ЗАЛІКОВИЙ МОДУЛЬ 2. АНАЛІЗ РИНКУ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНИЙ ЗАХИСТ НАСЕЛЕННЯ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 6
«УПРАВЛІННЯ РІВНЕМ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ»
Мета лекції: розглянути процеси управління рівнем життя населення
Навчальні завдання лекції:
- розглянути фактори, що визначають доходи населення;
- розглянути процеси формування доходів населення ;
- ознайомитись з управлінням споживчого попиту.
Місце лекції в модулі і загальній структурі дисципліни: вихідна.
План лекції
6.1. Фактори, що визначають доходи населення
6.2. Управління процесами формування доходів населення
6.3. Управління споживчим попитом
Основні поняття теми лекції
Доходи населення, особисті доходи, сукупні доходи населення, домашні домогосподарства, попит, споживчий попит, грошові заощадження, соціальні трансферти, коефіцієнт еластичності
6.1. Фактори, що визначають доходи населення
Доходи населення як соціально-економічна категорія характеризують відносини в суспільстві із приводу присвоєння, використання й розподіли створюваного продукту між його елементами - соціальними стратами, домогосподарствами, родинами, особами.
Доходи населення являють собою надходження в його розпорядження ресурсів у грошовій і натуральній формах за рахунок трудової активності, використання власності й у вигляді трансфертів. Населення використає доходи на задоволення особистих потреб, мети виробництва й нагромадження.
В економічно розвинених країнах політика в області доходів служить одним з найголовніших елементів управління економікою. В основі розробки цієї політики лежать поточні оцінки й прогнозування рівнів, динаміки й структури доходів населення, які приймаються в увагу урядовими колами, політичними партіями, підприємцями й громадськістю. Потреби управління соціально-економічними процесами стали основною причиною створення статистики доходів населення, перші спроби організувати яку ставляться до кінця XVII в., коли в Англії почалися розрахунки нормативних бюджетів для нижчих класів суспільства - найманих робітників і селян.
Для країн з перехідною економікою регулювання доходів населення надзвичайно актуально, тому що перехідний період супроводжується різким зниженням життєвого рівня населення. Саме в умовах глобальних соціально-економічних перетворень, що зачіпають всі сторони життєдіяльності суспільства, потрібно зважена й обґрунтована політика доходів, що базується на об'єктивних оцінках того, як живе населення, скільки воно може купити товарів й яких, як співвідносяться споживчі ціни й доходи домогосподарств, наскільки рівномірно вони розподілені, скільки бідних і багатих і хто вони, що із себе представляє середню верству, яке споживче поводження різних груп населення, що необхідно робити державі, щоб підтримати слабких.
Для того щоб одержати відповіді на перераховані питання, необхідна певна система соціально-економічних індикаторів, використання якої на практиці дасть можливість виявити закономірності й тенденції змін рівня життя населення й кількісно їх виміряти, що у свою чергу стане основою для прийняття управлінських рішень.
В Україні в умовах трансформації економічної системи розвиток соціальних процесів відрізняється надзвичайно високою динамікою й суперечливістю. З початком економічних перетворень у країні різко звузилася сфера централізованого регулювання доходів населення. Підсилилися регіональні розходження в показниках життєвого рівня населення. Усе більшою мірою зростання доходів населення конкретного регіону став залежати від діяльності економічних агентів, що функціонують на даній території, а також від проведеної регіональною владою самостійної політики в сфері зайнятості, доходів і цін. У цьому зв'язку в Україні особливого значення набуває субрегіональна політика, особливо в частині управління соціальними процесами, тому що ця сфера регулюється на рівні регіонів.
Прискорений процес соціального розшарування обумовив розширення шарів населення, чиї доходи не забезпечують споживання на мінімально припустимому рівні, тобто матеріальне становище якого можна оцінити як бідність. Постійні затримки у виплаті заробітної плати, пенсій і соціальних допомоги різко негативно впливають на економіку конкретного домогосподарства.
Складність дійсної ситуації обумовлена тим, що Україна, вступивши на шлях побудови ринкового господарства, лібералізації економічного життя, не створила досить діяльної системи, що дозволяє суспільству матеріально підтримати соціально незахищені верстви населення. Для держави сьогодні важливо забезпечити умови, при яких населення могло б вибирати залежно від власних матеріальних можливостей, у якому обсязі користуватися йому послугами соціального комплексу. При цьому суспільство, незважаючи на економічні труднощі, повинне гарантувати в мінімальному розмірі забезпечення всіх громадян на безкоштовній або пільговій основі житлом, медичним обслуговуванням й іншими соціальними послугами.
Економічна криза відбилася на структурі споживання населення. Завишені ціни змусили населення різко переорієнтувати свої кошти на покупку життєво необхідних товарів і послуг, насамперед на придбання продовольства. Були швидко зламані звичні співвідношення цін на окремі товари, особливо продовольчі, змінилася купівельна спроможність грошових доходів. У споживчому секторі фізично доступної всьому населенню товарній масі стала протистояти маса грошей, що перебувають у його розпорядженні, при цьому для більшості споживачів сьогодні характерний дефіцит грошей, а не товарів, як це було багато років до реформи. Завдяки цьому політика доходів населення стає основної для створення умов функціонування економіки з погляду формування цивілізованих ринкових відносин, оскільки саме вона багато в чому визначає споживчий попит.
Особливий вплив на процеси, що відбуваються в соціальній сфері, робить ситуація на ринку праці. Специфічний стан ринку праці в Україні в цей час укладається в сполученні великомасштабного схованого безробіття щодо низького рівня офіційно зареєстрованої й високої активності тіньового ринку праці. Вплив тіньової економіки на формування доходів населення надзвичайно велика. Через недобір податків і платежів у бюджет і в позабюджетні фонди вона руйнує державні фінанси й скорочує соціальні програми держави. Але в той же час робочі місця й зайнятість у неформальному секторі економіки є істотним джерелом доходів значної частини населення.
Завданнями політики доходів населення є вироблення заходів впливу на процеси утворення й використання доходів домогосподарств і розподілу їх між різними групами населення. Менеджмент в області доходів населення заснований на кількісних оцінках цих явищ, що у свою чергу припускає розробку й аналіз показників, що характеризують обсяг, структуру й динаміку доходів, їхні джерела й напрямки використання, купівельну спроможність, розподіл між групами населення.
Особливе значення для вироблення напрямків загальнодержавної політики по регулюванню доходів населення мають розрахунки зведених макроекономічних показників, що характеризують населення як економічного агента в цілому. Одна з особливостей політики доходів населення полягає в тому, що вона тісно взаємодіє з економічними й соціальними процесами і явищами. З метою поглибленого аналізу й визначення механізму управління використаються розроблювальні в системі національних рахунків (СНС) такі показники, як розташовуваний доход домашніх господарств, фактичне кінцеве споживання домашніх господарств, витрати на кінцеве споживання домашніх господарств. Ці показники характеризують не тільки економічну міць домогосподарств і ступінь залежності економіки від поводження споживачів, але й вартість соціальних програм, тобто одночасно дозволяють оцінювати можливості державного впливу на динаміку рівня життя населення.
В умовах високої інфляції для оперативного управління економікою й прогнозування наслідків прийнятих рішень велике значення має моніторинг внутрішньорічної динаміки показників доходів населення, насамперед регулярних надходжень - заробітної плати, пенсій, стипендій, допомоги.
У змішаній економіці, що складається з державних і приватних підприємств, економічна політика опирається на використання статичних і динамічних моделей, заснованих на статистичних даних. При цьому ринковий механізм віддає перевагу попиту, а найбільш важливій його складовій є споживчий попит, що прямо залежить від доходів населення.
Економіко-статистичні дослідження доходів населення дозволяють точніше формулювати висновки й прогнози, оцінювати наслідку прийнятих рішень по регулюванню економічної системи й реалізації макроекономічних і мікроекономічних цілей. Особам, що приймають рішення й виробляє економічну політику, необхідно чітко представляти характер і ступінь залежності ринкової економіки від поводження населення як головного споживача матеріальних благ і послуг, щоб міри, спрямовані на реалізацію поставлених завдань, були б не тільки теоретично виправдані, але й кількісно обмірювані у відхиленні необхідних ресурсів, а також й оцінені найбільш імовірні їхні результати.