1.3.3. Визначення площі поперечного перерізу світловедучого осердя вс.

Для визначення площі поперечного перерізу світловедучого осердя ВС, торець ВС із зформованим на ньому якісним сколом (як правило, для цього використовують відрізок ВС, для якого щойно визначався апертурний кут) розміщують під мікроскопом. Для про­ведення цього експерименту в даній лабораторній роботі використовується стереоскопіч­ний мікроскоп типу МБС-9, в одному з окулярів якого є мірна шкала з відомою ціною по­ділки. Вимірювання діаметра світловедучого осердя ВС слід проводити при максимально­му збільшенні мікроскопа (що відповідає цифрі “7” на перемикачі діапазонів збільшення; ціна малої поділки мірної шкали складає у цьому випадку 14 мкм), досягши отримання чіткого зображення торця ВС. Для зручності проведення вимірювання торець ВС слід під­свічувати за допомогою штатного для даного мікроскопа освітлювача, виконаного на ос­нові лампи розжарювання і оптичної лінзової системи, яка формує малорозбіжний світло­вий потік. Додатково при цьому протилежний (вільний) торець ВС слід спрямувати на будь-яке ДС (наприклад, на вікно, якщо вимірювання проводяться вдень, або в бік освіт­лювальної лампи) з тим, щоб торець світловедучого осердя трохи світився на фоні загаль­ного торця ВС, що полегшить проведення відліку числа поділок мірної шкали на фоні тор­ця світловедучого осердя ВС. Разом з вимірюванням діаметра світловедучого осердя ВС слід виміряти також діаметр кварцевої світлоізолюючої оболонки ВС та діаметр його за­хиснозміцнювального полімерного покриття, з тим, щоб у звіті можна було навести рису­нок структури досліджуваних ВС.

Вимірювання величин діаметрів слід виконати для обох типів ВС  одно- і багатомодо­вого.

1.3.4. Визначення площ світловипромінюючих поверхонь джерел світла

Для виконання цього пункту роботи джерела світла також слід розміщувати під тим же мікроскопом типу МБС-9. Для забезпечення мінімальної похибки вимірювання також слід проводити при максимальному збільшенні мікроскопа (перемикач діапазонів збільшення мікроскопа встановити на цифру “7”; нагадаємо, що ціна малої поділки мірної шкали в окулярі мікроскопа складає у цьому випадку 14 мкм).

Для зручності проведення вимірювання світловипромінюючої площі СВД він закріпле­ний у спеціальному кронштейні і через нього під’єднаний до блоку живлення. Це дозво­ляє, ввімкнувши в мережну розетку блок живлення, “засвітити” СВД на час вимірювання для того, щоб він сам себе підсвічував і було зручніше спостерігати в мікроскопі і його світловипромінюючу поверхню, і мірну шкалу.

Оскільки світловипромінююча поверхня СВД має форму квадрата, досить виміряти довжину а однієї з його сторін.

Для визначення розміру світловипромінюючої площі напівпровідникового лазера, його також розміщують під мікроскопом, підсвічуючи вихідний торець його напівпровіднико­вого кристалу штатним освітлювачем мікроскопа. Оскільки випромінювання такого лазера лежить в інфрачервоному діапазоні довжин хвиль і воно невидиме для неозброєного ока, то виміряти безпосередньо розміри світловипромінюючої поверхні лазера (див.мал.2) ми в даній роботі не в змозі. Отримавши в полі зору мікроскопа чітке зображення вихідного то­рця напівпровідникового кристалу, ми, за допомогою мірної шкали, розташованої в одно­му з окулярів мікроскопа, можемо виміряти безпосередньо лише зовнішні розміри всього торця кристалу (див. мал.2). Розміри ж, власне, світловипромінюючої поверхні b  c (див. мал.2) визначимо розрахунково, взявши в якості їх по 0,2 від розмірів всього, повного тор­ця кристалу (див.мал.2).