39. Класифікація доказів та їх процесуальних джерел

Доказами в крим. пров. є фактичні дані, отримані у передб. КПК порядку, на підставі яких слід./прокур./слід. Суддя/суд встановлюють наявність/відсутність фактів та обставин, що мають значення для крим. пров. та підлягають доказуванню. Пон. доказів структуровано і як елементи включає в себе будь-які фактичні дані, що мають значення у крим. пров. (зміст); проц. форму їх закріплення (спосіб існування у матеріалах крим. пров.) та носій відомостей (зовн. вираз). - перебувають у взаємозв'язку.

Види:

за предметом обвинувачення: обвинувальні (обґрунтовують, підтверджують обвинувачення) та виправдувальні (спростовують або пом'якшують обвинувачення);

за джерелом формування: первинні та похідні (копії документів, виготовлені на місці події відбитки слідів та ін.); - залежить від наявності проміжного носія доказової інформації одного і того ж виду

за відношенням до предмета доказування: прямі (безпосередньо вказують на обставини, що підлягають доказуванню, або ж на їх відсутність), непрямі (міст. дані про факти, що передували, супроводжували чи слідували подіям, які встановлюються, і за сукупністю яких можна зробити висновок про те, чи мала місце певна подія);

за механізмом їх формування: особисті та речові.

Такі класифікації дають широку можливість для всебічного аналізу, визначення ролі та значення доказів, вибору оптимальних тактичних і методичних прийомів їх збирання, перевірки, дають змогу враховувати особливості кожного виду доказів при їх оцінці та обґрунтуванні процесуальних рішень.

Процес. Джерела. доказів

Показання – це відомості, які надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження.

Речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об’єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Документом як джерелом доказівє спеціально створений з метою збереження інформації матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані за допомогою письмових знаків, звуку, зображення тощо відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи.

40. Свідки та їх показання в кримінальному процесі

ч. 1 ст. 95 КПК містить легальне визначення показання - як відомостей, що надаються в усній або письмовій формі під час допиту підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом щодо відомих їм обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження. У силу об’єктивних і суб’єктивних чинників показання можуть надаватись як в усній, так і в інших формах (письмовій, вербальній, конклюдентній тощо).

Також показання розглядають як обставини, які мають значення для справи та можуть мати значення доказування.

Доктрина кримінального процесу звертає увагу на форми вираження показань. Основною формою фіксації показань вважається протокол допиту осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні.

Отже, отримуємо розширене тлумачення терміна "показання" як відомостей, які надаються підозрюваним, обвинуваченим, свідком, потерпілим, експертом під час процесуальних дій щодо відомих їм обставин вчиненого кримінального правопорушення або інших обставин, що можуть мати значення для кримінального провадження.

ч. 3 ст. 95 КПК зобов’язує свідка, експерта давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому цим Кодексом порядку. Виходячи з цього показання можна поділити на види залежно від процесуальної ролі учасника кримінального провадження.

Свідок надає інформацію у кримінальному провадженні тільки щодо тих фактів, які він сприймав особисто, за винятком обставин, передбачених ст. 97 КПК (показання з чужих слів).

Закон не встановлює вікових обмежень для осіб, які можуть бути викликані і допитані як свідки. До таких осіб можуть бути віднесеш і малолітні.

Не можуть бути допитані як свідки:

1) захисник, представник потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача, законний представник потерпілого, цивільного позивача у кримінальному провадженні - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з виконанням функцій представника чи захисника;

2) адвокати - про відомості, які становлять адвокатську таємницю;

3) нотаріуси - про відомості, які становлять нотаріальну таємницю;

4) медичні працівники та інші особи, яким у зв'язку з виконанням професійних або службових обов'язків стало відомо про хворобу, медичне обстеження, огляд та їх результати, інтимну і сімейну сторони життя особи - про відомості, які становлять лікарську таємницю;

5) священнослужителі - про відомості, одержані ними на сповіді віруючих;

Проте вони можуть бути звільнені у письмовій формі за підписом особи, що довірила зазначені відомості від обов'язку зберігати професійну таємницю, у визначеному нею обсязі.

6) журналісти - про відомості, які містять конфіденційну інформацію професійного характеру, надану за умови нерозголошення авторства або джерела інформації;

7) професійні судді, народні засідателі та присяжні - про обставини обговорення в парадній кімнаті питань, що виникли під час ухвалення судового рішення, за винятком випадків кримінального провадження щодо прийняття суддею (суддями) за відомо неправосудного вироку, ухвали;

8) особи, які брали участь в укладенні та виконанні угоди про примирення в кримінальному провадженні, - про обставини, які стали їм відомі у зв'язку з участю в укладенні та виконанні угоди про примирення;

9) особи, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо дійсних даних про їх особи;

10) особи, які мають відомості про дійсні дані про осіб, до яких застосовані заходи безпеки, - щодо цих даних.

Не можуть без їх згоди бути допитані як свідки особи, які мають право дипломатичної недоторканності, а також працівники дипломатичних представництв - без згоди представника дипломатичної установи.

Підозрюваний, обвинувачений, потерпілий мають право давати показання під час досудового розслідування та судового розгляду. Свідок, експерт зобов’язані давати показання слідчому, прокурору, слідчому судді та суду в установленому КПК порядку.

Суд має право призначити одночасний допит двох чи більше вже допитаних учасників кримінального провадження (свідків, потерпілих, обвинувачених) для з’ясування причин розбіжності в їхніх показаннях, який проводиться з урахуванням правил, встановлених частиною дев’ятою статті 224 цього Кодексу. Допитаний свідок може бути залишений у залі судового засідання на вимогу суду.