МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

«ХАРКІВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Курсова робота з соціальної психології

На тему: «Психологічні компоненти іміджу викладача гуманітарних та технічних спеціальностей »

Виконала:

студентка 4 курсу

групи ІФ – 10б

Халявкіна Вікторія Гагіківна

Керівник:

Петренко М.В.

Харків

2013

План роботи

Дата	Виконання роботи	Підпис керіника
	Вибір теми та її узгодження з керівником
	Підбір методик до даної теми
	Корегування методик
	Обробка і аналіз даних, отриманих при досліджуванні викладачів
	Здача роботи на перевірку керівнику
	Остаточне узгодження усієї роботи

Зміст

Вступ

Розділ 1 Імідж викладача ВНЗ як соціально-психологічній феномен

1. Поняття про імідж та його основні складові

2. Формування іміджу викладача

Розділ 2 Експериментальне дослідження іміджу викладача Вузу 2.1. Організація дослідження

2.2. Аналіз і обробка результатів

2.3. Проведення бесіди з метою виявлення уявлень про складові іміджу викладача

2.4. Методичні рекомендації для вчителів початкових класів по побудові педагогічного іміджу.

Висновки

Література

Вступ

Потреба бути особою, потреба в персоналізації забезпечує активність включення індивіда в систему соціальних зв'язків, в практику і в той же час виявляється детермінованою цими соціальними зв'язками. Прагнучи включити своє «Я» в свідомість, відчуття і волю інших за допомогою активної участі в спільній діяльності, залучаючи їх до своїх інтересів і бажань, людина, отримавши в порядку зворотного зв'язку інформацію про успіх, задовольняє тим самим потребу персоналізації. Це означаєщо таким чином виділяючи себе як індивідуальність, здобуваючи диференціальної оцінки себе як особи, людина вважає себе в спільності як необхідна умова її існування, оскільки він виробляє загальний результат, що дозволяє зберігати її як ціле. Потреба бути особою виникає на основі можливості здійснення відповідних діянь, що соціальний-генерується, – здатності бути особою.

Ця здатність є індивідуалізоване втілення глибоко сприйнятих індивідом наочно-соціальних норм, ефектів ідеальної представленності в нім інших людей, а також його власних «надситуатівних» виходів. Як і всяка здатність, вона, перш за все, дана суб'єктові в своїй винятковості як індивідуальне, виділяюче його серед тих, що оточують і у відомому сенсі протиставляюче його іншим людям. як можливість передати, адресувати їм свою неповторність, особливість, несхожість [4].

Світ кожної людини сконцентрований довкола нього самого. Володіння статусом дозволяє людині чекати і вимагати певного відношення з боку інших людей, а відношення до людини часто визначається положенням, яке він займає, абсолютно незалежно від його особистих якостей. Кожна людина поміщає самого себе як об'єкт усередині свого символічного оточення. Поважно зрозуміти, що ж людина вважає самим собою, бо багато що з того, що він робить, логічно витікає з такого визначення. [1]

Проблемою іміджелогії займалися,як вітчизняні, так і зарубіжні письменники.Це такі, як: В.В.Шепель, С. В.Лаврова, А. Адлер, Э. Берн, У. Джеймс, Дж. Капрар, А. Маслоу, К. Роджерса, Д. Сервона, Б.Ф. Скиннер, З. Фрейда, Э. Фромма, К. Хорни, К. Юнга.

Уявлення людини про саме собі, безперечно, є прямим віддзеркаленням того, що він є, або того, що він робить [4].

Таким чином, імідж як результат перцепції людини або установи набагато у меншій мірі заснований на плотському сприйнятті або безпосередньому контакті суб'єкта з об'єктом, ніж інші настановні знання.