фонет_Методичка__укр_main

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

“ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ”

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДЛЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ

(ФОНЕТИКА)

для студентів спеціальності

6.030 500 «Переклад» денної форми навчання

Затверджено

редакційно – видавничою радою університету, протокол № ___

від „ „_________2012 р.

Харків НТУ «ХПІ»

2012

Методичні вказівки з німецької мови для студентів перекладацького відділення всіх форм навчання / укладач В.А. Кібенко – Харків: НТУ «ХПІ», 2012, - 65 с.

Рецензент: Донець П.М., д.філ.наук, доцент кафедри німецької філології та перекладу ХНУ ім. В.Н. Каразіна

Кафедра ділової іноземної мови та перекладу НТУ «ХПІ»

2

Передмова

Вступний фонетичний курс містить основні правила вимови німецьких звуків, складів та речень, з інтонацією та особливостями звучання німецької мови. Вправи розраховані на розвиток необхідних навичок та вмінь вимови.

Фонетичний курс передбачений для студентів 1 курсу, які починають вивчення німецької мови і може бути використаний в якості корективного курсу для студентів інших факультетів денної та заочної форми навчання.

Вступний курс складається з 10 занять, в кожному із них вводяться нові звуки та окремі граматичні поняття, пов’язані зі словом, і фонетичні явища, правило наголосу у слові та ін.

4

Вступний фонетичний курс

Основні поняття

Вивчення іноземної мови складається з вивчення трьох її складових: звуковий склад мови, граматична будова й словниковий склад.

Фонетика займається вивчанням та дослідженням звукової системи мови. Кожна мова має свою особливу звукову систему, яка відрізніється від інших мов. В кожній мові існує певна кількість звуків і букв. Звук — це те, що ми вимовляємо і чуємо, а буква — це те, що ми пишемо. Звук і буква не завжди співпадають одне з одним, т.б. вимова не завжди відповідає правопису. Один і той же звук може бути позначений різними буквами. Так, наприклад, в німецьких словах Saat, Pfahl довгий голосний [а:] позначений двома буквами аа і ah, в слові rutschen чотири букви tsch означають одну

приголосну фонему [tʃ]. Одна і таж буква може позначати різні звуки, так

наприклад, графема b в слові Sieb вимовляється як [p], а в лексемі Bein - як

[b].

Для точної передачі звукового складу слова існує спеціальне допоміжне звукове письмо, яке називається фонетичною транскрипцією – це система умовних знаків, де кожному звуку відповідає свій певний значок/знак. В основу фонетичної транскрипції німецької мови покладена Міжнародна фонетична транскрипція, що базується на латинському алфавіті з деякими додатковими знаками, які необхідні для уточнення вимови того чи іншого звуку.

Німецька мова, як і інші мови, має свої, характерні тільки для неї особливості артикулювання /артикуляції звуків, свої правила словесного наголосу у фразі, характерну для неї інтонацію.

Мовний апарат

Звуки мовлення/мови виникають внаслідок артикуляції, т.б. певних рухів органів мовлення, які складають мовний апарат.

Органи мовлення діляться на активні, або рухомі, і пасивні, або нерухомі.

До активних органів мовлення/мови належать: губи, язик, нижня щелепа, м’яке піднебіння і маленький язичок, задня стінка зіву, голосові зв’язки.

До пасивних органів мовлення/мови відносяться : зуби, альвеоли, тверде піднебіння.

Голосні та приголосні звуки

Звуки мови діляться на дві групи – голосні та приголосні.

5

Під час вимови голосних звуків з’являється голосовий фон, що виникає під час проходження потоку повітря через голосову щілину, яка звужується або розширюється внаслідок коливання голосових зв’язок. Через порожнину рота повітря при вимові голосних проходить вільно, не зустрічаючи перепон. Основою голосних звуків служить голос.

Під час артикуляції приголосних звуків виникають/утворюються перепонив певному місці надгортанних порожнин. Повітря, що видихається, долає перешкоди, при цьому створюється характерний шум, який і служить основою приголосного. Якщо шум не супроводжується звуком голосу, то утворюються глухі приголосні, а якщо шум супроводжується звуком голосу, то утворюються дзвінкі приголосні.

Дзвінкі приголосні, при вимові яких в одному місці мовного апарату утворюється перепона (як при приголосних), а в іншому – вільний прохід (як при голосних), називаються сонорними або сонантами.

Дзвінкі приголосні німецької мови: [b], [d], [g], [v], [z], [j].

Глухі приголосні німецької мови: [p], [t], [k], [f], [s], [ʃ], [ç], [h], [pf],

[ts],[tʃ].

Сонорні приголосні німецької мови: [m], [n], [l], [r].

Голосні звуки

В залежності від положення язика в горизонтальній площині і ступеня його підйому, положення нижньої щелепи, а також від участі губ, голосні, що вимовляються, в німецькій мові діляться на:

1. голосні переднього, середнього та заднього ряду, в залежності від участі в їх утворення передньої, середньої чи задньої частини язика (рух язика по горизонталі):

голосні переднього ряду в німецькій мові: [i:], [e:], [ε:], [y:], [ø:], [i], [y], [œ], [ε];

голосні заднього ряду: [u:], [o:], [ɔ ], [υ], [ə];

голосні середнього ряду: [a:], [a].

2. голосні верхнього, середнього та нижнього підйому, в залежності від ступеня підйому язика (рух язика по вертикалі):

голосні верхнього підйому: [i:], [u:], [y:], [i], [y], [υ];

голосні середнього підйому: [е:], [o:], [ɔ ], [ə], [ε:], [ε], [ø], [œ];

голосні нижнього підйому: [a], [a:].

3. Голосні лабіалізовані та нелабіалізовані, в залежності від форми губ.

При вимові лабіалізованих голосних, наприклад, [u:], [o:] губи округлені і частково видвинуті вперед. При вимові нелабіалізованих голосних, наприклад, [a:], [a] губи нейтральні, вони не приймають участі в утворенні голосних звуків.

6

В німецькій мові є три дифтонги. Дифтонг – це поєднання двох голосних в одному складі. При вимові німецьких дифтонгів перший голосний звук вимовляється з наголосом, чітко і ясно, другий голосний – ненаголошений.

Дифтонги німецької мови: [ae], [ao],[ ɔø].

Основні характеристики німецьких голосних фонем

Німецьким голосним звукам притаманні такі характерні особливості.

1. В німецькій мові чітко розрізняються довгі і короткі голосні. Довгота та короткість голосних часто мають в німецькій мові значеннєво -

відрізняються одне від одного в вимові лише довготою та короткістю голосної.

Німецькі короткі голосні вимовляються коротше, ніж українські, а довгі – значно довше українськиї голосних.

Довгота голосної в транскрипції позначається двокрапкою - [a:]; короткість голосної не маркується спеціальним знаком - [a].

Окрім довгих та коротких голосних в німецькій мові є також напівдовгі голосні звуки. Вони є варіантом довгих голосних звуків, але вимовляються з меншою тривалістю. Довгі голосні вимовляються напівдовго в ненеголошених складах. В транскрипції після напівдовгих голосних стоїть одна крапка - [а ] Bravade [bra va:də], Parade [pa ra:də].

2. З довготою голосного звука пов’язана і його якістьа саме його закрітість або відкритість. Довгі голосні зазвичай закриті ( вузькі) за виключенням довгих звуків [а:] и [ε:], які є відкритими (широкими). Вимова закритих голосних характеризується більшим підйомом спинки язика, меншим розкриттям роту та сильним м’язовим напруженням органів мовного апарату/апарату мовлення.

Короткі голосні завжди відкриті. При вимові коротких голосних рот відкритий, прохід між спинкою язика і піднебінням ширший, ніж при вимові відповідного довгого звуку.

3. Сильний приступ голосного. Німецькі голосні на початку слова або морфеми (кореня), якщо на них падає наголос, вимовляються з так званим «сильним приступом», який забезпечує роздільну вимову початкового голосного від попереднього слова. Сильний приступ утворюється в результаті змикання голосових зв'язок перед початком вимови голосного; потік повітря розриває цю змичку, при цьому виникає легкий шум — ляск, що/який передує вимові голосного, і називається сильним приступом: [’am '’a:bənt], [gə'’aχtət], ['’i:gəl], achten['’aχtən], Arzt [’a:rtst], Uhr [’u:r], umgekehrt ['’umgəke:rt]; Ursache ['’u:rzaχə]. В транскрипції твердий приступ позначається значком [’].

4.Німецькі голосні мають специфіку примикання до них подальших голосних. Спосіб примикання приголосних до голосних обумовлений в

7

німецькій мові довготою голосних. До німецького короткого голосного подальший приголосний щільно приєднується в момент найбільш інтенсивного його звучання, приголосний немовби обриває звучання голосного. Таке примикання приголосного до голосного називається щільним. До німецького довгого голосного подальший приголосний приєднується вільно в момент згасанняінтенсивності його звучання, немовби після деякої дуже ркороткої «паузи». В цьому випадку спостерігається слабке примикання приголосного до голосного.

5. Під час вимови німецьких голосних фонем характерним є сильне м'язове напруження всього апарату мовлення, всі звуки вимовляються чітко, без зайвих призвуків.Завдяки цьому напруженню, положення органів мовлення не змінюється упродовж всього звучання голосного, артикуляція голосного стійка, т.б. не відбувається так званого ковзання. Всі голосні в ненаголошених складах вимовляються також чисто, чітко та виразно. В німецькій мові є так званий редукований голосний звук [ə], який вимовляється тільки в ненаголошених префіксах be-, ge-та в кінцевому ненаголошеному складі/закінченнях -е, -er, -el, -еn та ін., наприклад: fragen [ fra:gən], bitte [ bitə].

Основні характеристики німецьких приголосних фонем

1. Палаталізація (лат. palatum «тверде піднебіння») або пом’якшення приголосних відбувається під час підняття середньої частини язика до твердого піднебіння і означає певне пом’якшення вимови приголосних. Явище палаталізації зустрічається в німецькій мові лише у приголосних [k g η ] в певних позиціях: ці приголосні вимовляються м’якіше перед та після голосних “ i, e, ö, ü“, ср., напр., kann – können, gut – gehen, т.б. перед передньоязиковими голосними приголосні вимовляються м’якіше, ніж перед заднєязиковими. Палаталізація німецьких приголосних незначна і не є фонологічною, значеннєво-розпізнавальною ознакою. В усіх інших випадках німецькі приголосні є тверді.

2. Німецькі глухі приголосні вимовляються напружено та з придихом. Особливо сильний придиї мають німецькі глухі [р], [t], [k] в ударному складі перед голосними, а також в кінці слова, пор., німецькі слова kämpfen[ kεmpfən], Peter [ pe:tər] Tag [ta:k].

3.Німецькі сонанти вимовляються більш дзвінкіше та подовжено. Особливо в позиції після короткого голосного, в кінці слова або перед приголосним, Damm, dumm, stumm, stramm.

4.Німецькі дзвінкі приголосні вимовляються менш напружено і не так гучно, особливо після глухого приголосного, тому їх називають напівдзвінкими приголосними. Напівгучність дзвінких приголосних позначається в транскрипції зірочкою [*] зверху перед приголосним [das *bu: χ].

8

4.В німецькій мові відсутня асиміляція з дзвінкості приголосного, тобто, коли глухий приголосний становиться дзвінким під впливом наступного дзвінкого, як це є в український та російскій мовах.

5.В німецькій мові попередній приголосний ніколи не озвучується під впливом наступного дзвінкого. Спостерігається зворотне явище – деяке глушіння дзвінкого приголосного під впливом попереднього глухого,

наприклад: das Bild [das *bilt], Aufgabe [’ aof*ga:bə].

6. Подвоєнні на письмі приголосні в німецькій мові, на відміну від української, при вимові не подвоюються, вони вимовляються як один звук,

пор., [ kasə] Kasse, [ vɔ lən] wollen, [ vεtən] wetten.

7. В німецькій мові дзвінкі приголосні [ b] [d] [g] оглушаються не лише в кінці слова, а й в кінці складу [кореня] [p] [t] [k], наприклад: gelb [gεlp], gelblich [ ’gεlpliç], Tag [ta:k], täglich [ tε:kliç], Krieg [kri:k], kriegsbereit [ kri:ksbə¸raet] möglich [ mø:kliç], Bad [ba:t], Mond [mo:nt], mondlos [ mo:ntlo s].

Німецький алфавіт

Deutsches Alphabet

9

Таблиця знаків транскрипції

10