15. Посттравматичний стресовий розлад: моделі та діагностика.

ПТСР є комплексом психофізіологічних реакцій особи на фізичну або психічну травми, де травма окреслюється переживанням, потрясіння, яке в більшості людей викликає страх, жах, почуття безпорадності. Це в першу чергу, ситуації, коли людина або сама пережиє загрозу власного життя, смерть чи поранення або ін.. людини (особливо – близької людини). Передбачається, що ПТСР може проявиться в людини відразу після перебування у травматичною ситуації, і може виникнути через кілька місяців, або, навіть, років.

До психологічних моделей ПТСР: психодинамічна, когнітивна і психосоціальна.

Згідно з психодинамічним підходом травма призводить до порушення процесу символізації. Фрейд ввів поняття стимульного бар’єру. У результаті інтенсивного або тривалого впливу бар'єр руйнується, лібідозная енергія зміщується на самого суб'єкта. Фіксація на травмі – це її контроль. У суч. класичійї психодинамічній моделі в якості наслідків травматизації розглядаються: регрес до оральної стадії розвитку, зсув лібідо з об'єкта на Я, використання примітивних захистів, автоматизація Я, ідентифікація з агресором.

Інший аспект індивідуальних особливостей подолання ПТСР - когнітивна оцінка та переоцінка травмуючого досвіду - відображено в когнітивних психотерапевтичних моделях. Автори цього напряму вважають, що когнітивна оцінка ситуації, що травмує, будучи основним фактором адаптації після травми, буде найбільшою мірою сприяти подоланню її наслідків, якщо причина травми у свідомості її жертви, яка страждає ПТСР, придбає екстернальний характер і буде лежати поза особистісних особливостей людини (широко відомий принцип: не "я поганий", а "я зробив поганий вчинок»).

У рамках психофізіологічної моделі відповідь на травму результат тривалих фізіологічних змін. Варіабельність відповідей на травму обумовлена ​​темпераментом.

Згідно психосоціальної підходу, модель реагування на травму є багатофакторної, і необхідно врахувати вагу кожного фактора у розвитку реакції на стрес. В основі психосоціальної моделі ПТСР лежить інформаційна модель Горовиця. Поряд з цим, розробники і прихильники психосоціального підходу підкреслюють так само виняткову необхідність врахування чинників навколишнього середовища: фактори соціальної підтримки, релігійні вірування, демографічні фактори, культурні особливості.

16. Психогенні розлади до та після екстремальних ситуацій.

17. Класифікація факторів, що впливають на розвиток та компенсацію психічних розладів при надзвичайних ситуаціях.

18.Психологія тероризму

Тероризм за своєю суттю є психологічним явищем, оскільки прагне створити атмосферу тотального страху серед населення з метою досягнення певних політичних цілей. Таким чином, страх є визначальним чинником впливу терористичних актів та постає потужним моментом маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю.

Психологічний механізм тероризму стає зрозумілим у площині інформаційної теорії емоцій П. В. Сімонова, згідно з якою емоція є реакцією на дефіцит актуальної для індивіда інформації . При цьому кількість інформації пов’язана з частотністю подій: рідкісна подія характеризується більшим інформаційним складником і сильніший вплив (у тому числі маніпуляційний) здатна робити. Таким чином, терористичний акт як певний інформаційний сигнал (що є надзвичайно важливим для людини, оскільки цей сигнал пов’язаний з її життям) має викликати потужний емоційний вибух у тих чи інших людей. Цей вибух, з одного боку, за принципом психічного зараження, вражає емоційні стани великих людських мас. З іншого боку, активізація емоцій постає чинником психологічної маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю.Оскільки емоційна сфера людської життєдіяльності є найбільш давньою і сугестивною, то загальна принципова установка у процесі маніпуляції масовою свідомістю передбачає попереднє "розкачування" емоційної сфери. Головним засобом для цього є створення або використання кризових явищ, аномальних ситуацій (таких, як технологічна катастрофа, криваве насильство, акція терористів, маніяка, релігійний або національний конфлікт, різке зубожіння великих мас населення, значний політичний скандал тощо), що робить потужний вплив на почуття людей.

Відомо, що в моменти глибоких криз на хвилях потужного емоційного збудження відбувається блокування здорового глузду та здатності до аналітичної рефлексії – спроможності людини розумно аналізувати стан справ і діяти, виходячи з цієї рефлексії. Необхідність обмірковувати й розуміти події, що відбуваються, перетворюється в цей час на непосильне навантаження, і людина намагається звільнитися від цієї необхідності, зануритися у сферу ірраціонального. Вона починає виявляти підвищений інтерес до окультизму, вивчати гороскопи, вірити астрологам, а рівень її психологічного захисту проти маніпуляції різко зменшується .

Сутність психологічної маніпуляції полягає у використанні сенсорних подразників для формування відповідних психологічних установок. Пояснити сутність формування психологічних установок сугестивного забарвлення можна на основі концепції функціональної асиметрії діяльності півкуль головного мозку людини. Як відомо, підсвідома сфера людської психіки пов’язана з функціонуванням правої, а її свідомість – з роботою лівої півкулі. Є докази того, що в стані трансу, зокрема гіпнотичного, активною є переважно права, "емоційна" півкуля . Саме вплив на правопівкульову психіку формує в людини певні психологічні установки без контролю з боку її свідомості.

Можна констатувати, що будь-яка інформація, яка сприймається і при цьому не усвідомлюється людиною, може виступати в ролі сугестора певного типу. Відповідно, "тонкі" "невловимі" подразники здатні поставати як сугестивний чинник. Інформація, яка використовується у процесі маніпуляції індивідуальною і масовою свідомістю і яка звернена до нашої свідомості, може дублюватися впливом на праву півкулю, що перетворює цю інформацію на засіб сугестії, яка здатна формувати певну психологічну установку. Визначене яскраво ілюструється загальновідомим прикладом про 25-й кадр кінофільму, який "вкраплюється" серед інших 24 кадрів і не усвідомлюється глядачами, впливаючи на їх підсвідомість, а тому й на поведінку.Ефект 25 кадру (або "кадру-невидимки") виявляється не тільки в площині відео-, але й аудіоряду. У сфері цифрової технології опрацювання звука використовується принцип звукових зрізів, або принцип квантування звука за часом. Зрозуміло, що в такий аудіоряд, поданий як набір звукових зрізів, можна, за принципом ефекту 25 кадру, внести будь-яку звукову інформацію сугестивного характеру. Особливо гостро проблема відео- й аудіосугестії стосується дітей-телеглядачів, яким притаманна підвищена сенситивність. Маніпуляція свідомістю постає терористичним актом, коли люди здогадуються про таку маніпуляцію, перебуваючи під впливом страху від її наявності, але не усвідомлюючи, звідки саме очікувати маніпуляційний вплив. Парадоксально, але саме знання про факт маніпуляції постає чинником терористичного маніпулювання.

Відомо, що маніпулювання в більшості випадків, – психічний вплив, який здійснюється таємно, спричиняючи шкоду тим особам, на яких цей вплив спрямований.Таким чином, маніпуляція – це прихований вплив, факт якого не повинен бути помічений об’єктом маніпуляції. За цих умов, до людей, свідомістю яких маніпулюють, ставляться не як до особистостей, а як до об’єктів, до особливого виду речей. Таким чином, основним чинником психологічного тероризму можна вважати вплив на емоційну сферу людини, а механізм психологічного тероризму виявляється у площині інформаційної теорії емоцій. Психологічний тероризм можна вважати одним із аспектів маніпуляції індивідуальною та масовою свідомістю.