24. Основні суб єкти системи оцінки персоналу.

Будь-який процес управління передбачає участь щонайменше двох сторін: 1) того, хто керує – суб’єкта управління, 2) того, на кого спрямовані керуючі дії – об’єкта управління.

Суб’єктами управління персоналом в організації виступають: – менеджери організації – вище керівництво, менеджери середньої ланки і лінійні менеджери. Для менеджера будь-якого рівня, якщо він прагне отримати найкращий результат від своїх підлеглих, управління людьми є важливою сферою компетенції. Як саме здійснюють керування працівниками менеджери організації вивчається в курсі дисципліни «Менеджмент». – підрозділи з управління персоналом (людськими ресурсами). Це спеціалізовані підрозділи, для яких практичні заходи, пов’язані з управлінням персоналом, стають головним напрямком діяльності. Дисципліна «Управління персоналом» зосереджується на особливостях керування працівниками організації саме цим суб’єктом.

Між вказаними суб’єктами управління існує певний розподіл сфер впливу.

Так, зусилля менеджменту організації спрямовані перш за все на ефективне використання персоналу через постановку цілей, наділення повноваженнями, доступ до ресурсів, організацію процесу роботи і контроль виконання. Менеджери великих і середніх організацій делегують підрозділу з управління персоналом частину своїх повноважень, що стосуються: 1) забезпечення організації персоналом, який задовольняє її нагальні потреби, 2) забезпечення здатності працівників до успішного виконання покладених на них професійних обов’язків і досягнення цілей організації. Це і є ключові напрямки діяльності підрозділу з управління персоналом.

Для залучення в організацію персоналу, який задовольняє її нагальні потреби, підрозділу з управління персоналом необхідно вирішити наступні задачі: – планування потреб організації у працівниках певної якості і кількості, – пошук і відбір нових працівників.

29. Сутність понятть “професійна освіта” і “професійне навчання”.

Професійна освіта передбачає професійну інформацію, професійну пропаганду та професійну агітацію. Його мета - повідомити учням певний обсяг відомостей про найбільш масових професіях народного господарства, інформувати їх про способи та умови оволодіння ними; пропагувати суспільну значимість професій, в яких в даний час відчуває гостру потребу господарство економічного регіону.

Сучасна професійна освіта як невід'ємна складова частина переважно екстенсивного розвитку економіки і техніки, в період невідповідності зростаючих вимог рівню професійної компетентності робітників і якості загальноосвітньої та професійної підготовки, відставання змісту освіти від розвитку науково-технічного прогресу.

Розвиток професійної освіти гальмувався внаслідок відсутності справжньої державної турботи про народну освіту, духовну культуру молодого поповнення трудівників. Відставання згаданої системи від науково-технічного прогресу, невідповідність змісту професійної освіти вимогам сучасного виробництва та інтересам особистості - це знижувало ефективність навчально-виховного процесу, якість підготовки робітничих кадрів.

Оосновні принципи професійної освіти:

- гуманізація;

- демократизація;

- науковість її змісту;

- поєднання навчання з продуктивною працею;

- наступність із загальною середньою і вищою освітою.

Професійне навчання – це процес цілеспрямованого формування у співробітників спеціальних знань, розвиток необхідних навиків й умінь, які дозволяють підвищувати продуктивність праці, максимально якісно виконувати функціональні обов'язки, освоювати нові види діяльності. Сучасні умови вимагають, щоб навчання і розвиток співробітників було систематичним і пов'язаним із стратегічною метою розвитку і потребами фірми.

Важливим засобом професійного розвитку персоналу є професійне навчання – процес безпосереднього засвоєння нових професійних навичок або знань працівником організації.

Професійне навчання охоплює нових працівників організації з метою прискорення їх адаптації, а також працівників, у яких повинні з'явитися нові обов'язки, і в цьому випадку мо ва йде про підвищення кваліфікації. Потреба в навчанні, як правило, з'ясовується у наступних випадках:

1. В процесі відбору кандидатів на вакансії.

2. Під час вступу на нову посаду.

3. В процесі атестації працівників організації.

Основними напрямками професійного навчання вважають:

1. Первинне навчання у відповідності з цілями організації, задачею підрозділу та специфікою роботи працівника.

2. Навчання для ліквідації розбіжності між вимогами посади і особистими якостями працівника.

3. Навчання з метою підвищення кваліфікації працівника.

4. Навчання для роботи за новими напрямками розвитку організації.

5. Навчання для засвоєння нових прийомів і методів виконання трудових операцій.