі мінорні мотиви тиражувалися в доволі великій кількості — хоча саме Ліні Костенко в майбутньому критика старанно й запопадливо ставитиме на карб почуття надмірного суму й смутку та брак бадьоро-оптимістичного настрою.

Напевне, декларація, яка зовсім не чужа й не рідкісна гостя в ранній поезії Ліни Костенко, співіснувала досить мирно зі стихією її ліричних одкровень та відкриттів. Як правило, «проповідь» поетеси відгранювалася в афористично гнучку думку, що в той же час була «силою» — мораллю поетичної медитації.

Є для серця така покута —

забувати скоріше зло,

аніж те, що мусило бути

і чого в житті не було,— [ Макаров 1980 : 326 ]

Кінцівка пронизливого в своїй зболеності вірша «В дні, прожиті печально і просто...», де особистісне виривається за рамки лише внутрішньо значимого для поета і став розлогим, захоплює в коло свого магічного впливу кожного читача, незалежно від його індивідуального досвіду.

Кохання - поза межами повторного, звичайного:

Любов неповторна

моя валторна...

Ти прийдеш знов. Ми будемо на "ви".

Чи ж неповторне можна повторити? [ Сайт з віршами Л.Костенко ]

Якщо спробувати вибудувати словесну поетичну модель світу Ліни Костенко, то постане лексичний ряд іншосвіття, абстрактно-умоглядних понять, звернених до понадчуттєвої суті: сон, казка, мрія, марення, уява, магія, вигадка, чудо, омана, загадка, спогад, пам'ять. Шматочок реальної дійсності опосередковується цими абстракціями таким чином, що вислів сприймається у двох вимірах: реальному й поетичному - з акцентуванням останнього звичайно ж. Можна сказати "я не скажу "коханий", але у Ліни Костенко - "Я не скажу і в пам'яті "коханий"; або "ти любиш мене"

ВИСНОВКИ

Ліна Костенко обрала шлях великих своїх попередників: вона взяла на себе тягар обов’язку перед своїм народом – відкривати йому світ, а ще – пояснювати народові самого себе. Це справді подвиг. Ліна Костенко – з притаманним їй прониканням у глибини – не розпорошувалася на якісь інші заняття, окрім літератури. Вона пішла шляхом збагачення досвіду через ґрунтовне вивчення історії, мови, народознавства, світової культури і літератури.

Поезія Ліни Костенко віддзеркалює безсмертну душу українського народу. І коли через сотню років хтось, хто не знає взагалі, що таке Україна, прочитає Ліну Костенко, то побачить у пречистому дзеркалі її поезії правдивого й природного в кожному жесті Івана Миколайчика, який косить «у Халепї траву», умиротвореного Григорія Сковороду з його нетлінним «Садом божественних пісень», незламного Тараса, який може зніяковіти від зворушення, незмірно мужню і самотню Лесю Українку, наших славних пращурів, що йдуть «за часом, як за плугом». А ще в тому не викривленому дзеркалі інші величні постаті: Данте, Ван Гог, Пастернак, Блок, Нансен – та чи злічити всіх? Великі поети, художники, музиканти, мореплавці, фізики, першовідкривачі мрій – то велике духовне багатство поетеси. А з такими друзями. З такою опорою не можна залишитися самотнім і не можна втратити себе. Ліну Костенко неможливо уявити без цих постатей, бо вони ведуть її через життя, стають концептами її віршів. Це те гуманітарне тло людства, творене віками, без якого поезія українських поетів була б збіднілою і не вписаною в контекст світових культур. [газета « Україна Молода» ]

Та головне, що втому дзеркалі – мільйони просвітлених очей: то український народ, яким поетеса пишається, про який каже:

Митцю не треба нагород,

Його судьба нагородила.

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина. [ Сайт з віршами Л.Костенко ]

Поезія Ліни Костенко глибоко, так би мовити, закорінена. І корінь її сягає історії народу, його етномислення, звичаїв, міфології. У ній промовляє генна пам'ять, що прокладає місточки з минулого в сучасне і майбутнє. Дякувати Богові, живемо в часі, якому потрібні великі поети – люди з абсолютним слухом, тонким внутрішнім чуттям, що виконує роль цензора в собі, який дозволяє чи забороняє поетові відкриватися словом і душею перед народом.

Ліну Костенко називають класиком, найбільшим українським поетом сучасності. Доля дарувала їй прижиттєве визнання. Творчість досліджують науковці, вивчають учні та студенти в загальноосвітній і вищій школі. Та сама поетеса байдужа до слави. Для неї значно важливішою є потреба «прожить несуєтно і дзвінко», а «справжня слава – це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе». Одначе висока місія митця – сказати «хоч людям кілька необхідних слів», особливо тоді, коли така гостра потреба. [Газета Українська мова та література № 48 1997 ]

Ліна Костенко – поет із надчутливим камертоном, що ловить найменші вібрації часу, але водночас є найсуворішим моральним суддею. Її поезія – це універсальний мета текст, який існує поза часом, дає відповіді на головні філософські питання і визначає шкалу етичних та естетичних цінностей. Багатовекторність, багатогранність і цілісність, глибина, філігранність і висока енергетика слова. Це поезія життєтворчого інтелекту, глибокої смислової прозорості, синтезу мистецтв і просто поезія життя. Вона керована головними законами життя, які говорять, що «все на світі треба пережити. І кожен фініш – це, по суті, старт», а «ті, що народжуються раз на століття, умерти можуть кожен день», що «кулі примхливі, як дівчата, - вибирають найкращих», а «підлість послідовна, як геометрія, - вибирає найчесніших». І все-таки – «криваві жоржини ростуть над шляхом у вічність. Тріпочуть під вітром  короткі обривки життя. І тільки подвиг людського духу доточить їх до безсмертя».

Її героїні завжди викликають жваву цікавість у читача.Вони з різною судьбою,з різними проблемами,але завжди майже в кожній можна знайти щось схоже зі своїми проблемами,а інколи навіть знайти якусь відповідь на питання,а яке сам не можешь відповісти.В віршах Ліни Костенко ми зустрічаємо різноманітних героїнь,будь то дівчина,яка пережила в свої сімнадцать років невзаємне кохання чи то буде вже досить зріла жінка,яка кохає,але боїться стати рабою своїх почутів,або жінка,яка почуває себе самотньою,якій немає кому сказати прийди та сказати про свої почуття.

Але в них є багато спільного.І оде найголовніше,що то є-це кохання. Щасливе чи несчастне,взаємне чи невзаємне,щасливе або не дуже, кохання, яке приносить щастя та посмішку на обличчі чи кохання,яке сіє в душу сум та викликає на очах сльози.Навіть відрізняється кому це кохання адресується: Батьківщині чи коханій людині,батькам чи дітям.Ліна Костенко вкладає в своїх героїнь такі почуття,щоб кожна з нас могла побачити себе,щось пізнати для себе нове та нарешті зрозуміти,що ти не один зі своїми проблемами.

Як на мене,її творчість навітьдає якийсь стимул переживати всі ті неприємності, перешкоди які трапляються на важкій доріжці,яка називається життям.

СПИСОК ВИКОРИСТАННОЇ ЛІТЕРАТУРИ:

1. Українська література ХХ сторіччя: Навчальний посібник для учителів та учнів 10-11 класів середніх шкіл. – До.: Український письменник, 1993 2. Бажан   М.   Поема   про   кохання   і   безсмертя // Літературна Україна.— 1980.— 4 березня. А, 3.Макаров А. Історія — сестра поезії // Укр. мова і літ. в школі.— 1980.— № 10

4.Панченко  В.   Нетанучі   скульптури Ліни  Костенко // Вітчиз­на.—1988.— №8.

5. Брюховецький В.С. Ліна Костенко. Київ “Дніпро” .1990 р.

6.Журнал Дивослово. 2001 . № 3.

7. Українське слово.Хрестоматія української літератури та літературної критики ХХ ст.Книга третя.-.К.:Рось,1994.

8.Поезія Л. Костенко, О. Олесь, В.Симоненко, В. Стус.- К.: Наукова думка, 1998. 9. Кудрявцев М. Митець і час: ідейна проблематика поетичної драми Ліни Костенко//Дивослово. —1998. — №8 10.250 кращих творів з української літератури. – Харків: Основа, 1997. 11.Нечволод Л.І. Посібник-порадник з української літератури для старшокласників та абітурієнтів. – Харків, 1996.

12. Гусар-Струк Д. Історичний роман Ліни Костенко // Сучасність. —  1990. — № 5.

13. Українська література ХХ сторіччя: Навчальний посібник для вчителів та учнів 10-11 класів середніх шкіл. – К.: Український письменник, 1993. 14. Панченко В. Поезія Ліни Костенко. — Кіровоград, 1997

15.Клочек Г. Історичний роман Ліни Костенко «Маруся Чурай». — Кіровоград, 1998.

16.Бажан М. Поема про кохання і безсмертя //Дивослово. — 2005. — № 3.

17.Панченко В. Самотність на верхів'ях: Поезія Ліни Костенко в часи «відлиги» і «заморозків» //Дивослово. — 2005. — № 3.

18. Савка М. Життя на барикадах поезії //Дивослово. — 2005. — № 3.

19. Костенко Ліна. Вибране.— К., 1989.

20. Журнал Дивослово. 2000 .3.

21. Ф.С.Кислий. Українська література. 2004.

22. Дніпрова хвиля: Хрестоматія творів, нововведених до шкільних програм.- 2- ге вид., перероб. І доп. – К.:Освіта,1993.

23. Газета Українська мова та література 2000 №11.

24. Газета Українська мова та література 1997 №48

25. http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/21/ -біографія Ліни Костенко

26. http://litukr.at.ua/publ/lina_kostenko/8- збірка творів

27. http://kostenko.electron.com.ua/ -сайт Ліни Костенко

28. http://www.umoloda.kiev.ua/number/390/164/14089/ -сайт газети «Україна Молода»,стаття про Ліну Костенко