29.Емпіричний напрямок в етиці: головні ідеї, представники, критичний аналіз

Поділяється: антропоцентризм – гедонізм(насолода - благо, навіть якщо вона породжена огидними речами. Насолода –добро, страждання – зло.), евдемонізм(щастя- внутрішня свобода, яка досягається завдяки незворушності духу), утилітаризм(максимальна корисність для найбільшої кількості людей. Пошук моралі – пошук корисного для люд, корисне те що в висновку загальному благо). Сукупність поглядів на людину, як кінцеву мету світобудови і центру всесвіту. Усвідомлення люд себе суб’єктом світовідношення. Раній антропоцентризм не повяз з виокремленням люд з природи, обмеж олюдненням її сил та підлеглістю їм. Епікур(евдемонізм), Бентам, Міль(утилітаризм - родоначальники), Онтокосмізм – стоїцизм(Зенон, Хресид, Сенека, Аврелій. Космічним світом править жорстка необхідність в тому числі і щодо долі люд. Люд завдання житти у злагоді зі своїм природним, щоб воно тобі ненесло Переживати ситуацію в спокої, в якості не незворушності, а апатії), еволюційна етика(Спенсер,Крапоткін, російський космізм, соц. дарвінізм. Мораль – механізм пристосування, умова виживання люд. Моральність - форма розвитку еволюційного процесу ), Швейцер(благоговіння перед життям). Соціобіологія(мораль в генетичній програмі. Ж-Поль Шане); соціоцентризм – марксизм, Гобс(мораль єдиний механізм, що може приборкати природний стан.), Гельвецій(«Об уме, об человеке». Особистий інтерес, суспільний інтерес – розглядав в якості критерія істиної моралі. Найголовніша сусп. Доброчинність- гуманість. Інші сусп. Доброчинності – правдивість, справедливість, вір6ність дружбі, обов’язкам, прийнятим по відношенню до сусп. ), Русо. Джерело моралі соц. захист спільнот. Розумний егоїзм, соц. детермінізм(марксизм – мораль засіб отримання в покорі експлуатов, не проповід жодної моралі, щоб не було експлуатації. Люд це світ люд, світ споглядаючих сил – виступає як нелюдська і відчуженна дійсність. Сутність люд – сукуп сусп. Відносин, люд сутність є істиною спільністю люд. Розглядає мораль нісний ідеал з позиції історизму – суперечливий процес реальної гуманізації люд.)

30. Трансцендентальний напрямок в етиці: головні ідеї, представники, критичний аналіз

Трансцендентальну етику репрезентують мислителі, погляди яких формувалися в руслі релігійно-етичних систем (Августин, Фома Аквінський), філософсько-етичного (об'єктивного та суб'єктивного) ідеалізму (Платон, Гегель, Кант), англійської школи моральних почуттів.

Августин: Бог є абсолютною творчою силою, він містить мету своєї діяльності в собі. Все є добром, оскільки все від бога. мораль вилучається з області предметних відносин (цінність останніх відносна, навіть у найкращому своєму варіанті вони залишаються гіршими) і переноситься у внутрішній, духовний план, але на відміну від стоїцизму точка опори знаходиться не в людині, не в його розумі, а винесена назовні, збігається з богом. Оскільки мораль збігається з волею бога, вона передує буттю, знаходиться за його чуттєвими межами; світ при цьому піддається критиці, але такою, що не стосується його предметної суті.реальним змістом моральної позиції людини є усвідомлення ним власної нікчемності. Коли людина живе по людині, а не по богу, він подібний дияволові, каже Августин.

Фома Аквінський: розмежовує мораль і релігію, зробивши акцент на тому, що людські доброчинності без віри і Божої благодаті майже ніщо, більш того, вони не дають людині можливості безпосередньо наблизитись до Бога, жити благочинним життям. Тому лише безпосереднє споглядання Божої суті у потойбічному світі й з волі самого Бога є істинним блаженством. Такий постулат стверджує несумісність людської моралі та релігії. відтворюючи чотири традиційні доброчинності — мудрість, відвагу, помірність і справедливість, — додає ще три християнські — віру, надію, любов. Фома Аквінський менш критично ставиться до потреб людського тіла та пристрастей, ніж Августин Блаженний. Він визнає за людиною можливість прагнення земних радощів.

Платон: Справедливість-найважливіша чеснота держави;вона означає займатися своєю справою і не втручатися в чужі.Ідеальна держава П не передбачала місця для свободи та індивідуальності;правителі мали вирішувати все,тобто громадяни були позбавлені можливості морал вибору.Держава є єдиною морал організованою формою земного буття.Л стає моральною долаючи межі індивід буття,наповнюючи його суспільним змістом.Ідея блага-найважливіша серед ідей:П розрізняв душевні(божественні)і земні(люд) блага;від земних(тілесні і майнові) залежать душевні.Блага за П-те,заради чого л живе,найдосконаліше(краса,істина).При цьому віддавав перевагу розуму як носію загального,справедливого.

Гегель: Мораль – сфера реальної свободи, в якій суб’єктивна воля є вільною не лише в собі, але і для себе, як рефлексія самосвідомості, як совість. Внутрішня свобода людини здобуває знання розрізнення добра і зла. Морально вільна людина володіє умислом і несе відповідальність за його здійснення. Моральність – сфера практичної свободи, субстанційної конкретності волі, яка вивищується над суб’єктивною длумкою і бажанням.

Кант: категоричний імператив — це моральний закон, закладений у природі всіх розумних істот. Категоричний імператив Канта: роби тільки відповідно до такої максими, керуючись якою ти в той самий час можеш побажати, щоб вона стала загальним законом, — це є вимогою до людської волі керуватися моральним законом, привести свої максими у відповідність до нього. Категоричний імператив зобов'язує кожну людину ставитися до людства у своїй особі і в особі будь-якого іншого так само, як до мети, і ніколи — тільки як до засобу.