1.3. Функції бірж

Біржі виконують низку функцій, які можна поділити на основні та допоміжні. До основних функцій біржі належать:

- концентрація попиту і пропозиції в одному місці;

- формування ринкових цін на основі співвідношення попиту і пропозиції;

- регулювання оптового товарообігу на основі ринкових законів;

- зближення продавців і покупців у просторі і часі;

- мінімізація комерційного та фінансового ризиків;

- боротьба проти монополізму на товарному ринку;

- прискорення товарообігу з урахуванням світового розподілу праці;

- кваліфіковане посередництво між продавцями і покупцями;

- інформаційне забезпечення учасників товарних ринків.

Допоміжні функції формуються в залежності від ступеня розвитку ринкових відносин у країні та рівня державно-правового регулювання біржової діяльності. До допоміжних функцій, перш за все, відносять:

- стандартизацію біржових контрактів;

- арбітраж між учасниками біржових угод;

- розрахункові операції;

- різноманітні послуги клієнтам;

- формування державного і місцевого бюджетів.

Не отримання прибутку самими біржами, а надання можливостей своїм членам отримувати прибуток за рахунок торгівлі або виконання наказівклієнтів – основна мета біржі. Саме тому, що членство на біржі дає можливість отримувати прибуток, окремі особи й організації погоджуються платити за привілей бути членом біржі. Товарна біржа створюється шляхом укладення засновниками відповідних угод.

1.4. Виникнення і розвиток біржової торгівлі в Україні

Історія біржової торгівлі в Україні нерозривно пов'язана з розвитком

товарних бірж у Росії, до складу якої вона входила.

Перша товарна біржа на території України була відкрита в 1796 р. в Одесі. Також як і Санкт-Петербурзька, Одеська біржа не відігравала помітної

ролі в оптовій торгівлі, оскільки торги проходили дуже мляво при невеликому скупченні продавців і покупців. Предметом біржової торгівлі були, в основному, зерно і мануфактура.

Другий етап біржового руху на території України безпосередньо

пов'язаний з реформою 1861р.. Була відкрита в 1869 році Київська товарна біржа, у 1876 р. – Харківська, у 1885 р. – Миколаївська. товарні біржі створювалися в загальновизнаних центрах торгівлі з розвиненою транспортною мережею і мали певну спеціалізацію (хлібні, фруктові, скотопромислові, м'ясні, чайні, винові, яєчні, м'ясні, лісові та текстильні).

Так, Одеська біржа спеціалізувалася на продажу зерна та хлібо-борошномельної продукції, Київська біржа займалася оптовим продажем

цукру, зерна, вугілля, хлібо-борошномельної продукції. До 1914 р. на території України було розміщено 11 товарних бірж (у Києві, Одесі, Запоріжжі, Катеринославі, Харкові, Херсоні, Миколаєві, Маріуполі, Бердянську). обсяг біржових операцій припадав на цукор, а Одеська, здійснювала біржові операції з зерном.

Третій етап біржової торгівлі відноситься до 20-х років XX ст. До 1925 р. була відновлена діяльність усіх раніше створених 11 товарних бірж, проте в 1928 р. припинила своє існування остання з цих бірж.

Четвертий, сучасний етап розвитку біржової торгівлі починається з 1990р., коли на території України знову почали відкриватися товарні біржі.

Біржове господарство в Україні за роки її незалежності розвивається досить нерівномірно. До вересня 1991р. (через рік після відкриття першої біржі) в Україні налічувалося вже 44 товарні біржі.

На сучасному етапі світову біржову торгівлю представляють 50 товарних бірж. В Україні перша фондова біржа почала працювати в 1991 році.

Зазначимо, що сьогодні на частку США припадає 84% загального обсягу світової біржової торгівлі; Великобританії – 8%; Японії – 6%; на частку інших країн – 2%. Структура угод, що укладаються на міжнародних товарних біржах, характеризується такими даними: майже 2% – це купівля-продаж реального товару; близько 20% – опціонні операції, інша частина припадає на ф'ючерсні операції.

Законодавство щодо біржової торгівля потребує вдосконалення для активізації біржових ринків. Сьогодні – це:

• джерела, правові норми яких визначають загальні правила поведінки учасників біржових правовідносин ( Конституція України , Цивільний кодекс України , Митний кодекс України , ЗУ «Про інформацію», ЗУ «Про господарські товариства» тощо);

• джерела, правові норми яких визначають безпосередню поведінку учасників біржових правовідносин, зокрема при укладенні та виконанні біржових угод , а саме: Господарський кодекс України , Закони України «Про товарну біржу», «Про цінні папери та фондовий ринок», «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні », окремі нормативні акти Президента України, Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства аграрної політики, Міністерства праці та соціальної політики, Національного Банку України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку тощо.