ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНИЙ ІНСТИТУТ УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙСЬКОВО-МЕДИЧНОЇ АКАДЕМІЇ КАФЕДРА ВІЙСЬКОВОЇ ХІРУРГІЇ

Панов Ф. І., Лакша А. М.

ОФОРМЛЕННЯ ІСТОРІЇ ХВОРОБИ НА ХВОРОГО ХІРУРГІЧНОГО ПРОФІЛЮ

Навчально-методичний посібник для слухачів хірургів факультету підготовки військових лікарів

Київ - 2001

Навчальний посібник підготовлений відповідно /до програми циклу абдомінальної хірургії на кафедрі військової хірургії ВМІ УВМА для лікарів-хірурпв факультету підготовки військових лікарів. У ньому освітлені основні положення діагностики та тактики лікаря при "гострому животі", приведена методика заг ального обстеження хворого.

Автори вважають доцільним привести в посібнику схеми передопераційних зпікрізів і розборів, протокол переливання крові, показання до призначення лікувального харчування післяопераційним хворим, а також вимоги до оформлення історії хвороби хірургічного хворого.

Посібник призначений для слухачів хірургів факульїеіу підготовки військових лікарів і молодих хірургів

Автори:

Ф. И. Панов - канд. мед. наук, доцент, начальник кафедри військової хірургії Військово-медичного інституту Української військово-медичної академії; А. М. Лакша - канд. мед. наук, викладач кафедри військової хірургії Військово- медичного інституту Української військово-медичної академії.

Вступ

В своєчасності діагностики гострих хірургічних захворювань (ГХЗ) органів черевної порожнини, об'єднаних під загальною назвою "гострий живіт", велику роль грають три періоди формування даного діагнозу. Перший період - найбільш важливий і відповідальний. Він називається періодом самодіагностики і включає час від моменту захворювання до звертання хворого за медичною допомогою. Тривалість цього періоду залежить не тільки від клінічних проявів захворювання, але і від стану санітарно-просвітньої роботи, загальної культури військовослужбовців, населення. Підвищувати медичну культуру військовослужбовців і членів Їхніх родин - обов'язок кожного лікаря. Пам'ятати, що фактор часу в результаті ГХЗ визначальний, а самолікування вкрай небезпечне і неприпустимо!

Другий період - догоспітальний - один із самих відповідальних. Тривалість його залежить від тактичного рішення лікаря після огляду хворого. В своїй практичній роботі лікар повинен керуватися загальновизнаним положенням про те, що кожен пацієнт, з болями в животі, що виникли гостро і не стихають протягом години, повинен бути терміново госпіталізований!

Категорично забороняється повертати пацієнта з гострими болями в животі в підрозділ, додому. Припустимо короткочасне (не більш І години) активне лікарське діагностичне спостереження за ним у МІ11І чи лазареті з метою уточнення діагнозу і прийняття остаточного тактичного рішення. У цей період категорично забороняється призначати:

• анальгетики; - промивання шлунку;

• спазмолітики; - постановку клізми;

• проносні; - тепло на живіт.

Повинні виконуватися лише самі інформативні дослідження, але вони не повинні бути самоціллю і затримувати хворих! Третій період - госпітальний. Невідкладна хірургічна допомога жадає від лікаря швидкої і точної діагностики захворювання, що включає:

• правильно зібраний анамнез;

• скрупульозне проведення планомірного і всебічного об'єктивного дослідження хворого;

• спеціальні лабораторні та інструментальні методи дослідження.

Швидке і точне встановлення діагнозу необхідно для того, щоб вибрати своєчасне адекватне і правильне в тактичному і технічному відношенні лікування, тому, що не всі форми захворювань, об'єднаних у поняття "гострий живіт", вимагають термінової операції.

За даними Г. Н. Цибуляка (1978), стосовно до військових госпіталів, хворі з гострою абдомінальною патологією в хірургічних відділеннях розподіляють таким чином:

• гострий апендицит - 90,9%;

• перфоративна виразка шлунку і 12-палої кишки - 5,5%;

• гостра кишкова непрохідність - 2%;

• защемлена кила -1 %;

• інші - 0,6%.

Приблизно такі ж цифри розподілу хворих з гострою хірургічною патологією органів живота мають місце в більшості хірургічних стаціонарів цивільних лікарень.

В приймальному відділенні госпіталю (лікарні) хворий повинен бути оглянутий і не може бути затриманим більше 30-40 хв. У випадках, коли діагноз не викликає сумнівів, хворих відразу доставляють в хірургічне чи відділення анестезіології і реанімації. Спостерігати за хворим потрібно у відділенні.

Відмовлення хворого від госпіталізації повинне бути зафіксоване лікарем у медичних документах (бажаний його підпис). Хворого попереджають про можливість небезпечних наслідків для його здоров'я.

В ургентній хірургії майже завжди доводиться мати справу з непідготовленими до операції хворими. Тому перед операцією необхідно:

• поголити шкіру операційного поля;

• промити шлунок;

• спорожнити сечовий міхур;

• деяким хворим провести передопераційну підготовку.