2. Горизонтальні комунікації.

До горизонтальних комунікацій відносять інформаційний обмін між службами і відділами (а також їх співробітниками), які не знаходяться в безпосередній залежності один від одного, тобто розташовуються на одному рівні управлінської ієрархії.

Зокрема, тісні контакти між керівниками виробничих і маркетингових підрозділів дуже важливі з погляду вироблення правильної товарної стратегії. Вони дозволяють контролювати об'єми продукції, що випускається, відповідно до вимог ринку (як у бік їх збільшення, так і у бік їх зменшення).

Від того, наскільки рівноправні підрозділи усередині організації і наскільки злагоджено вони діють, в значній мірі залежить задоволеність працівниками результатами своєї праці.

Горизонтальні комунікації також, можуть бути як індивідуальними, так і груповими. Комунікації усередині підрозділу або відділу допомагають згуртувати колектив, перетворити його на команду, а отже, підвищити мотивацію і задоволеність працівників. З цієї причини керівник повинен стимулювати будь-які контакти підлеглими (наприклад, у форму нарад, на яких виробляються рішення, що знаходяться в їх компетенції).

Зовнішні комунікації організації. Щоб представити, наскільки складними є комунікації організації з її зовнішнім середовищем, можна розглянути основні цільові аудиторії, з якими їй доводиться контактувати. Цільові аудиторії – це групи людей, що не належать до організації, кожна з яких надає певну дію на її функціонування. Мета комунікації з кожною з цільових груп полягає в такій дії на них, яка приводила б до зміни їх поведінки убік, вигідний для організації.

Зовнішні комунікації організації можна розділити на дві основні групи: 1) комунікації з діловими партнерами і 2) комунікації, направлені на просування товару або створення репутації фірми, а також групи людей, здатних зробити вплив на організацію.

Комунікації, направлені на групи людей, здатних зробити вплив на діяльність організації, просування товару і створення репутації організації, включають рекламу і зв'язки з громадськістю.

Зв'язки з громадськістю як самостійна сфера діяльності оформилися на рубежі XIX–XX століть. В даний час зв'язки з громадськістю використовуються в основному для знаходження взаєморозуміння між організацією і суспільством, а також для того, щоб попереджувати можливі негативні події, здатні вплинути на репутацію організації.

Зв'язки з громадськістю – це дуже складна діяльність, здійснювана в найрізноманітніших напрямах:

1) зв'язки з державними установами і громадськими організаціями (public affairs);

2) створення сприятливого образу організації (image making);

3) зв'язки із засобами масової інформації (media relations);

4) внутрішньокорпоративні відносини (corporate affairs);

5) створення позитивно забарвлених відносин з персоналом (employee communications);

6) зв'язки з місцевим населенням (community relations);

7) управління в умовах кризової ситуації (crisis management);

8) зв'язки із споживачами (consumer relations);

9) зв'язки з інвесторами (investor relations);

10) організація «особливих подій», направлених на отримання тих або інших реакцій з боку зовнішнього середовища організації (special events);

11) управління адекватністю розуміння повідомлення аудиторією (massage management).

Зв'язки з громадськістю використовуються для досягнення певної мети:

1) для зміни відношення різних соціальних груп до організації;

2) для узгодження діяльності організації з громадською думкою;

3) для встановлення гармонійних відносин між організацією і оточенням, що включає окремих людей, їх об'єднання і суспільство в цілому.