Вчителю початкових класів

О. Я. САВЧЕНКО

Методика читання у початкових класах

Посібник для вчителя

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

Київ «Освіта» 2007

ББК74.268.1УКР С13

Рекомендовано Міністерством освіти і науки України

(Лист Міністерства освіти і науки України № 1/11—2196

від 18.05.2006 р.)

ВИДАНО ЗА РАХУНОК ДЕРЖАВНИХ КОШТІВ. ПРОДАЖ ЗАБОРОНЕНО

Рецензент и: А. І. Мовчун, кандидат педагогічних наук, заслужений вчитель України, викладач-методист Київського міського педагогічного коледжу; Л. П. Ткаченко, методист навчально-методичного кабінету початкової освіти Київського обласного інституту післядипломної освіти педагогічних кадрів.

Права авторів та видавничі права ДСВ «Освіта» захищені Законом України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993 р. (зі змінами від 11.07.2001 р.).

Друковане копіювання книги або її частини, будь-які інші контрафактні видання тягнуть за собою відповідальність згідно зі ст. 52 цього Закону.

© О. Я. Савченко, 2007

© Видавництво «Освіта»,

І8ВМ 978-966-04-0677-3 художнє оформлення, 2007

І. МЕТА І ЗАВДАННЯ ПРЕДМЕТА ЧИТАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ

У змісті початкової освіти читанню належить особлива роль. Цей предмет є багатофункціональним. Метою початкового курсу «Читання» є формування у молодших школярів першооснов читацької культури, емоційно-оцінного ставлення до змісту прочитаного, формування особистості засобами художнього слова. Читання рідною мовою є потужним засобом виховного і розвивального впливу на особистість дитини. Воно прилучає молодших школярів до скарбниці духовності і культури, літературних надбань українського народу і народів світу, сприяє моральному, етичному та естетичному розвитку. Поряд із цим на всіх уроках читання відбувається систематична, комплексна робота з формування в учнів усіх складових повноцінної читацької навички, уміння працювати з текстом, з розвитку зв'язного мовлення.

У процесі опрацювання текстів різних жанрів на уроках класного і позакласного читання створюються передумови для формування самостійної читацької діяльності, літературного розвитку школярів, стимулювання елементарної творчості на основі прочитаного, розгляду живопису і життєвих вражень. Читаючи, учні збагачують, уточнюють, активізують свій словник, у них формуються світоглядні уявлення, поняття, уміння висловлюватись усно і письмово.

Особливу роль відіграють зміст і методика уроків читання у морально-етичному вихованні молодших школярів. У дітей цього віку досвід міжособистісних стосунків обмежений вузьким колом зв'язків з навколишнім світом. Читання художніх творів, у яких розкривається внутрішній світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Це зміцнює «природне бажання дитини ставати кращою» (В. 0. Сухомлинський). Осмислення змісту багатьох творів, у яких описано почуття і вчинки дійових осіб, викликає у дітей глибоке співпереживання, що є своєрідним особистісним засобом освоєння дійсності, дозволяє їм зрозуміти внутрішній світ інших людей.

У філософії пізнання розрізняється почуттєвий, теоретичний і практичний досвід людини. Початком розвитку особистості є почуттєвий досвід, який у сфері мистецтва є визначальним. Яскраво про це написав засновник вітчизняної дидактики К. Д. Ушинський: «Ніщо — ні слова, ні думки, ні навіть вчинки наші не виражають так ясно і правильно нас самих і наше ставлення до світу, як наші почування. В них чути характер не окремої думки, не окремого речення, а всього змісту душі нашої та її ладу».

Поділяючи ці думки, ми привертаємо увагу вчителів до необхідності цілеспрямованого формування засобами художнього слова морально-етичного і естетичного досвіду наших вихованців, залучення їх до глибокого сприймання прочитаного, співвіднесення свого «я» із поведінкою інших людей. Пам'ятаймо, що повноцінне сприймання і розуміння прочитаного неможливе без співтворчості і співпереживання читача, висловлення ним особистісного ставлення.

Кожні три роки Всесвітня організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) проводить серед 15-річних дітей, що живуть у різних країнах, визначення рівня їхньої інтелектуальної, математичної та природничо-наукової підготовки. Дослідження одержало назву «ПІЗА» Стаді». Аналізуючи результати цього дослідження, вчені визнали, що «успішними у житті є ті школярі, які виявляють інтерес до читання і вважають його важливим складником свого життя».

Цей висновок ще раз підтверджує універсальність уміння читати в системі культурних надбань людини XXI століття.

В українських школах з 2005 року також запроваджено моніторингове дослідження якості навчальних досягнень учнів початкової школи. З цією метою наприкінці ' 4 класу діти виконують інтегровані завдання на основі самостійного ознайомлення з текстом, у якому описується ситуація, що є близькою їхньому життєвому досвіду. Зокрема, виконувалися завдання мовного, природознавчого і математичного блоків. Перша група задань спрямовувалась на дослідження сформованості таких навичок: читати мовчки й розуміти фактичний зміст прочитаного, визначати послідовність подій у тексті, будувати писемне висловлювання чітко, послідовно, аргументовано, висловлюючи оцінні судження. Наступні групи завдань також ґрунтувалися на умінні учнів читати і розуміти текстову інформацію, яка може бути представлена у різній формі.

Ця методика, що є аналогом міжнародних порівняльних досліджень, підтверджує виняткову роль оволодіння повноцінною читацькою навичкою.

За підсумками переходу початкової школи на новий зміст і структуру навчання було здійснено доопрацювання Державного стандарту [1] і навчальних програм. Стосовно читання здійснено певне розвантаження змістових ліній, їх укрупнення, уточнено вимоги до кінцевих результатів у контексті вимог компетентнісного підходу [20, 21].

Зокрема, у Державному стандарті визначено змістові лінії, які є наскрізними для 2—4 класів: коло читання; формування й розвиток навичок читання; літературознавча пропедевтика; розвиток уміння аналізувати та розуміти зміст літературного твору (практично); розвиток навичок самостійно працювати з дитячою книжкою; розвиток літературної творчої діяльності1. У програмах з читання ці лінії представлені автономно, однак у підручниках і навчальному процесі вони реалізуються взаємозв'язано з урахуванням можливостей змісту читання і готовності учнів до його сприйняття.

Особливого значення у реалізації завдань курсу «Читання» набувають міжпредметні зв'язки з уроками української мови, адже читання і мова є складовими єдиної освітньої галузі. Досягнення з усного мовлення учнів, читацькі навички, уміння працювати з текстом, знання і уміння з тем «Речення», «Слово. Значення слова», які учні одержують на уроках української мови, мають посилювати цілісний вплив на формування читацької самостійності молодшого школяра.

У реалізації завдань соціального, морально-етичного і естетичного розвитку доцільно спиратися на виховний потенціал змісту курсів «Я і Україна», «Мистецтво», «Основи здоров'я».

Важливо усвідомити, що у початковій школі формується не просто учень, який вміє читати і писати, а мовна особистість, з достатніми комунікативними можливостями, мотивацією до самостійного читання. Ця якість увінчує зусилля вдумливих учителів, батьків, бібліотекарів, які мотивують дітей до спілкування з найкращими дитячими книгами. Але в інформаційно-насиченому суспільстві розвивати інтерес до самостійного читання у дітей 8—10 років складно. Це зумовлене передусім можливістю задоволення їхніх природних пізнавальних інтересів не через читання, яке вимагає неабияких зусиль, а через перегляд телевізійних програм, комп'ютерні ігри, неформальне спілкування.

«Сьогодні діти тягнуться до комп'ютерних технологій, як свого часу старше покоління до книги, а середнє до кінематографа і телебачення. Це наслідок сьогодення: кожна доба має свої засоби самовираження. Проте не слід забувати, що ігнорування здобутків минулого щодо книжкової культури та історичних коренів є таким же небезпечним, як і їх міфологізація... Надзвичайно багата етнічна книжкова культура нашого народу дає підстави сподіватися на майбутній розвиток книжкової культури дитинства»1. Так вважають книгознавці, і ми, педагоги, маємо це враховувати.

Опитування учнів 4 класів під час моніторингу показало, що у початкових класах інтерес до читання ще зберігається. І його треба всіляко підтримувати і розвивати.

На уроках читання за текстами підручників маємо використовувати набутки самостійного позакласного читання молодших школярів. На жаль, через відсутність планомірного державного забезпечення потреб дитячого читання шкільні бібліотеки мають дуже обмежені фонди. Прикметно, що за останні роки видано чимало хрестоматій для позакласного читання. Загалом це позитивне явище. Однак для цілеспрямованого виховання кваліфікованого читача необхідно, щоб діти мали можливість працювати з окремими маленькими книжками, які вони самостійно вибирають за певною темою, жанром, автором. Без цього не можна навчити їх орієнтуватися у новій книзі, аналізувати книгу цілісно як об'єкт інформації і культури, набувати умінь працювати з новим текстом відповідно до мети його читання.

За роки незалежності з'явилося чимало дитячих журналів саме для молодших школярів. Це треба мати на увазі в організації як класного, так і позакласного читання. Загалом в опрацюванні кожної теми слід передбачити актуалізацію досвіду самостійного читання, мотивувати дітей до спілкування з книгою. В останні роки з'явилася нова серія для учнів 1—2 класів «Читаю сам» (укладач В. Мартиненко), яка охоплює 10 тоненьких книжок. Цей набір є доброю основою для мотивації самостійного читання і творчого розвитку дітей 7—8 років.

Сучасний інформаційний контекст розвитку українського суспільства зумовлює перенасиченість дитячого життя різноманітною інформацією, що зумовлює зниження природної допитливості дітей. Це загострює змагальність дитячої книги за інтерес читачів. Тому синтезом успішної реалізації вчителем усіх завдань предмету «Читання» є сформованість у випускників початкової школи засобами класного і позакласного читання стійкої мотивації до спілкування з книгами, Достатньої орієнтації у світі дитячої і довідкової літератури, періодики.

Відкритість, гнучкість, пластичність мислення, яскравість почуттєвої сфери дітей цього віку величезні. Щоб використати цей потенціал без шкоди для дитини, а навпаки зберегти і зміцнити прагнення до радості пізнання, вчителі початкової школи мають бути добре психологічно і методично підготовленими. Не предметоцентризм, а дитиноцентризм — так можна окреслити особливість сучасних методик. Нова школа, сім'я чекають на вчителя, який не ламає характер дитини, не тисне на неї, а співпрацює, будує навчання на діалозі і партнерських відносинах, утверджує людську гідність кожного вихованця. Тому на уроках читання маємо створити найліпші умови для втілення ідей гуманної педагогіки, особистісно орієнтованих методичних систем. Це зумовлює необхідність індивідуалізації читацької діяльності учнів: застосування диференційованих завдань на уроці і для домашньої роботи, завдань на вибір, індивідуального підходу в оцінюванні темпу і виразності читання та ін.

Високу результативність у досягненні вимог програми визначає система роботи вчителя над усіма її завданнями, бачення ролі загальної теми й окремого уроку у розвитку і вихованні дитини, врахування готовності класу до використання тих чи інших методів. Саме цей аналіз підкаже вчителеві, що доцільніше застосувати: бесіду, пояснення, розповідь, інсценізацію, групову роботу, ігрову ситуацію тощо. Вибір методів має бути вмотивованим і з точки зору їх цікавості для молодших школярів, і з точки зору раціонального використання навчального часу.

Важливим завданням курсу «Читання» є підготовка випускників початкової школи до успішного вивчення української літератури у 5 класі. Як відомо, адаптаційний період навіть для добре встигаючої дитини є досить складним. Це зумовлене тим, що різко зростають вимоги до самостійності учня, збільшується обсяг текстової інформації з усіх предметів, виникає потреба пристосовуватися до вимог різних учителів, зростає питома вага індивідуальних відповідей.

Випускники початкової школи, якщо будуть виконані вимоги до навчальних досягнень, визначених програмою, не матимуть проблем щодо змістової літературної підготовки. Очікувати складності можна з боку незвичної для дітей системи оцінювання. У п'ятих класах на уроках літератури вчителям пропонується визначати досягнення дітей за успішністю виконання диференційованих завдань з наростаючою складністю, зміст яких суттєво відрізняється від тих, що виконуються молодшими учнями. Окрім того, у 5 класі, але на іншому рівні, діти продовжують опрацьовувати вже відомі їм жанри, твори відомих письменників. А це може знизити їхню мотивацію до читання саме у 5 класі. Радимо вчителям уважно ознайомитись із чинною програмою з української літератури для основної школи, де зміст подано у своєрідних системно тематичних блоках, щоб упередити або пом'якшити гостроту адаптаційного періоду.

II. МЕТОДИЧНИЙ АНАЛІЗ ЗМІСТУ ЧИТАННЯ