1. Психіка як відображальна функція мозку.Структура психіки

Виділяють три великі групи психічних явищ, а саме:

1)психічні процеси;

2)психічні стани;

3)психічні властивості.

Психічні процеси — динамічне відображення дійсності у різних формах психічних явищ. Психічний процес — це плин психічного яви­ща, що має початок, розвиток і кінець, що виявляється у виді реакції. При цьому потрібно мати на увазі, що кінець психічного процесу тісно пов'язаний з початком нового процесу.

Психічні процеси викликаються як зовнішніми впливами, так і подразненнями'нервової системи, що йдуть від внутрішнього сере­довища організму.

Психічні процеси поділяються на:

1) пізнавальні процеси — відчуття, сприйняття, увага, пам'ять, мислення,уява;

2) емоційні процеси — до них відносяться емоції і почуття;

3) вольові процеси - до них відносяться механізми вольових дій, вольові якості.

Пізнавальні процеси забезпечують відображення світу і перетво­рення інформації.

Емоційні процеси забезпечують вибіркове ставлення людини до різних аспектів дійсності.

Вольові процеси — процеси контролю забезпечують так звану «довільну регуляцію» цілеспрямованої поведінки.

Психічні процеси забезпечують формування знань і первинну регуляцію поведінки і діяльності людини. У складній психічній діяль­ності різні процеси зв'язані і складають єдиний полк свідомості, що забезпечує адекватне відображення дійсності і здійснення різних видів діяльності. Психічні процеси прол'кають із різною швидкістю й інтенсивністю в залежності від особливостей зовнішніх впливів і станів особистості.

Під психічним станом варто розуміти відносно стійкий ^ рівень психічної діяльності, ще виявляється у підвищеній або зниженій активності особистості.

Кожна людина щодня випробовує різні Ттеихічні стани. При одному психічному стані розумова або фізична робота прол'кає легко і про­дуктивно, при іншому — важко і неефективно.

Психічні стани мають рефлекторну природу: вони виникають під впливом обстановки, фізіологічних факторів, ходу роботи, часу і сло­весних впливів (похвала, осуд і т.п.).

Найбільш вивченими є: 1) загальний психічний стан, наприклад, увага, що виявляється на рівні активної зосередженості або неуваж­ності; 2) емоційні стани, або настрої (життєрадісний, захоплений, смутний, гнівний, роздратований і т.д.).

Цікаві дослідження є про особливий, творчий стан особистості, що називають натхненням.

Вищими і сл'йкими регуляторами психічної діяльності є властивості особистості.

Під психічними властивостями людини варто розуміти стійкі ут­ворення, що забезпечують певний якісно-юлькїений рівень діяльності і поведінки, типової для даної людини. Кожна психічна властивість формується поступово в процесі відображення і закріплюється на практиці. Вона, отже, є результатом відображувальної і практичної діяльності.

Психічні властивості не існують разом, вони синтезуються й створюють складні структурні утворення особистості, до яких не­обхідно віднести: 1) життєву позицію особистості (систему потреб, інтересів, переконань, ідеалів, що визначає вибірковість і рівень активності людини); 2) темперамент (систему природних властиво­стей особистості — рухливість, урівноваженість поведінки і тонус активності - динамічний бік поведінки); 3) здібності (систему ін­телектуально-вольових і емоційних властивостей, що визначає творчі можливості особистості) і, нарешл, 4) характер як систему відносин і способів поведінки.