- •2. Порівняльний аналіз відчуття та сприймання
- •3. Розвиток відчуттів та сприймання в процесах предметно-практичної діяльності
- •4. Рецепторна теорія відчуттів та її конкретизація у дослідженнях і.Мюллера та г.Гельмгольця
- •5.Класична психофізика та її роль у розвитку уявлень про відображальну природу психіки
- •6.Рефлекторна теорія психіки та сенсорно-перцептивних процесів
- •7. Еволюційний підхід до дослідження відчуттів і органів чуттів.
- •11. Основні характеристики відчуттів
- •13. Основний психофізичний закон та його варіанти. - Основний психофічний закон – це закон Вебера- Фехнера.
- •14. Абсолютні, різнісні та диференційні пороги чутливості.
- •15. Явище сенсорної адаптації та сенсибілізації.
- •16. Просторові характеристики відчуттів.
- •17. Часові характеристики відчуттів.
- •18. Поняття про модальність відчуттів.
- •19. Інтенсивність відчуття як його кількісна характеристика.
- •22.Еферентні системи аналізаторів та їх участь у сенсорних процесах
- •24.Проблема співвідношення сенсорного та перцептивного образів
- •25. Основні етапи становлення перцептивного образу в актуагенезі. Способи їх експериментального вивчення.
- •26. Дослідження стадіальності перцептивного образу при різних видах ручного сприймання.
- •27.Поняття ручного сприймання. Види ручного сприймання.
- •28. Порівняльний аналіз механізмів ручного та зорового сприймання.
- •29. Дослідження сприймання в асоціативній психології.
- •30. Гештальтпсихологія і проблема сприймання
- •31. Діяльнісний підхід до сприймання в суч.Псих.
- •32. Теорія перцептивних дій
- •33. Дослідження сенсорно-перцептивних процесів в контексті психологічної теорії діяльності Лєонтьєва.
- •34. Дослідження сприймання в світлі теорії установки
- •35. Основні характеристики перцептивного образу
- •36. Поняття про константність сприймання
- •37. Механізми константності сприймання. Види перцептивних констант.
- •38. Узагальненість перцептивного образу та її дослідження в різних теоріях сприймання (теорія категоризації сприймання, теорія перцептивнийх дій).
- •2)Теорія перцептивних дій:
- •39. Цілісність та структурність сприйняття. Різні погляди на їх механізми.
- •40. Предметність та осмисленість (усвідомленість) сприймання як його змістовні характеристики.
- •41. Поняття про аперцепцію. Роль аперцепції в регуляції поведінки та діяльності.
- •42. Закономірності чуттєвого відображення простору.
- •43.Проблеми сенсорного відображення простору.
- •44. Проблема перцептивного відображення простору.
- •45. Проблема розвитку сприймання простору в онтогенезі (нативізм та емпіризм).
- •46. Сприймання форми предметів.
- •47. Сприймання розміру предметів.
- •48. Сприймання об’ємності та віддаленості предметів один від одного.
- •49. Відображення напрямку локалізації предмету у просторі дискантними аналізаторами.
- •1. Зоровий.
- •2. Нюховий.
- •3. Слуховий.
- •50. Характеристики зорових відчуттів
- •51. Характеристики слухових відчуттів.
- •52. Біль як пізнавальний процес.
- •54. Характеристики тактильних відчуттів.
- •55. Функції температурного аналізатора та характеристики температурних відчуттів.
- •56. Хеморецепція та її різновиди
- •57. Особливості будови тактильного та пропріоцептивного аналізаторів людини
- •58. Смакові відчуття.
- •59. Нюхові відчуття.
- •60. Функції та характеристики пропріоцептивних відчуттів.
- •62. Сприймання руху.
55. Функції температурного аналізатора та характеристики температурних відчуттів.
Шкірний покрив регулює теплообмін між тілом і середовищем через отримання або віддачу тепла. Якщо температура тіла нижча від температури середовища, виникає відчуття тепла, коли вища - відчуття холоду. Ці відчуття спричиняє дія подразника на температурні колбочки - кінцеві нервові закінчення.
На тепло і холод реагують різні терморецептори, що є під шкірою на неоднаковій глибині: рецептори холоду - близько до поверхні, рецептори тепла - глибше. Цим зумовлена вища чутливість до холоду, ніж до тепла.Різні частини тіла мають неоднакову термічну чутливість: шкіра спини чутливіша до холоду, обличчя - до тепла. Термічна чутливість шкіри схильна до адаптації до температури. Тривала стимуляція холодом знижує поріг теплової чутливості, відчуття тепла виникає під впливом нижчих температур, ніж звичайно. За повної адаптації до термічної стимуляції людина не відчуває ні тепла, ні холоду і стимул сприймається як нейтральний.
Сприйняття температурних подразнень із зовнішнього середовища і формування температурних відчуттів у людини здійснюється за допомогою терморецепторів шкіри і слизових оболонок, серед яких є холодові рецептори (підвищують частоту передачі нервових імпульсів по аферентних нервових волокнах до терморегуляторного центру при їх охолодженні і знижують цю частоту при їх нагріванні) і теплові рецептори (реагують на зміну температури тіла протилежним чином). Інша особливість терморецепторів - їх нерівномірний розподіл в шкірі за площею, що визначає різний рівень чутливості до холоду і тепла різних ділянок тіла. Найбільшою чутливістю володіє шкіра обличчя, найменшою - шкіра нижніх кінцівок.
56. Хеморецепція та її різновиди
Хеморецепція — здатність живих істот сприймати зміни концентрації певних речовин в навколишньому середовищі; сенсорний механізм відображення смаку і запаху, здатних функціонувати як єдина система виявлення та відбору їжі. Хімічний сигнал претворюється в потенціал дії. Хеморецептори можуть бути дуже різними за своєю природою, і тому по-різному реагувати на одну і ту ж речовину — в залежності від точки його прикладання. Різновиди хеморецепції:
1) нюхова,
2) смакова,
3) загальна хеморецепція.
Відчуття смаку і запаху взаємопов'язані і залежать один від одного. В цілому , відзначаючи подібності та відмінності відчуттів, людина спочатку керується смаком і лише потім - запахом. Хеморецепція - сенсорний механізм відображення смаку і запаху, здатних функціонувати як єдина система виявлення та відбору їжі. Смак і нюх виконують різні, хоча й взаємопов'язані функції. Нюхові відчуття все ж відносяться до розряду дистантних і відображають окремі властивості фізичних об'єктів, розташованих на відстані від людини. Смакові відчуття, навпаки, є контактними: вони виникають, коли носій смаку вже знаходиться в роті. Смакові відчуття викликаються хімічними речовинами, розчиненими в слині або у воді. людина здатна розрізняти чотири первинних смаку: солодкий, солоний, гіркий і кислий. Смакові відчуття виникають завдяки впливу подразника на розташовані на поверхні язика спеціальні органи - смакові бруньки, кожна з яких містить хеморецептори. У людини буває від 9 000 до 10 000 смакових бруньок. При цьому існують два підходи , що пояснюють виникнення смаку. Відповідно до першого з них, кожна смакова клітина і пов'язаний з нею нейрон реагують виключно на конкретну хімічну речовину. Відповідно до другого підходу смакова брунька і пов'язаний з нею нейрон в якійсь мірі реагують на кожну з специфічних якостей. Орган нюху - периферичний апарат нюхового аналізатора, який лежить у верхньому відділі порожнини носа. Нюхові клітини, яких більше 10 млн - біполярні. Рецепторні клітини високочутливі. Збудження рецепторів відбувається тільки на вдиху, а при видиху відсутнє. Самі рецептори швидко адаптуються до тих чи інших запахів. Блокуються спеціальними білками - ферментами. Різні пахучі речовини діють на різні рецептори.