Національна академія педагогічних наук України

Державний вищий навчальний заклад

«Університет менеджменту освіти»

Інститут менеджменту та психології

Контрольна робота

з курсу “Конфліктологія”

на тему:" Сімейні конфлікти: причини виникнення і способи розв’язання. "

Виконала:

ст. групи УПБ – 10 – Г-1

Ткачук Н.А.

Перевірив:

Чаусова Т.В.

Київ – 2012

План

Вступ.

1. Сімейні відносини.

2. Причини виникнення сімейних конфліктів.

3. Класифікація конфліктів.

4. Попередження сімейних конфліктів.

5. Способи вирішення сімейних конфліктів.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Конфліктологія - відносно молода наука. У завершеному вигляді вона з'явилася лише до середини XX ст. Але конфлікти існували завжди, а перші спроби їх осмислення відносяться до глибокої давнини.

Древні філософи вважали, що сам по собі конфлікт не поганий і не хороший, він існує всюди незалежно від думок людей про нього. Весь світ повний суперечностей, з ними неминуче пов'язане життя природи, людей і навіть Богів. Щоправда, сам термін «конфлікт» вони ще не вживали, але вже бачили, що конфлікт не вичерпує собою всього життя, а являє собою лише її частина.

Конфліктологія є однією з наймолодших галузей наукового знання, що розвинулася на стику багатьох наук і перш за все - соціології та психології.

Конфліктологія виділилася як щодо самостійний напрям в соціології наприкінці 50-х років XX століття і спочатку отримала назву «соціологія конфлікту». Ця подія зв'язується з роботами Р. Дарендорфа (Німеччина) «Соціальні класи і класові конфлікти в індустріальному суспільстві» (1957), а також Л. Козера (США) - «Функції соціальних конфліктів» (1956).

У цей же період аналогічна ситуація спостерігається й у психології. Завдяки дослідженням М. Шерифа, Д. Рапопорта, Р. Доза, Л. Томпсона, К. Томаса, М. Дойча, Д. Скотт і ін психологія конфлікту виділяється як щодо самостійний напрям.

Дослідження в галузі соціології конфлікту і особливо в області психології конфлікту сприяли розвитку конфліктологічної практики. Становлення конфліктологічної практики відбувається в 70-і роки XX століття. У цей період Горовіц і Бордман створюють програму психологічного тренінгу, спрямованого на навчання конструктивній поведінці у конфліктній взаємодії. Ч. Освуд розробив методику ПОІР (Поступові і обопільні ініціативи зі зменшення напруженості), призначену для вирішення міжнародних конфліктів.

У становленні конфліктологічної практики особливе місце зайняли переговорні методики вирішення конфлікту (Д. Скотт; Ш. і Г. Бовер; Г. Келман та ін.) Розробка технологій переговорів за участю посередника-медіатора (В. Лінкольн, Л. Томпсон, Р. Рубін та ін) привела до створення в США в 1970-1980-х роках навчальних закладів з підготовки фахівців-медіаторів. У цей період всесвітню популярність придбав Гарвардський метод «принципових переговорів» Р. Фішера і У. Юрі.

У 1980-ті роки виникають конфліктологічні центри в США та інших країнах світу. А в 1986 році в Австралії за ініціативою ООН створюється Міжнародний центр вирішення конфліктів. У Росії перший центр з вирішення конфліктів був створений у Санкт-Петербурзі в 1993 році.

Поняття «конфлікт» (від лат. Conflictus-зіткнення) має не одну інтерпретацію. У філософії - це категорія, що відображає стадію (фазу і форму) розвиток категорії «суперечність», коли існуючі протилежності перетворюються крайні протилежності (полярність, антагонізм), досягаючи моменту взаємозаперечення один-одного і зняття протиріччя.

Але, розглядаючи вихідні позиції для визначення поняття «конфлікт», А.Г. Здравомислов вважає неправомірною спробу підвести його під більш широку категорію протиріч, оскільки суперечності, на його думку, далеко не завжди тягнуть за собою конфлікти. Для перетворення протиріч у конфлікти необхідні усвідомлення протилежності інтересів і відповідна мотивація інтересів. Поки протилежність інтересів не усвідомлена, конфлікт, як вважає англійський політолог Е. Гідденс, ще не настає.

Існує величезна різноманітність конфліктів у суспільстві, що визначається підставами їх виникнення.

Сімейні конфлікти є однією з найпоширеніших форм конфліктів. За оцінками фахівців, в 80-85% сімей відбуваються конфлікти, а в інших 15-20% виникають сварки з різних приводів.

1. Сімейні конфлікти

Унікальність сімейних відносин обумовлює не тільки специфіку виникнення і протікання конфліктів у сім'ї, але й особливим чином відображається на соціальному і психічному здоров'ї всіх її членів. Сімейні конфлікти - це протиборство між членами сім'ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. Вважається, що ефективне подружнє взаємодія визначається динамічною рівновагою понять "МИ" і "Я". Рівновага дійсно є динамічним, адже в кожен момент часу існує акцент лише на одному з двох понять. При дуже сильному розвитку складової "МИ" - завжди існує небезпека гальмування особистісного зростання одного з подружжя (а іноді й обох). Якщо сильно розвинений "Я"-компонент - виникають передумови для роз'єднаності і образ.

Зрозуміло що не можна зводити весь комплекс відносин і проблем, які виникають у шлюбі, тільки до наявності або відсутності егоїзму. Все набагато складніше. У чому ж Cпецифика сімейних відносин? Чому для них характерні конфлікти?

Сімейні відносини регламентовані суспільством і прописані законодавчо в Сімейному Кодексі РФ. Але найчастіше, поняття "Шлюб, подружжя, відповідальність, обов'язок, розлучення, спільно нажите майно і інш." не завжди збігаються з уявленнями одного або обох подружжя.

Сімейні відносини базуються на зобов'язаннях один перед одним, перед собою і перед суспільством. Кожен із подружжя може розуміти свої зобов'язання або зобов'язання партнера по-різному, ігнорувати їх, примушувати іншого партнера до виконання і так далі. Часто шлюб стає майданчиком для маніпулювання один одним і підміни загальних цілей на особисті.

Сімейні відносини формуються в більшості випадків на основі досвіду батьківської сім'ї кожного з подружжя (який інколи дуже важко об'єднати в єдине розуміння), і надзвичайно рідко на основі зрілих уявлень і реалістичних побажань кожного з партнерів. Це стає приводом для сімейних конфліктів.

Установки, що виникають у шлюбі, зазвичай дуже жорсткі і підтримуються обома подружжям, іноді мимоволі.

Неконструктивні установки на шлюб:

основні, найбільш часто зустрічаються:

• Категоричність.

• Песимізм.

• Суб'єктивізм.

• Легковажність.

• Ідеалізм.

• Нереальні вимоги.

• Орієнтація.

• Фаталізм.

• Консерватизм.

• Жертовність.

Насправді установок значно більше і всі їх перерахувати неможливо. Важливо навчитися їх правильно і вчасно розпізнавати і замінювати на більш ефективні.

Виключити виникнення сімейних конфліктів неможливо, і сімейні конфлікти між близькими людьми виникають практично завжди. Просто в одних сім'ях їх вміють вирішувати, а в інших - ні.

Оскільки, сім'я - це не просто сума людей (членів сім'ї), а відкрита саморозвивається система зі своїми законами, нормами поведінки і типом взаємин. І зміни, що відбуваються з одним з членів сім'ї, прямо або побічно відбиваються на інших її членах. Сімейні конфлікти завжди зачіпають особисті інтереси будь-кого з членів сім'ї. І кожна сім'я проходить певні стадії розвитку, для яких характерні свої періоди напруги і кризи.

І тут важливо мати ефективні і прийнятні для всіх членів сім'ї способи вирішення даних проблем.