Висновки

Функції держави багатогранні, їх становлення відбувається в процесі становлення та розвитку держави. У різні історичні періоди певним завданням і цілям держави надається перевага, а їх різним функціям відповідно. На одних фазах увага зосереджується на економічній сфері, так що економічна функція займає головне місце в діяльності держави, на інших - тобто в галузі політики - тобто підвищена увага до ролі державної влади і т.д. Одні функції зникають, інші з’являються. [11]

Двигуном економічного розвитку стає процес державного регулювання економіки шляхом створення відповідних умов. Необхідність державного регулювання ринкової економіки виникає внаслідок об'єктивно властивих їй економічних функцій держави. Враховуючи існування різних форм власності, завдання державного регулювання полягає, з одного боку, у забезпеченні правового механізму їх реалізації, а з іншого - у безпосередньому впливі на ринкові параметри, що забезпечують організацію економічної системи в цілому.

Компенсаційна діяльність держави компенсує недоліки або негативні наслідки ринку шляхом здійснення антимонопольних та екологічних заходів, організації системи захисту інвалідів та малозабезпечених груп населення та боротьби з безробіттям. Адміністративна діяльність держави - це управління у сфері економічних і соціальних відносин з метою досягнення певних цілей.

Держава використовує багато адміністративно-господарських регуляторів ринкових відносин. Однак жоден з них не є ідеальним, оскільки надання позитивного ефекту в одному напрямку призводить до негативних наслідків в іншому.

Різні країни використовують різні методи регулювання соціально-економічного розвитку. В одних з них вони віддають перевагу наданню позик, в інших - податковій системі, деінде вирішальна роль належить орієнтовному плануванню розвитку держави.

Не існує чіткої межі між адміністративними та економічними методами регулювання розвитку країни, вони доповнюють один одного і забезпечують найбільший ефект при оптимальному поєднанні. В умовах глобалізації соціально-економічних процесів особливо важливим стає регулювання зовнішньоекономічних відносин країни.

У зв'язку з поглибленням глобальних проблем роль держави в регулюванні соціально-економічного розвитку кожної країни по-своєму є визначальною. У домінуванні влади над суспільством роль держави завжди була визначальною, є і буде. Тому цілком природно, що суспільство пред'являє високі вимоги до держави та механізмів її економічного зростання, які вона повинна розвивати у власних інтересах.

Вивчення існуючих в нашій країні проблем веде до джерел її формування як ринкової економіки. Трансформація командно-адміністративної економіки вплинула на всю систему управління та мала незворотні наслідки. Врахування розвитку нашої держави з точки зору ідеології ринкових відносин дало змогу визначити ступінь розвитку основних економічних процесів та їх вплив на практичну діяльність суб'єктів господарювання.

Як би позитивно це не звучало, відсутність економічного розвитку та слабка інтеграція у світовий товарний та фінансовий ринок є позитивними для України в ситуації кризи у світовій економіці. Крім того, на тлі погіршення умов на світовому ринку та зниження ділової активності в розвинених країнах ситуація в країні, що розвивається, Україні буде більш привабливою для інвесторів. Ці обставини є дуже слабкою втіхою для пом'якшення негативних факторів, що впливають на українську економіку, проте вони демонструють неоднозначність кризоутворюючих факторів та наслідок антикризового управління як одного із методів державного регулювання ринкової економіки.

Українська економіка в цілому нестабільна і в стані депресії спад промислового виробництва є системним, відбуваються глибокі інфляційні процеси поряд з інтенсивним зростанням усіх видів відмов, відносини між компаніями погіршуються.

Отже, основними принципами створення системи державного регулювання економіки в Україні є такі:

- розумна достатність - держава підпорядковується лише тим економічним функціям, які ні за яких обставин через обмежену компетенцію не можуть виконувати нижчі рівні економічної системи (виробники та інші суб'єкти ринкових відносин);

- адекватність - система національних економічних регуляторів та системи їх застосування повинні відображати реальний стан соціально-економічного розвитку;

- поступовості - командно-адміністративні регулятори замінюються економічними, оскільки для цього створюються об'єктивні умови у вигляді процесів приватизації, демонополізації, приватизації, стабілізації економіки, створення ринкової інфраструктури.