Розділ 3. Заходи щодо підвищення стійкості роботи цеху.

Підвищення стійкості інженерно-технічного комплексу об'єкта до ударної хвилі

Інженерно-технічний комплекс будь-якого підприємства включає будинки і сполу­чення, технологічне устаткування і комунікації, електромережі, тепломережі, водопровід, каналізацію і газопровід.

Підвищення стійкості будинків і споруджень. Від стійкості будинків і споруджень залежить в основному стійкість всього об'єкта.

Доцільною межею підвищення стійкості будинків і споруджень до впливу ударної хвилі вважається такий, при якому отримані підприємством руйнування дають можливість його виправданого відновлення. Разом з тим прагнути підвищувати стійкість усіх будинків і споруджень не випливає, тому що це зв'язано з великими матеріальними витратами, що не завжди будуть виправданими. Головним чином, варто підвищувати міцність найбільш Важливих елементів виробництва, від яких залежить робота всього підприємства, але стій­кість яких нижче загальної межі стійкості.

Підвищення стійкості будинків і споруджень досягається пристроєм каркасів, рам, підкосів, контрфорсів, опор для зменшення прольоту несучих конструкцій, а також засто­суванням більш міцних матеріалів.

Низькі споруди для підвищення їхньої міцності частково обсипаються ґрунтом. Такий спосіб підвищення стійкості може застосовуватися для напівпідвальних приміщень і більш міцних споруджень.

Високі споруди (труби, вишки, вежі, колони) закріплюються відтягненнями, розрахованими на навантаження, створювані впливом швидкісного напору ударної хвилі при аде­ному вибуху.

Захист ємностей для збереження легкозаймистих рідин і СДЯВ може здійснюватися пристроєм підземних сховищ, заглиблення їх у грунт або обвалуванням, а збільшення механічної міцності ємностей — установкою ребер жорсткості. При обвалуванні висота земляного вала розраховується на утримання повного обсягу рідини, що випливає зі зруйно­вної ємності.

Захист технологічного устаткування. Надійно захистити все технологічне устаткування від впливу ударної хвилі практично неможливо, тому що доводити міцність будинків цехів до захисних властивостей притулків економічно недоцільно. Захист устаткування необхідний, якщо: устаткування, що захищається, здатне при руйнуванні іншої частини підприємства випускати особливо важливу продукцію; устаткування, що захищається, важке відновлюється, а при поразці даного об'єкта передбачається використання цього устаткування на інших підприємствах; устаткування, що захищається, унікальне і його необхідно зберегти для подальшого використання.

Захист устаткування входить у загальний комплекс інженерно-технічних заходів щодо підвищення стійкості роботи підприємства. Щоб уникнути ушкодження устаткування рамками конструкцій, що руйнуються, варто раціонально компонувати його.

При реконструкції і розширенні промислових об'єктів необхідно передбачати: розміщення важкого устаткування на нижніх поверхах; міцне закріплення верстатів на фундаментах, пристрій контрфорсів, що підвищують стійкість верстатного устаткування до дії швидкісного напору ударної хвилі; розміщення найбільш коштовних і нестійкого до ударів устаткування в будинках з підвищеними характеристиками міцності або в спеціальних захисних спорудженнях, а більш міцного коштовного устаткування — в окремо коштують будинках павільйонного типу, що мають полегшені і важкогорючі конструкції, що обгороджують, руйнування яких не вплине на схоронність устаткування.

Крім того, варто створювати запаси найбільш уразливих деталей і вузлів технологічного устаткування (пультів керування, секцій конвеєрів, електроустаткування й ін.), а також виготовляти в мирний час захисні конструкції (кожухи, камери, навіси, козирки і т.д.) для захисту устаткування від ушкоджень при обваленні конструкцій будинків.

Підвищення надійності постачання електроенергією, парою, водою і газом. Для сучасних підприємств характерно велика кількість комунікацій для подачі води, пари, електроенергії, газу, що розташовані відкрито на високих естакадах або зовнішніх стінах будн­ів, що полегшує їхній регулярний огляд і поточний ремонт, але значно знижує стійкість впливу ударної хвилі ядерного вибуху.

Для підвищення надійності комунікацій випливають: заглиблять основні комунально-енергетичні мережі і технологічні комунікації або розміщати них на низьких естакадах і обваловувати ґрунтом; збільшувати міцність трубопроводів постановкою ребер жорсткості, хомутів, що з'єднують два-три трубопроводу в один пучок, та ін.

Система електропостачання є визначальною на промисловому підприємстві. Підвищення стійкості цієї системи досягається проведенням як загальміських, так і об'єктних інженерно-технічних заходів.

При постачанні підприємства від районної енергосистеми лінії електропередач доцільно підводити з двох напрямків. При неможливості постачання від двох джерел електропостачання на випадки виходу з ладу основного необхідно передбачати автономний (аварійний) джерело, у якості якого можуть використовуватися пересувні електростанції. Потужність станції розраховується на обмежену групу споживачів електроенергії. Перехід на харчування від аварійних електростанцій повинний здійснюватися автоматично без припинення подачі енергії споживачам. Електроенергія на промислові підприємства повинна подаватися по підземних кабельних лініях.

Для запобігання виходу з ладу електричних мереж варто встановлювати пристрою автоматичного відключення їхній при утворенні перенапруг, що можуть бути створені електромагнітними полями, що виникають при ядерному вибуху.

На об'єктах народного господарства газ може використовуватися як паливо і для технологічних цілей. Руйнування газових мереж приводить не тільки до порушення технологічного процесу промислових підприємств, але і до виникнення вторинних вражаючих факторів, що можуть істотно збільшувати можливі руйнування міст і об'єктів народного господарства.

Стійкість газопостачання підвищується проведенням як загалміських інженерно-технічних заходів, так і на об'єктах. При ушкодженні джерел газопостачання або газопроводів на великих підприємствах рекомендується мати підземні ємності — газгольдери по­кійного обсягу.

Газові мережі прокладаються під землею і підводяться до об'єкта з двох напрямків. Рівнобіжні газопроводи з'єднуються між собою, а вся система газопостачання закільцьову­йся, що дозволяє відключати ушкоджені ділянки і використовувати збережені лінії.

Для запобігання виникнення вторинних вражаючих факторів при руйнуванні газових мереж доцільно обладнати газові мережі пристроями для автоматичного відключення ділянок газопроводу. На газопроводах варто встановлювати запірну арматуру з дистанційним керуванням і крани, що автоматично переключають потік газу при розриві труб.

Для аварійно-відбудовних робіт на газопроводах створюється необхідний резерв матеріальних засобів, запасних частин і інструментів.

Стійкість роботи промислових об'єктів багато в чому визначається також стійкістю систем паро- і теплопостачання. Промислові об'єкти повинні мати два джерела пари і тепла - зовнішній (ТЗЦ) і внутрішній (місцеві котельні). Котельні необхідно розміщати в підвальних приміщеннях або в спеціальних окремо коштують захищених спорудженнях.

Теплова мережа закільцьовується, рівнобіжні ділянки з'єднуються. Паропроводи про­кладаються під землею в спеціальних траншеях, що забезпечують захист труб від впливу парної хвилі. На паротеплових мережах установлюються запірно-регулюючі пристосування, що повинні розміщатися в оглядових колодязях на території,, що завалюється не |и руйнуванні будинків.

Винятково важливе значення має створення стійкої системи водопостачання об'єкта. Промисловий об'єкт повинний забезпечуватися водою не менш чим від двох джерел — основного і резервного. Одне з джерел повинний бути підземним. Це джерело найбільш надійне, тому що менше підданий можливому руйнуванню від ударної хвилі і зараженню радіоактивними й отруйними речовинами, бактеріологічними засобами. Як підземне джерело може бути використана артезіанська шпара. Вона знаходиться в резерві до виходу з ладу основного джерела водопостачання - міського водопроводу. Резервним джерелом може бути також близько розташована водойма, від якого підведений водопровід з водо­збірними й очисними спорудженнями, а також автономним джерелом енергії, яким може служити пересувна електростанція. Крім того, на промислових об'єктах споруджують і завчасно заповнюють резервуари водою.

Артезіанські шпари, резервуари з запасом чистої води і шахтних колодязів повинні бути пристосовані для роздачі води в пересувну тару і захищені від радіоактивного, хімічного і бактеріологічного зараження.

Мережі водопостачання прокладаються в землі й обладнаються засувками для відточення окремих ділянок при аварії. Пожежні гідранти і пристрої, що відключають, роз­ридаються на території, що не може бути завалена при руйнуванні будинків і споруджень ядерним вибухом. При виборі схеми виробничого водопостачання необхідно вирішити питання про можливості повторного (оборотного) використання води. Це зменшує загальну потребу підприємства у воді і, отже, якоюсь мірою підвищує стійкість роботи промислового підприємства.

При будівництві нових мереж водопостачання необхідно зберегти всі існуючі водопроводи і головні спорудження в якості резервних. При цьому повинне бути забезпечене використання нових водопроводів не тільки для господарських і виробничих нестатків, але і для гасіння пожеж.

Щоб підвищити стійкість каналізації об'єкта, варто влаштовувати роздільні системи каналізації: одну для зливових, іншу для промислових і господарських (фекальних) вод.

У системі промислової і господарської (побутовий) каналізації необхідно обладнати в менш двох випусків у міські колектори. На випадок аварій у міських мережах і на насосних станціях система каналізації об'єкта повинна мати аварійні скидання в розташовану поблизу ріку (струмок, яр) або в дощову мережу. Для скидання будуються колодязі з аварійними засувками, що встановлюються на об'єктних колекторах через 50 м звичайно на території, що не завалюється.