Незаконний обіг наркотиків і психотропних речовин

Виникнення міжнародного співробітництва в боротьбі з незаконним обі-гом наркотиків і психотропних речовин пов’язане з безпрецедентним поши-ренням цього виду злочинів і з його особливою соціальною й економічною небезпекою для людства. Перше в історії Міжнародна конвенція щодо нарко-тиків була розроблена на Міжнародній конференції по опіуму, яка проходи-ла у Гаазі у 1911-1912 роках. У ній брали участь 12 держав: Німеччина, США, Китай, Франція, Англія, Італія, Японія, Нідерланди, Персія (суч. Іран), Пор-тугалія, Росія та Сіам (суч. Таїланд).

За підсумками конференції у Нью-Йорку було вироблено діючий сьо-годні багатосторонній міжнародний договір — Єдиної конвенції про нарко-тичні засоби 1961 року, як набрав чинності з 1964 року. Він мав замінити документи, які були прийняті раніше, впорядкувати систему міжнародного контролю, привести її у відповідність із соціально-економічними змінами, які відбулися у світі. Сама ж система міжнародного контролю на оборотом психотропних речовин встановлена Віденською конвенцією про психотроп-ні речовини 1971 року. Подальші міжнародні зусилля в цій області привели до підписання Конвенції про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 року. Прикладом регіонального співро-бітництва може служити підписана в рамках Ради Європи Угода про неза-конний обіг на морі на здійснення ст. 17 Конвенції Організації Об’єднаних Націй про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних коштів і психо-тропних речовин 1995 року.

Основними цілями міжнародних договорів із боротьби з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин є, по-перше, суворий державний контроль за їхнім виробництвом і розподілом, по-друге, боротьба зі зловжи-ванням наркотиками. Психотропні речовини більш поширені, ніж наркотики. Такі речовини широко застосовуються в медицині, і доступ до них має значне коло людей. Тому Конвенція про психотропні речовини встановлює більш складний правовий режим їхнього виробництва, розподілу й використання.

Усі міжнародно-правові акти про боротьбу з незаконним обігом нарко-тиків і психотропних речовин зобов’язують держави співпрацювати та при-вести у відповідність із цими актами своє кримінальне законодавство. Крім того, на держави покладається обов’язок забезпечувати лікування та віднов-лення працездатності осіб, що зловживають наркотиками та психотропними речовинами. Міжнародний контроль за дотриманням міжнародних дого-ворів із боротьби з незаконним обігом наркотиків і психотропних речовин покладений на Міжнародний Комітет з контролю над наркотиками, що був створений відповідно до Єдиної конвенції про наркотичні засоби.

Розділом ХІІІ Кримінального Кодексу України передбачена ціла низка злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх анало-гів або прекурсорів та інші злочини проти здоров’я населення.

Підробка грошових знаків і цінних паперів

Підробка грошових знаків є одним із найстаріших злочинів. Закони Дав-ньої Індії, Єгипту, Греції, Риму передбачали вельми сурові покарання за під-робку предметів биту, включаючи завдання тяжких ушкоджень та страту. Не оминула така участь і нашу Батьківщину, в якій у Середньовіччя за цей зло-чин винним вливали до рота розколене олово та відсікали руки.

Початок міжнародно-правового співробітництва у боротьбі з підроблен-ням грошей пов’язаний з укладенням Женевської конвенції з боротьби з під-робкою грошових знаків 1929 року, що залишається єдиним універсальним договором у цій галузі.

Конвенція передбачає співробітництво держав у боротьбі з підробкою як паперових грошей, так і металевої монети незалежно від того, чи є такі грошові знаки національними чи іноземними (ст. 5). Держави зобов’язалися розглядати як звичайний кримінальний злочин і карати: всі обманні дії з ви-готовлення чи зміни грошових знаків у будь-який спосіб, уживаний для до-сягнення цього результату; збут підроблених грошових знаків; дії, спрямовані на збут, ввезення у країну, одержання чи добування для себе підроблених гро-шових знаків, за умови, що їхній підроблений характер був відомий; спроби цих правопорушень і дії з навмисної співучасті; обманні дії з виготовлення чи придбання для себе знарядь чи інших предметів, призначених за своєю при-родою для підроблення чи для зміни грошових знаків (ст. 3). Підробка грошо-вих знаків розглядається в Конвенції як злочин, що спричиняє екстрадицію. У ст. 9 проголошений принцип універсальної кримінальної юрисдикції.

Сучасна практика визнає, що деякі положення Міжнародної конвенції з боротьби з підробкою грошових знаків 1929 року застаріли. Крім того, вона не охоплює не менш небезпечний злочин, ніж підробку цінних паперів. У ст. 199 Кримінального Кодексу України передбачено покарання за виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів чи бі-летів державної лотереї.