- •Перелік умовних скорочень
- •Структура і функціонування імунної системи
- •Природні бар'єри
- •4) Розселення т- і в-лімфоцитів на периферії та індукція толерант-
- •5) Антигенозалежний етап диференціювання лімфоцитів (імуноге-
- •Дефіцит компонентів комплементу
- •2. Інтерферони
- •3. Фактори некрозу пухлин (фнп)
- •4. Інші цитокіни
- •Toll-like рецептори
- •2. Особливості механізмів набутого і вродженого імунітету.
- •3. Структура імунної системи. Основні органи і клітини.
- •4. Функції комплементу, його роль в нормі і при патології.
- •5. Основні механізми клітинної цитотоксичності.
- •6. Популяції і субпопуляції лімфоцитів. Cd-номенклатура.
- •7. Макрофаги, їх роль у специфічному і неспецифічному імунітеті.
- •8. Класи і функції імуноглобулінів. Роль імунних комплексів.
- •9. Типи цитокінів. Їх функції і біологічна роль.
- •10. Молекули міжклітинної адгезії.
- •Організація імунної відповіді
- •4. Стадія формування та підтримки імунологічної пам'яті. Відбувається
- •5. Відповідь при повторному контакті з антигеном. За рахунок існуван-
- •Дисфункції імунної системи
- •1. Розлади процесів перетравлення (кілінгу):
- •2. Розлади хемотаксису, міграції і дегрануляції:
- •3. Дефекти опсонізації і поглинання:
- •1. Вісім або більше випадків отиту протягом 1 року.
- •2. Два або більше випадків синуситів протягом 1 року.
- •3. Два або більше місяців призначення антибіотиків без значного
- •4. Дві пневмонії або більше протягом 1 року.
- •5. Значне відставання дитини у рості або у масі тіла.
- •6. Рецидивні глибокі абсцеси підшкірної клітковини або абсцеси
- •7. Персистентна молочниця ротової порожнини або інших ділянок
- •8. Потреба у внутрішньовенному введенні антибіотиків для досяг-
- •9. Дві "глибокі" інфекції або більше: менінгіти, остеомієліти, целю-
- •10. Первинні імунодефіцити в родинному анамнезі.
- •Клінічні синдроми, які часто виявляються:
- •Клінічні синдроми, які виявляються у частини хворих:
- •1. Алергічні захворювання.
- •2. Автоімунні захворювання.
- •3. Онкозахворювання.
- •4. Дисбактеріози.
- •5. Хроніосепсис.
- •III. Розлади обміну речовин та інтоксикації, зумовлені:
- •1. Ураженням детоксикаційних органів і систем (печінка, нирки).
- •2. Хронічним ураженням інших органів.
- •3. Ендокринопатіями.
- •4, Втратою крові, білків.
- •1. Екологічні і виробничі чинники.
- •2. Аліментарні фактори (дефіцит вітамінів, мікроелементів, якіс-
- •3. Інфекційні хвороби:
- •II. Зумовлені соціальними факторами:
- •1. Спосіб життя і шкідливі звички (куріння, алкоголь, урбанізація,
- •2. Надмірний рівень сумарного стресового навантаження.
- •3. Ятрогенії:
- •Імунопатологічні синдроми
- •1. Синдром швидкої втоми [втомливості] — екологічний імуноде-
- •2. Синдром хронічної втоми - стан з глибшими імунологічними
- •Оцінка імунного статусу людини
- •3. На сьогодні у клініках та імунологічних лабораторіях світу викорис-
- •1. Забираючи кров для імунологічного обстеження, необхідно макси-
- •2. Показники імунограми найкраще порівнювати з індивідуальною нор-
- •3. Комплексний аналіз імунограми більш інформативний, ніж характе-
- •4. Якщо показники індивідуальної норми не відомі, особливо необхід-
- •5. Реальну інформацію в імунограмі несуть лише значні зсуви показни-
- •6. Висновки можна робити лише після порівняння імунологічних і
- •Період реконвалесценції:
- •Трансплантаційна імунологія. Імуногенетика
- •1990 Р. Більше 18 тис. Американців потребували тансплантації органів
- •2. Dn і do локуси розміщені між dp і dq ділянками. Dn і do
- •//|Pp|dq |drhc2|BdC4Af210hAlC4b| 21-онвн tnFojTnFpHв[ с | а
- •1. Якщо лімфоцити донора і реципієнта змішати у культурі клітин, то в
- •2. Проте mlr зазвичай проводиться у вигляді односпрямованого тесту,
- •1. Протягом певного часу забирають кілька зразків сироватки кро-
- •2. Якщо хоча б в одному випадку виявляється лізис донорських
- •2. Гостре або пришвидшене відторгнення. Реакція опосередковується
- •3. Лабораторні: лейкоцитоз із еозинофілією і збільшенням шое, пока-
- •4, Імунологічні: важливими критеріями кризу є зростання співвідношен-
- •Генетика імунної відповіді
- •1. Пептиди, які зв'язуються з ніа-і класу, містять 8-10 амінокислот,
- •2. Молекули ніа-і класу синтезуються в цитозолі клітини, де зали-
- •9 Алельних варіантів. При цьому виявилося, що лише деякі з них пов'я-
- •50 Млн хворих на віл/снід, більшість із них, очевидно, помре протя-
- •3. Автоімунні ураження:
- •1) Пряма цитопатична дія вірусу. Вона підтверджується тим, що три-
- •2) Пригнічення продукції іл-2 — основного фактора росту і актива-
- •3) Поверхневий глікопротеїд віЛу др120, одночасно зв'язуючись з
- •4) Вірусні антигени та імунні комплекси активують так званий пе-
- •5) Можливе також ураження вірусом клітин-попередників т-лімфо-
- •6) Віруси цитомегалії та мікобактерії туберкульозу, які часто акти-
- •20 І більше разів рідше, ніж у віці 60-69 років. Очевидно, імунна систе-
- •Вакцини. Імунопрофілактика
- •1 Рік після трансплантації кісткового мозку можна застосувати вбиті
- •Хірургічна імунологія
- •Медіатори септичної запальної відповіді та їх антагоністи
- •2. Етіотропне лікування при сепсисі відіграє важливу, але не вирі-
- •3. Патогенетична терапія полягає у профілактиці і лікуванні син-
- •8 Год вводять біфідумбактерин, який пришвидшує формування біфідо-
- •70 % Випадків втрата яйцеклітини відбувається до імплантації [преім-
- •4. Потужним фактором імунологічного захисту плода є децидуальна
- •5. Після дозрівання трофобласта він сам починає продукувати імуносу-
- •6. Аменорея з гіпоестрогенією.
- •7. Олігоменорея.
- •8. Нерегулярний менструальний цикл з овуляцією.
- •9. Ановуляція.
- •10. Врождені аномалії.
- •11. Непрохідність маткових труб.
- •12. Злуковий процес в малому тазі.
- •13. Ендометріоз.
- •14. Набута патологія матки, цервікального каналу.
- •15. Набута патологія труб.
- •16. Набута патологія яйників.
- •17. Туберкульоз.
- •18. Імунологічні причини.
- •19. Ятрогенна причина.
- •20. Системні захворювання.
- •21. Причина не встановлена (немає лапароскопії).
- •22. Від'ємний посткоїтальний тест.
- •23. Відсутність видимої причини безпліддя.
- •1) Вторинний імунодефіцит;
- •2) Антигаметний (антиоваріальний) імунний конфлікт;
- •3} Антигаметний (антиспермальний) імунний конфлікт;
- •4) Високий рівень гістосумісності між подружжям.
- •1. Прискіпливо зібраний анамнез (див. Вище).
- •2. Огляд пацієнтки. Клінічна оцінка фертильності жінки при огляді вклю-
- •7) З метою імунореабілітації таким хворим часто призначають фізі-
- •8) З метою покращання регуляторних зв'язків між імунною та ен-
- •9} Для отримання достовірних результатів повторне імунологічне
- •1:32, Для сім'яної плазми — 1:64. Визначення титрів у динаміці дозволяє
- •Імунологія пухлин
- •6. Антологічні пухлини швидко розсмоктуються організмом у випадку,
- •7. Частота розвитку пухлин набагато вища у період новонародженості
- •8. Позитивні шкірні проби з пухлинними антигенами (екстракт з клі-
- •9. Зростання частоти виникнення пухлин у хворих, які отримують іму-
- •10. У пацієнтів з пригніченням функції клітинної ланки імунітету зрос-
- •1. Оцінка імунного статусу хворого. Окрім формування груп підвищено-
- •2. Виявлення специфічних антигенів пухлини. Метою таких обстежень
- •Основні ембріональні антигени
- •3) Активації імунної відповіді, оскільки як сама пухлина, так і цитоста-
- •1. Моноклонові антитіла. Основний принцип дії моноклонових анти-
- •2. Пухлиноінфільтруючі лімфоцити (til) — лімфоцити, активовані іп
- •Vitro у присутності клітин пухлини та іл-2 (їх ще іноді називають
- •3. Макрофагоактивуючі фактори, застосування яких забезпечує акти-
- •5. Перші серйозні досягнення в онкоімунології третього тисячоліття
- •Автоімунні хвороби
- •9 Разів, ревматоїдним артритом — утричі. Лише при анкілозуючому
- •10 До 15 типів автоантитіл різної специфіки.
- •Основні автоімунні процеси
- •4) Тироксин (трийодотиронін) — звичайно виступає в ролі гаптену,
- •5) Тетрайодотиронін — як правило, діє як гаптен;
- •6) Поверхневі мембранні антигени залози.
- •Класифікація системних васкулітів
- •2.3. Вторинні, асоційовані з імунними комплексами:
- •3. Системні васкуліти з переважним пошкодженням середніх та малих
- •3.1. Первинні, асоційованні з антитілонейтрофільно-цитоплазматич-
- •3.2. Первинні, зумовлені антиендотеліальними клітинно-фіксовани-
- •3.3. Первинні імунокомплекснозалежні:
- •3.4. Вторинні, антитілозалежні:
- •3.5. Вторинні, асоційованні з імунними комплексами:
- •4. Системні васкуліти з переважаючими пошкодженнями дрібних су-
- •4.1. Первинні, асоційованні з клітинами до базальних мембран:
- •4.2. Первинні, асоційовані з антинейтрофільноцитоплазматичними
- •4.3. Первинні, асоційовані з імунними комплексами:
- •2 (Мелоксикам), які меншою мірою подразнюють слизові оболонки.
- •5. Велика кількість хвороб і багато клінічних симптомів у одного
- •1. Тривалість симптомів хвороби.
- •2. Зв'язок симптомів з подорожами, контактом з токсичними речо-
- •3. Локальний чи генералізований характер симптомів.
- •4. Зв'язок генералізації симптомів зі зниженням маси тіла, загаль-
- •5. Детальний терапевтичний анамнез хворого за органами і системами.
- •6. Спадковий анамнез.
- •7. Особливості способу життя.
- •8. Лікувальні заходи в анамнезі (променева терапія, гемодіаліз).
- •9. Недоношеність.
- •60 %, А, окрім того, еозинофілією зазвичай супроводжується серпоподіб-
- •138,0 Г/л, при цьому 93 % з них — еозинофіли. Перебіг злоякісний,
- •Алергічні хвороби
- •Vitro. Але, як і в інших галузях медицини, лабораторні методи не мо-
- •IgG) або підвищення активності т-лімфоцитів-супресорів, що веде до
- •10"6), Поступово збільшуючи дозу до появи слабопозитивної реакції.
- •10 Таблеток на добу або по 1 таблетці за 15-30 хв до контакту з потен-
- •Псевдоалерпя і параалергія
- •X. Найважливішим і найпоширенішим є гістаміновий варіант псев-
- •2. Розлади активації системи комплементу. При вродженій чи набу-
- •3. Розлади метаболізму арахідонової кислоти. Відомо, що продукти пе-
- •Клінічні форми алергічних хвороб
- •2 % Розчину допаміну; якщо його немає, можна застосувати 1 %
- •Клінічні симптоми бронхіальної астми різної тяжкості до початку лікування
- •2,4 Г/добу дає змогу тривалий час контролювати симптоми бронхіаль-
- •10 Мг на добу. Його вплив, очевидно, пов'язаний з блокуванням лейко-
- •4. Клініко-дієтологічні методи
- •Спектр алергенів при харчовій сенсибілізації у дітей (за а. Потьомкіною, 1990)
- •Спектр алергенів при харчовій сенсибілізації у дорослих
- •Найважливіші лібератори гістаміну (за в. Казьмірчук, 1996)
- •1 Капсулі (20 мг) 3-4 рази на добу.
- •9. Вплив ліків на екологію мікроорганізмів:
- •10. Вплив медикаментів на основні обмінні процеси в організмі.
- •11. Побічні реакції та ускладнення:
- •12. Побічні реакції і ускладнення змішаного генезу:
- •13. Побічний вплив ліків, обумовлений факторами зовнішнього сере-
- •Життєвої сенсибілізації".
- •Імунотерапія
- •2) Антилімфоцитарна сироватка і глобулін;
- •3) Моноклонові антитіла;
- •4) Високоселективні цитостатики (циклоспорин а, такролімус, гус-
- •II. Глюкокортикоїди.
- •III. "Малі" імунодепресанти:
- •1} Похідні 4-амінохінліни (делагіл, плаквеніл);
- •2) Пеніциламін і препарати золота;
- •3) Гепарини та інгібітори ферментів;
- •4) Колхіцин;
- •5) Нестероїдні протизапальні засоби (у великих дозах).
- •IV. Немедикаментозні методи імуносупресивного впливу:
- •1) Хірургічне втручання (спленектомія, синовектомія);
- •2) Іонізуюче опромінення (тотальне, локальне, екстракорпоральне)
- •3) Методи, що зумовлюють розвиток цитопенії (дренаж грудного про-
- •Імуностимулятори
- •1) Вакцини (живі, вбиті, рекомбінантні);
- •2) Анатоксини.
- •II. Пасивні:
- •1) Сироватки;
- •2) Імуноглобуліни;
- •3) Моноклонові антитіла..
- •II. З переважним впливом на гуморальну ланку: препарати кістково-
- •III. З переважним впливом на синтез інтерферону: нуклеїнові кисло-
- •IV. Препарати з комплексним впливом на імунну систему: рекомбі-
- •(В. Кресюн, 1993)
- •1000 Мг, 2000-1500-1000 мг тощо). Дози 2500 і 3000 мг на добу застосову-
- •Гусперимус.
- •0,5 Г тричі на добу (або у свічках чи клізмах) протягом 8-16 тижнів.
- •8 Років. Збільшення доз анти-сд20 мкат до максимальних забезпечи-
- •IgG, знайшов практичне.
- •Шуностимулятори
- •Зен, тимозин альфа (тимальфазии).
- •1. Інтерферони
- •2. Колонієстимулювальні фактори
- •3. Інтерлейкіни
- •4. Фактор некрозу пухлин (фнп)
- •5. Нейроцитокіни
- •6. Лейкоцитарні екстракти
- •Irs 19 (ipc 19) — новий імуностамулятор, який містить глюкопроте-
- •Ipc 19 застосовують при гострих, хронічних і рецидивних інфекці-
- •1 Інгаляції протягом ще 2-4 тижнів. З профілактичною метою засіб мо-
- •2 Доби після одноразового прийому (1-1,5 мг/кг) збільшує синтез ендо-
- •1870 P.). На сьогодні у світі застосовується близько 300 препаратів, які
- •1. Антибіотики
еону
у хворих на лепру, реакція Яриша-Герцхаймера
на першу
дозу
антибіотика у хворих на сифіліс);
3)
автоімунореактивність до компонентів
власного організму, що
має
місце при колагенозах.
До
такого ж наслідку можуть призводити й
інші фактори:
1)
дефіцит компонентів комплементу, в
першу чергу СЗ (системний
червоний
вовчак);
2)
недостатність фагоцитарної системи
або її фізіологічне переван-
таження
(наприклад, при зловживанні інфузіями
високомолеку-
лярних
поліелектролітів);
3)
захворювання печінки, внаслідок чого
зменшується катаболізм ІК.
МІЖКЛІТИННА
ВЗАЄМОДІЯ. ЦИТОКІНИ. МОЛЕКУЛИ АДГЕЗІЇ
Взаємодія
між клітинами імунної системи при
організації імунної
відповіді
(імунна кооперація клітин) потребує
чіткої злагодженості.
Реакцію-відповідь
на проникнення чужої антигенної
інформації, імун-
не
пошкодження, а також процеси запалення
і регенерації виконують
високоактивні
поліпептиди — цитокіни
і фактори росту.
1.
Інтерлейкіни
Важливе
місце серед цитокінів займають
інтерлейкіни
—
гормони
імуноцитів,
які організовують управління роботою
клітин імунної сис-
теми,
а також взаємодію між імуноцитами і
клітинами інших тканин.
Раніше
ΙΛ
ділили
на лімфокіни (продуковані лімфоцитами)
і монокі-
ни
(моноцитами). Після того, як було виявлено
здатність інших клітин
продукувати
ідентичні молекули, ці назви вживають
рідко. На сьогодні
зареєстровано
28 інтерлейкінів. їх характеристика
подана у додатках.
Інтерлейкіни
не лише відіграють роль медіаторів
("гормонів") імун-
ної
системи, а й
впливають
на роботу нервової та ендокринної
систем.
Так,
ІЛ-1 та ІЛ-6 діють як нейропептиди, а
ІЛ-4 знижує вміст холесте-
рину
крові.
На
схемі показано накладання функцій
цитокінів-синергїстів (ін-
терлейкінів
і
фактора
некрозу пухлин) в імунозапальній
реакції. Ана-
логічно
вплив цитокінів дублюється і в інших
напрямках — у регуляції
диференціювання
і
функціональної
активності Т- і В-лімфоцитів, син-
тезу
різних класів антитіл тощо.
Розглянуті
вище класичні механізми імунної системи
підтримують
білковий
гомеостаз, а вже через нього — генетичну
постійність органі-2. Інтерферони
зму.
На відміну від них, інтерферони (ІФН)
контролюють генетичний
гомеостаз
безпосередньо — шляхом розпізнавання
і знищення чужих
(наприклад,
вірусних) нуклеїнових кислот. ІФН
належать до цитокінів,
але
складають відносно автономну систему
контрольно-регуляторних
білків,
які мають противірусні, протимікробні,
антипроліферативні (в
тому
числі антитуморогенні), імунорегуляторні,
радіопротективні влас-
тивості.
Виділяють 3 основні типи ІФН, які
відрізняються між собою за
рядом
властивостей: α-ίΦΗ,
β-ΙΦΗ
γ-ΙΦΗ.
Універсальність
системи ІФН полягає у тому, що вона не
має ні
спеціалізованих
клітин, ні, тим більше, органів. Адже
будь-яка клітина
може
бути інфікована вірусом, а тому повинна
мати власну систему
розпізнавання
та елімінації чужої генетичної
інформації, зокрема нук-
леїнових
кислот.
На
інтерфероновий статус впливає значна
кількість факторів — від
індивідуальних
генетичних до віку, стресів, екологічної
ситуації, темпе-
ратури
тіла. Наприклад, особи з групою крові
А (II) у 40 % випадків не
здатні
посилювати синтез ІФН у відповідь на
вірусну інфекцію. Тому у
них
частіше реєструються ГРВІ, онкологічні
захворювання.
ФНП-ос
(кахектин) і ΦΗΠ-β
(лімфотоксин)
були виявлені і описані
як
цитокіни, здатні вбивати певні чутливі
клітини, переважно пухлин-
ні.
За новою класифікацією цитокінів ФНПос
рекомендовано називати
ФНП,
а ΦΗΠβ
—
лімфотоксичним фактором. ФНПа продукується
ак-
тивованими
макрофагами, а ΦΗΠβ
—
активованими Т-лімфоцитами.
Стимулюючи
синтез ІЛ-1, -б, -8, простагландинів Ε
та
І, вони посилю-
ють
запальний процес, автоімунне і запальне
пошкодження тканин.
При
сепсисі, зумовленому грамнегативними
бактеріями, є основними
медіаторами
шоку. Індукують противірусну та
протипаразитарну актив-
ність.
Більшість вказаних ефектів — дозозалежні.
Одна
з важливих біологічних функцій ФНП —
протипухлинна. Вони
активують
у клітинах-мутантах ген апоптозу
(програмованої загибелі).
При
цьому вплив молекули залежить від того,
з яким рецептором на
поверхні
клітини-мішені вона взаємодіє. При
взаємодії з рецептором
молекулярною
масою 55 кД індукується апоптоз, 75 кД —
стимулюєть-
ся
проліферація клітини.
• Фактори
росту або
колонієстимулювальні
фактори — Г-КСФ
(G-
CSF,
стимулює проліферацію клітин-попередників
гранулоцитів),
М-КСФ
(M-CSF
—
клітин-попередників макрофагів), ГМ-КСФ
(GM-
CSF
—
клітин-попередників гранулоцитів і
макрофагів), ΤΦΡ-β
(TGF-β
—
трансформуючий
фактор росту β)
тощо.
Ці речовини стимулюють
ріст
і дозрівання відповідних клітин
лімфоїдного ростка. їх синте-3. Фактори некрозу пухлин (фнп)
4. Інші цитокіни
тичні
аналоги призначають хворим з пригніченням
кровотворення
медикаментами,
іонізуючим випромінюванням, пухлинами
тощо.
ΤΦΡ-β,
навпаки,
пригнічує активність макрофагів,
проліферацію
та
активність Т- і В-лімфоцитів, але активує
проліферацію фіброб-
ластів;
• хемокгни
—
групова назва цитокінів, які забезпечують
мобілізацію
імуноцитів
у вогнище запалення. До них також
належать деякі інтер-
лейкіни,
зокрема ІЛ-1, -2, -6, -8. Як правило, це білки
масою 8-10 кД,
амінокислотні
послідовності яких повторюються на
20-90 %. Вони
мають
4 постійні амінокислотні залишки
цистеїну. Якщо перші 2 за-
лишки
розміщені підряд, то такі білки називають
С-С-хемокінами.
Якщо
між ними є інші амінокислотні залишки,
їх звуть С-Х-С-хемокі-
нами.
Останнім часом особлива увага прикута
до хемокінів у зв'язку
з
виявленням їх вагомої ролі у деяких
інфекційних процесах (ВІЛ-
інфекція,
хронічні вірусні гепатити) і алергічних
захворюваннях (ео-
зинокін).
Регуляція їх синтезу чи застосування
рекомбінантних пре-
паратів
хемокінів, очевидно, суттєво змінить
терапію цих хвороб;
• лімфотоксин
(LT).
Пригнічує
активацію і функціональну активність
лімфоцитів;
• інгібітори
міграції — посилюють
презентацію антигенів і відповідь
лімфоцитів
на антиген. Стимулюють реакції
гіперчутливості сповіль-
неного
типу.
Молекули
міжклітинної адгезії
.Молекули
міжклітинної
адгезії (ІСАМ)
— це недавно виявлений
клас
клітинних рецепторів, які значною мірою
забезпечують послідов-
ність,
точність і специфічність перебігу
імунних реакцій. Вони відпові-
дають
за вибірковість зв'язування імуноцитів
з тими чи іншими ткани-
нами
і, відповідно, їх мобілізацію у вогнище
запалення, чи навпаки —
"демобілізацію"
в центральні або периферичні органи
імунної систе-
ми.
Серед молекул адгезії виділяють:
• селектини
(homing-рецептори)
— структури на поверхні лімфо-
цита
або лейкоцита, які відповідають за
спорідненість даної кліти-
ни
до певного органа або тканини (частіше
тої, де імуноцит впер-
ше
контактував з чужим антигеном);
• адресини
— молекули-партнери для селектинів на
мембранах клі-
тин
ендотелію судин у певних тканинах;
• інтегрини
— молекули клітинних мембран, які
забезпечують утри-
мання
необхідних клітин разом у потрібному
місці в тканинах.