5.6 .Способи і прийоми впливу на поведінку опонента

Впливати на поведінку партнера можна як з метою конструктивного врегулювання вже існуючого конфлікту, так і з метою його профілактики. Існують такі прийоми, способи і правила впливу на поведінку опонента чи партнера по спілкуванню.

1. Урахування індивідуальних особливостей і можливостей партнера у здійсненні тієї чи іншої діяльності. Це означає, що вимоги, які пред'являються до працівника, повинні відповідати його рівню розвитку, професіоналізму, особистісним якостям і психологічним особливостям. Наприклад, якщо співробітник має поганий почерк, не варто доручати йому письмове заповнення документів (особистих справ та ін.), які вимагають ідеально гарного почерку, так як він може з ним не впоратися з об'єктивних причин. Також важливо при постановці завдання вказувати реальні обʼєктивні терміни його виконання, при цьому теж необхідно враховувати індивідуальні особливості співробітника. Так, не можна співробітникові, що має низьку швидкість переключення уваги або діяльності, доручати справи, які вимагають швидкого прийняття рішень, активності і швидкості виконання. Таким чином, запобігання можливого виникнення конфлікту ґрунтується на грамотному підборі завдань для кожного конкретного співробітника, тобто на індивідуальному підході.

2. Відмова від використання швидких, радикальних засобів і прийомів впливу і перевиховання людини. Творення є довготривалим і копітким процесом, тому необхідно запастися терпінням і не чекати негайних результатів впливу. Конфлікт може виникнути через невиправдані очікування від виховних впливів по відношенню до партнера. Чим більш серйозні, значні передбачувані зміни, тим більше часу вони займають. Існують дві стратегії викорінення негативної риси, якості і т. п. у партнера (підлеглого). Перша стратегія передбачає методичні і прямі вказівки на небажані риси, якості, які не влаштовують групу, колектив. Друга стратегія менш жорстка і припускає більш мʼякі прийоми впливу. Наприклад, на нестачу або негативну якість можна вказати в процесі дружньої розмови, в неформальній обстановці і т. п. Перша стратегія більш конфліктогенна за своєю природою і має низьку ефективність, тоді як друга зазвичай приводить до гарних результатів, оскільки її завданням є формування в партнера особистої мотивації на подолання негативної риси чи вади, тобто він сам повинен прагнути виправити недолік.

3. Оцінка актуального психологічного стану партнера. У разі високої ймовірності реакції агресії або роздратування партнера по спілкуванню не варто обговорювати гострі, спірні проблеми і ситуації, так як в цьому випадку проблема буде сприйнята ним неадекватно.

4. Знання законів невербальної комунікації. Однією з умов обʼєктивної і адекватної оцінки актуального психологічного стану партнера по спілкуванню є знання невербальних способів і прийомів спілкування. Про психологічний стан людини красномовно говорять його міміка, жести, які він використовує, пози і специфіка рухів. Також цю інформацію можна отримати, проаналізувавши голос людини, його темп, інтонації, гучність і інші характеристики. Невербальна сфера належить до несвідомої області психіки, а тому не завжди може контролюватися людиною, що і дає можливість дізнатися її актуальний стан, а також виявити справжні наміри та цілі, що дає можливість попередження конфліктів.

5. Своєчасне інформування про порушення власних прав. Іноді людина може навіть не здогадуватися про те, що своїми діями заподіює незручності іншій людині або шкодить її інтересам. У цьому випадку просте і коректне інформування про це допоможе запобігти можливому конфлікту.

6. Різниця позицій у відстоюванні своїх інтересів і ставленні до опонента. Як правило, в обох випадках опоненти займають жорстку позицію, і це часто стає причиною конфлікту. У відстоюванні своїх інтересів можна бути жорстким і непохитним, але при цьому більш мʼяке і доброзичливе ставлення до особистості опонента буде підвищувати ймовірність досягнення своїх цілей і можливість запобігання конфлікту. По відношенню до партнера доцільна більш гнучка позиція, коли людина демонструє свою прихильність і розуміння недоліків партнера і готова допомогти йому в їх усуненні.

7. Надання партнеру можливості виговоритися. Важливо не перебивати партнера і спокійно вислухати всі його доводи та аргументи. Це дає можливість мінімізувати прояв негативних емоцій, що є важливою умовою для профілактики можливих конфліктів і розв’язання тих, що вже виникли.