Стаціонар

1. Основні нормативні акти України з охорони праці. Основи техніки безпеки під час роботи з медичною апаратурою . Захист мед працівників під час роботи з біологічними середовищами.

З метою вдосконалення уніфікованої відомчої форми звітності про виконання профілактичних щеплень "Укрвак", для поліпшення якості роботи щодо моніторингу охоплення щепленням, раціональним використанням вакцин

НАКАЗУЮ:

1. Затвердити:

1.1. Обліково-звітні форми про планування і виконання профілактичних щеплень (додаються):

Перспективний обсяг профілактичних щеплень на наступний календарний рік - рівень пункту щеплень;

1.1.2. Звіт про виконання профілактичних щеплень - рівень лікувально-профілактичного закладу;

1.1.3 Перспективний зведений обсяг профілактичних щеплень на наступний календарний рік - рівень району/міста;

Зведений звіт про виконання профілактичних щеплень - рівень району/міста;

1.1.5. Зведений обсяг профілактичних щеплень на наступний календарний рік - рівень області;

1.1.6. Зведений звіт в МОЗ про виконання профілактичних щеплень - рівень області.

1.2. Аналітичні таблиці "Укрвак" для моніторингу основних показників з імунопрофілактики (додаються).

2. Міністру охорони здоров'я АР Крим, начальникам управлінь охорони здоров'я обласних та Севастопольської міської державних

адміністрацій, Головного управління охорони здоров'я та медичного забезпечення Київської міської державної адміністрації, головним державним санітарним лікарям АР Крим, областей, міст Києва і Севастополя, на водному, залізничному, повітряному транспорті:

2.1. Взяти під особистий контроль впровадження в практику закладів охорони здоров'я всіх рівнів обліково-звітних форм про планування і виконання профілактичних щеплень.

2.2. Забезпечити подання щомісячних звітів про виконання профілактичних щеплень до МОЗ України до 20 числа, наступного за звітним місяцем за формою, затвердженою цим наказом.

2.3. Проводити щомісячний моніторинг основних показників з імунопрофілактики на підставі модифікованих аналітичних таблиць "Укрвак".

3. Вважати такими, що втратили чинність форми уніфікованої обліково- звітної документації та електронних таблиць для моніторингу основних показників імунопрофілактики, впроваджені в практику закладів охорони здоров'я пунктами 1.2 та 1.3 наказу МОЗ України від 06.10.99 № 241 (окрім навчальних посібників - "Обліково-звітна документація та моніторинг роботи на пункті щеплень" - рівень І, "Облікова-звітна документація та моніторинг роботи з імунопрофілактики" - рівень ІІ, "Обліково-звітна документація та моніторинг роботи з імунопрофілактики" - рівень ІІІ, робочі книги №1 та № 2 - "Моніторинг роботи по виконанню щеплень в районі/місті/лікувально-профілактичному закладі", статистичної форми 063 - о, карти імунізації).

Медична апаратура

Основні поняття. Основні групи медичних приладів та апаратів.

Структурна схема медичного апарату медико-біологічної інформації.

Основні характеристики медичних приладів.

Основні характеристики медичного апарату.

Особливості медичної метрології.

Техніка електробезпеки при роботі з медичною апаратурою.

Датчики і їх основні характеристики.

Основні поняття. Основні групи медичних приладів та апаратів.

Для встановлення діагнозу і проведення лікувального процесу сучасна медицина використовує цілий арсенал різних засобів. Гідне місце серед них займає медична техніка. Вона дає можливість значно вдосконалити методи дослідження , створювати нові методи діагностики і лікування.

Сучасна медична техніка – це радіоелектронна, лазерна, кріогенна техніка, рентгенологічні і акустичні пристрої, штучні “ органи “, складні системи життєзабезпечення, технічні засоби, які ґрунтуються на досягненні хімії полімерів, техніки високих енергій, коротко- і ультракоротко живучих ізотопів.

Нову сторінку відкривають можливості обчислювальної техніки, мікропроцесорів, технічних засобів синтезу об’ємних зображень внутрішніх органів.

Ускладнення медичної техніки, насичення нею медичних установ ставлять підвищені вимоги до кваліфікації медичного персоналу. Медична техніка представляє собою основні фонди медичної установи, а також знаряддя праці лікаря, медсестри. Медичний працівник, який не оволодів навиками роботи з сучасною медичною технікою, не знає її, не вважає її своїм знаряддям професійної праці, не може повноцінно виконувати свої службові обов’язки.

Головною і кінцевою метою діяльності всіх працівників охорони здоров’я є безпосереднє використання всіх доступних заходів для підтримування здоров’я пацієнта в оптимальному стані. Практичні лікарі добиваються цього

Медичний прилад – це технічний пристрій, що призначений для спостереження, вимірювання, обробки і представлення інформації про живий організм, передача її на відстань.

Медичний апарат – це технічний пристрій, що дозволяє генерувати різні енергетичні фактори, що діють на живий організм з лікувальною або терапевтичною метою та підтримувати нормальне функціонування організму.

Взагалі, поняття “ апарат “ походить від грецького слова apparatus (устаткування, прилад, технічний пристрій). Ми ж розділяємо це поняття на два : апарат і прилад. Спільний термін для медичних приладів і апаратів є медична апаратура.

Структурна схема медичного апарату медико-біологічної інформації.

Основним призначенням медичної апаратури є вимірювання фізіологічних параметрів, які, як правило змінюються з часом і які викликані фізіологічними процесами, що протікають в живих тканинах і органах. Вимірювання фізіологічних показників необхідно як при діагностиці захворювання так і при спостереженні зо динамікою лікувального процесу. Його можна розділити на такі основні частини (рис.8.1):

перетворювач,

пристрій для обробки сигналу,

пристрій для відображення інформації на дисплеї чи для запису на папері.

джерело живлення.

Перетворювач – це частина приладу, що здатна сприймати вимірюючий фізіологічний показник і перетворювати його в електричний сигнал. Закон зміни цього електричного сигналу відповідає закону зміни вимірюю чого показника. Наприклад, вимірюється артеріальний тиск, який викликає зміни у перетворювачі і приводять до появи напруги. Напруга збільшується із підвищенням тиску і зменшується із зменшенням тиску. В цьому випадку перетворювач перетворює неелектричну величину в електричну (напругу ). Перетворювач потрібний і тоді, коли фізіологічний показник має електричну природу. Наприклад, зняття електрокардіограми чи електроенцефалограми вимагає при вимірюванні перетворювача ( електродів ), які перетворюють іонну напругу в електричний сигнал.

Пристрій для обробки сигналу. В більшості випадків електричний сигнал, який поступає від перетворювача, повинен пройти обробку, перш ніж він прийме зручну форму для нормального його використання в пристрої відображення. Таку модифікацію здійснює пристрій обробки сигналів. Спочатку сигнал підсилюється за допомогою одного чи каскаду підсилювачів. Надалі електричний сигнал обробляється різними способами, якщо це потрібно для пристрою відображення.

Пристрой відображення ( дисплей чи самописець ). Результати вимірювання повинні бути представленні в такій формі щоб лікар міг сприймати і зберігати їх. Це здійснюється за допомогою дисплея, самописця, осцилоскопа чи іншого пристрою або за допомогою різних їх комбінацій.

Основні характеристики медичних приладів.

Діапазон вимірювання приладу – це повний набір числових значень вимірюваної величини, на який розрахований прилад в нормальному режимі функціонування.

Чутливість приладу. Відношення зміни вихідної величини вихідного сигналу Y до відповідної зміни величини вхідного сигналу х називається чутливістю.

S= Y/X. Зміст поняття чутливості визначається розмірністю вимірюваної величини. Чутливість приладу може бути у всьому діапазоні вимірювань однаковою, тоді прилад має лінійну шкалу. Якщо чутливість приладу у всьому діапазоні неоднакова, тоді шкала нелінійна. В одних випадках не лінійність шкали небажана, а в других корисна, бо збільшує точність вимірювання приладу.

Поріг (межа) чутливості приладу – це найменше значення величини вхідного сигналу, яке викликає появу вихідної величини, котру після підсилення можна зафіксувати. Більш чутливий прилад здатний виявити і відобразити менші зміни фізіологічного показника, ніж менш чутливий. Межа чутливості приладу обмежується наявністю сил тертя і власних шумів (власного коливання напруги чи сили струму ).

Точність приладу - ступінь розходження між виміряною величиною і її істинним значенням.

Точність приладу показує ступінь наближення вимірюваної величини до її істинного значення. Як правило, точність приладу виражається через максимальну або відносну похибку градуювання. Вона вказується в паспорті або на шкалі приладу.

Стабільність приладу – це здатність його зберігати задану точність вимірювань протягом заданого часу після калібрування. Поступове погіршення точності вимірювань після калібрування називається дрейфом приладу. Стабільний прилад рідко вимагає калібрування, а прилад з поганою стабільністю потрібно часто калібрувати.

Частотний діапазон приладу – це смуга частот, в якій прилад здатний проводити вимірювання. Одні фізіологічні показники змінюють свої значення швидко, а другі - повільно. Деякі показники, як, наприклад, ЕКГ виражають і швидкі і повільні зміни значень. Через це частотний діапазон медичного приладу повинен відповідати смузі частот, в яку попадають всі зміни вимірюваної величини.

Відсутність шуму і небажаних сигналів. Поява електричного сигналу і його змін на виході перетворювача відповідають фізіологічним показникам на його вході. Поряд з постійними змінами сигналу, що відповідають фізіологічним показникам, виникають і відбуваються інші зміни сигналу. Небажані зміни сигналу, які приймають участь у формуванні результуючого сигналу, називають шумом, інтерференцією, перешкодою або артефактами. Артефакт представляє собою будь-яку штучну зміну вимірюючого параметра, наприклад, накладання на ЕКГ “ пухнастого” зображення при русі пацієнта.

Причиною виникнення шумів і інтерференції є джерела живлення, частини самого приладу, електроди, пацієнт. Наведемо приклади :

при вимірюванні ЕКГ, ЕЕГ чи інших біоелектричних потенціалів тіло пацієнта може діяти в якості антени і вловлювати енергію з частотою 50 Гц від електролампи, електромережі чи іншого електрообладнання. Ця енергія з частотою 50 Гц може також уловлюватись довгими вхідними кабелями приладу;

електрод ЕКГ розташовується над м’язом. Активізація цього м’язу може викликати накладання небажаного сигналу електроміограми на ЕКГ. В деяких приладах передбачено спеціальні заходи для усунення чи послаблення дії певних видів шумів або інтерференції.

Простота використання полягає в тому, що :

легко і зручно для пацієнта накладаються електроди чи закріплюється перетворювач на пацієнті ;

простота в управлінні приладом ;

легко і зручно відраховувати і інтерпретувати дані на пристрої фіксації ( дисплей, фотопапір, чорнильний запис на папері ).

Зручність для пацієнта і його безпека. Фізіологічні показники можна вимірювати шляхом розміщення електродів на поверхні шкіри або всередині організму. Якщо електроди при вимірюванні фізіологічних показників розміщувати на поверхні шкіри, то таке вимірювання називається невтручаючим. При розміщенні електродів або контактів всередині організму ( пряме вимірювання артеріального тиску ), вимірювання називається втручаючим. Прилади, що використовуються для виконання досліджень з введенням електродів чи катетерів всередину організму, повинні задовольняти наступні вимоги :

витримувати стерилізацію ;

по можливості мінімізувати травми ;

не сприяти утворенню згустків чи тромбів крові ;

не виділяти тепло.

Розвиток техніки і технології дає можливість проводити заміну втручаючи методів вимірювання невтручаючими методами, наприклад, ехокардіографія.

Невтручаючі методи вимірювань повинні проводитись досить швидко, бо тривале вимірювання зумовить певний дискомфорт у пацієнта ( подразнення шкіри, зменшення кровопостачання окремих органів людини ).

На рис.8.2. приведений зовнішній вигляд поліехокардіаналізатора ПКА 4 – 02, який дозволяє якісно проводити ультразвукові дослідження серцево – судинної системи і внутрішніх органів. Діагностичні параметри діяльності серцево судинної системи визначаються шляхом аналізу ехограм в В, М, Д режимах. Одночасно забезпечується можливість спостереження перерізу внутрішніх органів. Весь комплекс діагностичних досліджень забезпечується набором датчиків (зондів) і електронів (рис.8.3.а).

В режимі В можна:

спостерігати перерізи органів в реальному часі і запам’ятовування заморожених зображень;

Автоматичне обчислення параметрів, площ і об’ємів зображень органів;

Автоматичне обчислення діастолічного і систолічного, ударного і хвилинного об’єму крові і інших параметрів сердечно – судинної системи. Зображення внутрішніх органів в режимі В показано на рис.8.3.б.

В режимі М можна:

Спостерігати рухомі елементи серця і аналізувати їх роботу;

Синхронно записувати сигнали електрокардіограми і фонокардіограми.

Медичні апарати можуть створювати механічні й електричні коливання, неперервні й дискретні ( імпульсні ) сигнали, модульовані коливання, електромагнітні коливання, електричні і магнітні поля.

Б) Інтенсивність фізичного фактору

Інтенсивність фізичного фактору – це потік енергії за одиницю часу через одиницю площі. Інтенсивність вимірюється у Вт/м2. Кожний медичний апарат генерує фізичні фактори певної інтенсивності, які приведені в технічному паспорті.

В технічному паспорті дано потужність фізичного фактору, яка може змінюватись неперервно в певних інтервалах чи дискретно.

В) Робоча частота фізичного фактору.

Медичні прилади генерують фізичні фактори певної частоти, можуть змінювати її в певному інтервалі неперервно чи дискретно. Частота фізичного фактору в значній мірі визначає характер взаємодії фізичного фактору з організмом.

Г) Час установлення робочого режиму мед апарату .

Медичні прилади, що здатні генерувати той чи інший фізичний фактор, повинні пропрацювати в холостому режимі певний проміжок часу для входження в робочий режим. Наприклад, апарат “ Искра – 1 “ для місцевої дарсонвалізації входить в робочий режим за 3 хв., а ультрафіолетовий опромінювач УГД – 3 – за 15 хв.

Д) Тривалість неперервної роботи мед апарату.

В фізіотерапевтичних кабінетах виникає потреба в неперервній роботі протягом 6 – 8 годин. В технічному паспорті наведені дані неперервної роботи даного апарату. Наприклад, апарат “ Искра – 1 “ допускає роботу в повторно короткочасному режимі ( 20 хвилин роботи, 10 хвилин перерви ) протягом 8 год.

Е) Зручність в роботі, електробезпека апарату.

Електроди, випромінювачі, терапевтичний контур повинні легко змінювати своє положення для зручної дії на потрібну частину тіла пацієнта. Кожний медичний апарат відноситься до певного класу захисту пацієнта від шкідливої дії на нього електричним струмом ( дивись тему “ Електробезпека “ ).

Здатність медапарату безвідказно працювати в установлених умовах експлуатації і зберігати роботоздатність на протязі заданого часу називається надійністю. При різних фізіотерапевтичних процедурах важливу роль відіграє надійність роботи, особливо, коли одна медсестра обслуговує багато пацієнтів і коли апарат автоматично відключається після проходження назначеного часу дії.

Є) Споживаюча потужність апарату.

Потужність, яку споживає той чи інший апарат, змінюється приблизно в інтервалі від 300 Вт до 2 кВт.

На рис.8.4. показано зовнішній вигляд універсального стимулятора, який в комбінації з процедурним станом забезпечує високу точність локалізації патологічної ділянки з одночасним одержанням інформації про розміри патологічного поля і рекомендацій по техніці безпеки і параметрах опромінення. Дякуючи комбінації рентгенівської трубки з підсилювачем рентгенівського зображення досягається оптимальна візуалізація паталогічної ділянки. Висока точність переміщення стимулятора і висока якість зображення, яка досягається автоматичним регулюванням діафрагмою в процесі флюороскопії дозволяє лікарю – офтальмологу на протязі декількох секунд оцінити ефективність лікування.

Особливості медичної метрології.

Як відомо, в медицині використовують ряд приладів для вимірювання різних фізіологічних показників. Для цих вимірювань характерна своя специфіка. Вона проявляється як в особливостях вимірювань так і в особливостях експлуатації приладів.

Медичні прилади можна розділити на три групи за способом нормування їх діапазонів вимірювань і характеристик точності.

До першої групи входять прилади, які проградуйовані безпосередньо в одиницях тих фізичних величин, значення яких і є кінцевою вимірною медичною інформацією, яка необхідна і достатня для проведення медичного висновку про стан пацієнта ( максимальний термометр, тонометр для вимірювання тиску ).

Другу групу складають прилади, які градуйовані не у величинах, що безпосередньо цікавлять дослідника, а в проміжних величинах, значення яких ще потрібно перетворити у зрозумілу інформацію для лікаря шляхом використання іншого приладу чи шляхом обчислень. Наприклад, фотоелектроколориметр вимірює коефіцієнт світлопропускання і оптичну густину. Для знаходження концентрації білірубіну в крові необхідно побудувати за даними експерименту графік переводу оптичної густини в концентрацію білірубіну.

Необхідно поєднувати суть медичного методу дослідження з технічними характеристиками засобу вимірювань, який застосовується для реалізації цього методу і є однією із специфічних особливостей медичної метрології.

В медичних дослідженнях зустрічаються як прямі, так і непрямі виміри. Методи непрямих медико-біологічних досліджень дозволяють шляхом вимірювання фізичних величин визначити специфічні біологічні параметри. Наприклад, один із способів спостереження за зміною кровонаповнення органів і частин тіла використовує залежність повного електричного опору досліджуваного об’єкту від зміни його об’єму в зв’язку із зміною кровонаповнення – метод реографії.

Лікаря цікавить інформація про зміну кровонаповнення органу, а не імпеданс. Імпеданс вимірюється з певною помилкою, яку можна легко визначити . Але ця похибка не визначає з якою похибкою ми визначаємо зміну кровонаповнення органу.

Слід звернути увагу ще на одну особливість, яка полягає в спеціальних вимогах до санітарно-гігієнічних і токсикологічних показників, до зовнішніх умов і забезпеченню енергетичної безпеки. Ці особливості певним чином впливають на метрологічні характеристики приладів.

Техніка електробезпеки при роботі з медичною апаратурою

Сучасний лікувально-профілактичний заклад, лікарня, поліклініка володіють великим набором медичних приладів, апаратів і допоміжних пристроїв, в яких в тому чи іншому вигляді використовується електрична енергія. Тому існує ймовірність бути пораженим електричним струмом як для хворого так і для обслуговуючого персоналу.

Електричний струм діє на людину тоді, коли вона стає частиною електричного кола, тобто тоді, коли через людину або через якісь органи або тканини, буде проходити електричний струм. Величина цього струму залежить від прикладеної зовнішньої напруги, електричного опору ділянки тіла, через який проходить струм. При певній величині струму виникають незворотні процеси в організмі зв’язані з паралічем органів дихання чи фібриляцією шлуночків серця.

Електричний струм може діяти на тканини людського організму шляхом:

розсіювання електричної енергії на опорах тканин;

збудження тканин живого організму.

Реакція організму на дію електричного струму залежить від величини струму (таблиця 1).

Внаслідок збудження тканини людського організму електричним струмом може відбуватися:

короткочасне скорочення м’язів;

тривале скорочення м’язів;

параліч органів дихання;

фібриляція шлуночків серця.

Ступінь стимуляції певного нерва чи м’язів залежить від різниці потенціалів, яка прикладена до клітини тканини, локальної густини струму, що протікає через тканину.

Збудження тканини людського організму викликає біологічну дію. Розсіювання електричної енергії на опорах тканини людського організму приведе до підвищення температури на даній ділянці чи в цілому організмі, опіку малої частини тканини чи великої в залежності від величини розсіювання енергії. Виникає термічна дія струму, яка проявляється в опіках окремих ділянок тіла, нагріванні кровоносних судин, крові, виникнення електротравми чи електричного удару.

До електротравм слід віднести:

електричні опіки;

електричні знаки;

металізація шкіри;

електрофтальмію

Електричні знаки представляють собою чітко округлені плями сірого чи блідо-жовтого кольору на поверхні шкіри.

Металізація шкіри – це проникнення у верхні шари шкіри дрібненьких частинок металу.

Електрофтальмія – запалення рогової оболонки очей під дією ультрафіолетового випромінювання.

Механічні пошкодження проявляються при різних недовільних і судомленних скорочень м’язів під дією великої сили струму (>100 мА). В цьому випадку може проявитись і електричний удар.

Таким чином, згубна дія електричного струму на живий організм визначається:

характеристиками електричного струму, що протікає в електричному колі;

електрофізичними характеристиками ділянки живого організму, що знаходиться між двома точками дотику;

фізіологічним і психічним станом організму в момент дії струму на організм;

факторами зовнішнього середовища;

часом діє електричного струму на живий організм.

Електричний струм, що протікає через ділянку тіла між двома точками дотику, можна рахувати небезпечним чи смертельним, якщо він створює в життєво важливих органах (мозок, серце, органи дихання) локальні густини струмів, які достатні для порушення нормального функціонування цих органів.

Згідно з дослідженнями дії електричного струму на організм дорослої людини розрізняють:

безпечні струми;

відчутні струми;

порогово-невідпускаючі;

порогово-утримуючі.

Безпечний струм – це величина струму, яка може проходити досить довго через ділянку тіла людини і не викликати при цьому ніякого відчуття.

Точні значення не встановлені, оскільки вони залежать від багатьох причин, але ця величина струму не перевищує 50 мкА при частоті 50 Гц і 100 мкА для постійного струму.

Порогово-відчутний струм – це мінімальна величина струму, подразнююча дія якої відчувається людиною. Величина порогово-відчутного струму залежить від місця дотику, площі контакту, виду тканини. Порогово-відчутний струм – це (0,6...1,5) мА при частоті 50 Гц і 5-7 мА для постійного струму.

При 3-5 мА змінного струму подразнююча дія струму відчувається всією рукою; при 10-15 мА і вище біль стає нестерпним, виникають корчі м’язів рук.

Порогово-невідпускаючі струми – це величина струмів 10-15 мА змінного струму і 50-80 мА постійного струму, які викликають тривале скорочення м’язів (корчі). Значення порогово-невідпускаючих струмів у різних людей неоднакове. Середні значення їх складають:

Для дітей – 5-8 мА змінного струму (40 мА для постійного струму);

Для жінок – 8-11 мА при 50 Гц (50 мА для постійного струму); -

Для чоловіків – 12-16 мА змінного струму (80 мА для постійного струму).

Стать і вік суттєво впливають на величину порогово-відчутного струму. Для жінок він зменшується в середньому на 30%, для дітей – на 50%.

При величині струму більше 100 мА може виникнути шлункова фібриляція, а при величині струму 2 А і більше – тривале скорочення серця, що часто супроводжується паралічем органів дихання.

Змінний струм промислової частоти в 4-5 разів небезпечніший ніж постійний. Отже, згубна дія електричного струму на людину визначається величиною струму, частотою, видом струму.

Особливим фактором дії електричного струму на організм є час дії. Коротко тривала дія (10-1 – 10-2с) навіть значного електричного струму і напруги не приводить до згубних наслідків (фібриляція), а навпаки до корисної дії.

Отже, для електробезпеки людини, зокрема пацієнта, здійснюють певні засоби захисту від згубної дії електричного струму, а саме:

1.. Частина приладу чи апарату, які знаходяться під напругою, ізолюють від корпусу і людини за допомогою одинарної чи подвійної ізоляції, яка повинна бути розрахована на напругу змінного струму не нижче 500 В. В медичному устаткуванні з подвійною ізоляцією кожух виготовляється з матеріалу, який дуже погано проводить електричний струм, а виступаючі металеві частини кріпляться до кожуха за допомогою окремої захисної ізоляції. Прилади з подвійною ізоляцією мають обмежене застосування, так як при попаданні рідини на прилад чи великий вологості в приміщенні вони можуть знаходитись під напругою.

2. Медичне устаткування конструюють так, щоб воно працювало від джерел з низькою напругою (наприклад, через батареї або проміжні трансформатори).

3. Найбільш часто медичні прилади і апарати заземлюють – під’єднують корпус приладу до заземлювача.

Заземлення – це навмисне з’єднання корпусу приладу чи апарату із заземлюючим пристроєм.

Заземлюючий пристрій – це сукупність заземлювача і заземлюючи провідників.

Заземлювач – провідник або група з’єднаних провідників які дотикаються до землі

Головною характеристикою заземлюю чого пристрою є опір, величина якого не повинна бути більше 4 Ом при напрузі до 1000 В.

Зустрічається ще один метод захисту при роботі з медичним устаткуванням. Як відомо, згубна дія електричного струму пов’язана з тим, що пацієнт контактує з землею, але ця дія можлива тому, що нейтральний провід електромережі заземлений. Отже, якщо обидва проводи системи розподілу потужності будуть ізольовані від землі, то тоді можна позбутися згубної дії електричного струму. Їх використовують в операційних і палатах інтенсивної терапії.

Отже для захисту хворого від згубної дії електричного струму при лікуванні або діагностиці необхідно:

ознайомитись (вивчити) всі мед прилади і апарати в палаті, операційній чи медичній установі, вивчити інструкції з їх застосування і попросити спеціаліста пояснити методи їх правильного використання;

завжди дотримуватись правил роботи з мед приладами чи апаратами;

терміново повідомляти про мед устаткування, у якого з’явились будь-які відхилення від нормальної роботи, наприклад удар струмом оператора;

додержуватись всіх спеціальних інструкцій чи правил, які встановлені для певного мед устаткування і процедур, які проводяться в даній медичній установі.