- •1. Психіка як відображальна функція мозку.Структура психіки
- •2. Свідомість як психічна форма відображення людини.
- •3. Шляхи наукового пізнання психіки:основні методи і допоміжні.
- •4. Особистість, індивід, індивідуальність. Структура особистості.
- •5. Формування особистості. Спрямованість як центральне утворення особистості.
- •6. Діяльність її структура. Основні види діяльності діяльності.
- •7. Поняття про спілкування та його структурні компоненти.
- •10.Сприймання , його рефлекторна сторона. Сприймання руху, часу, простору.
- •11.Визначення памяті. Види памяті.
- •12. Процеси памяті: запам’ятовування , збереження, відтворення і його види.
- •13. Опосередковане і безпосереднє мислення. Операції мислення.
- •15. Поняття про уяву та її види. Механізм створення образів уяви.
- •16. Емоційно-вольова сфера особистості.
- •2. Власне емоції.
- •17. Індивідуальні особливостсті особистості: темперамент, здібності, характер.
- •18. Поняття про групу. Механізми і види міжособистісних стосунків.
- •19. Предмет і завдання вікової та педагогічної психології.
- •20. Закономірності, динаміка психічного розвитку та формування особистості в онтогенезі.
- •21. Психічний розвиток формування особистості у підлітковому віці.
- •22. Психічні особливості становлення особистості у юнацькому віці.
- •23. Вік дорослості
- •24. Психологія учіння як специфічна пізнавальна діяльність людини.
- •25. Процес засвоєння як зміст учбової діяльності учнів.
- •26. Психологія навчання.
- •27. Психологія виховання.
- •28. Сімейне виховання.
- •29. Психологія педагогічної діяльності.
- •30. Психологія вчителя.
17. Індивідуальні особливостсті особистості: темперамент, здібності, характер.
Темперамент — індивідуальні особливості людини, що визначають динаміку її психічної діяльності й поведінки.
Показники динаміки психічних проявів і поведінки:
активність — характеризує ступінь енергійності, стрімкості, швидкості або навпаки — повільності в поведінці Індивіда.
емоційність — характеризує особливо^' протікання емоцій, почуттів, настроїв І їхню якість: знак (позитивні, негативні) і модальність (радість, горе, страх, сум і т.п.).
І. П. Павлов виділив чотири типи темпераменту, за якими він зберіг терміни, що були введені Гіппократом:
Холерик (сильний, неврівноважений, рухливий) — характеризується високим рівнем психічної активності, енергійністю рухів,
"їлеуя їхнім швидким темпом, поривчастістю. Холерик схильний є*'*?/' д0 рі:,кИх змін настрою, до емоційних зривів, запальний, нетерплячий.
Сангвінік (сильний, урівноважений, рухливий) — характеризується високою психічною активністю, енергійністю, працездатністю, швидкістю й жвавістю рухів, розмаїтістю й багатством міміки, швидким темпом мови. Сангвінік прагне до частої зміни вражень, товариський. Емоції швидко виникають і швидко змінюються.
Флегматик (сильний, урівноважений, інертний) — характеризується повільністю й невиразністю міміки. Важко переключається-з одного виду діяльності на інший, складно пристосовується до нової обстановки. У флегматика переважає спокійний, рівний настрій, почуття і настрої звичайно відрізняються сталістю.
Меланхолік (слабкий) — характеризується низьким рівнем психічної активності, сповільненістю рухів, стриманістю моторики й мови, швидкою стомлюваністю. Меланхоліка відрізняють глибина й стійкість емоцій при слабкому їхньому зовнішньому вираженні.
Здібності— це інди'відуально-психологічні особливості особистості, що забезпечують успіх у діяльності, у спілкуванні. Здібності не можуть бути зведені до знань, умінь і навичок, що є у людини, але здібності забезпечують їхнє швидке придбання, фіксацію й ефективне практичне застосування.
Здібності можна класифікувати на:
природні здібності, що пов'язані з природженими задатками і формуються на їхній основі;
специфічні здібності, що мають суспільно-історичне походження й забезпечують життя і розвиток у соціальному середовищі.
Специфічні людські здібності, у свою чергу, поділяються на:
а) загальні, котрі визначають успіхи людини у всіляких видах діяльності і спілкуванні (розумові здібності, розвинені пам'ять і мова, точність і витонченість рухів рук і т.д.), і спеціальні, що визначають успіхи людини в окремих видах діяльності і спілкуванні, де необхідні особливого роду задатки і їхній розвиток (здібності математичні, технічні, лінгвістичні, спортивні й т.д.);
б) теоретичні, що визначають схильність людини до абстрактнологічного мислення, і практичні, що є в основі схильності до конкретнопрактичних дій. Сполучення цих здібностей властиве лише різнобічно обдарованим людям;
в) навчальні, котрі впливають на успішність педагогічного впливу, засвоєння людиною знань, умінь, навичок, формування якостей особистості, і творчі, зв'язані з успішністю в створенні зразків матеріальної і духовної культури, нових ідей, відкриттів, винаходів. Вищий ступінь творчих проявів особистості називається геніальністю, а вищий ступінь здібностей особистості у певній діяльності — талантом
Таким чином, здібності - індивідуально-психологічні особливості людини, що виявляються у діяльності і є умовою успішності її виконання. Від здібностей залежать швидкість, глибина, легкість і міцність процесу оволодіння знаннями, уміннями і навичками, але самі здібності не зводяться до знань і умінь.
Характер- це сукупність постійних індивідуально-психологічних властивостей людини, які виявляються в її діяльності та суспільній поведінці, ставленні до колективу, інших людей, праці, навколишньої дійсності та до самої себе.
Характер найбільш тісно пов'язаний з темпераментом, що, як відомо, визначає зовнішню, динамічну форму вираження сутності людини.
Характер людини можна зрозуміти тільки в її суспільній діяльності, суспільних відносинах.
Про характер людини робимо висновок і по тому, як вона мислить і поводиться за різних обставин, якої думки вона про інших людей і про саму себе, в який спосіб здебільшого поводиться.
Знати характер людини дуже важливо. Це дає можливість передбачати, як людина буде себе поводити за певних умов, чого від неї можна чекати, як вона виконуватиме дані їй доручення.
Художня література дає прекрасні описи поведінки людей з різними характерами. Історія знає багатьох політичних, громадських і військових діячів, які завдяки силі позитивних рис свого характеру сприяли прогресу суспільства, тоді як особи з негативними рисами характеру або зі слабким характером призводили до його занепаду.