2. Чинники,які обумовили популяризацію політичної проблематики в сучасних змі.

-Активне політ. життя (1994-2009,2010)

-Просування політ. іміджів ЗМІ

-Гром. активність самого сусп., яка стала каталізатором формув. політ. свідомості

3. Дати визначення наступним поняттям "політика", "політична журналістика", "політична проблематика".

Політична журналістика – суспільна професійна діяльність по збору, обробці, поширенню актуальної політичної інформації через пресу, ТБ, радіо, інтернет.Політична проблематика – уся сукупність інформаційних повідомлень політичного характеру, що транслюється ЗМІ.Політика (від грец. майстерність самоуправління полісу (міста), а подалі — "мистецтво управління" державою і суспільством) — цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними суспільними групами, державами й народами, пов'язана із боротьбою за здобуття або утримання державної влади, як знаряддя регулювання і формування цих стосунків. У вужчому розумінні політика — визначена частина, програма або напрямок такої діяльності, сукупність засобів (інструментів) та методів (технік) для реалізації певних інтересів задля досягнення визначених (суб'єктом політичного процесу) цілей в певному соціальному середовищі. Політикою також називають процес прийняття рішень, а також поведінку в суспільно-державних установах. У демократичних суспільствах політику можна спостерігати у взаємодії між певними групами людей у корпоративних, академічних, релігійних інституціях. Вивченням політичної поведінки, методами досягнення політичної мети займається політологія. Один з теоретиків Гарольд Лассвел дав таке визначення політики:«хто чого досягає, коли і як».

Політика – цілеспрямована діяльність у галузі взаємовідносин між різними сусп.. групами, державами й народами, пов»язана з б-бою за здобуття або утримання держ. влади, як знаряддя форм. і регул. цих стосунків.

Пол. журн. – суспільна проф. діяльність по збору, обробці, поширенню інф. про політику через пресу, тб, радіо, інтернет.

Політ. пробл. – уся сукупність інф. політ. повідомлень, які транслюються ЗМК.

Політ. реклама – та частина інф. повідомлень політ. х-ру, що містить відкриту чи приховану пропаганду партій, політ. лідера або політ. доктрини

4. Суб єкти політичної журналістики.

-Власне політ. журн.

-Редактори політ. відділів

-Рекламісти, які працюють в галузі політ. журн.

- Органи держ. влади, які мають власність у ЗМІ

-Політ. групи чи одноосібні лідери – спонсори ЗМІ

-Рекламодавці в ЗМІ, які лобіюють свої політ. і бізнесові інтереси.

5. Чинники, які визначають маніпулятивний характер політичної жуналістики.

Маніпуляція – система засобів ідеологічного й духовно-психологічного впливу на масову свідомість з метою нав’язування певних ідей, цінностей; цілеспрямований вплив на суспільну свідомість і політичну поведінку для формування їх у бажаному напрямку. Типи впливу залежно від умов реальності і характеру адресата: міжособистісна і масова; з погляду завдань, поставлених адресантом композиційна (будь-яким засобом утримати увагу) і змістова (зробити читача своїм однодумцем).

Існують такі маніпулятивні стратегії як: дискредитація та героїзація (негативне змалювання і порівняння героя-політика та навпаки), псевдо раціонально-евристична (тактика спільного міркування з читачем) та фрустраційна (протилежна до попередньої). За цими стратегіями читач може зрозуміти, що матеріал має маніпулятивний характер, але пересічний громадянин, зазвичай, цього не помітить.Маніпуляцію у тексті можна побачити за такими мовними засобами: поєднання нейтральних слів з несумісними словами; трансформація власних назв у загальні; оказіоналізми («щеняча радість»); полісемія (Особи кавказької національності); синоніми з різними відтінками; сенсаційні заголовки; мовні кліше; маніпуляція статистикою; змішування інформації з коментарями; власна оцінка автора у тексті.

Причини – зіткнення інтересів соц.груп/б-ба між впливовими групами, які відстоюють право на своє існування або намагаються зміцнити власну владу.

Політ. маніпулювання – приховане управл. політ. свідомістю та поведінкою людини, що грунт. на ірраціональності та форм. хибних висн. з метою примусити особу до дій або бездіяльн. всупереч її справжнім інтересам.

Особливості:

-впровадження у свідомість під виглядом об»активної інформації бажану для певного кола

-вплив на больові точки сусп. свідомості, які збуджують страх, тривогу, ненависть

-реалізація своїх замислів, що грунт. на підтр. гром. думки

Прийоми:

-брехня

-напівправда

-впроваждення іміджів і кліше

-приклеювання ярликів

-сяюче узагальнення або блискуча невизначеність

-перенос або трансфер

-посилання на авторитет

-свої хлопці або гра в простонародність

-перетасування або підтасовування карт, однобокість

-загальний вагон, спільна платформа

Технології:

-замовчування

-спосіб подачі інф. (єдиний потік/короткі відрізки інф/компонування тем/момент подачі інф.)

-формування та пошир. образів