6. Стратегічне планування виробництва

Стратегічні плани повинні розроблятися з погляду перспективи організації, а не конкретного індивіда. Вони повинні обґрунтовуватися великими дослідженнями і фактичними даними про галузь, ринок, конкуренції й ін. Стратегічні плани надають фірмі індивідуальність, що дозволяє їй залучати лише визначені типи працівників. Нарешті, стратегічні плани повинні бути розроблені так, щоб не тільки залишатися цілісними протягом тривалих періодів часу, але і бути досить гнучкими, тому що може виникнути необхідність здійснити їхню модифікацію і переорієнтацію.

Сучасні темпи змін і збільшення обсягу інновацій є настільки стрімкими, що стратегічне планування представляється єдиним способом формального прогнозування майбутніх проблем і можливостей. Формальне планування сприяє зниженню ризику при ухваленні рішення. Одним з основних факторів забезпечення якості планів є застосування наукових підходів до менеджменту і принципів планування. Якщо планові показники не будуть досить обґрунтованими, то як би добре ні працювала фірма на наступних етапах, результат буде незадовільним. У підтвердження значимості підвищення якості стратегічного планування наведемо два висловлення відомих учених: «Стратегічне планування має справу не з майбутніми рішеннями, а з майбутнім рішень, прийнятих сьогодні» (П. Друкер). «Для повної досконалості треба, щоб підготовка була складніше самої справи» (Ф. Бэкон).

Основні планові показники функціонування і розвитку фірми формуються на стадії стратегічного маркетингу, на якій повинні бути дані відповіді на наступні питання: чому, що і як робити, з якими конкретними показниками якості і ресурс-ємності об'єкта, для кого робити, за якою ціною, у якій кількості, кому робити, у які терміни? На стадії стратегічного маркетингу повинні бути розроблені нормативи конкурентоздатності товарів і фірми в цілому, враховуюче використання наявних і потенційних конкурентних переваг фірми, стратегічні параметри товарних ринків, встановлюваних на основі показників ефективності майбутніх товарів і конкурентоздатності фірми.

Система стратегічних планів фірми повинна складатися з двох рівнів: стратегії фірми на визначений період і стратегічних планів, що розкривають її і забезпечують досягнення поставлених цілей (розділи «Стратегії фірми»). Горизонт стратегічного планування визначається складністю й оновленістю продукції, що випускається, віком фірми, її особливостями. Наприклад, в електронній промисловості стратегія фірми може розроблятися на 2-3 року, машинобудуванні - на 3-5 років, що добувають галузях - на 5 і більш років.

Склад «Стратегії фірми» як комплексного планового документа пропонується наступний.

1. Зміст.

2. Передмова (виконавче резюме).

3. Опис фірми.

4. Стратегія маркетингу.

5. Стратегія використання конкурентних переваг фірми.

6. Стратегія відновлення продукції, що випускається.

7. Стратегія розвитку виробництва.

8. Стратегія забезпечення виробництва.

9. Стратегічний фінансовий план фірми.

10. Стратегія міжнародної діяльності фірми.

11. Стратегія розвитку системи менеджменту.

12. Організація реалізації стратегії фірми.

13. Додатки.

У перелік питань з організації реалізації стратегічних планів входить наступне:

• розробка, узгодження і затвердження програми, сіткового графіка й оперограми реалізації стратегічних планів;

• організація обліку і контролю виконання планів;

• мотивація виконання планів у встановлений термін, необхідного якості і з наміченими витратами;

• регулювання процесу реалізації стратегічних планів з появою змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі фірми.

При розробці програми обов'язково повинні застосовуватися наукові підходи, принципи і методи менеджменту, описані у відповідних розділах. Нагадаємо, що при вирішенні будь-якого питання (досягненні мети) варто взаємно погоджувати наступні компоненти роботи: найменування, кількість, якість, витрати, терміни, виконавці, ефективність, форма представлення роботи, санкції за порушення яких-небудь умов, система заохочення за якість. Для оптимізації тривалості робіт і розподілу ресурсів по цих роботах, а також для забезпечення наочності програми рекомендується застосовувати мережні методи. Для ув'язування робіт і виконавців рекомендується будувати оперограми.