5. Служби та апарат управління виробництвом
Система управління виробництвом має свою структуру. Під структурою управління підприємством розуміється упорядкована сукупність взаємозалежних елементів, що знаходяться між собою в стійких відносинах, що забезпечують їхнє функціонування і розвиток як єдиного цілого.
Діяльність підприємства і його підрозділів повинна спрямовуватися і координуватися відповідним керівником або спеціальним органом. Чим глибше поділ праці на підприємстві і відповідно більше видів діяльності і підрозділів, тим складніше виявляється вся структура органів управління, тим більше в ній рівнів ієрархії. Так, наприклад, уже для двох об'єктів потрібний загальний керуючий орган, що більш ніж десятьма об'єктами звичайно керувати не в змозі. Якщо на практиці таких об'єктів більше, їх доводиться поєднувати в дві групи, і тоді виникає потреба в координації діяльності за допомогою нового керуючого органу, що має більш високий ранг, ніж вони. Структура стає дворівневою.
При подальшому розширенні масштабів діяльності підприємства відповідним чином росте число рівнів ієрархії.
Органи управління завжди відносяться до конкретних підрозділів або їх груп, тому їхня структура повинна збігатися з загальною організаційною структурою підприємства. Відповідно, правомірно виділяти наступні організаційні структури управління.
Структури управління виробництвом розрізняють по числу її рівнів і ланок. Бувають структури «горизонтальні» і «пірамідальні». При «горизонтальній» структурі передбачається багато різних ланок з виконавцями робіт, наприклад бригади або ферми, підлеглі одному керівникові (рис. 6.2).
Рис. 6.1. Схема взаємозв’язку елементів системи управління виробництвом
Примітка
1. Горизонтальні зв’язки між елементами системи за рівнями управління характеризують відповідні їм процеси управління
2. Вертикальні зв’язки вказують на взаємодію організаційних структур ОСУ, функціональних служб та лінійних керівників в процесах управління виробництвом
Така структура застосовна для невеликих підприємств. Принцип єдиноначальності тут реалізується повністю. Прохідність вказівок і розпоряджень від керівника до виконавців робіт завжди безперешкодна. Але при великому числі ланок (понад 3—4) керівник не в змозі в однаковому ступені досконально освоювати спеціальні галузі знань, питання і задачі, з якими мають справу виконавці робіт. Не завжди допомагають у цьому відношенні помічники керівника (головні фахівці і керівники обслуговуючого підрозділу). Від цього недоліку вільна «пірамідальна» структура управління (рис. 6.3).
Рис. 6.2. Лінійна структура управління
Керівник
Керівник
Функціональні керівники
Рис. 6.3. Функціональна структура управління
Вона має кілька ієрархічних рівнів — рівнів управління І, II, III, що містять визначене число ланок (1, 2, 3) у підпорядкуванні в керівника. При числі ієрархічних рівнів 4-5 стримується прохідність розпоряджень від керівника до виконавців робіт, тому що наявність у підпорядкуванні в одного керівника більш трьох підрозділів не дозволяє глибоко вникати в суть розв'язуваних питань (як виняток це число допускається до чотирьох, рідше до п'яти), вважається прийнятним число рівнів і підрозділів у них 3х4, 4х4, 4х5.
Керівник
Штаб
Штаб
Рис. 6.4. Лінійно-штабна структура управління
Керівник програми
Керівник
Рис. 6.5. Програмно-цільова структура управління
Керівники виробничих підрозділів
Рис. 6.6. Дивізіональна структура управління
Чотириступенева структура характерна для міжгосподарських і аграрно-промислових об'єднань. Кожне підприємство має свою структуру управління виробництвом (дво- або триступеневу). Керівництво об'єднання зі службами складає ще один рівень управління. У міжгосподарських об'єднаннях не всі підприємства однакові.
Керівники функціональних підрозділів
Рис. 6.7. Матрична організаційна структура
Керівники функціональних підрозділів
Керівники виробничих підрозділів
Рис. 6.8. Структура єдиного стратегічного бізнесу
Серед них виділяють одне головне підприємство, керівник і апарат управління якого здійснюють не тільки оперативно-господарське керівництво своїми підрозділами, але і планово-регулююче й адміністративно-організаційне керівництво іншими підприємствами. Утвориться ще один рівень управління в загальній структурі.
а
б
Рис. 6.9. Двоступенева (а) та трьохступенева (б) структури управління виробництвом (I, II, III – ступеня управління)
Підпорядкованість посадових осіб в утвореній структурі управління можна реалізувати по лінійному (адміністративному), функціональному (по спеціальних питаннях) і комбінованому принципам.
При багатоступінчастих структурах управління підприємствами, їхніми групами або галуззю нижчестоящим підрозділам (виконавцям робіт) більше властиві розробка і прийняття тактичних, оперативних рішень, вищестоящим – стратегічних рішень. Зверху необхідно обґрунтовувати „що робити”, а „як робити” є функцією керівника нижчестоящих підрозділів - ланок управління, хоча взаємозв'язок між цими функціями завжди має місце і по лінійній і по функціональній ознаках.
Коли замість територіальних відділень з багатогалузевим господарством створюють спеціалізовані, галузеві цехи (наприклад, тільки по виробництву зерна, відгодівлі худоби, виробництву молока, яєць тощо), то кожним таким цехом керує відповідний фахівець, що очолює відповідну технологічну службу управління. Він – технолог і безпосередній організатор робіт даного цеху. Інші служби (інженерна, диспетчерська, постачання й ін.) стають його помічниками. У результаті фахівці менше часу витрачають на виконання обслуговуючих функцій, більше займаються своєю основною справою, а оперативність їхніх розпоряджень значно підвищується.