Косик.Мікроек-ка (повна версія)

спрощуємо ситуацію і припускаємо, що закон спадної віддачі починає діяти з самої першої одиниці змінного ресурсу.

Саме з падінням продуктивності додаткових одиниць ресурсу перед фірмою постає питання: яку кількість кожного ресурсу їй вигідно придбати.

Оскільки фірма на ринку ресурсів виступає як покупець, розглянемо спо-

чатку загальне правило максимізації чистої вигоди для будь-якого покупця.

Якщо позначимо сумарні видатки покупця на товар – E , сукупну цінність покупки для нього – V , а сукупну чисту вигоду – NB , то математично чиста вигода визначається як різниця між цінністю покупки і видатками на неї покупця:

Як ми знаємо, згідно з законом спадної граничної корисності, кожна додатково придбана одиниця товару має для покупця все меншу цінність. Покупець буде нарощувати чисту вигоду від збільшення кількості покупок доти, доки приріст чистої вигоди не зменшиться до нуля.

Якщо визначити приріст чистої вигоди від додаткової одиниці покупок

закономірність можна описати наступним рівнянням:

NB / Q = V / Q − E / Q = 0 .

Рівнянням MV = ME математично описується загальне правило максимізації вигоди для покупця: чиста вигода максимізується,

коли гранична цінність покупки стає рівною граничним видаткам.

Фірма як покупець ресурсів в умовах дії закону спадної граничної продуктивності змінного ресурсу керується тим самим правилом максимізації вигоди. Потрібно лише конкретизувати, як визначається показник граничної цінності покупки для фірми в різних ринкових структурах.

У загальному виразі гранична цінність покупки одиниці ресурсу вимірюється показником, який називається гранична доходність ресурсу.

Його величина залежить від двох змінних: граничної продуктивності

змінного ресурсу (MPF ) і граничного виторгу від продажу готової продукції, створеної додатковою одиницею ресурсу (MR) .

Гранична доходність ресурсу – це грошовий вираз граничної продуктивності змінного фактора виробництва. Її можна обчислити за формулою:

або як приріст сукупного виторгу від приросту змінного ресурсу на одиницю:

Для конкурентної фірми, в якої граничний виторг співпадає з ціною продукції (MR = P) , показник граничної доходності ресурсу приймає

вигляд:

У такому вигляді його називають ще цінністю граничного продукту (VMPF ) , відповідно можна записати: VMPF = MPF P = MRPF .

Граничні видатки фірми на ресурс (MEF ) – це зміна

величини видатків на ресурс внаслідок купівлі ще однієї одиниці ресурсу, або додаткові видатки на залучення у виробництво додаткової одиниці ресурсу:

MEF = EF / F .

Якщо будь-яка фірма купує ресурс на конкурентному ринку ресурсів, де ціна незмінна, то граничні видатки на ресурс співпадають з середніми видатками і ціною ресурсу:

Зважаючи на тенденцію спадної продуктивності ресурсу, фірма постійно порівнює граничну доходність ресурсу з граничними видатками на нього (ціною ресурсу). Вона буде розширювати попит на ресурс, доки гранична доходність ресурсу буде більшою за граничні видатки (ціну). Як тільки фірма виявить, що гранична доходність ресурсу менша за граничні видатки, вона скоротить попит. Отже, прибуток будь-якої фірми буде максимізуватись за умови, що гранична доходність ресурсу буде рівною граничним видаткам на ресурс, або його ціні:

Ці рівняння описують математично правило оптимального використання ресурсу для максимізації прибутку будь-якої фірми.

Правило оптимального використання ресурсів аналогічне правилу максимізації прибутку MR = MC , тільки в даному випадку ми акцентуємо увагу не на випуску продукції, а на видатках на ресурси.

Покажемо на прикладі ринку праці роль продуктивності ресурсу і ціни продукції у визначенні попиту фірми на фактор виробництва. У таблиці 14.1

дано кількість одиниць праці (L) і загальну величину випуску продукції за

годину (TPL ) . Нехай ціна продукції P = 2 грн. Ринок готової продукції

досконало конкурентний, тому її ціна є незмінною. За одиницю праці приймаємо працю одного найнятого робітника протягом години.

Обчислюємо прирости продукції у фізичних одиницях (колонка 3), сукупний виторг (колонка 4) та граничну доходність ресурсу праця (колонка 5). Отримані дані колонки 5 ілюструють закон спадної граничної доходності

праці MRPL : перший робітник дає продукції на суму 12 грн., другий – на

суму 10 грн., третій – 8 грн. і т.д.

Чистий ефект від найму додаткового робітника знаходимо, відрахувавши від граничної доходності праці годинну ставку заробітної плати, яка характеризує ринкову ціну, сплачену фірмою за використання робочої сили протягом одної години.

Зауважимо, що в аналізі ринку праці ми використовуємо поняття реальної заробітної плати, тобто беремо номінальну (грошову) ставку зарплати в умовах незмінності цін на товари і послуги для найманих робітників. Якщо позначимо годинну реальну ставку зарплати w , то правило оптимального

використання праці можна записати: MRPL = w. Це означає, що останній з

найнятих робітників повинен мати таку продуктивність за годину, щоб його гранична доходність була рівна ставці зарплати. Гранична доходність попереднього робітника перевищує ставку заробітної плати, а наступний робітник мав би граничну доходність меншу, і не відпрацьовував би своєї зарплати, тому він не буде найнятий за даного рівня ставки зарплати. Зміна ставки визначає кількість найнятих робітників.

Використовуючи дані таблиці 14.1, ми можемо визначити, що за ставки

заробітної плати 10 грн. фірма найме тільки двох робітників (їх MRPL = 12 і

10 грн.), для найму чотирьох робітників потрібно, щоб ставка зарплати знизилася до 6 грн. Якщо ж погодинна оплата праці в результаті конкуренції на ринку впаде до 4 грн., фірма пред’явить попит на 5 робітників. Таким чином, максимізуючи прибуток, конкурентна фірма наймає робітників до точки, де гранична доходність праці дорівнює ставці заробітної плати.

Якщо динаміку граничної доходності праці за даними таблиці 14.1 ми зобразимо графічно (рис. 14.1), то одержимо криву, яка є не чим іншим,

як кривою попиту фірми на працю

(DL ) . Кожна точка на цій кривій

показує число робітників, яких найняла б фірма за кожної з можливих ставок заробітної плати.

Тепер змоделюємо ситуацію, коли

фірма продає свою продукцію на ринку недосконалої конкуренції. Як ми знаємо, і на монопольному, і на олігополістичному ринку, і на ринку монополістичної конкуренції фірми стикаються зі спадною кривою попиту на свою продукцію. Це означає, що фірма змушена знизити

ціну, якщо вона хоче реалізувати більшу кількість продукції.

Перенесемо дані про сукупну і граничну продуктивність праці з таблиці 14.1 в таблицю 14.2, але візьмемо змінний рівень цін на готову продукцію.

Зі збільшенням обсягу реалізації ціна спадає від 2 грн. до 1 грн. (колонка 4). В цьому випадку гранична доходність ресурсу також спадає, причому

значно швидше, ніж у конкурентної фірми. У конкурентної фірми VMPL спадає лише через зменшення граничної продуктивності фактора, а в умовах недосконалої конкуренції MRPL знижується з двох причин: через

зменшення граничної продуктивності фактора виробництва, а також через падіння ціни на продукцію за зростання випуску.

Таблиця 14.2 показує, що другий робітник за годину додає до загального обсягу випуску 5 одиниць продукції, які можна продати за 1,8 грн., отже, одержати 9 грн. Але приріст виторгу від використання другого робітника становить лише 7,8 грн. Таким чином, гранична доходність другого

робітника (MRPL ) буде не 9, а тільки 7,8 грн. (19,8–12,0), тому що частина

виторгу втрачається через продаж продукції, виготовленої першим робітником, за заниженою ціною.

Якби було продано лише 6 одиниць продукції першого робітника за ціною 2 грн., виторг становив би 12 грн. Продавши ж їх за 1,8 грн., фірма одержала тільки 10,8 грн., отже, втрата виторгу від продажу продукції першого робітника становить 1,2 грн. Другий же робітник додає до виторгу 9–1,2=7,8 грн.

Додатковий виторг від використання третього робітника може бути одержаний фірмою тільки за умови встановлення ще нижчої ціни на всю продукцію. Фірма втрачає частину виторгу від продажу продукції попередніх

робітників, тому MRPL третього робітника становить лише 4,2 грн., а не 6,4

грн. (4×1,6 грн.). Цим пояснюється зменшення додаткового ефекту від найму додаткових робітників. Тому монополія за ставки заробітної плати 10 грн.

менш еластичний, ніж попит конкурентного виробника.

Через швидке падіння ефективності додаткових робітників фірма в умовах недосконало конкурентного ринку слабше реагує на зниження заробітної плати. Цим пояснюється небажання монополіста використовувати більше ресурсів і розширювати виробництво.

Зниження цін на продукцію швидко зменшує масу прибутку, тому монополія за інших рівних умов виробляє менше продукції, ніж фірма в умовах досконалої конкуренції. Якщо монополія або інші структури недосконало конкурентного ринку використовують досягнення технічного прогресу і завдяки цьому знижують витрати на одиницю продукції, то крива попиту на ресурси може не мати розглянутих обмежень.

З проведеного аналізу можемо зробити висновок, що основною детермінантою, яка впливає на обсяг попиту фірми на ресурс, є ціна даного ресурсу, яка відображає його граничну продуктивність. Крім того, на попит фірми впливають інші, нецінові детермінанти, які ведуть до змін самого попиту.

14.3. Зміна попиту фірми на фактор виробництва. Еластичність попиту на ресурс

Розглянувши закономірності та особливості формування попиту на ресурс, з’ясуємо, які чинники спричиняють зміни у попиті, тобто призводять до зміщення кривої попиту фірми на вхідні ресурси.

За умови незмінності ціни ресурсу на положення кривої попиту фірми впливають наступні детермінанти:

¾зміна попиту на готову продукцію;

¾зміна продуктивності ресурсу;

¾зміна цін інших ресурсів.

Розглянемо наслідки дії цих детермінант.

Зміна попиту на готову продукцію передусім впливає на ціну продукту,

який виробляє фірма. А оскільки MRP даного ресурсу прямо залежить від продуктивності ресурсу і ціни готової продукції (MRP = MP P) , то зміна

споживчого попиту призведе до зміни MRP і зміщення кривої попиту на ресурс в тому ж напрямку. Наприклад, зростання попиту на продукцію матиме наслідком підвищення її ціни. Тоді гранична доходність ресурсу також підвищиться, в результаті фірмі вигідно буде за незмінної ціни ресурсу

(w0 ) збільшити попит на даний ресурс, розширити виробництво. Крива

попиту D1 зміститься праворуч в положення D2 (рис. 14.3). І навпаки, якщо

попит на готову продукцію фірми впаде, її ціна також впаде, відповідно знизиться гранична доходність вхідного ресурсу, фірма скоротить

виробництво і попит на ресурс. Крива попиту на ресурс зміститься ліворуч. Зміна продуктивності ресурсу дає подібні наслідки. Якби, наприклад,

продуктивність праці подвоїлась, то це збільшило б граничну доходність ресурсу, фірма збільшила б попит на працю, крива попиту змістилася б

вигідність додаткового робітника для фірми значно зросте. Більш за те, заробітна плата може зростати тими ж темпами, що і продуктивність праці, все одно чистий ефект зростає, тому що ставку заробітної плати визначає рівень продуктивності останнього з найнятих, граничного робітника, який має найнижчу продуктивність. Всі попередні робітники подвоять свою значно вищу граничну продуктивність. Зрозуміло, що фірмі вигідно збільшити кількість найнятих робітників.

Зміна цін інших ресурсів має різні наслідки в залежності від того, чи будуть відповідні ресурси взаємозамінними, чи взаємо доповнюваними.

Якщо ресурси взаємозамінні, як праця і капітал, то зміна ціни одного з ресурсів викликає два ефекти: ефект заміни і ефект обсягу випуску.

Сукупна дія цих ефектів і визначить кінцевий вплив на зміну в попиті фірми, напрямок зміщення кривої попиту на відповідний ресурс.

Розглянемо на прикладі, як вплине зниження ціни устаткування на попит на працю. Зі зниженням ціни устаткування (за незмінної ставки зарплати) капітал стане відносно дешевшим. Прагнучи мінімізації витрат, фірма буде купувати менше праці і більше капіталу. Тут діє ефект заміни, він знижує попит на працю. Але зниження ціни устаткування зменшить сукупні витрати фірми на випуск продукції в цілому. Зниження середніх сукупних витрат робить вигідним розширення виробництва: за даними ринковими цінами на готову продукцію її прибутковість зростає. Розширення обсягу випуску продукції супроводжується зростанням попиту фірми на всі ресурси, в тому числі і на працю, – тут діє ефект обсягу випуску, він спричиняє зростання попиту на працю.

Отже, ефект заміни і ефект обсягу випуску діють в протилежних напрямках – один знижує, а другий підвищує попит на працю. Кінцевий результат дії обох ефектів буде залежати від відносних величин цих

протилежних ефектів. Якщо переважає ефект заміни, то зниження ціни на один з факторів призведе до зменшення попиту на інший взаємозамінний фактор. Якщо ж переважає ефект обсягу випуску, то зміна ціни одного фактора викликає протилежну тенденцію у попиті на взаємозамінний фактор.

Якщо ресурси є взаємодоповнювачами, наприклад, на кожен неавтоматизований верстат потрібен один робітник, то зміна ціни одного з ресурсів не викликає ефекту заміни, тому що обидва ресурси повинні застосовуватись у фіксованих пропорціях. Але тут діє ефект обсягу випуску. Зі зниженням ціни верстата сукупні витрати зменшуються, обсяг виробництва буде вигідно збільшити, тому фірма збільшить попит як на один, так і на другий фактор. І навпаки, підвищення ціни одного з ресурсів веде до зменшення попиту на інший, що є його доповнювачем. Отже, для взаємодоповнюваних ресурсів ефект обсягу випуску викликає різноспрямовані зміни у попиті на ресурс по відношенню до зміни ціни іншого ресурсу. Підвищення ціни одного ресурсу має наслідком зменшення попиту на інший і відповідне зміщення кривої попиту ліворуч; зниження ціни одного ресурсу підвищує попит на інший, крива попиту на нього зміщується праворуч.

Тепер розглянемо чутливість виробників до зміни ціни самого змінного ресурсу, тобто цінову еластичність попиту на ресурс. На показник еластичності попиту на будь-який ресурс впливають наступні фактори:

¾коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу;

¾здатність ресурсів до взаємозаміни;

¾еластичність попиту на готову продукцію;

¾питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми.

Якщо гранична продуктивність з залученням додаткових одиниць

ресурсу спадає повільно, тобто коефіцієнт зниження граничної продуктивності змінного ресурсу низький, то гранична доходність ресурсу, отже, і крива попиту на ресурс буде знижуватись повільно, попит матиме тенденцію до високої еластичності. Незначне зниження ціни ресурсу спричиняє відносно велике зростання обсягу попиту на ресурс. Якщо ж показник граничної продуктивності різко спадає, то гранична доходність і

крива MRP також стрімко спадають, тобто попит на ресурс нееластичний. Навіть значне зниження ціни ресурсу суттєво не збільшить обсягу попиту на нього.

Важливим фактором еластичності є здатність ресурсів до взаємозаміни.

Чим більше замінників має ресурс, тим більш еластичним є попит на нього. Прикладом високої взаємозамінності можуть бути різні види деревини, яка застосовується у виробництві меблів. Якщо ціна на один з видів деревини підвищиться, то виробник легко замінить її рівноцінною з точки зору споживчих якостей іншою деревиною. Зрозуміло, що еластичність попиту на різні види деревини як матеріал для меблів дуже висока. Але, наприклад,

боксити – абсолютно незамінна сировина для виробництва алюмінію, тому попит виробників на цю сировину дуже нееластичний. Важливу роль тут може відігравати фактор часу. Це стосується заміни праці капіталом. Потрібно чимало часу, щоб сконструювати механізми, які б дозволили замінити живу працю машиною і зменшити попит на неї.

Похідний характер попиту на ресурс означає, що його еластичність залежить від еластичності попиту на готову продукцію, яку виробляють за допомогою даного ресурсу. Чим вища еластичність попиту на продукцію, тим більш еластичним є попит на ресурс, і навпаки.

Питома вага видатків на ресурс в сукупних видатках фірми також впливає на еластичність попиту на ресурс. Якщо видатки на даний ресурс становлять значну частку сукупних видатках, еластичність попиту на нього буде вища. Наприклад, у транспортних організаціях попит на паливо значно еластичніший, ніж попит на мастильні матеріали, які займають незначне місце у сукупних видатках.

14.4. Ринковий попит на ресурс

Розглянемо ринковий попит в умовах ринку досконалої конкуренції.

Визначити сукупний ринковий попит на ресурс значно складніше, ніж на попит готову продукцію. Весь обсяг певного виду продукції належить до однієї галузі, тому, щоб визначити ринковий попит на готову продукцію, досить додати обсяги попиту всіх споживачів чи фірм, які купують галузеву продукцію. Галузевий попит і буде ринковим попитом.

Цей метод не підходить для ринку ресурсів. Багато ресурсів (робоча сила, енергія, метал, земля як просторовий об’єкт, тощо) застосовуються в різних галузях. Отже, сукупний ринковий попит на ресурс представляє собою суму попиту всіх галузей, де використовують даний ресурс. Крива ринкового попиту може бути побудована після того, як визначено галузеві попити. Тоді її можна визначити як горизонтальну суму обсягів попиту певних галузей за кожної можливої ціни.

Але галузевий попит на ресурс не є простою сумою попиту окремих фірм, що функціонують в умовах досконало конкурентного ринку. Крива попиту для кожної конкурентної фірми будується на основі припущення про незмінність ціни готової продукції. Для галузі таке припущення нереальне. Якщо ціна ресурсу знизиться, і всі фірми розширять попит на нього, обсяги виробництва значно зростуть, перевищать обсяги попиту, внаслідок чого ціна готової продукції знизиться. Крива дійсного галузевого попиту на ресурс повинна враховувати факт зниження ціни готової продукції.

Дослідимо процес побудови кривої галузевого попиту на змінний ресурс за допомогою рис. 14.4. Припустимо, що галузь спочатку знаходилась у

стані рівноваги в точці E0 , ціна

ресурсу становилаPF ′. Ціна готової

продукції P0 . За незмінності ціни

готової продукції крива попиту кожної фірми на змінний ресурс співпадає з кривою граничної доходності ресурсу. Підсумувавши обсяги попиту всіх

одержана з припущення про незмінність ціни готової продукції.

Нехай ціна ресурсу впала до рівня PF ″. За інших рівних умов фірмам вигідно збільшити обсяги попиту на ресурс, рівновага зміщується в точку E1 вниз по умовній кривій MRP1 . Всі фірми розширюють виробництво, в результаті чого ціна готової продукції падає нижче P0 . Це в свою чергу зменшує граничну доходність фактора. Крива MRP1 зміщується ліворуч у

положення MRP2 , точкою нової рівноваги стане E2 на кривій MRP2 . Вона вже відображає зміну ціни готової продукції, тому належить до кривої галузевого попиту. З’єднавши точку початкової рівноваги E0 з точкою нової

рівноваги E2 , одержуємо криву галузевого попиту на ресурс DF .

Крива DF реальна, тому що враховує зміну ціни ресурсу і зміну попиту на

ресурс (наприклад, збільшення зайнятості) та зміну ціни готової продукції. Як показує рис. 14.4, крива галузевого попиту більш стрімка, ніж галузеві

криві граничної доходності MRP1 та MRP2 , побудовані за припущення про

незмінність цін готової продукції, тобто галузевий попит на ресурс менш еластичний. Це означає, що зі зниженням ціни ресурсу кожна фірма розширила обсяги залучення ресурсу і випуску продукції, але на меншу величину, ніж планувалося.

Таким же методом можна визначити криві попиту всіх галузей економіки, де застосовується даний ресурс. Додавши обсяги попиту на ресурс всіх галузей за кожної можливої ціни, одержимо сукупний ринковий попит на ресурс.