4 курс / Медицина катастроф / Кондратенко_П_Г_Неотложная_хирургия_органов_брюшной_полости
.pdfГ пава 2. Права и обязанности врача и пациента |
41 |
ществлять деятельность, связанную с трансплантацией органов и других анатоми ческих материалов человеку» от 24.04.2000 г. № 695;
— «О мерах по организации деятельности учреждений здравоохранения и на учных учреждений, связанной с трансплантацией органов, тканей и клеток» от 5.09.2007 г. № 1100;
в) приказами Министерства здравоохранения Украины:
—«Об утверждении нормативно-правовых документов по вопросам трансплан тации» от 25.09.2000 г. № 226;
—«О регламентации трансплантационной службы Украины» от 24.05.2004 г.
№261;
—«Об утверждении Порядка проведения клинических испытаний тканевых и
клеточных трансплантатов и экспертизы материалов клинических испытаний и внесения изменений в Порядок проведения клинических испытаний» лекарствен ных средств и экспертизы материалов клинических испытаний от 13.02.2006 г. № 66 (зарегистрирован в Министерстве юстиции Украины 10.03.2006 г. под № 252/12126 от 10.10.2007 г. № 630);
— «Об утверждении Положения о Координационном центре трансплантации органов, тканей и клеток» от 11.12.2006 г. № 812.
Согласно ст. 1 Закона Украины «О трансплантации органов и других анатоми^ ческих материалов человеку» от 16.07.1999 г. № 1007-XIV (далее — Закон о транс плантации), трансплантация — специальный метод лечения, заключающийся в пересадке реципиенту органа или другого анатомического материала, взятого у че ловека или у животного.
Деятельность, связанную с трансплантацией, в соответствии с п. 1 ст. 8 Закона о трансплантации, могут осуществлять аккредитованные в установленном законода тельством Украины порядке государственные и коммунальные учреждения здраво охранения и государственные научные учреждения согласно перечню, утвержден ному Кабинетом министров Украины от 24.04.2000 г. № 695 «Некоторые вопросы реализации Закона Украины «О трансплантации органов и других анатомических материалов человеку».
Утвержденный приказом М3 Украины № 630 от 10.10.2007 г. «Порядок прове дения клинических испытаний тканевых и клеточных трансплантатов и эксперти зы материалов клинических испытаний...» распространяется на все виды клини ческих испытаний тканевых и клеточных трансплантатов, в т.ч. стволовых клеток пуповинной крови. «Порядок проведения клинических испытаний тканевых и клеточных трансплантатов и экспертизы материалов клинических испытаний...» не распространяется на клинические испытания препаратов крови человека.
Согласно Закону Украины «Основы законодательства Украины о здравоохране нии» от 19.11.1992 г. № 2801-XII, ст. 44, в медицинской практике применяются толь ко те методы профилактики, диагностики, лечения, реабилитации и лекарственные средства, которые разрешены Министерством здравоохранения Украины.
Таким образом, для внедрения в клиническую практику метода клинической трансплантации необходимо пройти процедуру клинического испытания, разре шение на которое дает Координационный центр трансплантации органов тканей и клеток М3 Украины.
В случае невыполнения требований приведенных выше нормативных актов субъект хозяйствования, в котором применяются клеточные трансплантаты, на рушает положения Закона Украины «Основы законодательства Украины о здраво охранении» от 19.11.1992 г. № 2801-XII и несет уголовную ответственность.
42 |
Часть I. Организационные и правовые основы хирургической деятельности |
2.4.27. |
Медицинские и фармацевтические работники при осуществлении им |
профессиональной деятельности не имеют права:
— получать от субъектов хозяйствования, осуществляющих производство и/или реализацию лекарственных средств, изделий медицинского назначения, их пред ставителей неправомерную выгоду;
— получать от субъектов хозяйствования, осуществляющих производство и / или реализацию лекарственных средств, изделий медицинского назначения, их представителей образцы лекарственных средств, изделий медицинского назначе ния для использования в профессиональной деятельности (кроме случаев, свя занных с проведением в соответствии с договорами клинических исследований лекарственных средств или клинических испытаний изделий медицинского на значения);
—рекламировать лекарственные средства, изделия медицинского назначения,
втом числе выписывать лекарственные средства на бланках, содержащих инфор мацию рекламного характера, и указывать производителей лекарственных средств (торговых марок). За нарушение требований настоящей статьи медицинские и фармацевтические работники несут ответственность, предусмотренную законода тельством (статья 78-1 Закона Украины «Основи законодавства України про охорону здоров ’я» № 2802-ХІІ от 19.11.1992 г.).
Г пава 3. Клятва врача |
43 |
Глава 3 Клятва врача*
Указ Президента Украины № 349 от 15.06.1992 г. «Про Клятву лікаря».
Надаючи великого значення виконанню лікарями високих професійних обов’язків та враховуючи багатовікові традиції світової медицини, п о с т а н о в л я ю :
1.Затвердити текст Клятви лікаря (додається).
2.Клятву лікаря повинні давати усі випускники вищих навчальних медичних закладів України.
Клятва лікаря дається в урочистій обстановці в присутності професорсько-викла дацького складу вищого навчального медичного закладу (факультету) і представників громадськості.
Текст Клятви зачитується і повторюється випускниками інституту (факультету) колективно. Після цього виконується Державний гімн України.
Підписаний випускником текст Клятви лікаря зберігається в його особистій справі.
Удипломі робиться відмітка про прийняття Клятви лікаря, текст якої вкладається в диплом.
Президент України /1. КРАВЧУК м. Київ, 15 червня 1992 року, № 349
Клятва лікаря
Набувши професії лікаря та усвідомивши важливість обов’язків, що покладаються на мене, в присутності моїх учителів і колег урочисто клянусь:
—усі знання, сили та вміння віддавати справі охорони і поліпшення здоров’я лю дини, лікуванню і запобіганню захворюванням, надавати медичну допомогу всім, хто ії потребує;
—незмінно керуватися у своїх діях і помислах принципами загальнолюдської мо ралі, бути безкорисливим і чуйним до хворих, визнавати свої помилки, гідно продо вжувати благородні традиції світової медицини;
—зберігати лікарську таємницю, не використовувати ії на шкоду людині;
—додержувати правил професійної етики, не приховувати правди, якщо це не за шкодить хворому;
—постійно поглиблювати і вдосконалювати свої знання та вміння, у разі необ хідності звертатися за допомогою до колег і самому ніколи їм у цьому не відмовляти, бути справедливим до колег;
—власним прикладом сприяти вихованню фізично і морально здорового поколін ня, утверджувати високі ідеали милосердя, любові, злагоди і взаємоповаги між людьми.
Вірність цій Клятві присягаю пронести через усе своє життя.
Клятва Гиппократа
Клятвы, формулирующие моральные нормы поведения врача, существовали еще в Египте. Клятва, получившая имя Гиппократа, появилась задолго до его рождения: согласно преданию, клятва восходит к прямым потомкам Асклепия, она переходила
* Клятва врача представлена на языке оригинала.
44 Часть I. Организационные и правовые основы хирургической деятельности
в устном виде как семейная традиция, из рода в род. Клятва впервые была записана Гиппократом в эллинистической Александрии при Герофиле (Herophilos, ок. 300 г. до н.э.) и Эразистрате и стала документом с III века до н.э.
Первоначальный вариант был написан Гиппократом в V веке до н.э. на ионийском диалекте древнегреческого языка. С тех пор текст клятвы многократно переводился на новые языки, подвергался редактированию, существенно меняющему его смысл. Текст клятвы Гиппократа на русском языке:
Клянусь Аполлоном-врачом, Асклепием, Гигиеей и Панакеей и всеми богами и богинями, беря их в свидетели, исполнять честно, соответственно моим силам и моему разумению, следующую присягу и письменное обязательство: почитать научившего меня врачебному искусству наравне с моими родителями, делиться с ним своими достатками и в случае надобности помогать ему в его нуждах; его потомство считать своими братьями, и это искусство, если они захотят его изучать, преподавать им безвозмездно и без всякого до говора; наставления, устные уроки и все остальное в учении сообщать своим сыновьям, сыновьям своего учителя и ученикам, связанным обязательством и клятвой по закону ме дицинскому, но никому другому.
Я направляю режим больных к их выгоде сообразно смоими силами и моим разумением, воздерживаясь от причинения всякого вреда и несправедливости. Я не дам никому проси мого у меня смертельного средства и не покажу пути для подобного замысла; точно так же я не вручу никакой женщине абортивного пессария. Чисто и непорочно буду я прово дить свою жизнь и свое искусство. Я ни в коем случае не буду делать сечения у страдаю щих каменной болезнью, предоставив это людям, занимающимся этим делом. В какой бы дом я ни вошел, я войду туда для пользы больного, будучи далек от всякого намеренного, неправедного и пагубного, особенно от любовных дел с женщинами и мужчинами, свобод ными и рабами.
Что бы при лечении — а также и без лечения — я ни увидел или ни услышал касательно жизни людской из того, что не следует когда-либо разглашать, я умолчу о том, считая подобные вещи тайной. Мне, нерушимо выполняющему клятву, да будет дано счастье в жизни и в искусстве и слава у всех людей на вечные времена, преступающему же и даю щему ложную клятву да будет обратное этому.
«Факультетское обещание» русских врачей
В Российской империи выпускники медицинских факультетов до 1917 г. при при своении первого врачебного звания «лекарь» давали так называемое «Факультетское обещание». Текст «Обещания» прилагался к свидетельству об окончании медицин ского факультета:
Принимая с глубокой признательностью даруемые мне наукою права врача и постигая всю важность обязанностей, возлагаемых на меня сим званием, даю обещание в течение всей своей жизни не омрачать чести сословия, в которое ныне вступаю.
Обещаю во всякое время помогать, по лучшему моему разумению, прибегающим к мо ему пособию страждущим, свято хранить вверяемые мне врачебные [семейные] тайны и не употреблять во зло оказываемого мне доверия.
Обещаю продолжать изучать врачебную науку и способствовать всеми своими сила ми ее процветанию, сообщая ученому свету все, что открою.
Обещаю не заниматься приготовлением и продажею тайных средств.
Обещаю быть справедливым к своим сотоварищам-врачам и не оскорблять их лич ности, однако же, если бы того потребовала польза больного, говорить правду прямо и
Г пава 3. Клятва врача |
45 |
без лицеприятия. В важных случаях обещаю прибегать к советам врачей, более меня све дущих и опытных; когда же сам буду призван на совещание, буду по совести отдавать справедливость их заслугам и стараниям.
Женевская декларация
В 1948 г. Генеральная ассамблея Международной медицинской ассоциации при няла декларацию (называемую Женевской), которая, по существу, есть не что иное, как современная редакция клятвы Гиппократа. Позже, в 1949 году, декларация вошла
вМеждународный кодекс медицинской этики.
Яторжественно клянусь посвятить свою жизнь служению человечеству. Я воздам моим учителям должное уважение и благодарность; я достойно и добросовестно буду ис полнять свои профессиональные обязанности; здоровье моего пациента будет основной моей заботой; я буду уважать доверенные мне тайны; я всеми средствами, которые в моей власти, буду поддерживать честь и благородные традиции профессии врача; к сво им коллегам я буду относиться как к братьям; я не позволю, чтобы религиозные, наци ональные, расовые, политические или социальные мотивы помешали мне исполнить свой долг по отношению к пациенту; я буду придерживаться глубочайшего уважения к чело веческой жизни, начиная с момента зачатия; даже под угрозой я не буду использовать свои знания против законов человечности. Я обещаю это торжественно, добровольно и чистосердечно.
(Материал из Википедии, http://ru.wikipedia.org/wiki/)
46 |
Часть I. Организационные и правовые основы хирургической деятельности |
Глава 4 Выдержки из справочника квалификационных
характеристик профессий работников. Выпуск 78. Здравоохранение*
ЗАТВЕРДЖЕНО наказом Міністерства охорони здоров’я України від 29 березня 2002 p., № 117.
ПОГОДЖЕНО Міністерством праці та соціальної політики України. Із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2007 p., № 277.
ВСТУП Із змінами і доповненнями, внесеними наказом
Міністерства охорони здоров’я України від 25 травня 2007 року № 277 Випуск 78 «Охорона здоров’я» Довідника кваліфікаційних характеристик професій
(ДКХП) працівників розроблено з урахуванням змін державних стандартів щодо класифікації професій та чинної номенклатури посад медичних працівників системи Міністерства охорони здоров’я України.
Випуск побудовано відповідно до структури Класифікатора професій (ДК 003-95). До нього увійшли кваліфікаційні характеристики керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців та робітників, які є специфічними для галузі охорони здоров’я.
До розділу «Керівники» включені: керівники лікувально-профілактичних закладів; керівники основних підрозділів охорони здоров’я; керівники виробничих підрозділів у побутовому обслуговуванні, діяльність яких проходить у сфері надання медичної допомоги.
Розділ «Професіонали» поділяється за напрямами підготовки спеціалістів: професіонали в галузі лікувальної справи (у тому числі педіатричного профілю), стоматології, фармації, медико-профілактичної справи та інші професіонали в галузі медицини. До цього розділу належать професії, що вимагають від працівника кваліфікації за дипломом про повну вищу освіту, яка відповідає рівню спеціаліста або магістра.
Кваліфікаційні характеристики розміщені в абетковому порядку. Вони складають ся з таких розділів: «Завдання та обов’язки», «Повинен знати», «Кваліфікаційні ви моги».
Розділ «Завдання та обов’язки» подає опис основних завдань та обов’язків, власти вих для даної професії. Конкретний зміст, обсяг і порядок їх виконання на кожному робочому місці встановлюються безпосередньо в лікувально-профілактичних закла дах посадовими (робочими) інструкціями, контрактами чи іншими документами.
Розділ «Повинен знати» визначає обсяг необхідних знань професійного характеру залежно від професійних завдань та обов’язків.
У розділі «Кваліфікаційні вимоги» визначено освітньо-кваліфікаційний рівень працівника, напрям і спеціальність підготовки, підвищення кваліфікації, стаж ро боти.
* Данныйраздел представлен на языке оригинала.
Г пава 4. Выдержки из справочника квалификационных характеристик профессий работников |
47 |
Довідник кваліфікаційних характеристик професій призначається для вирішення питань раціонального розподілу праці та правильного використання персоналу згідно з фахом і кваліфікацією; визначення завдань, обов’язків і відповідальності працівників галузі.
При зарахуванні на посади лікарів, провізорів, середнього медичного і фармацев тичного персоналу слід ураховувати положення чинних нормативно-правових актів Міністерства охорони здоров’я України щодо Переліку вищих медичних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю.
Кваліфікаційні характеристики
3.1.Керівники
1.Генеральний директор (директор, головний лікар) лікувально-профілактичного закладу
Завдання та обов’язки
Здійснює керівництво лікувально-профілактичним закладом відповідно до чин ного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяльність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я.
Організовує лікувально-профілактичну, адміністративно-господарську та фінан сову діяльність закладу.
Співпрацює з органами управління, місцевою владою, суміжними медичними за кладами та забезпечує взаємодію підрозділів лікувально-профілактичного закладу.
Організовує роботу з добору, розстановки і використання медичних кадрів, забез печує своєчасне підвищення їх кваліфікації.
Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками пра вил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту.
Аналізує показники роботи закладу, вживає заходів щодо їх оптимізації, видає від повідні директивні документи з цього питання.
Повинен знати:
—чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регла ментують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство;
—директивні документи, що визначають завдання та функції медичних закладів;
—соціально-демографічну характеристику регіону та показники стану здоров’я населення;
—основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології;
—організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я;
—документи, що визначають потужність, структуру, штатний розклад закладу, укомплектованість підрозділів та потребу в кадрах;
—нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медич них працівників;
—порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статис тичної інформації;
—потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах; специфіку менеджменту
імаркетингу в галузі медицини.
48 |
Часть I. Организационные и правовые основы хирургической деятельности |
Кваліфікаційні вимоги
Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина». Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з на ступною спеціалізацією з «Організації і управління охороною здоров’я». Підвищен ня кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвер дження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не мен ше 5 років.
10. Начальник (завідувач) структурного підрозділу медичного закладу
Завдання та обов’язки
Здійснює керівництво структурним підрозділом медичного закладу відповідно до чинного законодавства України та нормативно-правових актів, що визначають діяль ність підприємств, установ і організацій охорони здоров’я.
Організовує лікувально-профілактичну та адміністративно-господарську діяль ність підрозділу, співпрацює з іншими підрозділами закладу.
Забезпечує надання якісної медичної допомоги населенню.
Застосовує сучасні методи профілактики, діагностики, диференційної діагности ки, лікування, реабілітації та диспансеризації хворих в межах своєї спеціальності.
Впроваджує сучасні методи лікувально-оздоровчого режиму, раціонального хар чування.
Забезпечує своєчасне отримання та зберігання лікарських засобів, медичного оснащення, засобів догляду за хворими.
Раціонально використовує ліжковий фонд, медичну техніку і оснащення підроз ділу.
Здійснює заходи щодо забезпечення належних санітарно-гігієнічних умов функці онування підрозділу.
Надає консультативну медичну допомогу персоналу структурного підрозділу. Здійснює контроль за правильним веденням медичної документації, готує та подає
керівникові лікувально-профілактичного закладу річні звіти.
Контролює своєчасне підвищення кваліфікації працівниками підрозділу. Розробляє та затверджує графік роботи співробітників структурного підрозділу,
здійснює належну розстановку, використання медичних кадрів і організовує їх працю. Створює належні виробничі умови, забезпечує додержання співробітниками пра
вил внутрішнього трудового розпорядку, охорони праці та протипожежного захисту. Аналізує показники роботи підрозділу, вживає заходів щодо їх оптимізації. Організовує проведення науково-практичних конференцій медичних працівників
підрозділу з актуальних питань охорони здоров’я.
Несе відповідальність за стан роботи підрозділу та рівень медичного обслуговуван ня хворих.
Повинен знати:
—чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регла ментують діяльність органів управління і закладів охорони здоров’я, основи права в медицині, трудове законодавство;
—директивні документи, що визначають завдання та функції підрозділу медично
го закладу;
—показники стану здоров’я населення;
—основи соціальної гігієни та організації охорони здоров’я, загальної і соціальної психології;
Г пава 4. Выдержки из справочника квалификационных характеристик профессий работников |
49 |
—основи медико-біологічних і клінічних наук;
—сучасну класифікацію хвороб;
—сучасні методи обстеження, діагностики, лікування, реабілітації та диспансери зації хворих;
—методи надання швидкої та невідкладної лікарської допомоги;
—організацію фінансово-економічної діяльності закладів охорони здоров’я;
—документи, що визначають потужність, структуру, штатний розклад підрозділу
та потребу в кадрах;
—нормативні акти щодо підготовки, підвищення кваліфікації та атестації медич них працівників;
—порядок ведення облікової та звітної документації, обробки медичної статис тичної інформації;
—потреби в медичній техніці, обладнанні, медикаментах;
—специфіку менеджменту і маркетингу в галузі медицини.
Кваліфікаційні вимоги
Повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина». Проходження інтернатури за однією зі спеціальностей медичного профілю з на ступною спеціалізацією за профілем структурного підрозділу. Підвищення кваліфі кації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом не менше 5 років.
3.2.Професіонали
6.Лікар-анестезіолог
Завдання та обов’язки
Керується чинним законодавством України про охорону здоров’я та нормативноправовими актами, що визначають діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, юридичне право в анестезіології.
Обґрунтовує вибір виду анестезії; аналізує результати лабораторних, функціо нальних і спеціальних методів дослідження; здійснює кваліфіковане анестезіологіч не забезпечення; проводить масковий, внутрішньовенний, ендотрахеальний наркоз при термінових і планових операціях на органах черевної порожнини, малого тазу, в акушерській і ортопедо-травматологічній практиці; проводить адекватну корекцію водно-електролітного, кислотно-основного і білкового стану; налагоджує кардіомоніторний нагляд за хворими.
Володіє методиками проведення закритого масажу серця, пункції серця, елек тричної дефібриляції серця, забезпечує кваліфіковане проведення інтенсивної терапії і реанімації при невідкладних станах.
Здійснює нагляд за побічними реакціями/діями лікарських засобів. Працює в тісному контакті з лікарями інших спеціальностей.
Дотримується принципів медичної деонтології. Керує роботою середнього медич ного персоналу.
Планує роботу та проводить аналіз її результатів. Веде лікарську документацію.
Бере участь у поширенні медичних знань. Постійно удосконалює свій професійний рівень.
50 |
Часть I. Организационные и правовые основы хирургической деятельности |
Повинен знати:
—чинне законодавство про охорону здоров’я та нормативні документи, що регла ментують діяльність органів управління та закладів охорони здоров’я, основи права в медицині;
—права, обов’язки та відповідальність лікаря-анестезіолога;
—організацію та показники роботи анестезіолого-реанімаційних відділень, служ би швидкої та невідкладної допомоги;
—топографічну анатомію;
—нормальну та патологічну фізіологію органів і систем людини; основи водноелектролітного обміну, кислотно-основної рівноваги, білкового стану, гемостазу, ме тоди їх корекції;
—загальну фармакологію;
—етіологію, патогенез, клініку і методи лікування внутрішніх, інфекційних, не рвових і хірургічних хвороб;
—механізм розвитку серцевої, судинної, дихальної, ниркової та печінкової недо статності;
—аналіз результатів лабораторних, функціональних і спеціальних методів дослі дження;
—класифікацію видів наркозу;
—клінічний перебіг провідникової і загальної анестезії;
—клінічні і фармакологічні засоби, що застосовуються при проведенні знеболю вання, інтенсивної терапії і реанімації;
—будову наркозо-дихальної і моніторної апаратури, організацію кардіомоніторного нагляду за хворим;
—методики проведення спеціальних діагностичних досліджень, анестезії, інтен сивної терапії та реанімації при різних патологіях і невідкладних станах;
—правила безпеки і гігієну роботи в операційній, правила асептики і антисептики;
—форми і методи санітарно-освітньої роботи;
—правила оформлення медичної документації;
—сучасну літературу за фахом та методи її узагальнення.
Кваліфікаційні вимоги
Лікар-анестезіолог вищої кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, магістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа». Спеціалізація за фахом «Анестезіологія» (інтернатура, курси спеціалізації). Під вищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наявність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) вищої кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 10 років.
Лікар-анестезіолог І кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, ма гістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа». Спе ціалізація за фахом «Анестезіологія» (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наяв ність сертифіката лікаря-спеціаліста та посвідчення про присвоєння (підтвердження) І кваліфікаційної категорії з цієї спеціальності. Стаж роботи за фахом понад 7 років.
Лікар-анестезіолог II кваліфікаційної категорії: повна вища освіта (спеціаліст, ма гістр) за напрямом підготовки «Медицина», спеціальністю «Лікувальна справа». Спе ціалізація за фахом «Анестезіологія» (інтернатура, курси спеціалізації). Підвищення кваліфікації (курси удосконалення, стажування, передатестаційні цикли тощо). Наян