1. Гпп як самостійна галузь права, наука та навчальна дисципліна

ГПП як галузь права – сукупність парвових норм, що регулюють організацію господарських судів, їх діяльність та діяльність осіб, як приймають участь у розгляді господарських спорів, з метою захисту порушених прав та інтересів суб’єктів господарювання. ГПП як наука являє собою сукупність правових знань щодо організації і діяльності господарських судів та інших органів, що вирішують господарські спори. Тому система науки багато в чому збігається із системою господарського процесуального права як галуззю права. Проте система науки охоплює також і інші питання, які не входять до предмета галузі. Це, зокрема, питання розвитку господарського процесуального законодавства, організації господарських судів, правового статусу суддів господарських судів та інші питання, що мають загальнотеоретичне значення. ГПП як навчальна дисципліна - вивчає, перш за все, чинне господарське процесуальне право, його норми та інститути, концепції, правовий погляд, історичні факти по проблемах господарського процесу, накопичених правовою наукою.

2. Предмет і метод гпп

Предмет – господарські процесуальні правовідносини, тобто ті, що виникають у процесі вирішення господарських спорів судом або досудового врегулювання спорів.

Предметом господарського процесуального права є юридичні процесуальні дії суду і зацікавлених осіб при здійсненні правосуддя по справах, підвідомчих господарським судам. Методом правового регулювання визначають сукупність юридичних способів і прийомів впливу на відносини, які є предметом даної галузі права. Основним методом господарського процесуального права є імперативний (владних приписів) за наявності диспозитивних (дозволу) елементів.

Такі сполучення пояснюються тим, що, з одного боку, господарський процес є владною діяльністю господарського суду по застосуванню норм матеріального і процесуального права, що припускає владний початок у механізмі господарського регулювання, з іншого — формою примусового здійснення суб’єктивних прав в основному в тих галузях права, які будуються на рівності, диспозитивності їх суб’єктів.

3. Господарсько-процесуальні правовідносини: поняття та ознаки

Господарські процесуальні правовідносини – це врегульовані нормами господарського процесуального права відносини, що виникають між господарським судом та іншими учасниками судового процесу при розгляді і вирішенні господарських спорів, процесі перевірки законності та обґрунтованості прийнятих судових рішень та їх виконанні.

У юридичній літературі звертається увага на те, що господарські процесуальні правовідносини існують між господарським судом та іншими учасниками процесу за конкретною справою, а між сторонами (третіми особами та стороною), тобто між суб’єктами, що знаходяться у спірних відносинах, існують регулятивні (матеріальні) відносини, а не процесуальні. Процесуальні відносини безпосередньо між учасниками процесу не виникають.

Ознаки:

1. врегульовані господарським процесуальним законодавством

2. виникають між учасниками і судом (безпосередньо між учасниками процессу НЕ виникають)

3. виникають при розгляді господарських спорів

4. учасниками є суб'єкти господарювання