методичка ландшафтознавство

ВСТУП

«Ландшафтознавство» – одна із тих навчальних дисциплін, що якнайбільше відповідають принципам комплексної унівеситетської освіти, оскільки вчення про ландшафт входить до системи фізико-географічних наук і становить ядро цієї системи. Таким чином, між ландшафтознавством

ігалузевими фізико-географічними науками, які мають справу з окремими компонентамиландшафтів,тобтогеоморфологією,гідрологією,метеорологією

ікліматологією, ґрунтознавством, біогеографією тощо, існують тісні двосторонні зв’язки. Саме ландшафтний підхід, згідно якого слід вивчати рельєф, природні води, клімат, грунти, рослинність і тваринний світ, в тому числі і змінені в результаті господарської діяльності людини, як структурні частини сучасного ландшафту, об’єднує всі галузеві географічні науки в єдину систему.

Сучасне ландшафтознавство являє собою надзвичайно розгалужену область знань. У другій половині ХХ ст. воно набуло статусу фундаментальної науковоїдисципліни,значенняякоїпостійнозростає.Прицьомурозширюється

іпроблемне поле ландшафтознавства – від суто природничо-географічної воно трансформувалось у загально-географічну дисципліну, в якій гуманістичні, конструктивні та інші підходи посідають важливе місце. Тому вивчення ландшафтознавства лежить в основі підготовки не тільки фізико-географів та геоекологів, а й фахівців-географів інших спеціальностей.

Навчальна дисципліна «Ландшафтознавство» посідає важливе місце в структурно-логічній схемі освітньо-професійної програми підготовки фахівцягеографа за освітньо-кваліфікаційним рівнем «бакалавр». Вона є нормативною дисципліною з циклу фундаментальної і природничо-наукової підготовки.

Головною метою викладання навчальної дисципліни «Ландшафтознавство»єформуваннявстудентівуявленняпроландшафтнусферу Землі як про сукупність природних та природно-антропогенних комплексів на її поверхні, зі складною просторовою будовою, що знаходяться в постійному розвитку, а також висвітлення можливостей практичного застосування результатів ландшафтознавчих досліджень на сучасному етапі розвитку людського суспільства. Цього буде достатньо для студентів, спеціальність яких не передбачає подальшого вивчення окремих ландшафтознавчих дисциплін.

Виходячизцього,предметнавчальноїдисципліни–особливостістану, структури, динаміки та еволюції ландшафтів, що сформувалися на земній поверхні, як природних, так і антропогенних, їх головні властивості, процеси, що в них протікають тощо.

Важливетеоретичнеіприкладнезначеннямаютьзавданнядисципліни «Ландшафтознавство»:

інтеграція знань, отриманих студентами під час вивчення галузевих фізикогеографічних дисциплін;

1)інтеграція знань, отриманих студентами під час вивчення галузевих

3

фізико-географічних дисциплін;

2)формування уявлення про ландшафт як про ключове поняття наук фізико-географічного циклу;

3)оволодіннябазовими вихідними поняттямисучасноголандшафтознав-

ства;

4)вивчення територіальної диференціації та інтеграції ландшафтів;

5)виявлення просторово-часових закономірностей їх формування;

6)розгляд особливостей будови сучасних ландшафтів;

7)вивчення процесів функціонування, динаміки та еволюції ландшафтів;

8)ознайомлення з методикою проведення польових і камеральних досліджень структури, динаміки і функціонування ПТК різних рівнів та отримання відповідних навиків.

9)вивчення механізму та перспектив застосування теоретичних методів та принципів вчення про ландшафт до вирішення прикладних завдань, що диктуються потребами людського суспільства тощо.

Контроль здійснюється за модульно-рейтинговою системою у вигляді поточного контролю (60 балів) та підсумкового котролю (40 балів) у формі іспиту. Поточний котроль з дисципліни “Ландшафтознавство” містить:

1)оцінювання ступеня засвоєння програмного матеріалу;

2)оцінювання підготовки до семінарських занять (індивідуальної роботи);

3)оцінювання результатів самостійного вивчення програмного матеріалу.

Модульний контроль (двічі на семестр) полягає у поведенні письмової контрольної роботи з елементами тестування для грунтовного оцінювання рівня знань студентів, а також у перевірці виконання комплексу самостійних завдань, запропонованих кафедрою. Оцінювання за формою поточного контролю здійснюється наступним чином:

1)усна доповідь на семінарі – 5 балів,

2)проміжне тестування за пройденими темами – 5 балів,

3)модульна контрольна робота (в письмовій формі) – 10 балів,

4)письмовий звіт за результатами виконання практичних робіт (картографічних та розрахункових) – 10 балів (двічі на семестр).

Студент може бути допущеним до іспиту, якщо він набрав протягом семестру не менше 20 балів із можливих 60 за підсумками поточного та модульного контролю. Іспит проводиться в усній або у письмовій формі (тестування).

Дане видання містить рекомендації до проведення семінарів з дисципліни «Ландшафтознавство» передусім для студентів географічних факультетів, що обрали суспільно-географічні спеціальності в межах напряму підготовки «Географія». За умови врахування відмінностей у кількості годин (кредитів ECTS), відведених навчальним планом на вивчення дисципліни, ці методичні рекомендації можна також використовувати при проведенні занять для студентів інших

4

напрямів підготовки.

Для студентів природничих географічних спеціальностей навчальною програмою дисципліни «Ландшафтознавство» передбачено проведення картографічних і розрахункових практичних робіт. Це дозволяє грунтовно ознайомити студентів відповідних кафедр із методикою ландшафтознавчих досліджень та підготувати їх до подальшого поглибленого вивчення різноманітних спецкурсів, пов’язаних із використанням ландшафтного аналізу для вирішення прикладних завдань.

5

НАВЧАЛЬНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Примітка: Обсяг роботи із вивчення навчальної дисципліни «Ландшафтознавство», яку має виконати студент для успішного складання іспиту (заліку), відповідає 2 заліковим кредитам ECTS (всього 72 години, включаючи 36 аудиторних). Дані по розподілу годин у таблиці наведені орієнтовно. За умови збереження цілісності змістових модулів навчальної програми кількість кредитів і кількість годин, відведена на вивчення окремих тем, може змінюватися.

6

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1

Тема 1. ЛАНДШАФТОЗНАВСТВО ЯК НАУКА

Семінар 1. Теоретичні засади та історія ландшафтознавчих досліджень (2

год.)

1.Поняття про природні територіальні комплекси (ПТК).

2.Предмет і завдання сучасного ландшафтознавства.

3.Місце ландшафтознавства в системі географічних наук.

4.Структура ландшафтознавства як науки фізико-географічного циклу.

5.Сучасніконцепціїтапідходиландшафтознавства(комплексний,системний, інформаційний, синергетичний, геоінформаційний, гуманістичний тощо).

6.Практичне значення ландшафтознавчих досліджень в сучасному житті суспільства.

7.Головні чинники виникнення і розвитку ландшафтознавства як науки.

8.Витокивченняпроландшафт:уявленняпрозв’язкиприроднихкомпонентів в античній науці.

9.Географічні дослідження в епоху Великих відкриттів (кін. ХV – поч. XVI

ст.).

10.Компонентні дослідження в ХVІІ-ХІХ ст.

11.Внесок В.В.Докучаєва та його учнів в розвиток вчення про ландшафти (кінець ХІХ ст.).

12.Ландшафтознавство в 20-30 роки ХХ століття.

13.Розвиток ландшафтознавства після другої світової війни.

14.Сучасний стан ландшафтознавства.

15.Перспективи розвитку ландшафтознавства в ХХІ ст.

Завдання для самостійної роботи:

1.Скласти блок-схему взаємовідносин ландшафтознавства та інших фізикогеографічних (природничих) наук. Показати зв’язки ландшафтознавства з технічними та гуманітарними науками.

2.Висвітлити наукові та соціальні передумови розвитку ландшафтознавства.

3.Охарактеризувати сучасний стан ландшафтознавства і показати перспективи його розвитку у ХХІ столітті.

4.Проаналізувати співвідношення понять ландшафт, геосистема, ПТК.

5.Створити блок-схему взаємовідносин сучасного суспільства і середовища його існування.

6.Розкрити значення ландшафтного підходу в науково-практичній діяльності сучасного суспільства.

7.Розглянути на конкретних прикладах етимологію терміну «ландшафт».

7

Контрольні запитання та завдання:

1.В чому полягає різниця між ПТК та геосистемою?

2.В чому полягає різниця між геосистемою та екосистемою?

3.Перерахуйте основні властивості ПТК.

4.Чи є ПТК вищого рангу сукупністю ПТК нижчого рангу?

5.Назвіть головні рівні організації ПТК.

6.В чому відмінність між об’єктом і предметом ландшафтознавства?

7.Назвіть основні частини та наукові напрями ландшафтознавства?

8.Яке місце посідає ландшафтознавство серед інших наук?

9.Охарактеризуйте історичні зв’язки ландшафтознавства та ґрунтознавства.

10.Охарактеризуйте історичні зв’язки ландшафтознавства та біогеографії.

11.Які загальні положення знаходяться в основі поняття ландшафту?

12.В чому полягає зміст ландшафту як загальнонаукового (загальногеографічного) поняття?

Проблемні теми для обговорення:

1.Об’єкти, предмети та суб’єкти ландшафтознавства.

2.Загальнонаукові принципи сучасного ландшафтознавства.

3.Загальнонаукові підходи сучасного ландшафтознавства.

4.Ландшафтознавство, екологія та ландшафтна екологія.

5.Внесок В.В.Докучаєва в розвиток ландшафтознавства.

6.Головні чинники виникнення і розвитку ландшафтознавства як науки.

7.Історія становлення та розвитку поняття ландшафту в людській культурі.

8.Використання поняття ландшафту поза межами географії.

9.Принцип плюралістичності філософій у сучасному ландшафтознавстві.

10.Ціннісний аспект ландшафту і його ландшафтно-екологічного пізнання

11.Поняття ландшафту в гуманістичній географії.

12.Ландшафт як інформаційний феномен.

Рекомендована література:

1.Арманд Д.Л. Наука о ландшафте. – М.: Мысль, 1975.

2.Геренчук К.І., Раковська Е.М., Топчієв О.Г. Польові географічні дослідження. – К.: Вища школа, 1975.

3.Голд Дж. Основы поведенческой географии : Психология и география – Москва : Прогресс, 1990.

4.Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. – К.: Либідь, 1993.

5.Гродзинський М.Д. Пізнання ландшафту: місце і простір. В 2-х т. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005.

6.Гродзинський М.Д., Савицька О.В. Ландшафтознавство. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008.

7.Демек Я. Теория систем и изучение ландшафта. – М.: Прогресс, 1977.

8.Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. – М.: Высшая школа, 1991.

8

9.ИсаченкоА.Г.Методыприкладныхландшафтныхисследований.–Л.,1980.

10.ИсаченкоА.Г.Основныевопросыфизическойгеографии.–Л.:Изд-воЛГУ, 1953.

11.Исаченко А.Г. Основы ландшафтоведения и физико-географическое районирование. – М.: Высшая школа, 1965.

12.Исаченко А.Г. Развитие географических идей. – М., 1971.

13.ИсаченкоА.Г.Теорияиметодологиягеографическойнауки.–М.:Академия, 2004 .

14.Крауклис А.А. Проблемы экспериментального ландшафтоведения. – Новосибирск, 1979.

15.Мильков Ф.Н. Человек и ландшафты. Очерки антропогенного ландшафтоведения. – М.: Мысль, 1973.

16.МильковФ.Н.Физическаягеография:учениеоландшафте,географическая зональность. – Воронеж: Изд-во Воронежского ун-та, 1986.

17.Нееф Э. Теоретические основы ландшафтоведения. – М.: Прогресс, 1974.

18.Николаев В.А. Проблемы регионального ландшафтоведения. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1979.

19.Пащенко В.М. Методологія постнекласичного ландшафтознавства. – К.:

Б.в., 1999.

20.Петлін В. Концепції сучасного ландшафтознавства. – Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2006.

21.Петлін В.М. Конструктивне ландшафтознавство. – Львів : Львівський національний університет ім. І.Франка, 2006.

22.Солнцев В.Н. Системная организация ландшафтов.– М.,1981.

23.Сочава В.Б. Введение в учение о геосистемах. – Новосибирск, 1978.

24.Сухова Н.Г. Развитие представлений о природном территориальном комплексе в русской географии. – Л.: Наука, 1981.

Тема 2. ЛАНДШАФТНА ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ГЕОГРАФІЧНОЇ ОБОЛОНКИ

Семінар 2. Закономірності і особливості ландшафтної диференціації епігеосфери (4 год.)

1.Географічна оболонка: компонентний склад і властивості.

2.Закон географічної зональності.

3.Азональність – причини і прояви в географічній оболонці.

4.Зональні чинники диференціації географічної оболонки.

5.Азональні чинники диференціації географічної оболонки.

6.Співвідношення тепла та вологи як чинники диференціації епігеосфери.

7.Глобальна циркуляція атмосфери як чинник диференціації епігеосфери.

8.Річне та добове обертання Землі як чинник диференціації епігеосфери.

9

9.Орографічні чинники регіональної диференціації епігеосфери.

10.Зв’язок фізико-географічних процесів із зональністю.

11.Явище висотної поясності: причини та наслідки.

12.Висотна ландшафтна диференціація рівнин.

13.Особливості взаємодії явищ зональності та секторності.

14.Локальна диференціація епігеосфери: причини та наслідки.

15.Орографічні чинники локальної диференціації ПТК.

16.Локальна диференціація радіаційного балансу та зволоження.

17.Сніговий покрив як чинник локальної диференціації географічної оболонки.

18.Роль біоти в локальній диференціації ПТК.

19.Фізико-географічні процеси як чинники локальної диференціації ПТК.

Завдання для самостійної роботи:

1.Накресліть схему формування ПТК.

2.Поясніть, як компонентний склад ПТК залежить від умов їх формування.

3.Поясніть,яквпливаютьналандшафтнуорганізаціювластивостітафункції параметри їх природних компонентів.

4.Покажіть на конкретних прикладах, як залежить диференціація географічної оболонки від співвідношення тепла та вологи.

5.Покажіть на конкретних прикладах зв’язок з зональністю фізикогеографічних процесів. Складіть картосхему зонального поширення фізико-географічних процесів в світі (Україні).

Контрольні запитання та завдання:

1.В чому полягає закон географічної зональності?

2.Причини і прояви азональності в епігеосфері.

3.Назвіть головні чинники регіональної диференціації географічної оболонки.

4.Як співвідносяться між собою явища зональності та секторності?

5.Від чого залежить характер висотної поясності в різних зонах і секторах?

6.Поясніть, чи є висотні пояси аналогами природних зон?

7.Назвіть головні причини локальної диференціації епігеосфери.

8.Охарактеризуйте орографічні чинники локальної диференціації ПТК.

9.ЧиможливаландшафтнадиференціаціяповерхнііншихпланетвСонячній системі? Обгрунтуйте свою думку.

Рекомендована література:

1.Гродзинський М.Д. Основи ландшафтної екології. – К.: Либідь, 1993.

2.Гродзинський М.Д., Савицька О.В. Ландшафтознавство. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2008.

3.Исаченко А.Г. Ландшафтоведение и физико-географическое районирование. – М.: Высшая школа, 1991.

10