Проба у культурі клітин

Вона використовується для первісного виділення вірусу із патматеріала. Вірус хвороби Марека і у органих культурах нирок, селезінки, гонад та легенях 3-4-тижневих курчат. Чутливість органових культур та моношара із них приблизно однакова. Однак з'ягилося безуспішні спроби використовувати трахеальний експлантат в якості органових культур.

При зараженні чутливих культур клітин вірусом хвороби Марека результати ураховують по морфології бляшок, фокусі та цитопатогенній дії.

Реакція гіперчутливості сповільненого типу основана на реакції сенсибілізованих лімфоцитів з антигеном. Антигеном для РГСТ являється основний білок мієяліну, розчинені у фізрозчіні. Очищений мієлін добувають із сідничного нерва бика шляхом диференціального центрифугування та центрифугування у граді єнті гущі розчину сахарози.

Імунітет

У природніх умовах до хвороби Марека сприятливі кури. Сприятливість разних порід та ліній курей різна. До хвороби Марека більш сприятливі курочки, серед них спостерігається велика кількість з клінічними ознаками хвороби.

Маємо дані про чутливість до вірусу хвороби Марека інших видів птахів: індиків, перепелів, цесарок, фазанів, качок, гусей, лебедей, куріпок та ін. Носійництво вірусу хвороби Марека та родинного йому вірусу герпесу у природніх умовах встановлено у курей, індиків, перепелів, ворон, хохлатої майни. У ссавців вірус хвороби Марека не встановлений.

Носійництво вірусу серед диких птахів, очевидно, має епізоотичне значення.

Найбільш сприятливі до природнього зараження вірусом хвороби Марека курчата 1-14 добового віку. Сприятливість у котрих у 1000-10000 раз вища порівняно з дорослими птахами.

Хвороба Марека має високу контагіозність, у природніх умовах передача збудника відбувається шляхом прямого та непрямого контактів, основним шляхом передачі вірусу являється аерогенний, з частинами пилу, у котрих зважені епітеліальні клітини пір'яних фолікулів, які містять вірус хвороби Марека. Можливо, що фагоцити та альвеолярні клітини захвачують вірус та пере­носять його у іншітканини.

Вірус хвороби Марека може також передаватися з продуктами убою хворих птахів. Важливу роль у поширенні вірусу відіграють яйця, поверхня котрих контамінована вірусом хвороби Марека. Такі яйця інфікують інкубатори, а останні стають фактором поши­рення хвороби.

Доведена можливість передачі віруса хвороби Марека у всіх курячих стадах жуком чорнотілкою, котрий поширений у штаті Джорджія.

Більштсть дослідників вважають, що збудник хвороби Марека передається тільки горизонтальним Шляхом і лише деякі вчені припускають можливість вертикальної передачі вірусу.

Хвороба Марека може з'явитися у будь-який час року і часто бувае у супроводі з іншими інфекціями та інвазійними захворюваннями. Пригострому перебігу хвороби спостерігається тенденція до прояви у вигляді епізоотії. Xвороба Марека може швидко поширюватися не лише на птахофермах неблагополучних пунктів, але і потрапляти до інших господарств.

Вірус хвороби Марека має значну імунодепресивну активність, він знижує загальну резистентність, ступінь імунологічного захисту птахів, чим піднімає її чутливість до інших захворювань.

У курчат, заражених клітинно-звязанимвірусом, пригнічується синтез імуноглобулінів незалежно від присутності пасивних антитіл до збудника вказаної хвороби, але такого стану не спостерігали у курчат зараженихбезклітинним вірусом. Вірус хвороби Марека дуже пригнічує утворення антитіл при імунізації птахів мікоплазмою сіновія, при цьому ефект пригнічення у однодобових курчат усилюється при веденні великих доз вірусу. У 7-10 -добових курчат та у птахів іншого віку при зараженні контактним шляхом вказаний ефект знижується.