8. Правова природа господарських судів і їх місце в судовій системі.

Система господарських судів засновується на загальних принципах і положеннях судоустрою і судочинства, як і для судів загальної юрисдикції. Господарські суди здійснюють судову владу шляхом вирішення господарських та інших справ, віднесених до їх ведення. Вони мають свою компетенцію, а порядок їх судочинства — свою специфіку, встановлену Господарським процесуальним кодексом України. Звідси випливає правова сутність господарських судів як спеціалізованих судів у рамках системи судів загальної юрисдикції, які здійснюють правосуддя у сфері господарських відносин.

Господарський суд є незалежним органом у вирішенні всіх господарських спорів, що виникають між юридичними особами, державними та іншими органами, а також у розгляді справ про банкрутство.

Організація і діяльність господарського суду визначаються Конституцією України, Законом України "Про судоустрій і статус суддів", Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Господарські суди є спеціалізованими судами в системі судів загальної юрисдикції. Господарські суди становлять єдину триланкову систему спеціалізованих судів, яку складають:

- місцеві господарські суди;

- апеляційні господарські суди;

- Вищий господарський суд України.

Місцевими господарськими судами є господарський суд Автономної Республіки Крим, господарські суди областей, міст Києва і Севастополя.

Місцеві господарські суди є судами першої інстанції.

9. Історія виникнення господарських судів в Україні До 1917 р.

Початком створення на теренах Україниарбітражних судів, у сучасному розумінні, можна вважати заснування комерційного суду вОдесіу1807р.^[3] Пізніше такі суди були створені у Феодосії(1819р.) та вІзмаїлі(1824р.).

Імператором Російської імперіїМиколою І14 травня1832р. був виданий іменний указ про створення комерційних судів. Проведена у1864р. в Російській імперії судова реформа їх майже не торкнулася.

На Лівобережній Українітакож існували арбітражні комісії або, як їх називали, біржові суди.

Після 1917 р.

Декретом про суд № 1(рос.)Радянська влада ліквідувала всі без винятку судові установи.

Постановою від 3 квітня1922р. ПрезидіяВищої ради народного господарстваутворила Арбітражну комісію при ВРНГ і арбітражні комісії при її місцевих органах (промбюро, губраднаргоспах) і затвердила Положення про арбітражну комісію. Виникла необхідність у створенні органів для вирішення господарських спорів між організаціями і підприємствами різних відомств. Це питання було врегульованоПоложенням про порядок вирішення майнових спорів між державними установами й організаціями(рос.), затв. постановоюЦВКіРНКРСФРРвід21 вересня1922р., відповідно до якої були створені Вища арбітражна комісія приРаді Праці й Оборони, арбітражні комісії при обласних економічних радах, а згодом — і при губернських економічних нарадах.

В Україні16 листопада1922р. було прийнято постановуРаднаркому УСРРпро організацію Вищої арбітражної комісії УСРР. Систему республіканських і місцевих арбітражних комісій очолила Арбітражна комісія при Раді Праці й Оборони СРСР, положення про яку було затв.6 червня1924р.

За характером діяльності арбітражні комісії нагадували суди.

3 травня1931р. постановою ЦВК і РНК СРСР було затв.«Положення про державні арбітражі». Оскільки робота органів державного арбітражу була безпосередньо пов'язана з управліннямекономікою, він був уведений до системи загальносоюзних, республіканських і місцевих органів державного управління і підпорядковувався безпосередньоУряду СРСР, урядам союзних республік, а на місцях — виконкомам Рад.

Питання про істотне підвищення ролі державного арбітражу виникло у зв'язку з економічною реформою 1965р., яка визначила очевидну необхідність переходу до економічних методів управління, розширення прав підприємств, зміцнення планової і договірної дисципліни. Держарбітраж став єдиною союзно-республіканською системою органів на чолі з Держарбітражем при Раді Міністрів СРСР.

Новий етап у розвитку радянського арбітражу пов'язаний з прийняттям Конституції СРСР у 1977 р.Органи Держарбітражу були перетворені на конституційні.Верховною Радою СРСР30 листопада1979р. був прийнятийЗакон СРСР «Про державний арбітраж в СРСР», що визначив підвищення ролі органів державного арбітражу в зміцненні законності в господарських відносинах. На основі цього закону Рада Міністрів СРСР затв. Положення про Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР іПравила розгляду господарських спорів державними арбітражами.

У 1988р.булокардинально змінено місце арбітражу в системі органів держави. Державний арбітраж при Раді Міністрів СРСР перетворився в Держарбітраж СРСР, держарбітражі при Раді Міністрів союзних республік — у державні арбітражі союзних і автономних республік; держарбітражі місцевих органів управління — у держарбітражі областей, міст. Ці органи стали підзвітні безпосередньо Верховній Раді СРСР і її Президії, а в республіках — Верховній Раді відповідної республіки. Держарбітраж більше не входив до системи виконавчо-розпорядчих органів.