Косик.Мікроек-ка (повна версія)

Якщо фірма – монополіст, то її попит на ресурс є одночасно і галузевим попитом. Крива попиту монополії відображає зміну ціни на готову продукцію, тому вона більш стрімка, ніж у конкурентної фірми.

14.5. Попит фірми на декілька факторів виробництва.

Оптимальне співвідношення ресурсів

Удовгостроковому періоді фірми можуть змінювати обсяги всіх використовуваних ресурсів. При цьому вони намагаються виробляти продукцію якомога ефективніше, тому важливо визначити оптимальне співвідношення всіх факторів виробництва. Розглянемо загальні принципи оптимального використання ресурсів на дворесурсній моделі. Аналіз можна застосовувати для будь-якого числа ресурсів.

Удовгостроковому періоді фірма повинна вирішити дві взаємопов’язані проблеми:

знайти таке співвідношення вхідних ресурсів, яке дозволило б виробляти заданий обсяг продукції з найменшими витратами;

знайти таке співвідношення ресурсів, яке дозволило б одержати максимальний прибуток (йдеться про забезпечення ресурсами

оптимального обсягу виробництва).

Як нам відомо з аналізу продуктивності факторів виробництва (розділ 9), мінімальні витрати на будь-який обсяг фірма забезпечує за такого співвідношення ресурсів, для якого відношення граничних продуктивностей ресурсів до їхніх цін є однаковим для всіх видів ресурсів:

Рівняння (14.8) аналогічне (9.14) і відображає основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції. Якщо такої рівності немає, фірма буде змінювати свій попит на ресурси, доки ця рівність встановиться.

Наприклад, нехай співвідношення продуктивностей і цін праці та капіталу будуть такими: MPL / PL =9/1; MPK / PK =5/1. Такі співвідношення не

дозволяють мінімізувати видатки фірми. Доведемо це. Якщо фірма придбає капіталу на одну гривню менше і використає цю гривню на збільшення кількості праці, то вона втратить 5 одиниць продукції, яку міг би додати до випуску капітал, але одержить додатково 9 одиниць продукції від праці. Отже, сумарний виграш становитиме 4 одиниці продукції (9–5). Якщо з тими ж сумарними видатками одержано більше продукції, це означає, що видатки на одиницю продукції скоротилися. Разом з тим перелив інвестиційних

ресурсів змінить співвідношення MP / P для кожного ресурсу згідно закону спадної віддачі. В нашому випадку зменшення кількості капіталу підвищить

його граничну продуктивність (MPK ) , а збільшення кількості праці

відповідно зменшить граничну продуктивність праці (MPL ) .

Фірма може змінювати пропорції між працею і капіталом доти, доки співвідношення MPL / PL і MPK / PK зрівняються, наприклад, стануть

рівними 7/1. В умовах рівності граничних продуктивностей на одиницю видатків для всіх використовуваних ресурсів подальші зміни пропорцій жодних зменшень видатків на одиницю продукції (за незмінності сукупних

видатків) не дадуть. За рівності MPL / PL = MPK / PK досягається

мінімізація видатків на ресурси.

Відзначимо, що правило мінімізації видатків аналогічне правилу максимізації корисності для споживача. Виробник діє подібно споживачеві, який оптимізує свій кошик. Він враховує як спадну граничну продуктивність, так і ціни ресурсів.

Однак для фірми недостатньо лише мінімізувати свої видатки на ресурси. Існує багато рівнів виробництва, для яких можна мінімізувати витрати. Але лише один з них дозволяє максимізувати прибуток. Щоб знайти цей єдиний обсяг виробництва, будь-яка фірма застосовує правило оптимального використання ресурсів, яке ми вивели для одного фактора виробництва. Вона порівнює граничну доходність кожної одиниці ресурсу з видатками на неї і розширює попит на ресурс до того моменту, коли гранична доходність кожного ресурсу буде рівна граничним видаткам на нього (ціні ресурсу):

Зауважимо, що рівняння максимізації прибутку (14.9 або 14.10) включає також і рівняння мінімізації витрат (14.8). Це можна довести, підставивши у

ліві частини умови (14.9) значення MRP = MP MR . Праві частини рівнянь ми перепишемо з врахуванням того, що для конкурентного ринку

ресурсів граничні видатки на ресурс дорівнюють ціні ресурсу (MEF = PF ) .

Тоді MPL MR = PL ; MPK MR = PK .

Тепер поділимо ці рівняння на MR і ціну відповідного ресурсу. В результаті одержимо:

MPL / PL =1/ MR; MPK / PK =1/ MR , отже,

Таблиця 14.3

MPL / PL = MPK / PK .

Також нескладно довести, що правило оптимального співвідношення ресурсів MRPL / PL = MRPK / PK =1 еквівалентне правилу вибору фірмою оптимального обсягу виробництва: MR = MC . Візьмемо обернені величини рівняння (14.11), знову ж таки прийнявши, що MRP = MP MR , а MEF = PF , тоді:

PL / MPL MR = PK / MPK MR =1.

Помножимо всі частини рівняння на MR . Одержуємо:

PL / MPL = PK / MPK = MR .

Якщо ціну ресурсу PF поділимо на величину граничного продукту MPF ,

то одержимо не що інше, як витрати на одиницю продукції, тобто MC . Отже, PL / MPL = MC; PK / MPK = MC , звідки MC = MR .

Таким чином, дві взаємопов’язані задачі – мінімізацію витрат (видатків на ресурс) і максимізацію прибутку – фірма фактично вирішує одночасно: вона повинна знайти такий обсяг випуску, який максимізує прибуток, за такого співвідношення ресурсів, яке забезпечує мінімізацію витрат. Необхідною умовою мінімізації витрат є додержання рівності (14.8), але цього недостатньо для максимізації прибутку. Лише за умови виконання рівності

(14.9) фірма досягає максимально можливої величини прибутку з

мінімальними витратами.

Цей висновок можна проілюструвати числовим прикладом.

У таблиці 14.3 наведені умовні дані про використання фірмою праці і капіталу для нарощування обсягів випуску. Кожен фактор додає свою частку до сукупного продукту. Загальний обсяг продукції визначаємо додаванням даних колонок 2 і 7. Ціна одиниці праці становить 2 грн., а ціна одиниці капіталу – 3 грн.

Щоб знайти таке співвідношення праці і капіталу, яке дозволяє мінімізувати витрати на заданий обсяг випуску, обчислюємо граничні продуктивності кожного ресурсу (колонки 3 і 8), а також знаходимо

відношення MP / P , які заносимо в колонки 4 і 9.

Уважно розглянувши одержані співвідношення продуктивності на одиницю затрат (MP / P) , знаходимо, що фірма може мінімізувати витрати на різні обсяги виробництва, залучивши ресурси у наступних пропорціях:

1 L +3 K для обсягу випуску 64 одиниці продукції (10+54); 2 L +4 K для обсягу випуску 84 одиниці продукції (18+66); 3 L +5 K для обсягу випуску 99 одиниць продукції (24+75); 5 L +6 K для обсягу випуску 114 одиниць продукції (33+81); 7 L +7 K для обсягу випуску 122 одиниці продукції (38+84).

Яке з цих співвідношень буде оптимальним, максимізуючим прибуток? Щоб знайти таке співвідношення ресурсів, треба порівняти граничну

доходність кожного ресурсу з його ціною, знайти рівність MRP = P для праці і для капіталу.

Нехай фірма продає свою продукцію на досконало конкурентному ринку за ціною 0,5 грн. за одиницю. Обчислюємо сукупний виторг від продукту праці і продукту капіталу, заносимо їх відповідно до колонок 5 і 10. Далі

обчислюємо граничні доходності (MRP) кожного ресурсу (колонки 6 і 11). З одержаних даних знаходимо, що оптимальним співвідношенням ресурсів буде 5L+6K, для якого MRPL =2 грн.= PL , MRPK =3 грн.= PK . З цим

набором ресурсів фірма зможе виробити 114 одиниць продукції, і цей обсяг буде оптимальним, тому що максимізує економічний прибуток фірми. За

такого обсягу випуску видатки фірми на ресурси становлять 28 грн. (TC =5×2+6×3=28), а одержаний сукупний виторг – 57 грн. (TR =114×0,5). Звідси EP = TR −TC =57–28=29 грн. Розрахувавши економічний прибуток на інші

обсяги виробництва, можна переконатись, що він буде меншим.

З застосуванням двох змінних факторів крива попиту на окремий ресурс змінює свою еластичність. Наприклад, зі зниженням заробітної плати граничні витрати виробництва продукції в цілому зменшуються, фірмі вигідно розширити випуск. Фірма пред’явить більший попит на працю і капітал. Одночасно зі збільшенням кількості машин зростає фондоозброєність і гранична продуктивність праці. Цю ситуацію ілюструє рис. 14.5.

Зростання продуктивності праці спричиняє зміщення кривої попиту

MRPL′ праворуч у положення MRPL″. Попит на працю з точки рівноваги

A переміщується у точку C , яка враховує падіння ставки заробітної плати і зростання продуктивності праці. Точка

фірми на ресурс є більш еластичним, ніж короткостроковий. Реакція фірми відносно найму залежить від зміни ставок заробітної плати в більшій мірі у довгостроковому, аніж у короткостроковому періоді. Підвищення ставки заробітної плати викликає ефект заміни і ефект обсягу випуску (масштабу), які є протилежно спрямованими. Кінцева зміна попиту на кожен з ресурсів буде залежати, як ми вже визначили, від того, який з ефектів буде домінуючим.

ВИСНОВКИ

Головну особливість попиту фірми на ресурс становить його похідний характер від попиту на продукцію. Він також залежить від обраної фірмою технології та співвідношення продуктивності і ціни ресурсу.

Укороткостроковому періоді фірма здійснює пошук оптимального попиту на кожен фактор, співставляючи вигоди і витрати від залучення додаткової одиниці ресурсу. Додаткову вигоду вимірює гранична

доходність ресурсу (MRPF). Витрати на ресурс – це видатки фірми – покупця (Е) на придбанням факторів виробництва. Чиста вигода покупця (NB) максимізується, коли гранична цінність покупки стає рівною граничним видаткам: MV=ME.

Правило оптимального використання ресурсів: використання ресурсу є для фірми прибутковим, коли гранична доходність ресурсу

дорівнює граничним видаткам на нього: MRPF=MEF.

Крива попиту фірми на ресурс є кривою граничної доходності ресурсу, кожна точка якої показує кількість ресурсу, яку купувала б фірма за кожної можливої ціни даного ресурсу. На зміну попиту фірми на ресурс впливають: зміни попиту на готову продукцію, зміни продуктивності ресурсу, зміни цін інших ресурсів. Еластичність попиту на ресурс визначають: коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу, здатність ресурсів до взаємозаміни, еластичність попиту на продукцію, питома вага видатків на ресурс у сукупних видатках фірми.

Сукупний ринковий попит на ресурс в умовах конкурентного ринку ресурсів представляє собою суму обсягів попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс. Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм. Крива попиту для кожної конкурентної фірми будується на основі припущення про незмінність ціни готової продукції. Крива галузевого попиту на ресурс повинна враховувати факт зміни ціни готової продукції внаслідок зміни ціни ресурсу і відповідної зміни попиту на нього всіх фірм. В умовах монополії попит фірми на ресурс є галузевим попитом.

Удовгостроковому періоді фірма повинна знайти такий обсяг випуску, який максимізує прибуток, за такого співвідношення ресурсів, яке забезпечує мінімізацію витрат.

Основне правило мінімізації видатків на заданий обсяг продукції:

ресурсів, яке максимізує прибуток, якщо кожен вхідний ресурс використовується доти, доки його гранична цінність стане рівною

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

Задача 1.

Конкурентна фірма продає власну продукцію за ціною 2 грн. за одиницю, а ресурс купує за ціною 10 грн. за одиницю.

Визначте, якими повинні бути гранична продуктивність і гранична доходність ресурсу, щоб фірма могла максимізувати прибуток.

Задача 2.

Фірма “АВС” працює на ринку досконалої конкуренції. Ціна на її готову продукцію становить 2 грн. за одиницю. Динаміка сукупного продукту в залежності від кількості найнятих робітників представлена даними таблиці:

1)Виконайте необхідні розрахунки і побудуйте криву попиту фірми на працю.

2)Визначте, скільки робітників буде наймати фірма, якщо ставка заробітної плати становитиме 25 грн. на день

3)Як зміниться кількість найнятих робітників, якщо ставка заробітної плати знизиться до 15 грн.?

Задача 3.

Фірма “АВС” стає монополістом на ринку готової продукції. Залежність між кількістю робітників та сукупним випуском не змінилася і відповідає даним задачі 1. Попит на продукцію фірми заданий даними наступної таблиці:

1.Виконайте необхідні розрахунки і побудуйте криву попиту на працю

2.Визначте, скільки робітників найме фірма-монополіст, якщо спочатку ставка заробітної плати становила 25 грн. і згодом знизилася до 15 грн.

3.Зробіть висновки відносно використання ресурсів монополістом та досконалим конкурентом.

Задача 4.

Нехай у виробництві продукту використовуються два ресурси: праця і капітал. Граничний продукт праці – 2 одиниці, граничний продукт капіталу – 5 одиниць, ціна одиниці праці становить 1 грн., ціна одиниці капіталу – 20 грн. Продукція фірми продається на конкурентному ринку за ціною 3 грн. за одиницю.

Визначте, кількість якого ресурсу потрібно збільшити, а якого – зменшити, щоб фірма одержала максимальний прибуток

У попередньому розділі ми дослідили загальні закономірності формування попиту на всі фактори виробництва в цілому. Пропонування ж має свої особливості для кожного виду ресурсів, тому ми аналізуємо його для кожного фактора виробництва окремо. У даному розділі розглянемо ринок праці як один з найважливіших ринків, функціонування якого забезпечує доходами найчисленнішу соціальну групу населення – найманих робітників. Насамперед вивчимо закономірності пропонування праці та механізм утворення рівноважної ставки заробітної плати на досконало конкурентному ринку. Далі розглянемо ще декілька моделей, які характеризують ситуацію рівноваги на недосконало конкурентному ринку праці. Заключає розділ аналіз чинників диференціації рівнів заробітної плати.

Чимало економістів вважають ставку заробітної плати найважливішою ціною в економіці будь-якої країни. Коливання її рівня і диференціація ставок у різних групах найманих робітників відіграють важливу роль в забезпеченні зайнятості та добробуту населення.

15.1. Пропонування праці на досконало конкурентному ринку

Для поглибленого вивчення пропонування праці проаналізуємо три випадки: розглянемо, як формується пропонування праці з боку окремих індивідів, яким воно є для окремої фірми, а також особливості формування пропонування праці для галузі та економіки в цілому.

На конкурентному ринку праці великому числу конкуруючих фірм, що купують конкретні види праці, протистоять робітники, які мають однакову кваліфікацію і пропонують свої послуги незалежно один від одного. Якщо вони не об’єднані в профспілки, то кожен робітник конкурує з іншими робітниками за вільні робочі місця, які є в наявності у кожний даний період часу. При цьому конкретний індивід суб’єктивно визначає для себе, скільки часу він буде працювати. З цих індивідуальних рішень складається зрештою обсяг пропонування праці в економіці.

Коли власник будь-якого товару пропонує його на ринку, він має на меті одержати максимум прибутку від його продажу. Найманий же робітник володіє специфічним товаром – здатністю до праці, яку він може

застосовувати лише особисто і протягом певного часу. Час належить до найбільш обмежених ресурсів. Кожна людина має обмежений термін життя, і тому природно припустити, що вона буде прагнути використати відведений їй час з максимальною вигодою для себе. Сукупна корисність часу для найманого робітника складається з корисності робочого часу та корисності дозвілля – часу, вільного від роботи. Терміном “дозвілля” в мікроекономіці охоплюється будь-яка діяльність людини поза місцем роботи. Сюди відносяться вживання їжі, сон, відпочинок, розваги, інтелектуальний розвиток, виховання дітей, спілкування з іншими людьми тощо.

Продаючи свою робочу силу, робітник має на меті не максимізацію прибутку, а максимізацію сукупної корисності часу. Час дозвілля приносить людині безпосереднє задоволення, так би мовити, корисність у натуральній формі, а робочий час приносить грошовий доход, який використовується для купівлі певної кількості споживчих благ. Саме по собі безпосереднє задоволення від дозвілля не можна виразити в грошовій формі. Але кожна година часу, витрачена на дозвілля, означає втрату частини грошового доходу в розмірі годинної ставки заробітної плати, тобто відмову від споживання певної кількості товарів і послуг. Отже, альтернативну вартість години дозвілля можна оцінити через ставку заробітної плати так само, як і корисність робочого часу. В аналізі ринку праці годинну ставку заробітної плати ми приймаємо за ціну одиниці праці.

Щоб максимізувати корисність часу, робітник повинен прийняти індивідуальне рішення: яку частку бюджету часу він буде витрачати на дозвілля, а яку – на працю. Основним фактором, що впливає на вибір робітника, є годинна ставка заробітної плати. Її рівень визначає тривалість робочого часу кожного індивіда. Підвищення ставки заробітної плати за низького її початкового рівня спонукає робітника працювати більше за рахунок скорочення часу дозвілля. Виникає ефект заміни дозвілля працею. Але високий рівень ставки зарплати дає можливість споживати більше за тих же, або навіть менших затрат робочого часу. Це – прояв ефекту доходу. Він діє у протилежному напрямку і може спричинити скорочення пропонування праці. Чим вищим є рівень зарплати, тим більшим стає ефект доходу. Коли ефект доходу перевищує ефект заміни, тривалість робочого часу скорочується.

Графічна ілюстрація дії ефектів доходу і заміни представлена на рис. 15.1. На горизонтальній осі (t) відкладаємо кількість годин дозвілля на добу, на

вертикальній – доход від робочого часу (w) . Якби індивід зовсім не

працював, то час дозвілля становив би 24 години, а якби працював всі 24 години, то одержував би доход з розрахунку погодинної ставки 10 грн. за

годину у сумі 240 грн. Пряма PQ є лінією бюджету часу. Крива U1 відповідає деякому початковому рівню корисності часу. За даної ставки заробітної плати індивід максимізує корисність у точці A , тобто має 8-