Проблема коеволюції

Що таке коеволюція? Коеволюція - су­купність соціологічних поглядів, у відповідності з якими суспільство та природа становлять соціоприрод-ну систему, де гармонійний розвиток суспільства неможливий без всебічного врахування природного, і навпаки. Іншими слова­ми, дальший розвиток суспільства, всіх його культурологічних і матеріальних факторів неможливий без погодження з розвит­ком природи.

Система суспільство - навколишнє середовище, досить жор­стка система, елементи якої взаємовизначають один одного. Вид­но, тут доречна аналогія з принципом антропності, досить популярного в сучасній науці. У відповідності з ним всі світові кон­станти - швидкість світла, гравітаційна постійна та інші - між собою узгоджені настільки точно, що навіть незначна зміна, при­пустимо, на частки відсотка, їх величин перетворила б Всесвіт в зовсім інший світ. Глибинні відносини суспільства і природи будуються так, що певні зміни в природі відображаються на суспільстві, і навпаки. Коеволюція тому навчає необхідність ви­вчати взаємозв'язки і взаємозалежності суспільства та природи і враховувати їх характер і характер практичної діяльності люди­ни. З позицій коеволюції, суспільство, удосконалюючи техніку та технологію, втягуючи в процес матеріального виробництва все нові об'єкти природи, водночас компоненти природи, має суворо дотримуватись її законів і балансу, дотримуватись вимог екологіч­них норм. Йдеться не про перетворення природи, а про адапта­цію до неї, збереження та розвиток екосистем, створення штуч­ного середовища там і в такій формі, щоб не деформувати середовище проживання людини.

Ідеї коеволюції не виникли па голому місці. Вперше ідеї коеволюції теоретично висловлені та обґрунтовані Володимиром Івановичем Вер-падським. В праці «Хімічна будова біосфери Землі та її оточення» сфор­мульовано вчення про біосферу та ноосферу, показано зв'язок між ними та характером і способами діяльності людини. Ноосфера - сфера взає­модії природи й суспільства, в якій людська діяльність стає визначаль­ним фактором розвитку. Ноосфера формується, па думку Володимира Вернадського, лише як закономірне відтворення па якісно новому рівні особливостей організації біосфери. Саме по такому шляху тільки й може людська діяльність формувати свій шлях розвитку. Логіка людської діяль­ності в системі суспільство - природа якраз і повинна будуватися в уні­сон з тим, як організована біосфера. Ноосфера, на думку Володимира Верпадського, це перетворена людьми біосфера відповідно з пізнаними і практично освоєними законами її побудови, розвитку і функціонування. «Людина в усіх її проявах становить певну закономірну частину будівлі біосфери», підкреслював Володимир Верпадський. І далі, розвиваючи думку про людство як нову геологічну силу в історії илаиети-Земля, учений продовжував, що «це є велике природне явище, що відповідає історичній, вірніше геологічній організованості біосфери, що склалася. Утворення «ноосфери» всіма коріннями зв'язується з земною оболонкою, чого рані­ше в історії людства скільки-небудь порівняно не було» (В. И. Вернадс­кий. Размышления натуралиста. Книга вторая. М., 1977, с. 191).

Зрозуміло, в сучасних умовах через півстоліття після виходу праці Володимира Вернадського в соціальній екології повніше та глибше усвідомиться роль людини в природних процесах. Загальна концепція про необхідність пізнання законів природи, врахуван­ня їх в практичній діяльності, органічному взаємозв'язку суспіль­ства і природи залишається вірною. Ідеї коеволюції, отже, об­ґрунтовують необхідність перебудови пріоритетів людини, тісної погодженості їх з можливостями природи. Академік Микола Мої-сеєв справедливо відзначав, що тонка, ювелірна погодженість людської поведінки з вимогами стабільності навколишнього се­редовища - характерна особливість епохи, що настає, вимагає нового світосприйняття, нової моральності і, врешті-решт, ново­го духовного світу. Розуміння коеволюційного шляху розвитку суспільства тільки ще закріплюється в масовій свідомості. Треба багато зробити теоретично й більше практично, щоб їх реалізува­ти. Одна з головних проблем - переведення виробництва на еко­логічні принципи розвитку, тому що розвинені людиною потужні продуктивні сили становлять в сучасних умовах головну загрозу для навколишнього природного середовища.