ekologichne otvet

103-105? 134

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

1. Екологічна функція держави в умовах розвитку ринкових відносин.

Екологічна функція нині визнана однією з основних функцій Української держави. Це, no суті, діяльність держави в особі її компетентних органів по управлінню якістю довкілля. Ця функція обумовлена конституційним положенням про те, що забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, збереження генофонду українського народу «є обов'язком держави» (ст. 16 Конституції України).

Екологічна функція реалізується шляхом проведения відповідної державної політики на тому чи іншому етапі розвитку держави. її принципові засади в Україні визначені Основними напрямами державної політики України у галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки. Ними передбачені пріоритети екологічної політики, її головні етапи і механізми реалізації. До них, зокрема, віднесено: гарантування екологічної безпеки ядерних об'єктів і радіаційного захисту населения та довкілля, зведення до мінімуму шкідливого впливу наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; поліпшення екологічного стану басейнів рік України та якості питної води; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах Донецько-Придніпровського регіону; будівництво нових та реконструкція діючих потужностей комунальних очисних каналізаційних споруд; запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів і поліпшення їх екологічного стану; формування збалансованої систем й природокористування та адекватна структурна перебудова виробничого потенціалу економіки, екологізація технологій у промисловості, енергетиці, будівництві, сільському господарстві, на транспорті; збережен­ня біологічного та ландшафтного різноманіття, заповідна справа.

За основними напрямами до головних складових механізму реалізації державної екологічної політики належать: відповідна дер­жавна інституційна структура; економічний механізм природокористування та екологічної діяльності; законодавчо-правовий механізм регулювання екологічних відносин; механізм реалізації міжнародних, національних, регіональних, галузевих та місцевих екологічних програм.

Принципові засади державної екологічної політики передбачені також Законом України «Про основи національної безпеки України» (2003). Відповідно до нього пріоритетами національних інтересів України в екологічній сфері є: здійснення комплексу заходів, які гарантують екологічну безпеку ядерних об'єктів і надійний радіаційний захист населения та довкілля, зведення до мінімуму впливу наслідків Чорнобильської катастрофи; впровадження у виробництво сучасних, екологічно безпечних, ресурсота енергозберігаючих технологій, підвишення ефективності використання природних ресурсів, розвиток технологій переробки та утилізації відходів; поліпшення екологічного стану річок України, та якості питної води; запобігання забрудненню Чорного та Азовського морів та поліпшення їх екологічного стану; стабілізація та поліпшення екологічного стану в містах і промислових центрах . Досягнення мети екологічної політики, а отже, й відповідної функції держави забезпечується здійсненням комплексу державнихзаходів — економічних, соціальних, науково-технічних, санітарногігієнічних, освітніх тощо. Особливе місце серед них належить екологічному праву. Воно є основною формою закріплення та реалізації державної екологічної політики. Екологічне право надає цій політиці формальну визначеність і обов'язковість, вдягає її, так би мовити, у «юридичне вбрання».

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 1

Визнання екологічної функції як постійної й основної з основних функцій держави є передумовою для формування самостійної галузі екологічного права. Але тільки цим проблема не вичерпується. Екологічне право має складну структуру і механізм дії, пізнання яких пов'язано з вивченням ряду інших елементів цього права.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 2

2.Гарантування екологічної безпеки – мета екологічної політики держави

Ст. 1 Про ОНПС Завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, (…)

Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 50) визначає екологічну безпеку як стан навколишнього природного середовища, при якому забезпечується попередження погіршення екологічної обстановки та виникнення небезпеки для здоров'я людей, що гарантується здійсненням широкого комплексу взаємопов'язаних екологічних, політичних, економічних, технічних, організаційних, державно-правових та інших заходів.

Як суб'єктивна категорія вона проявляється у процесі реалізації суб'єктивного права громадян на екологічну безпеку шляхом регулятивного та охоронного методів. З іншого боку — це об'єктивно існуюча система правового забезпечення екологічної безпеки, за допомогою якої регламентується екологічно небезпечна діяльність, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля, попередження погіршення екологічного стану та виникнення небезпеки для природних об'єктів і населення. Довкілля вважається безпечним, коли його стан відповідає встановленим у законодавстві критеріям, стандартам, лімітам і нормативам, які стосуються його чистоти (незабрудненості), ресурсомісткості (невиснаженості), екологічної стійкості, санітарних вимог, видового різноманіття, здатності задовольняти інтереси громадян Чинне екологічне законодавство України як критерії безпеки навколишнього природного

середовища передбачає спеціальні нормативи екологічної безпеки.

За якісними показниками стан довкілля можна представити трьома рівнями, де його якість розглядається як сукупність природних та «набутих» властивостей, сформованих під впливом антропогенної діяльності, які відповідають встановленим екологічним, санітарно-гігієнічним нормативам, що забезпечують умови для розвитку і відтворення дерьма живих організмів, у тому числі життєдіяльності людини. Найвищий якісний рівень природного середовища являє собою чисте природне середовище. У цьому разі забруднення природного середовища є мінімальним, воно не спричиняє змін нормального екологічного стану в певному регіоні. До другого рівня слід віднести сприятливе природне середовище. Тут забруднення природного середовища можливе в межах, які не впливають на стан здоров'я людини і коли відсутні будь-які неприємні фактори, викликані специфікою окремих виробництв. До третього рівня можна віднести безпечне природне середовище. На відміну від другого рівня тут допускається можливість наявності в природному середовищі певного регіону незагрозливих для людини негативних факторів.

Об'єктами екологічної безпеки відповідно до ст. 3 Закону «Про основи національної безпеки України» є: людина і громадянин (їх конституційні права та свободи, перелік яких відповідно до Основного Закону (ст. 22) не є вичерпним); суспільство (його духовні, морально-етичні, культурні, історичні, інтелектуальні цінності, інформаційне і навколишнє природне середовище і природні ресурси); держава (її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність). Таким чином, об'єктами екологічної безпеки є життєво важливі інтереси суб'єктів безпеки: права, матеріальні та духовні потреби особи; природні ресурси та навколишнє природне середовище як матеріальна основа державного і суспільного розвитку. Суб'єктами забезпечення екологічної безпеки є: Президент України, Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Рада Національної безпеки і оборони України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, Національний банк України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування, Збройні Сили України, Служба безпеки України, Державна прикордонна служба України та інші військові формування, утворені відповідно до законів України, громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 3

Утермінологічному і змістовому аспектах безпека пов'язана з антонімом «небезпека» і є його зворотною стороною. Безпека — виключення небезпеки або її зменшення до прийнятного ризику для довкілля. У частині 1 ст. 50 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» вказується на попередження погіршення екологічного стану і виникнення небезпеки для здоров'я людей.

Екологічна небезпека — це сукупна небезпека, діяльність техногенних систем, під впливом яких виникли природні екологічні фактори та негативні природні процеси. У зв'язку з тим, що антропогенне і технічне перевантаження на довкілля постійно зростає, закріплено Перелік видів діяльності і об'єктів, що являють собою підвищену екологічну небезпеку, який зараз містить понад 22 їх види і постійно поновлюється.

Правові вимоги щодо забезпечення екологічної безпеки різноманітні за своїм змістом, направленістю і містяться не тільки в екологічному законодавстві, але й в інших нормативноправових приписах держави.

Чинне законодавство України не тільки визначає основні засади державної політики, спрямованої на захист національних інтересів, гарантування в Україні безпеки особи, суспільства і держави від зовнішніх і внутрішніх загроз в усіх сферах життєдіяльності, але й визнає пріоритетні національні інтереси: забезпечення екологічно та техногенно безпечних умов життєдіяльності громадян і суспільства; збереження навколишнього природного середовища; раціональне використання природних ресурсів (ст. 6 Закону України «Про основи національної безпеки України»).

Загальні положення у сфері екологічної безпеки закріплені Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища». Самостійного закріплення в ньому дістав принцип правового забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини, який належить до основних принципів екологічного права (ст. 3). Його сутність полягає в тому, що за допомогою правових та інших заходів забезпечується підтримка безпечного стану навколишнього природного середовища для життя та здоров'я громадян, довкілля в цілому.

Упоресурсовому законодавстві окремо вирізняються принципи, що забезпечують пріоритет екологічних вимог перед іншими. До них належать: пріоритетність вимог екологічної безпеки; обов'язковість додержання екологічних стандартів, нормативів та лімітів використання природних ресурсів; гарантування екологічно безпечного середовища для життя та здоров'я людей. Відмінною рисою цих принципів від інших є забезпечення підтримання екологічної рівноваги на території України.

в сучасних умовах забезпечення екологічної безпеки стало розвивається як самостійний напрямок діяльності держави і суспільства. Тому систему правових приписів у галузі забезпечення екологічної безпеки можна розглядати як самостійний складний правовий інститут в галузі екологічного права.

підвищення рівня екологічної безпеки шляхом запровадження до 2015 року комплексного підходу до проведення оцінки ризиків, запобігання та мінімізації наслідків стихійних лих відповідно до Йоганнесбурзького плану дій:

геолог середовище, надра, землі та грунти, ліси, води. Атмосферне повітря, біобезпека

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 4

3. Предмет і методи екологічного права.

Предмет екологічного права. Складають суспільні екологічні відносини, які врегульовані нормами екологічного законодавства, і спрямовані на задоволення потреб суспільства, держави, в сфері використання природних ресурсів, охорони навколишнього природного середовища, і забезпечення екологічної безпеки, і які базуються на множинності форм права власності на природні ресурси та право природо користування, а також екологічного права людина на безпечне для життя та здоров’я довкілля.

Предмет екологічного права зумовлений комплексним характером його об'екта, а отже, він також е комплексним. 3 урахуванням особливостей правового регулювання щодо охорони і використання зазначених складових елементів об'екта екологічного права можна виділити чотири блоки екологічних відносин, які е визначальними для характеристики предмета правового регулювання екологічного права.

До першого блоку належать відносини щодо охорони навколишнь­ого природного середовища як комплексного природно-антропогенного явища. Слово «охорона» при цьому розуміють у широкомузначенні — як комплекс заходів, спрямованих на збереження, відтворення і поліпшення стану цього середовища. Йдеться, по суті, про управління якістю довкілля.

Другий, похідний від першого, блок екологічних відносин — це відносини щодо використання природних ресурсів. Ці відносини регулюються нормами природоресурсного права. Його тільки умовно можна розглядати як існуюче окремо від права охорони навколишнього природного середовища (екологічного права). Адже раціональне природокористування неможливе без еколого-охоронних заходів, і навпаки.

Третій блок становлять екологічні відносини, що стосуються забезпечення проголошеного Законом «Про охорону навколишнього природного середовища» (ст. 9), а потім і Конституцією України (ст. 50) права громадян на безпечне для життя і здоров'я довкілля. У більш широкому плані йдеться про забезпечення екологічної безпеки, тобто запобігання погіршенню екологічної обстановки та виникненню небезпеки для здоров'я людей.

Нарешті, до четвертого блоку екологічних відносин належать відносини у сфері формування, збереження та раціонального, невиснажливого використання екомережі. Коло цих відносин постійно розширюється, і вони справляють істотний вплив на стан навколиш­нього природного середовища, задоволення сучасних та перспективних економічних, соціальних, екологічних та інших інтересів суспільства. Саме правовий режим особливої державної охорони є об'єднуючою засадою для групування відповідних відносин до цього блоку. Він визначається цінністю, унікальністю або необхідністю відновлення деградованих або малоцінних земель.

Методи ЕПУ – встановлені нормами специфічні способи правового впливу на поведінку учасників відповідних правовідносин:

Авторитарний(імперативний) метод: повноваження д, яка від імені укр. Народу забезпечує пр. власника на природ ресурси, забезпеч екол безпеку, дбає про потребу населення:

Заборони /Дозволи/Обмеження/Стандартизація/Екологічне нормування/ Екологічна експертиза/ Екологічний моніторинг тощо

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 5

Заохочувальний(диспозитивний) метод: дозволяє суб’єктам регулювати між собою свої потреби та інтереси на договірних началах.

4.Імперативи та пріоритети екологічного права ???!!!.

Норми-пріоритети встановлюють правові переваги в охорону і використання одних об'єктів перед іншими в інтересах забезпечення якості природного середовища. Вони бувають наступних рівнів: галузевого, міжгалузевого і загального екологічного рівня. Галузеві пріоритети містяться в пріродноресурсовое галузях законодавства. Міжгалузеві пріоритети відображені в нормах галузевого законодавства, але встановлюють переваги в охороні одних природних об'єктів перед іншими. Загальні екологічні пріоритети закріплюють перевагу вищої мети охорони природного середовища - забезпечення якості навколишнього середовища людини і оптимальних умов для життя і здоров'я людини.

Норми-правила - третя категорія екологічних норм. Вони містять екологічні вимоги-імперативи стосовно конкретної сфері екологічних відносин: попереджувальні, заборонні, відновлювальні, каральні, заохочувальні, управомочивающие, дозвільні і зобов'язують.

Попереджувальні імперативи покликані запобігти настанню шкідливих наслідків у результаті неправомірного дії.

Заборонні імперативи спрямовані на недопущення дій, що завдають шкоди навколишньому природному середовищу.

Відбудовні норми права утримувати вимога, спрямована до правопорушника, про відновлення порушеного стану природного середовища.

Каральні імперативи проявляються у випадках притягнення до відповідальності за екологічне правопорушення чи злочин відповідно до норм відповідного закону.

Заохочувальні еколого-правові норми ставляться до правових норм, які регулюють функціонування економічного механізму охорони навколишнього природного середовища.

Дозвільні і зобов'язують норми звернені, насамперед, до природопользователю.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 6

5. Об’єкти екологічного права.

об'єктом екологічного права — це природні і природно-антропогенні цінності, з приво­ду яких складаються відповідні відносини.

Об'єкт екологічного права не є однорідним. Відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» виділяють навколишнє природне середовище в цілому та три його головні елементи: природні ресурси; природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні; здоров'я і життя людей (ст. 5).

Навколишнє природне середовище визначається «як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів». 3 цього випливає, що не середовище є складною екосистемою, якій властиві не тільки суто природні, а й природно-антропогенні закономірності.

До природних ресурсів у широкому значенні належать усі природні блага, які слугують задоволенню потреб людини, а у вузькому — природні джерела для задоволення потреб матеріального виробництва. При цьому за законом державній охороні й регулюванню використання підлягають природні ресурси, як залучені в господарський обо­рот, так і невикористовувані в народному господарстві в даний період

(ст. 5).

Відповідно до Закону «Про охорону навколишнього природного середовища» до природних територій і об'єктів, що підлягають особливій охороні, належать території та об'єкти природно-заповідного фонду, курортні та лікувально-оздоровчі, рекреаційні, водозахисні, полезахисні та інші (ст. 60).

Усе різноманіття відповідних територій та об'єктів охоплюється поняттям екологічної мережі. Відповідно до Закону України «Про екологічну мережу України» (2004) ця мережа утворюється з метою поліпшення умов для формування та відновлення довкілля, підвищення природно-ресурсного потенціалу території України, збереження ландшафтного та біорізноманіття, місць оселення та зростання цінних видів тваринного і рослинного світу, генетичного фонду, шляхів міграції тварин через поєднання територій та об'єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, які мають особливу цінність для охорони навколишнього природного середовища і відповідно до законів та міжнародних зобов'язань України підлягають особливій охороні (ст. 3).

В юридичній літературі дискутується питания про те, чи є об'єктом еколого-правової охорони людина. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» фактично знімає це питания. Ним передбачено, що здоров'я і життя людей підлягають державній охороні від негативного впливу несприятливої екологічної обстановки (ст. 5).

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 7

6. Генеза формування екологічних правовідносин ?!!! Концепції:

1)Концепція споживацького відношення до природи (переважала протягом багатьох віків, в основі була думка наприклад Мічорін: Нам не треба чекати від природи, взяти від неї це наше завдання).

2)Концепція невтручання в природу (розглядається як противага попередній, оскільки, не втручатись в природу не можливо; прихильники вважають, що природа розвивається по об’єктивним законам тому їй видніше як розвиватись).

Проблема полягає в розробленні відповідних законів суспільства, які б відображали закони природи.

3)Вчення про ноосферу (Вернадський, розум людини перетворюється в основну геологостворюючу силу, і як наслідок повинен взяти на себе відповідальність за розвиток природи. Сила людського розуму повинна стати справедливою, доброю по відношенню до людини та навколишнього середовища, до планети, космосу в цілому).

4)Обмеження економічного розвитку потреб і народонаселення (прихильники – члени римського клубу, ряд міжнародних організацій; виникла внаслідок деградації природи, інших погіршень, вони пропонують перегляд політики та практики, які сприяють росту чисельності населення, і рівня достатку, швидке, різке підвищення використання матеріальних енергетичних ресурсів).

5)Концепція сталого розвитку (найбільш відома, організатори: ЮНЕТ, сталий розвиток визначається як такий що задовольняє потреби теперішнього покоління, але не ставить під загрозу майбутніх поколінь задовольняти свої потреби. Сталий розвиток включає в себе поняття потреб, тут ми говоримо про поєднання таких потреб, як економічних,соціальних, екологічних. Друге поняття яке включається в сталий розвиток поняття обмежень, які обумовлених станом технології та організації суспільства, які впливають на здатність навколишнього середовища задовольняти потреби).

1972 року в Стокгольмі відбулася конференція.

Конференція Ріо характеризується тим що Україна була представлена як незалежна держава, виступав Плющь. Термін сталий розвиток присутній в багатьох законах екологічного напрямку.

Становлення екологічного права.

З прийняття Декрету про землю, прийнятим Леніним, відбулося створення відповідних законів. З середини 60х років, Казанцев пропонує створення природно – ресурсного права, однак, у законах та кодексах містилися норми, які спрямовувалися на охорону ресурсів, одна із перших зауважила про це наша вчена, згодом ці норми називали природно охоронним правом. Вовк Ю.О. підготував в 86 році підручник: природоохранительное право. В Білорусії: Балашенко С.О, Гобільов. Історичними передумовами становлення назви екологічне право відбувся Міжнародний круглий стіл 87року, де були зібрані всі науковці. Деякі вчені запропонували анти охоронні відносини, а законодавство яке почало формуватися – анти охоронним правом. Назвали галузь екологічним правом. Термін екологія був впроваджений Ернстом Геккелем, який виокремив розділ з біології, і назвав екологією, яка вивчає взаємозв’язки людини з середовищем свого існування. І відтак екологічне право являє собою провідну галузь права, і впливає на інші галузі. Принцип екологізації суспільства, який означає, що він повинен застосовуватися в інших галузей права.

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 8

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 9

7. Принципи та функції екологічного права.

Принципи ЕПУ – основні правові засади, ідеї, на яких формується каркас національної екол системи. Принципи:

1.загально-юридичні

гласність та демократизм…

принцип поєднання заходів існування та юр відповідальності

міжнародної співпраці тощо

2.спеціально-юридичні

міжгалузеві

галузеві

Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року. Розділ 2

Основними принципами національної екологічної політики є:

посилення ролі екологічного управління в системі державного управління України з метою досягнення рівності трьох складових розвитку (економічної, екологічної, соціальної), яка зумовлює орієнтування на пріоритети сталого розвитку;

врахування екологічних наслідків під час прийняття управлінських рішень, при розробленні документів, які містять політичні та/або програмні засади державного, галузевого (секторального), регіонального та місцевого розвитку;

міжсекторальне партнерство та залучення зацікавлених сторін;

запобігання надзвичайним ситуаціям природного і техногенного характеру, що передбачає аналіз і прогнозування екологічних ризиків, які ґрунтуються на результатах стратегічної екологічної оцінки, державної екологічної експертизи, а також державного моніторингу навколишнього природного середовища;

забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи;

відповідальність нинішнього покоління за збереження довкілля на благо прийдешніх поколінь;

участь громадськості та суб'єктів господарювання у формуванні та реалізації екологічної політики, а також урахування їхніх пропозицій при вдосконаленні природоохоронного законодавства;

невідворотність відповідальності за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

пріоритетність вимоги "забруднювач навколишнього природного середовища та користувач природних ресурсів платять повну ціну";

відповідальність органів виконавчої влади за доступність, своєчасність і достовірність екологічної інформації;

Поскольку эта байда в любом случае пойдет по курсу, единственное что попрошу – напрямую попросить у меня, а не быть вонючим скунсом Сторінка 10