Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

Атомн практ,частина 2

.pdf
Скачиваний:
10
Добавлен:
19.03.2015
Размер:
827.21 Кб
Скачать

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

Н.П. ХАРЧЕНКО, В.Є. КОРОНОВСЬКИЙ

АТОМНА ФІЗИКА ФІЗИЧНИЙ ПРАКТИКУМ

ЧАСТИНА ІІ

КИЇВ – 2011

УДК 535

ББК 22.343

Рецензент доктор фіз.-мат. наук, Г. С. Фелінський

Рекомендовано до друку вченою радою радіофізичного факультету (протокол №3 від 21 березня 2011)

Харченко Н.П., Короновський В.Є.

Навчальний посібник

УДК 535

ББК 22.343

©Харченко Н.П., Короновський В.Є. 2011

©Видавнича лабораторія радіофізичного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка

2

Лабораторна робота №1-2

Дифракція електронів

Мета роботи:

1 Ознайомитись з методом Дебая – Шерера при дослідженні дифракції електронів.

2. Визначити відстань між атомними площинами, на яких відбувається дифракція електронів у графіті.

Обладнання:

Електронно-дифракційний апарат зі штативом. Джерело живлення, високовольтне, 0-10 кВ. Високоомний резистор, 10 Мом.

З’єднувальний шнур, 30 кВ, l = 500 мм. Джерело енергії. 0…600 В. Штангенциркуль з ноніусом, пластмасовий. З’єднувальний шнур, l = 250 мм, червоний. З’єднувальний шнур, l = 250 мм, синій. З’єднувальний шнур, l = 250 мм, червоний. З’єднувальний шнур, l = 250 мм, жовтий. З’єднувальний шнур, l = 250 мм, синій. З’єднувальний шнур, l = 250 мм, чорний.

Принцип:

Електрони дифрагують на полікристалічній плівці графіту, на флуоресцентному екрані з’являються кільця інтерференції. Міжплощинна відстань у графіті розраховується, виходячи з діаметру кілець і прискорюючої напруги.

Основні теоретичні відомості.

За гіпотезою де Бройля, для пояснення явищ дифракції електронів вводиться поняття довжини хвилі λ електрона, що залежить від імпульсу:

λ =

h

(1)

p

 

 

де h = 6,625·10-34 Дж·с - стала Планка.

Імпульс розраховується зі швидкості υ електронів при прискорюючій напрузі UA:

1

mu2 =

p2

= e ×U A .

(2)

2

2m

 

 

 

Таким чином, довжина хвилі де Бройля в нерелятивиському виді:

l =

 

h

=

150

´10−10 м,

(3)

 

 

 

 

 

2me ×U A

 

U A

 

де e = 1,602·10-19 Кл; m = 9,109·10-31 кг (маса електрона).

 

В даній роботі досліджується

дифракція електронів

на полікристалічній

графітовій плівці методом Дебая – Шерера. Полікристалічна плівка складається з великої кількості маленьких кристаликів. Нехай пучок електронів падає на напилену на платівку полікристалічну графітову плівку. При розсіюванні електронів на

3

кожному з цих кристаликів, відбувається дифракція електронів (рис.1). Оскільки окремі кристалики розташовані в полікристалічній плівці хаотично, то інтерференційна картина на екрані буде спостерігатися у вигляді концентричних кілець (рис.1). Інтерференційний максимум виникає за умови, яка визначається формулою Вульфа-Брегга

2d × sinq = n

150 U

,

 

(4)

де d - відстань між атомними площинами в

ангстремах, θ – брегівський

кут

(ковзний кут між пучком електронів і площинами гратки), n -порядок максимума, U- прискорюючий потенціал у вольтах. При великих U (U > 10 кеВ ) довжина хвилі де Бройля мала (l < 0,12Å ), тому θ < 0,03 радіана і sinθ tgθ θ. Кут θ досить просто

знайти, знаючи радіуси кілець r і відстань від кристала до екрана L . З рис.1 видно, що tg 2θ = r / L sin2θ = 2 sinθ cosθ 2 sinθ .

 

а)

 

 

б)

 

 

 

r

 

електрони

 

кристалик

 

 

 

 

θ

 

 

електрони

кристалик

L

 

 

 

 

 

 

 

 

екран або фотоплатівка

r

 

 

 

 

Рис. 1 Бреггівська дифракція електронів на окремих кристаликах.

Підставляючи значення sinθ у формулу Вульфа-Брегга, отримаємо залежність радіуса дифракційного кільця від L,d , i U

r = n

L

 

 

150

.

(5)

d

 

 

 

 

 

U

 

Враховуючи, що в даній схемі α = 2θ , L = 2R , де

R = 65 мм - радіус скляного балону,

отримуємо формулу для радіусів кілець в нашій схемі:

r =

2R

nλ .

(6)

 

 

 

 

d

 

Експериментальна установка.

Зібрати експериментальну установку, як показано на Рис.2 (а, б). З’єднати виходи електронно-дифракційного апарату з джерелом енергії (Рис. 2). Підключити високовольтне джерело живлення до аноду G3, використовуючи захисний резистор на 10 МОм.

4

Рис.2(а): Експериментальна установка для спостереження дифракції електронів.

Рис.2(б): Схема експериментальної установки для спостереження дифракції електронів.

5

Рис. 3: Установка і джерело живлення для електронно-дифракційного апарату.

Виставити таку напругу на електроді Венельта G1 і напругу на сітці 4 (G4) і G3, щоб з’явились чіткі дифракційні кільця. Напруга на аноді виводиться на дисплей високовольтного джерела живлення. Визначити діаметр дифракційних кілець, вимірюючи штангенциркулем внутрішній і зовнішній край кілець (у темній кімнаті), і підрахувати середнє значення.

ХІД РОБОТИ

1. Виміряти діаметри дифракційних кілець при різних значеннях прискорюючої напруги. Намалювати графік залежності радіусів кілець від довжини хвилі електрона

r = f (λ ) ; n = 1, 2, 3 .

2. Знаючи прискорючу напругу на аноді, за формулою (3) розрахувати довжину хвилі де Бройля для електронів. Записати дані в таблицю:

Таблиця 1.

λ, пм

U A , кВ

 

 

 

 

 

 

 

 

3. З графіка, або методом найменших квадратів отримати значення кутового коефіцієнта прямої r = f (λ); n = 1, 2,3 . Розрахувати значення міжплощинних відстаней

за формулою (6) і порівняти зі значеннями міжплощинних відстаней для графіту, отриманими з рентгеноструктурного аналізу (додаток №1). Оцінити похибки експериментальних результатів.

6

Зауваження.

Число кілець інтерференції вищого порядку набагато нижче числа кілець першого порядку. Кільця вищого порядку слабші за інтенсивністю. В таблиці 2 приведено значення радіусів кілець та інтерференційні порядки для різних атомних площин. Наприклад, кільце другого порядку для міжплощинної відстані d2 можна

розрізнити, а кільце 2,3-ого порядків для d3 - не проявляється.

Радіуси (в мм), розраховані за допомогою виразу (6) для кілець інтерференції, що з’являються при U A = 7 кВ для різних площин представлені в таблиці 2.

Таблиця 2.

 

n = 1

n = 2

n = 3

n = 4

d1

8,9

17,7

26,1

34,1

 

 

 

 

 

d2

15,4

29,9

 

 

 

 

 

 

 

d3

23,2

 

 

 

 

 

 

 

 

d4

31,0

 

 

 

 

 

 

 

 

d5

38,5

 

 

 

 

 

 

 

 

Спостереження кілець вищого порядку в лабораторних умовах і контрасне зображення системи кілець залежить від напруг, що подаються на G1 і G2.

Яскрава пляма в центрі екрану може пошкодити флуоресцентний шар трубки. Для запобігання цього рекомендується знизити інтенсивність подачі світла одразу після зняття результатів.

4.Виключити установку за правилами техніки безпеки.

Додаток№1.

а)

Рис.4 Кристалічна гратка графіту (а); площини графіту для перших двох кілець інтерференції (б).

7

Рис. 5 Міжплощинні відстані в графіті.

d1 = 213 пм

d2 = 123 пм

d3 = 80,5 пм

d4 = 59,1 пм

d5 = 46,5 пм

Додаток№2.

Для спрощення проведення обчислень наведених у роботі завдань, в атомному практикумі є можливість використовувати комп’ютерну програму до Лабораторної роботи “Дифракція електронів”.

Контрольні питання

1.Що таке рівняння Лауе?

1. Записати умову Брегга-Вульфа у векторному вигляді.

2.Як змінюється довжина хвилі де-Бройля зі збільшенням прискорюючої напруги?

3.Чому зі збільшенням прискорюючої напруги картина на екрані змінюється?

4.Пояснити суть методу Дебая – Шерера при дослідженні дифракції електронів.

Лабораторна робота №10-2 Електронний парамагнітний резонанс

Мета роботи: Визначення g-фактора вільного електрона методом електронного парамагнітного резонансу.

Обладнання: резонатор з польовими котушками, блок живлення, управляючий елемент ЕПР, двоканальний осцилограф, цифровий мультиметр, адаптер, з’єднуючі дроти.

8

а

б

в

г

Рис. 1. Експериментальна установка для вивчення ЕПР і її компоненти: а - експериментальна установка, б - блок живлення, в - управляючий елемент ЕПР, г – резонатор.

Основні теоретичні відомості.

У атомів, що знаходяться в магнітному полі, відбувається розщеплення їх енергетичних рівнів на кілька підрівнів. Спонтанні переходи між рівнями з випромінюванням в області низьких частот малоймовірні. Проте можуть відбуватися вимушені переходи під впливом зовнішнього електромагнітного поля. Необхідною умовою цього є співпадіння частоти електромагнітного поля з частотою квантового переходу. При цьому можна спостерігати явище поглинання енергії електромагнітного поля, яке називають магнітним резонансом.

В залежності від типу магнітних моментів розрізняють електронний парамагнітний (спіновий) резонанс (ЕПР) і ядерний магнітний резонанс (ЯМР).

Під електронним парамагнітним резонансом розуміють резонансне поглинання електромагнітної енергії речовинами, що мають парамагнітні частинки.

Парамагнітними частинками, зокрема, є:

1)атоми і молекули з непарним числом електронів (наприклад, атоми азоту, гідрогену, молекули NO);

2)вільні радикали хімічних сполук з неспареними електронами (наприклад, СН3);

3)іони з частково заповненими внутрішніми оболонками (наприклад, іони перехідних елементів);

4)електрони провідності в металах і напівпровідниках.

Впостійному магнітному полі B рівні енергії парамагнітної частинки,

наприклад, атома зі спіном S і магнітним моментом

µ , розщеплюються на 2S + 1

підрівнів, що розрізняються по енергії на величину

 

E = 2μ B .

(1)

9

Рис. 2. Просторове квантування спінів S у магнітному полі H і розщеплення енергетичних рівнів: а – вільного електрона, б – парамагнітної

частинки з кількома електронами зі спіном S = 1, в

– зі спіном S =

5

.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

У найпростішому випадку вільного електрона при

S =

1

 

(Рис. 2(а)), магнітний

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

момент визначається як:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

μ = gS μB mS ,

 

 

 

(2)

де

 

J (J + 1) + S (S + 1) − L(L + 1)

 

 

 

 

 

 

 

 

gS

= 1+

= 2,0023

-

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2J (J + 1)

 

 

 

 

 

 

 

g - фактор вільного електрона,

μ

B

— магнетон Бора,

m = ±

1

(магнітне спінове

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

S

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

квантове число). У

магнітному

полі

енергія E електрона

може приймати два

значення:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E = −

1

g μ B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(3)

 

1

 

 

2

 

S B

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

і

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

E2

= +

1

gS μB B .

 

 

 

(4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Переходи між магнітними підрівнями можливі, коли квант електромагнітної

енергії ω дорівнює різниці енергій

 

 

E між ними:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ω = E = gS μBB = 2μBB .

 

 

 

(5)

Перехід електрона з одного підрівня на інший відбувається з одночасною

зміною напрямку спіна (магнітодипольний перехід ):

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

mS

= ±1 .

 

 

 

 

(6)

10