Передпухлинні захворювання та злоякісні пухлини губи і слизової порожнини рота. Пухлини гортані, носоглотки, придаткових пазух носа, рота, глотки. Рак щитоподібної залози.

1. Передпухлинні захворювання губи. Фактори зовнішнього впливу, які відіграють роль у появі рака губи. Діагностика рака губи. Лікування.

2. Клініка, діагностика, планування лікування пухлини гортані, носоглотки, прогноз, реабілітація. Клінічні прояви та лікування пухлин придаткових пазух носа, рота, глотки. Реабілітація. Прогноз.

3. Частота захворювання на рак щитоподібної залози. Загальні принципи діагностики. Комплексне лікування та диспансеризація. Прогноз. Реабілітація хворих.

Рак нижньої губи

Рак нижньої губи - злоякісна пухлина, що виникає з епіте­лію червоної облямівки нижньої губи. Йому, як правило, передують передракові стани, серед яких заслуговують на увагу дифуз­ний і вогнищевий дискератози та папілома нижньої губи.

В основі дискератозу лежать дегенеративно-проліферативні зміни епітелію губи, які виникають внаслідок тривалого впливу атмосферних чинників (зміна вологості й температури повітря, со­нячна інсоляція), куріння, хронічна травматизація губ.

Проявляється дифузний дискератоз сухістю червоної обля­мівки нижньої губи, її потовщенням, утратою блиску, шорсткістю, появою ерозій і тріщин.

Вогнищевий дискератоз клінічно прояв­ляється у вигляді продуктивної і деструктивної форм.

Продуктивна форма характеризується надмірним ороговінням, коли в одних випадках формується лейкоплакія (бляшка), в інших ділянка гіперкератозу з шилоподібними, роговими виступами, які нагадують шкірний ріг.

Деструктивна форма характеризується появою на червоній облямівці губи ерозій, тріщин і виразок.

Діагностика дискератозу грунтується на даних біопсії.

Лікування полягає у відмові від куріння, захисті губи від зов­нішніх подразників (змазування захисними кремами), зміні умов праці. При вогнищевому дискератозі застосовують хірургічний метод - електровисічення, кріо-деструкція.

Папілома - це розростан­ня сосочків сполучної тканини, вкритих гіперпластичним епі­телієм. Пухлина росте на ніжці, може мати й широку основу. Вона зберігає колір слизової обо­лонки, при значному роговінні може набувати білястого кольо­ру. Розмір пухлини від декіль­кох міліметрів до 2 см.

Лікування – хірургічне.

Клініка рака нижньої губи.

Рак нижньої губи клінічно проявляється у вигляді круглого безболісного ущільнення (потовщення) з нечіткими кон­турами, яке виступає над рівнем слизової оболонки. З часом в центрі пухлини з'являється виразка з горбистим некротичним дном і гнійними виділеннями. Край виразки вивернутий, валоподібний. Нерідко на тлі продуктивного вогнищевого дискератозу виника­ють дрібні папілярні вирости, які зливаються, перетворюючись на вкриту ерозіями пухлину, що нагадує цвітну капусту. Такі пухли­ни належать до екзофітних форм раку.

Деструктивні різновиди дискератозу є основою розвитку ендофітних форм раку нижньої губи (виразкової й виразково-інфільтра­тивної). На місці тріщини чи ерозії виникає глибока неправильної форми виразка з нерівним дном і піднятим вивернутим краєм. Дно виразки і навколишні тканини пронизані пухлинним інфільтратом, який у деяких випадках значно переви­щує розміри виразки. В пізніших стадіях спостерігаються некроз і розпад пухлини, виникає дефект губи. Прогресуючи, пухлинний процес переходить на нижню щелепу. Паралельно з розвитком первинного вогнища на губі виникають метастази в лімфатичних вузлах (підборіддя, підщелепної ділянки, шиї).

Діагноз раку встановлюють за даними огляду, пальпації, ци­тологічного і гістологічного дослідження пухлини і метастазів.

Лікування. Вибір методу лікування залежить від стадії і форми росту пухлини. У початкових стадіях (T_1-2N₀M₀) проводять резекцію нижньої губи або близькофокусну рентгенотерапію. У стадіях, що характеризуються поширенням процесу, методом вибо­ру є комбіноване лікування, яке здійснюють у два етапи:

1-й -променева терапія первинного вогнища;

через 2-3 тижні –

2-й етап видалення регіонарних лімфатичних вузлів.

Особливості догляду. Після резекції нижньої губи протя­гом 1-2 доби необхідно попереджувати потрапляння на рану їжі і слини. Хворого слід навчити відсмоктувати слину, що накопичи­лась у присінку рота. Годування хворого здійснюють через тонку грубку.