3. Статистика природного руху та відтворення населення

Відтворення населення — це безперервне його оновлення за рахунок появи одних життів і зникнення інших. Ця заміна поколінь людей лежить в основі природного руху населення.

Природний рух — процес зміни чисельності та складу населення внаслідок його відтворення.

Об’єктом дослідження природного руху є такі статистичні сукуп­ності: чисельність померлих, чисельність народжених, число зареєстрованих шлюбів та розлучень, а також чисельність усього населення та окремих його контингентів (дітородний контингент жінок, шлюбоздатне населення). При вивченні народжуваності крім народжених ураховуються ще дві сукупності: матерів та випадків народжень.

Джерелом даних щодо всіх зазначених сукупностей є дані поточного обліку, що реєструються в записах актів громадянського стану (РАГС). Відомості про народжених, померлих, тих, хто уклав шлюб або розлучився, містяться у відповідних книгах реєстрації актів у відділах РАГСу, а також у свідоцтвах (про народження, смерть, шлюб, розірвання шлюбу), які видаються населенню. Деякі відомості беруться з даних перепису населення, особливо про явища або стани, які реєструються на підставі самовизначення населення (перебування у фактичному незареєстрованому шлюбі або у фіктивному шлюбі).

Статистика вивчає природний рух населення з метою визначення його абсолютних розмірів, оцінки рівнів та ступенів поширення серед окремих контингентів населення, тенденцій зміни природного руху та його складових, а також порівняння інтенсивності цих процесів у регіональному аспекті.

Для цього використовується система статистичних методів: екстенсивного та інтенсивного аналізу, а також моделювання.

Екстенсивний аналіз передбачає визначення абсолютних розмірів природного приросту та його складових, а саме: чисельності померлих, народжених за період (як правило, за один рік); чисельності зареєстрованих шлюбів та розлучень. Зазначені абсолютні показники подаються як у цілому по країні, так і за окремими регіонами (областями, демографічними зонами) і видами поселення (міське, сільське). Вони наводяться також окремо за кожною статтю та віковою групою. Абсолютний розмір природного приросту визначається за формулою

,

де — природний приріст чисельності населення за період (рік); N — чисельність народжених за період (рік); М — чисельність померлих за той самий період. Отже, може набувати додатних та від’ємних значень або дорівнювати нулю.

Отже, в Україні спостерігається процес депопуляції населення — процес систематичного скорочення абсолютної чисельності населення з одночасним погіршенням його якісних характеристик. Своєрідним індикатором соціально-демографічного стану країни є так званий індекс людського розвитку. Це узагальнююча характеристика, що обчислюється як середня арифметична проста з трьох нормованих середніх: середньої очікуваної тривалості життя при народженні; середнього освітнього рівня та середнього рівня доходів. У свою чергу, середній освітній рівень визначається як середня арифметична зважена з середнього процента грамотності дорослого населення та сукупної частки тих, хто навчається в початкових, середніх та вищих навчальних закладах серед осіб молодших 24 років. При цьому ваги розподіляються в пропорції 2:1 на користь процента грамотності дорослих. Кожна нормована середня розраховується за формулою:

,

де — середнє фактичне значення показника; х_min, x_max — відповідно мінімальна та максимальна межа нормування показника. Використовують такі межі нормування показників: середньої очікуваної тривалості життя (25 та 85 років), процента грамотності дорослого населення та сукупної частки тих, хто навчається в навчальних закладах (0 та 100%), середнього розміру реального ВВП на душу населення з поправкою на паритет купівельної спроможності (100 та 5448 дол. США).

Індекс людського розвитку набуває значень у межах від 0 до 1. При визначенні рівня соціально-демографічного розвитку країн використовуються такі його градації: високий рівень (0,8 і більше), середній (0,5—0,799) та низький (0,5 і менше). Протягом останніх 9 років Україна зсунулась з високого рівня на середній.

Абсолютна чисельність померлих, народжених, одружених та розлучених розподіляється за демографічними та соціальними ознаками. Так, чисельність померлих поділяється за статтю в цілому та по окремих вікових групах (п’ятирічний інтервал), а для померлих дітей віком до 1 року — за кількістю прожитих днів (до 7; 7—27; 28—365) та кількістю прожитих місяців. Такі дані подаються в цілому по країні та в межах регіонів (областей, зон), а також видів поселень. Окремо групуються померлі за причинами смерті: внаслідок хвороб (за видами); вроджених аномалій; нещасних ви­падків; убивств; самогубств та інших зовнішніх дій. Ці поділи подаються за статтю та за окремими регіонами.

Чисельність народжених групується за віком матері з п’ятирічним інтервалом (від 15 до 49 років), а також за місяцями народження. Окремо групуються мертвонароджені за регіонами та видами поселень. Будується ряд розподілу народжених для контингенту матерів молодших 20 років (до 16 років і далі з однорічним інтервалом).

Новонароджені також поділяються за порядком їх народження (виокремлюють вісім черговостей). Вирізняють також сукупність народжених поза шлюбом за окремими регіонами.

Чисельність одружених поділяється окремо для кожної статі за віком. При цьому враховується шлюбоздатне населення (віком від 15 років) і виділяються такі вікові групи (до 18 років; 18—19 років; 20—24 роки; далі з п’ятирічним інтервалом до останньої групи 60 років і більше). Цікавим є комбінаційний розподіл подружніх пар за віком нареченої та нареченого. Він дозволяє дослідити зв’язок між віком наречених, а також визначити лаг віку одружених — середній інтервал між віком наречених τ:

,

де — середній вік чоловіків, одружених з жінками і-вікової групи; — середина і-вікового інтервалу наречених-жінок. Лаг, розрахований за окремими віковими групами, дозволяє виявити традиції шлюбності. Так, для України характерною є невелика різниця у віці подружніх пар (2,6 роки за даними 1998 року).

Складається також групування одружених за місяцями реєстрації шлюбів, що дозволяє виявити сезонність у шлюбності. Сучасне населення вже втратило традиції виразливої сезонності укладання шлюбів. Важливим є групування одружених за шлюбним станом. У ньому виокремлюють такі градації: перебувають у шлюбі, ніколи не перебували в шлюбі, овдовілі, розлучені. Таке групування дозволяє оцінити шлюбну ситуацію, а також інтенсивність укладання повторних шлюбів.

Чисельність розлучених розподіляється в цілому за окремими регіонами, а для кожної статі за віком розлучених з таким самим інтервалом, як і для одружених. Будується групування розлучених за тривалістю шлюбу в межах регіонів, а також групування розлучених за кількістю спільних дітей до 18 років.

На підставі всіх зазначених групувань обчислюють частку кожної вікової, статевої, соціальної групи в загальній сукупності. Для померлих: частка не­мовлят; осіб працездатного, допрацездатного та післяпрацездатного віку; жінок дітородного віку; частка померлих з окремих причин. Для одружених: частка ранніх (15—19 років), продуктивних та пізніх шлюбів (50 років і більше), частка повторних шлюбів тощо. Для розлучених: частка розлучених у дітородному та пізньому віці; розлучених з тривалістю шлюбу до одного року. Визначаються співвідношення статей та вікових груп для сукупностей померлих, одружених, розлучених; матерів різного віку. Особливе значення мають співвідношення протилежних явищ, а саме: чисельності народжених та померлих; одружених та розлучених. Наприклад, коефіцієнт життєвості (Покровського):

.

Він показує, яке число народжених припадає на 100 випадків смертей. Також обчислюється коефіцієнт несталості шлюбів: , D — число одружених; С — число розлучених пар за рік.

Для узагальнення тривалості перебування в певному демографічному стані визначаються середні. Для померлих — обчислюється середній, модальний та медіанний вік (за даними інтервального ряду) для населення в цілому та окремо для кожної статі по країні та її регіонах.

Для народжених — обчислюється середній, модальний та медіанний вік матерів у цілому та окремо для кожної черговості (першої та наступної дитини). Останнім часом в Україні молодшає вік матерів.

Для одружених — визначається середній, модальний та медіанний вік кожного з наречених. Для розлучених — середній, модальний та медіанний вік розлучених окремо для кожної статі; а також середня тривалість перебування в шлюбі, яка за останніми даними становила десять років.

Інтенсивний аналіз здійснюється на підставі відповідних коефіцієнтів (смертності, народжуваності, шлюбності, розлученості) та коефіцієнта природного приросту, які визначаються в розрахунку на 1000 населення (‰).

Залежно від того, відносно якої сукупності населення виявляється інтенсивність демографічного процесу, розрізняють такі коефіцієнти інтенсивності: загальні (відносно всього населення регіону або виду поселення), спеціальні (відносно сукупності населення, яка продукує процес), часткові (відносно окремої вікової групи чи вікового контингенту), сумарні (використовуються при дослідженні плідності, шлюбності та розлученості).

Кожний із зазначених коефіцієнтів має своє призначення та сутність залежно від демографічного процесу, силу якого вони характеризують. Тому доцільно їх розглядати окремо для кожного демографічного процесу.

Інтенсивний аналіз смертності містить такі показники. Загальний коефіцієнт смертності — показує, скільки в середньому померлих припадає на 1000 осіб середнього населення за період, що розглядається. Як правило, це однорічний період, тому враховується середньорічне населення:

,

де М — число померлих за рік; — середньорічна чисельність населення.

Втім загальний коефіцієнт смертності відбиває не тільки інтенсивність вимирання населення, а і вплив його статево-вікової структури. Так, загальний рівень смертності збільшуватиметься, якщо в складі населення переважатимуть старші вікові групи або підвищиться частка чоловіків, смертність яких вища ніж у жінок. Тому поряд із загальним коефіцієнтом смертності визначають спеціальні, обчислені окремо для кожної статі:

,

m^F, m^m — відповідно коефіцієнти смертності жінок та чоловіків. На їх підставі можна обчислити загальний коефіцієнт смертності як середньоарифметичну зважену на частку чоловіків та жінок в усьому населенні.

Спеціальні коефіцієнти теж не є «чистими» показниками смертності населення кожної статі, оскільки вони залежать від вікової структури (переважання молодих чи старих вікових груп).

Рівень вікової смертності оцінюють часткові коефіцієнти смертності

,

де M_x — число померлих за рік у x-віковій групі, — середньорічна чисельність населення х-вікової групи.

Окремо обчислюється показник смертності немовлят — смертність дітей віком до одного року. Виключність цього показника полягає в тому, що інтенсивність смертності немовлят значно вища, ніж у наступних вікових групах через непристосованість немовлят до зовнішніх умов, вплив генетичних факторів тощо. Коефіцієнт смертності немовлят має також особливості розрахунку. Це пов’язано з тим, що частина немовлят, померлих у поточному році, народилась у попередньому календарному році. Тому формула коефіцієнта смертності немовлят набирає вигляду:

,

де M₀ — чисельність померлих дітей до 1 року в році спостереження; N, N_–1— число народжених живими відповідно в поточному та попередньому календар­ному році; α, β — частка померлих дітей серед народжених відповідно в кожному році.

Інтенсивний аналіз народжуваності передбачає визначення загального коефіцієнта народжуваності, спеціального, часткових (вікових) та сумарного коефіцієнтів плідності.

Загальний коефіцієнт народжуваності обчислюється в розрахунку на 1000 осіб усього населення регіону:

.

Втім, у процесі народження дітей бере участь не все населення, а тільки окремий його контингент — жінки дітородного віку (15—49 років). Органами державної статистики в первинному обліку реєструються також народжені від жінок і старшого віку (50—55 років). Проте частка таких народжень практично дорівнює нулю. Коефіцієнт, що обчислюється в розрахунку на 1000 жінок дітородного віку, називається спеціальним коефіцієнтом народжуваності, або частіше — коефіцієнтом плідності (F_15—49).

де — середньорічна чисельність жінок у віці 15—49 років.

Тому поряд з ним обчислюють часткові (вікові) коефіцієнти плідності, які показують, скільки народжених припадає на 1000 жінок кожної х-вікової групи:

Окрім того, вікові коефіцієнти плідності використовуються при обчисленні сумарного коефіцієнта плідності F_sum, який показує, скільки дітей може народити в середньому одна жінка за існуючого режиму плідності, якщо вона проживе весь дітородний період. Сумарний коефіцієнт обчислюється як сума вікових коефіцієнтів плідності. Оскільки останні розраховуються в промілле, то для обчислення плідності в середньому на одну жінку сума коефіцієнтів ділиться на 1000. Якщо F_x обчислюються за 5-річ­ними віковими інтервалами, то їх сума помножується на 5. Отже,

,

де h — величина вікового інтервалу (5).

Інтенсивний аналіз шлюбності та розлученості ґрунтується також на за­гальних, спеціальних, часткових і сумарних коефіцієнтах інтенсивності.

Загальні коефіцієнти шлюбності та розлученості визначаються в цілому для двох статей і характеризують кількість зареєстрованих за рік шлюбів (розлучень) у розрахунку на 1000 осіб усього населення країни (регіону, зони, виду поселення):

, .

Проте загальні коефіцієнти шлюбності та розлученості не відбивають справжньої картини, оскільки, по-перше, не враховують частки фактичних (не зареєстрованих) шлюбів і розлучень, а також фіктивних шлюбів (розлучень); по-друге, коефіцієнт шлюбності не враховує частки повторних шлюбів, яка може штучно збільшувати значення загального рівня шлюбності; по-третє, зазначені коефіцієнти обчислюються в розрахунку на все середньорічне населення, хоча в процесі укладання шлюбів та розлучень бере участь лише певна його частина. Тому поряд із загальними визначаються й спеціальні коефіцієнти шлюбності та розлученості — окремо для кожної статі в розрахунку на 1000 середньорічного населення шлюбоздатного віку (15 і більше років). Наприклад, для чоловіків:

; .

Спеціальні коефіцієнти залежать од вікової структури населення і виключити її вплив можна при розрахунку вікових коефіцієнтів шлюбності та розлученості окремо для кожної статі:

; .

На підставі вікових коефіцієнтів шлюбності визначається сумарний коефіцієнт шлюбності, який показує, скільки разів кожна людина візьме шлюб за все своє життя:

.

Порівняльний індексний аналіз виконується не лише в часі, а й за територіями чи об’єктами. Наприклад, порівняння інтенсивності смертності чоловічого та жіночого населення. У чоловіків інтенсивність смертності здебільшого вища, ніж у жінок. Це явище перебільшення рівнів смертності чоловіків дістало назву надсмертності чоловіків, а відносна величина порівняння — індекс надсмертності (чоловіків):

,

де m^m, m^F — коефіцієнти смертності відповідно чоловіків та жінок.