5.2. Форми та стратегії розв’язання конфліктів.

Поведінка учасників конфлікту відображають установки і мотиви учасників конфлікту, орієнтацію на його завершення і кінцевий результат конфліктної взаємодії.

Широке застосування має двохвимірна модель стратегії поведінки і виходу з конфлікту за К.Томасом і Р.Кілменом, яка поєднує інтереси двох учасників (опонентів). Виділяють 5 стратегій виходу із конфлікту.

Суперництво – це нав’язування опоненту вигідного для себе рішення і повну відмову від поступок опоненту. Його застосування можливе в екстремальних і принципових ситуаціях, коли пропоноване рішення носить дійсно конструктивний характер і результат вигідний для усієї групи чи організації. Коли опонент орієнтується на боротьбу в конфлікті, це призведе до його домінування з використанням сили, влади,зв’язків тощо.

Компроміс – це стратегія завершення конфлікту, коли опоненти реалізують свої інтереси і цілі шляхом взаємних уступок, відмови від власної позиції, від частини претензій та вимог. Компроміс характеризується балансом інтересів учасників конфлікту і направленістю на збереження міжособистісних відносин, досягнення чітких домовленостей на певних умовах. За деяких обставин компроміс має тимчасовий характер і може бути етапом для пошуку оптимального вирішення проблеми

Пристосування – це уступка будь в чому, коли одна сторона вимушено чи добровільно відмовляється від боротьби і відступає від своїх позицій, приймаючи позицію протилежної сторони. Пристосування відбувається вимушено тиск третьої сторони чи сильнішого за рангом опонента, або добровільно усвідомлюючи власну неправоту, необхідність збереження добрих стосунків з опонентом, залежність від опонента.

Співробітництво – найбільш ефективна стратегія, яка передбачає орієнтацію опонентів на конструктивне обговорення проблеми, що виникла, направленість на баланс інтересів і визнання цінності міжособистісних відносин. В даній стратегії протилежна сторона розглядається як партнер і союзник для пошуку оптимальних рішень. Ефективною буває коли опоненти залежать один від одного і підтримують тісні стосунки, предмет конфлікту має важливе значення для обох сторін.

Уникнення, ухилення – це така стратегія розв’язання конфлікту, за якої сторони відмовляється від конфліктного протистояння і роблять спробу вийти з конфлікту при мінімальних затратах. Використання даної стратегії доцільне, коли не має часу для вирішення проблеми; виснажені ресурси; коли потрібно виграти час, тобто тимчасово призупинити протистояння; коли не має бажання вирішувати дану проблему.

Досить важливо щоб усі сторони доклали зусиль для кінцевого усунення протилежності інтересів, цілей, установок, була ліквідована соціально-психологічна напруженість і зупинена уся боротьба. Завершення конфлікту сприяє покращенню соціально-психологічних характеристик як окремих груп, так і міжгрупової взаємодії, сприяє згуртуванню групи і задоволеності групи. Разом з тим, він розвиває відносини поваги до минулих опонентів, дозволяє краще зрозуміти їх інтереси, цілі і мотиви.